Тема 6.1. Міжособистісні відносини в трудовому колективі

1. Лідерство та керівництво
2. Проблема взаємодії керівника трудового колективу і неформального лідера.
3. Соціально-психологічний клімат колективу.
4. Поняття соціально-психологічної і професійної адаптації особистості в трудовому колективі.
5. Конформізм

 

 

1. Лідерство та керівництво

Лідерство - відносини домінування і підпорядкування, впливу і наслідування у системі міжособистісних відносин у групі.

Концепції лідерства по-різному пояснюють причини лідерства та міру його ефективності.

1. Р. Бейлс розробив теорію лідерських ролей. Лідером виступає той, хто вдало виконує характерні лідерські ролі. Лідер у ролі професіонала розв'язує ділові задачі. У ролі «соціально-емоційного спеціаліста» - проблеми людських взаємовідносин.

2. За теорією рис лідерства лідерство забезпечують певні, у тому числі вроджені, риси особистості. Різновидом теорії рис лідерства є харизматична концепція лідерства М. Вебера.

3. В інтерактивній теорії лідер - це місце у міжособистісних взаємодіях. Лідером людина стає тоді, коли посідає відповідну лідерську позицію. Ефективність лідерства залежить від того, яка особистість займе цю посаду.

4. Ситуаційна теорія Ф. Фідлера. Ефективність лідерства залежить від особливостей ситуації, у якій працює організація. У дуже сприятливих чи дуже несприятливих для групи ситуаціях лідер, орієнтований на задачу, досягає кращих результатів, ніж орієнтований на людей. При помірно сприятливій ситуації успішний лідер орієнтується на людей.

5. У страто метричній концепції А.В. Петровського лідерство розглядається залежно від рівня розвитку групи та інших характеристик групи. Ця концепція поширена у вітчизняній психології. Наприклад, М.М. Обозов вважає, що ефективність роботи керівника (лідера) залежить від її відповідності цілям соціальної групи. Він виділяє три основні функції соціальних груп за цільовим призначенням:

· практичну (виробничі колективи);

· емоційно-комунікативну (друзі);

· пізнавальну (учнівські, наукові).

Відповідно відносини набувають ситуаційного змісту.

Особистість лідера. Ефективність лідерства залежить не безпосередньо від особистісних якостей лідера, а від їх відповідності цілям групи та умовам досягнення цих цілей. Індивідуально-психологічні якості лідерів в основі виділення типів лідерів.

Шахназарян Н.В. пропонує вирізняти наступні типи лідерів.

Інтелектуальний лідер, його характеризують:

– низька орієнтація на думки і оцінки оточуючих (значна самостійність);

– висока орієнтація на справу і результати роботи.

Емоційно-комунікативний лідер має:

– найменше прагнення домінувати;

– високу сенситивність;

– високу орієнтацію на справу, її результати;

– знижену самооцінку.

Практичний лідер відзначається такими рисам:

– прагненням домінувати;

– орієнтацію на схвалення групи;

– самостійність поведінки;

– високою самооцінкою;

– парадоксально низькою діловою спрямованістю;

– прагненням до регулювання відносин.

Універсального лідера характеризує:

– домінантність;

– добре ставлення до себе і до інших;

– особиста оригінальність, самобутність.

Відомо багато якостей, властивих хорошому лідеру і всі вони дуже різні.

Далекоглядність. Лідеру потрібно вміти визначити цілі організації і пояснити іншим їх значення. З розширенням мети організації задачі лідера ускладнюються, і, якщо йому не вдасться постійно тримати колег у курсі своїх планів і визначати можливість їх втілення, то ставлення до роботи і моральний клімат погіршиться, і врешті-решт всі хороші ідеї зійдуть нанівець.

Розсудливість - якість, яку важко визначити або виміряти, але яка, поза сумнівом, властива лише хорошому лідеру.

Уміння справедливо оцінити якості своїх підлеглих і зробити все, щоб примусити їх «викладатися» на роботі.

Енергійність. Управлінська діяльність виснажує фізично, розумово і психічно, не в останню чергу тому, що хороший лідер цілковито знаходиться під впливом нових ідей. Витривалість - запорука успішного керівника.

Рішучість. Оскільки лідер прокладає нові шляхи в бізнес і приймає на себе весь можливий ризик, то саме він частіше, ніж менеджер, терпить невдачі. Тому важливо вміти повстати після поразки, «пробивати» ідею, яку скептики вже давно поховали, і не перестраховуватися. Хоча рішучість тією чи іншою мірою властива кожній людині, на її розвиток впливає також суспільний устрій і конкретна ситуація. Наприклад, у СІЛА подолання невдач розглядають як частину навчання. На впевненість у своїх силах величезний вплив мають родичі і друзі.

Послідовність - це своєрідний індикатор хорошого лідера. Уміння керувати багато в чому залежить від передбаченості методів керівництва, поглядів і манери ухвалення рішення. Ті, кому успіх закрутив голову, забувають про це - і відносини лідера з колегами зіпсовані його непостійністю і непослідовністю, особливо при високих темпах зростання організації. Найгострішою стає ця проблема у випадках, коли повноваження керівника діляться між партнерами по бізнесу.

Справедливість. Будуючи відносини з людьми, ми по-різному тлумачимо це поняття. Слід підкреслити, що справедливість і послідовність взаємопов'язані. Наприклад, якщо лідер чекає від підлеглих внеску в роботу, який гарантує їм місце у фірмі, то це правило застосовується до всіх без виключення. Справедливість, з якою лідер підходить до рішення подібних питань, має величезний вплив на моральний клімат в організації.

Твердість, непохитність. При необхідності лідеру доводиться діяти безжально. Цілі організації над усе, і рішучість, з якою діє лідер, є хорошим показником здоров'я фірми. Безжальність - це не обов'язково жорстокість або бездушність. Моральні і етичні принципи лідера складають важливу частину його впливу на організацію, і якщо більшість співробітників вважає ці принципи розумними, дії лідера вони звичайно сприймають у сприятливому світлі.

Самопізнання. Багато лідерів настільки ексцентричні й егоїстичні, що це може перешкодити їх намірам добитися довіри своїх співробітників. Для лідера надзвичайно важливі такі риси, як уміння зрозуміти причини того, що він робить, оцінити свої переваги і недоліки, зробити висновки як з успіхів, так і з невдач. Публічне «самопізнання» звичайно сприймається як ознака нерішучості. Майже завжди у лідера є людина, якій він довіряє і спільно з якою він вирішує всі проблеми.

Комунікативні здібності. Лідер повинен уміти говорити і слухати. Йому слід навчитися встановлювати і підтримувати коефіцієнт корисної дії співробітників, а також визначити стиль ухвалення рішень. Лідеру потрібно знати, як заохочувати людей і як при необхідності зробити їм зауваження. І, нарешті - але не в останню чергу - він повинен відчувати, коли втручатися і коли краще залишитися осторонь.