Позиція партнерів під час контакту

У психологічній літературі поширена думка, що контактне спілкування здійснюється в міжособистісному просторі, і це відображається в поняттях "територія", "дистанція" і "прибудова". Справді, будь-який психологічний вплив неминуче означає вступ на чужу психологічну територію. Різниця тільки в тому, що цей вступ може бути результатом запрошення, насильницького вторгнення або таємного проникнення (не важко здогадатися, що зазвичай переважають два останніх).

К. Холл зазначав, що відстань, характерну для тієї чи іншої форми спілкування, людина вибирає підсвідомо. Проте вона так чи інакше реагує, якщо прийнята нею відстань порушується. Таким чином, можна з упевненістю сказати, що психологічний простір спілкування - реальність, на яку не можна не зважати.

Дистанція включає низку міжособистісних перепон, які стоять на шляху зближення людей, наприклад: зовнішні фізичні бар'єри, якщо вони відіграють роль еквівалентних психологічних перепон - стіл, стілець, схрещені руки на грудях, закинута нога на ногу, паузи, зупинки, переведення розмови на інші теми; смислові та емоційні бар'єри. Повного об'єднання партнерів по комунікації практично ніколи не виникає, тому дистанція наявна майже завжди.

Прибудова відображає взаємне "розташування" партнерів по спілкуванню. Варіанти прибудови характеризують у просторі спілкування вісь "домінантності підлеглості".

Прибудова згори може мати вигляд повчання, осуду, поради, зауваження, догани, звернення на зразок "ти", "синок", поблажливих або гордовитих інтонацій, поплескування по плечу, прагнення зайняти вище місце, подачі руки долонею вниз тощо.

Симетричною до прибудови згори є позиція прибудова знизу, котра означає готовність до покірності, слухняності. Ця готовність виявляється як прохання, вибачення, виправдовування, винувата або улеслива інтонація, нахили корпусу, опускання голови та інша демонстрація залежності та підлеглості.

Для прибудови на рівних характерні відсутність прибудов згори або знизу, прагнення до співробітництва, інформаційного обміну, змагання, спокійна розповідна інтонація, серйозні, поставлені з гідністю запитання і т. ін.

По-іншому, але дуже схоже підійшов до позицій контакту американський психотерапевт Б. Берн. На його думку, у кожній людині існує три "Я": Дитина (залежна, покірна, безвідповідальна і беззахисна істота); Батько (навпаки, незалежний, непокірний, бере на себе відповідальність, вимагає, оцінює, вчить, керує, підпорядковує); Дорослий (характеризується розсудливістю, схильністю до роботи з інформацією, зважає на ситуацію, розуміє інтереси інших, розподіляє відповідальність між собою і ними).

Домінуючим станом "Дитини" є емоції. Вона керується принципом "хочу - не хочу"; "цікаво - не цікаво", "подобається - не подобається". Стаючи в позицію Дитини, людина виступає підлеглою і невпевненою в собі ("прибудова знизу"); в позиції "Батька" - самовпевненою, агресивною ("згори"); в позиції "Дорослого" - конкретною і стриманою ("поруч"). Тоді відмінність у характерах можна в першому наближенні описати і так: кому в якій позиції більш властиво виступати - в "дитячій", "батьківській" чи "дорослій"?

Як бачимо, рольова позиція, яку займає один з партнерів контакту, найвищою мірою інформативна для іншого. Можливо, ще нічого не було вимовлено, а процес "співзмін" поведінки вже розпочався.

Найефективнішою в контексті міжособистісної взаємодії (особливо на діловому рівні) є позиція "дорослий - дорослий", тобто партнерське спілкування. Однак на інших рівнях (ігровий, духовний) необхідно навчитися засвоювати інші позиції адекватно до ситуації, в якій перебувають партнери по спілкуванню.

1. Стилі спілкування

 

Стиль спілкування суттєво впливає на поведінку людини під час ЇЇ взаємодії з іншими людьми. Конкретний вибір стилю спілкування визначається такими факторами: особисті якості людини, її світогляд та соціальний статус у певному суспільстві, характеристиками цього суспільства та ін. Якщо виходити з того, що стиль спілкування визначається більшою готовністю людини до комунікації в тій чи іншій ситуації, то можна говорити про три основні стилі: авторитарний, демократичний, ліберальний, ритуальний, маніпулятивний та гуманістичний. Ритуальний стиль зумовлюється міжгруповими ситуаціями; авторитарний, демократичний, ліберальний, маніпулятивний — діловими; гуманістичний — міжособистісними.

Стиль спілкування слід розглядати в цьому ракурсі як схильність до певного виду спілкування, направленість, готовність до нього, що проявляється в тому, як людина підходить до вирішення більшості ситуацій. Однак якийсь один стиль не повністю визначає спілкування людини, вона може спілкуватись і в будь-якому іншому, "чужому" стилі. Так, якщо у спілкуванні людині привалює маніпулятивний стиль, це зовсім не означає, що її спілкування з близьким другом також буде діловим.

Ритуальне спілкування. Головним завданням партнерів у цьому стилі є підтримка зв?язку із соціумом, підкріплення уявлення про себе як про члена суспільства. При цьому важливим є те, що партнер у ритуальному спілкуванні є немовби необхідним атрибутом виконання ритуалу. У реальному житті існує велика кількість ритуалів, іноді дуже різних ситуацій, у яких кожний бере участь як "маска" із заздалегідь визначеними якостями. Ці ритуали вимагають від учасників тільки одного — знання правил гри. Наприклад, ми вітаємося із знайомими та малознайомими людьми, говоримо про погоду, сміємося, скаржимося на побутові труднощі — це все елементи ритуального спілкування.

Маніпулятивне спілкування. Це спілкування, при якому до партнера відносяться як до засобу досягнення зовнішніх по відношенню до нього цілей. У маніпулятивному спілкуванні своєму співрозмовникові демонструється лише те, що допоможе досягненню мети. У цьому виді спілкуванні ми, по суті, "підсовуємо" партнеру стереотип, який ми вважаємо найбільш вигідним у даний момент, навіть якщо в обох партнерів свої цілі з приводу зміни точки зору співрозмовника. Переможе той, хто виявиться найбільш винахідливим маніпулятором, тобто той, хто краще знає партнера, краще розуміє цілі, краще володіє технікою спілкування.

Не слід з цього робити висновок, що маніпуляція є негативним явищем. Велика кількість професійних завдань передбачає саме маніпулятивне спілкування. По суті будь-яке навчання (суб?єкту необхідно дати нові знання про світ), переконання, управління завжди включає в себе маніпулятивне спілкування. Саме тому ефективність цих процесів багато в чому залежить від ступеня володіння законами і технікою маніпулятивного спілкування.

З типовими ознаками маніпулятивного спілкування, техніками його запобігання ознайомимося в наступних розділах.

Гуманістичне спілкування. Це найбільшою мірою особисте спілкування, що дає змогу задовольнити такі людські потреби, як розуміння, співчуття, співпереживання. Ні ритуальне, ні маніпулятивне спілкування не можуть упоратися з цією проблемою.

Цілі гуманістичного спілкування із самого початку не закріплюються і не плануються. Специфічною особливістю цього спілкування є те, що очікуваним результатом його є не підтримка соціальних зв?язків, як у ритуальному спілкуванні, не зміна точки зору партнера, як у маніпулятивному, а спільна зміна уявлень обох партнерів, що визначається глибиною спілкування. Приклад гуманістичного спілкування: інтимне, довіряюче, педагогічне, спілкування лікаря та пацієнта, психотерапевтичне та ін.

Авторитарне спілкування. Це влада одного в процесі спілкування. Одноосібне ухвалення рішення, накази, вказівки. Люди, що сповідують авторитарний стиль взаємодії, мають догматичне мислення, за якого тільки одна думка (переважно керівника) правильна, а всі інші помилкові. Ініціатива інших людей не заохочується.

Демократичне спілкування. Для нього властиве колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, поінформованість усіх про вирішувану проблему, способи виконання завдань, досягнення цілей. Врахування інтересів, потреб, бажань учасників комунікативного процесу.

Ліберальне спілкування. Ліберал, або поступливий, у спілкуванні "пливе за течією", часто вдається до вмовляння співрозмовника, малоінініціативний у спілкуванні.

Домашнє завдання:

Підготувати коротку статтю (розповідь) на тему: «Особливості спілкування з людьми різного віку, з різними психічними станами» використовуючи та описуючи приклади із власного життя.

ЛПР №5: Розбір конкретних психологічних ситуацій

Підготувати відео- аудіо- матеріали (репортажі) на теми:

Варіант 1. Особливості міжособистісного спілкування касира та покупця.

Варіант 2. Особливості міжособистісного спілкування роботодавця та майбутнього працівника.

Варіант 3. Особливості міжособистісного спілкування керівника установи та підлеглого.\

Варіант 4. Особливості міжособистісного спілкування колег-касирів.

 

Структура відео-матеріалів:

- Представлення групи;

- Короткий вступ по теретичній основі описуваного питання;

- Розіграш ситуації – діалогу;

- Висновки.

Для дітей, які не мають можливості підготувати відео матеріали готують матеріали у вигляді презентації або стін-газети.

ЛПР № 6

Представлення відео-проектів, виступ команд та оцінювання.