Розділення простору на зони.

При вдалому рішенні композиції вона може стати значним, навіть головним елементом художньої виразності інтер'єра.

За допомогою озеленення виконують розділення простору на зони:

· Для поділу площі застосовують групи рослин, вони можуть бути різними за розмірам, видом, формою і кольором. В залежності від видів рослин група може бути зібрана з окремих вазонів на одній підставці різної висоти і форми, або посаджена в один ящик. Такі загальні ящики (ємкості, модулі) іноді встановлюють на підлозі, їх роблять з того ж матеріалу, що і покриття підлоги: із плиток, мозаїки, бетону, цегли, природного каменю.

· Велике приміщення багатофункціонального призначення в готелях розподіляють на зони, влаштовуючи зелені стінки. Влаштовують зелені стінки з ґрунтопокривних рослин із стелючимися гілочками, а також витких рослин; у цьому випадку горщики установлюють внизу, а гілочки розподіляють по поверхні стінки або каркасу решітки. До таких рослин відносяться, насамперед, різні види плюща.  По витривалості і красі плющі займають перше місце серед витких рослин. Є такі екземпляри плюща, що можуть покрити гілочками всю стіну або стелю. До дуже розповсюджених витких рослин треба віднести різні види кімнатного винограду. Особливо декоративний дикий виноград із строкатим великим листям, але взимку його приходиться забирати, оскільки він втрачає листя. З кучерявих рослин гарними якостями володіють аспарагуси з їх ніжною пір'ястою зеленню. Один з видів аспарагуса — плюмозус цвіте дрібними білими квіточками і дає червоні ягідки: цей вид вимагає високої температури приміщення. Менш вимогливий до температури і більш витривалий аспарагус, що відрізняється сильним ростом називається скаденс. Навряд чи не найбільш невибагливими виткими ампельними рослинами є різні види традесканцій. Вони бувають різноманітного забарвлення: з червоним, зеленим і смугастим листям, у тому числі і рясно квітучі. Виткі та ампельні рослини в невеликих кольорових горщиках ставлять на решітки, або прикріплюють до них.

· Також влаштовують прозорі і напівпрозорі екрани з підвішеними і встановленими на них або біля них декоративними рослинами. Високі стінки і більш низькі панелі йекрани роблять у вигляді решіток, дерев'яного або металевого каркаса.

Зелене огородження може бути: чисто ілюзорним (із вільно встановлених на підлозі рослин), або чітко розподіляючим площу на окремі відсіки — при установці ампельних і інших рослин глухої панелі, яка може бути елементом меблів або іншого обладнання, спинкою дивана, бар'єром, що відокремлює робочі бокси і т.п

 

Історія аранжування.

Декоративні композиції із зрізаних рослин та процес складання букета отримали назву аранжування квітів.

Традиція складання букетів з'явилася дуже далеко. Уже в стародавності використовувались вінки та гірлянди, заплетені із живих квітів. Спочатку ними прикрашалися жертвенні олтарі, тварини, а пізніше люди стали прикрашати квітами і себе. Наприклад, римляни вважали прикрашення квітами обов'язковим елементом застольного ритуалу: гості одягали вінки із мірта, фіалок, плюща, троянд; обвивали гірляндами із квітів руки та груди.

Мистецтво аранжування квітів зародилося в Японії у VI ст. і отримало назву ікебана - композиція із живих квітів, гілок та плодів. Існує декілька різновидів ікебани:

морибана - композиція в низькій плоскій вазі;

нагеіре («бросать»)- композиція у високій вазі;

укібана — композиція із квітів, які плавають у воді.

Мистецтво букету зайняло значне місце в мистецтві. Без букету не обходилися ні одні святкові збори. Букети малювали відомі російські художники, вишивали, відливали у бронзі та склі. Букет виражав традиції свого часу. Наприклад, у XVIII в. створювали букети для прикрашення столу: «Засіяне поле» створювалось пелюстками квітів, розкиданих по всьому столу; «Дорога на столі» створювалось коротко підрізаними квітами в мілкій посуді видовженої форми та розташовувалась вздовж всього столу. У XIX в. отримали розповсюдження квіткові «річки», «озера», «водопади». З часом змінювався характер букетів, а традиції складання букета розвивалися.

На сучасне мистецтво аранжування квітів вплинули японські композиції, які навчили милуватися однією квіткою, а також внесли в квіткові композиції елементи філософського бачення світу (созерцательности).