Закономірності росту і розвитку дитини

Поняття росту і розвитку. Процеси росту і розвитку є загальнобіологічними властивостями живої матерії. Ріст і розвиток людини, який починається з моменту запліднення яйцеклітини, являє собою безперервний поступальний процес, який відбувається протягом всього життя. Процес розвитку стрибкоподібний, і відмінність між окремими етапами, або періодами, життя зводиться не тільки до кількісних, а й якісних змін.

Вікові особливості у будові чи діяльності тих або інших фізіологічних систем ні в якому разі не можуть свідчити про неповноцінність організму дитини на окремих вікових етапах. Саме комплексом подібних особливостей характеризується той чи інший вік.

Під розвитком в широкому розумінні цього слова слід розуміти процес кількісних і якісних змін, які відбуваються в організмі людини і приводять до підвищення рівня складності організації і взаємодії всіх його систем. Розвиток включає в себе три основні фактори: ріст, диференціювання органів і тканин, формоутворення (набуття організмом характерних, властивих йому форм). Вони перебувають між собою в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.

Однією з основних фізіологічних особливостей процесу розвитку, яка відрізняє організм дитини від організму дорослого, є ріст, тобто кількісний процес, що характеризується безперервним збільшенням маси організму і супроводжується зміною кількості його клітин або їхніх розмірів.

В процесі росту збільшуються кількість клітин, маса тіла і антропометричні показники. В одних органах, таких як кістки, легені, ріст здійснюється переважно за рахунок збільшення кількості клітин; в інших (м'язи, нервова тканина) переважають процеси збільшення розмірів самих клітин. Таке визначення процесу росту виключає ті зміни маси і розмірів тіла, які можуть бути зумовлені жировідкладенням або затриманням води. Точніший показник росту організму — це підвищення в ньому загальної кількості білка і збільшення розмірів кісток.

До важливих закономірностей росту і розвитку дітей належать нерівномірність і безперервність росту і розвитку, гетерохронія (нерівномірне дозрівання функціональних систем) з явищами випереджаючого дозрівання життєво важливих функціональних систем і акселерація.

Життя людини — це безперервний процес розвитку. Перші кроки і дальше вдосконалення рухової функції, перші слова дитини і розвиток мовної функції, перетворення дитини в підлітка в період статевого дозрівання, розвиток центральної нервової системи, ускладнення рефлекторної діяльності — це тільки приклади із величезної кількості змін в організмі.

Характерною особливістю процесу росту дитячого організму як уже зазначалось, є його нерівномірність, або гетерохронізм, і хвилеподібність. Періоди посиленого росту змінюються деяким уповільненням його. Особливо яскраво ця закономірність простежується при дослідженні темпу росту організму дитини.

Перший стрибок росту відзначається в перший рік життя. Якщо при народженні ріст дитини в середньому дорівнює 50 см, то до кінця першого року життя він досягає 75...80 см, тобто збільшується більше ніж на 50%; маса тіла за рік потроюється — при народженні дитини вона дорівнює в середньому 3,0...3,2 кг, а на кінець року — 9,5... 10,0 кг. В наступні роки до періоду статевого дозрівання темп росту знижується, і щорічний приріст маси становить 1,5... 2,0 кг із збільшенням довжини на 4...5 см.

Другий стрибок росту пов'язаний із настанням статевого дозрівання. За рік довжина тіла збільшується на 7...8 і навіть 10 см. Причому з 11...12 років дівчатка трохи випереджають у рості хлопчиків, в 13... 14 років дівчатка і хлопчики ростуть майже однаково, а з 14...15 років юнаки обганяють в рості дівчат, і це перевищення росту у чоловіків над жінками зберігається протягом всього життя.

Від періоду новонародження і до досягнення зрілого віку довжина тіла збільшується в 3,5 раза, довжина тулуба — в 3 рази, довжина руки — в 4 рази, довжина ноги — в 5 разів.

Пропорції тіла з віком також дуже змінюються.

Новонароджений відрізняється від дорослої людини відносно короткими кінцівками, великим тулубом і великою головою.

Висота голови новонародженого становить 1/4 довжини тулуба, у дитини двох років — 1/5, шести — 1/6, 12 років— 1/7 і у дорослих — 1/8. 3 віком ріст голови уповільнюється, а ріст кінцівок прискорюється. До початку періоду статевого дозрівання (передпубертатний період) статева різниця в пропорціях тіла відсутня, а в період статевого дозрівання (пубертатний період) в юнаків кінцівки стають довші, а тулуб коротший і таз вужчий, ніж у дівчат.

Є три періоди відмінності пропорцій між довжиною і шириною тіла: від 4 до 6 років, від 6 до 15 років і від 15 років до дорослого стану. Якщо в передпубертатний період загальний зріст збільшується за рахунок росту ніг, то в пубертатному періоді — за рахунок росту тулуба.

Криві росту окремих частин тіла, а також багатьох органів в основному збігаються з кривою росту довжини тіла. Проте деякі органи і частини тіла мають інший тип росту. Наприклад, ріст статевих органів відбувається посилено в період статевого дозрівання, ріст лімфатичної тканини до цього періоду закінчується. Розміри голови у дітей 4 років досягають 75...90% величини голови дорослої людини. Інші частини скелета і після 4 років продовжують інтенсивно рости.

В період статевого дозрівання відбувається не тільки інтенсивний ріст, а й формування вторинних статевих ознак.

Гетерохронія в процесах розвитку окремих систем організму простежується не тільки при зіставленні темпів їхнього росту. Окремі частини фізіологічних систем також дозрівають нерівномірно.

Нервова система завжди функціонує як єдине ціле, але її окремі частини розвиваються і формуються різними темпами і в різні строки. Наприклад, аферентна, частина нервової системи, тобто та частина, яка несе імпульси з периферії тіла в центральну нервову систему, досить зріла вже при народженні дитини, остаточно дозріває в 6...7 років. Тим часом еферентна, частина нервової системи, тобто та частина, яка несе імпульси із центральної нервової системи до робочих органів — м'язів і залоз, остаточно дозріває тільки у 23...25 років.

Нерівномірність росту — пристосування, вироблене еволюцією. Бурхливий ріст тіла в довжину на першому році життя пов'язаний із збільшенням маси тіла, а уповільнення росту в наступні роки зумовлене активними процесами диференціювання органів, тканин, клітин.

Ми вже зазначали, що розвиток веде до морфологічних та функціональних змін, а ріст — до збільшення маси тканин, органів і всього тіла. При нормальному розвитку дитини обидва ці процеси тісно взаємопов'язані. Але періоди інтенсивного росту можуть не збігатися з періодами інтенсивного диференціювання.

Посилене диференціювання зумовлює уповільнення росту. Маса головного і спинного мозку в основному наростає до 8... 10 років, майже досягаючи маси цих органів у дорослого; функціональне удосконалення нервової системи відбувається ще протягом довгого часу.

Дозрівання рухового аналізатора настає в основному в 13... 14 років, проходячи ряд етапів удосконалення рухової функції. Разом з тим в 15... 18 років відбуваються подальший інтенсивний ріст і диференціація м'язової тканини.

Гетерохронія розвитку дає змогу забезпечити прискорений вибірковий ріст і диференціацію тим структурам і їхнім функціям, які насамперед необхідні організмові на даному етапі онтогенезу.

Гетерохронізм, який спостерігається при порівняльному вивченні розвитку окремих морфологічних утворень або функцій, ні в якому разі не є показником відсутності чи порушення гармонійності розвитку організму дитини на окремих етапах його життя.

Поряд з типовими для кожного вікового періоду особливостями є індивідуальні особливості розвитку. Вони варіюють і залежать від стану здоров'я, умов життя, ступеня розвитку нервової системи. Різкі індивідуальні відхилення у розвитку виявляються переважно на першому році життя, коли вони пов'язані з природженими особливостями і умовами виховання.

Вплив середовища на ріст і розвиток. Організм дитини розвивається в конкретних умовах середовища, яке безперервно діє на організм дитини і значною мірою визначає хід його розвитку. Ще І. М. Сєченов зазначав, що «...організм без зовнішнього середовища, яке підтримує його існування, неможливий, тому в наукове визначення організму повинне входити і середовище, яке впливає на нього, а оскільки без останнього існування організму неможливе, то суперечки про те, що в житті важливіше— середовище чи саме тіло—не мають найменшого значення» (Сеченов И.М. Физиология нервной системы. М., Медгиз,1952, с.142).

Хід морфологічних і функціональних перебудов організму дитини в різні вікові періоди підлягає дії генетичних факторів і факторів середовища.

Залежно від конкретних умов середовища процес розвитку може бути прискорений або уповільнений, а його вікові періоди можуть наступати раніше чи пізніше і мати різну тривалість.

Якісна своєрідність організму дитини, яка змінюється на кожному ступені індивідуального розвитку, виявляється у всьому, передусім в характері його взаємодії з навколишнім середовищем. Не слід вважати, що біологічний фонд, з яким народжується дитина, не може бути надалі якоюсь мірою розхитаний чи змінений. Під впливом зовнішнього середовища, особливо його соціального боку, ті чи інші зумовлені спадковістю якості можуть бути реалізовані і розвинуті, якщо середовище сприяє цьому, чи, навпаки, пригнічені.