Сутність, види, напрями розвитку менеджерського потенціалу.

Людина є біосоціальним об'єктом, тобто має здатність здійснювати не просто запрограмовані природою інстинктивні дії, спрямовані на самозбереження і продовження роду, а підкріплює це творчо цілеспрямованими перетвореннями енергії навколишнього світу, мета яких підвищення його життєстійкості. Тобто людина володіє якоюсь природною здатністю здійснювати творчо керовані дії, які він використовує на благо себе і оточуючих людей. Однак ці дії необхідно розглядати диференційовано, розбивши їх на складові, використання яких в різних поєднаннях дають ту різноманітність трудової діяльності людини, що дозволяє задовольняти його численні і різнобічні потреби.

Людським ресурсом раціонально вважати суму її індивідуальних біофізичних (мускульних), психофізіологічних та інтелектуальних здібностей. При цьому його фізичні здібності значною мірою залежать від особливостей будови тіла, а інтелектуальні виконують управлінську роль всієї системи, надає його особистісні психофізіологічні особливості. При такому підході стає очевидним, що людина, володіючи досить обмеженими природними фізичними можливостями, має практично необмежені інтелектуальні можливості, використання яких дозволило йому зберегтися, а точніше, вижити на Землі як біовіду протягом багатьох тисячоліть.

Проблема вивчення потенціалу особистості, його формування та реалізації – винятково актуальна і розв’язання її є одним із фундаментальних напрямків психології, соціальної педагогіки та соціології. Ця проблема має багато парадигм, найвідомішими з яких є психоаналітична, біхевіористська, соціально-діяльнісна, гуманістична, когнітивна, структурно-функціональна та системна, які відображають різні концептуальні підходи до обґрунтування теорії особистості.

Поняття «потенціал» має багато значень (зокрема – «потенціал особистості», «трудовий потенціал особистості», «соціальний потенціал»), що репрезентує різнорівневі характеристики особистості в соціальному часі й просторі.

Базовим для цієї категорії служить термін «потенція». Потенція - (potentіa - сила) - прихована можливість, здатність, сила, що може виявитися при відомих умовах.

Взагалі потенціал – то є сукупність можливостей у якій-небудь області для досягнення певних цілей. Багатогранність поняття «потенціал» пояснюється різноманіттям об'єктів, до яких воно застосовується. Головне, що поєднує різні потенціали, полягає в тому, що практично всі вони містять якусь сукупність можливостей або здатностей у тій області, де застосовується те, або інше визначення. Необхідно відзначити, що в більшості визначень вказується, що вся сукупність наявних можливостей спрямована на досягнення яких-небудь певних цілей.

Потенціал людини у ширшому аспекті можна розглянути як психофізіологічний: здібності та нахили людини, стан її здоров’я, працездатність, тип нервової системи; виробничо-кваліфікаційний: обсяг загальних та спеціальних знань, трудових навичок та вмінь, які обумовлюють схильність до праці певної якості; особистісний потенціал – рівень громадянської свідомості та соціальної зрілості, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси тощо.

Потенціал менеджера репрезентує сукупність його здібностей, знань, умінь і навичок, які дозволяють йому виконувати роботу певної складності, кваліфікованості та з певною ефективністю й інтенсивністю Головними елементами структури потенціалу є психофізіологічний та професійно-кваліфікаційний компоненти.

Потужність потенціалу повною мірою залежить від можливостей та ефективності його реалізації, що також впливає на поведінку індивіда, на його мотиви у праці.

Безумовно, ведуча роль у структурі потенціалу підприємства належить управлінському потенціалу, оскільки саме він забезпечує взаємозв’язок підприємства з зовнішнім середовищем і забезпечує узгоджену діяльність усіх підрозділів усередині підприємства. Категорія «управлінський потенціал» складна і неоднозначна. Більшість досліджень цієї категорії здійснюється в галузях психологічних та соціальних наук.

З точки зору психології, менеджерський потенціал особистості - можливості й здатності особистості вирішувати завдання в області керування й організації діяльності інших людей. Крім здатностей в поняття управлінського потенціалу включають ще й певні якості й уміння.

З соціологічної точки зору, менеджерський потенціал визначається як "вся сукупність ділових і особистісних якостей, і можливостей керівника, які можуть бути наведені в дію й використані для рішення управлінських завдань, і досягнення поставлених цілей".

Менеджерський потенціал підприємства слід розглядати не тільки по відношенню до можливостей певної посадової особи, але й як найважливіший внутрішній ресурс підприємства, здатний надавати підприємству нові конкурентні переваги.

Сутність менеджерського потенціалу, як сукупності засобів і можливостей підприємства в реалізації конкурентної ринкової діяльності, полягає в максимальній можливості по вживанню прогресивних теоретичних напрацювань в області управління. Управлінський потенціал складається з потенціалу управління кожного керівника організації, який виявляється та застосовується при використанні потенціалу управлінської групи. Потенціал управлінського персоналу може бути скритим або ж наявним.

Залежно від ролі у господарському процесі управлінський потенціал можна розділити на:

Основний, під яким розуміються знання, кваліфікація і досвід менеджерів, корпоративні таємниці, програми та інформаційні продукти, довгострокові бізнес-угоди тощо та той що забезпечує (організаційна структура, корпоративна культура, ціннісні установки, психологічні здібності менеджерів).

Структурні компоненти менеджерського потенціалу:

       Лідерський потенціал (харизматичність, інтуїція, особиста ефективність, організаторські здібності).

       Інтелектуальний потенціал (концептуальність мислення, масштабне бачення, аналітичні здібності, здібності до швидкого навчання).

       Комунікативний потенціал (товариськість, уміння ставити задачі підлеглим, уміння вести ефективні переговори).

       Творчий потенціал (здатність бачити нестандартні шляхи рішення задачі, креативність).

       Емоційний капітал (самосвідомість (адекватна самооцінка, упевненість в собі); цілісність; емоційна стійкість (здатність ухвалювати жорсткі рішення).

       Соціальний капітал (навики побудови відносин; автентичність (вірність собі); здатність викликати довіру, навики створення команди, емпатія).

       Особова зрілість (рівень внутрішньої автономії і відповідальності).

       Мотиваційний механізм (домінуючі мотиви, активність, воля, цілеспрямованість, амбіції).

       Цінності (стиль керівництва і політика управління персоналом).

Найприйнятнішим концептуальним підходом до визначення використання менеджерського потенціалу є той, який припускає прибуткову реалізацію не тільки раніше придбаних професійних творчих здібностей менеджерів, але і певні дії по їх постійному вдосконаленню і розвитку. Плідність такого підходу полягає в тому, що він ставить вживання управлінського потенціалу в пряму залежність від рівня і характеру управління цим процесом.