Архітектура другої половина XX ст.

Конструктивізм виник на початку XX століття, коли розвиток автомобільного транспорту став входити в суперечність зі старим плануванням міст, з їх низькими вулицями і надмірною щільністю населення. Слід зауважити, що в різних країнах цей стиль архітектури розвивався по-різному. Так, у Франції символом конструктивізму є Ейфелева вежа. Вона не має ніякої практичної цінності, але в той момент, вона уособлювала собою вступ у технічне сторіччя. Крім того, перед архітекторами того часу постало завдання щодо будівництва багатоквартирних будинків для людей з середнім і низьким рівнем достатку. Це призвело до виникнення хмарочосів. Для їх спорудження використовувалися типові бетонні конструкції, комбіновані між собою. Зазвичай, в таких будівлях відсутні будь-які прикраси. Та це й не дивно.

Весь стиль конструктивізму був підпорядкований отриманню максимальної ефективності при достатній дешевизні. Апогею цей стиль досяг у тільки що створеному Радянському Союзі, перед архітекторами якого стояло завдання по проектуванню зразкового соціалістичного міста, в якому потрібно було звести будинки-комуни. Завдяки орієнтуванню на такі завдання, в Радянському Союзі проектувалися і реалізовувалися (по мірі можливості) незвичайні проекти. Одним з них став Палац Рад, який, щоправда, так і не було зведено. В подальшому, цей стиль поширився на Німеччину та Нідерланди. В кінці 60-х років XX століття, стиль конструктивізму отримав несподіваний розвиток в стилі хайтек, який взяв з нього основні принципи.

Друга половина XXст. характерна будівництвом висотних будівель («небоскребов» в США). Індустріальні конструкції (каркас, панелі стін) широко використовувалася при будівництві таких будівель. Побудовані в ці роки висотні будівлі по проектам арх. Мис ван дер Роэ (1886-1969рр.) вплинули на світову архітектуру. Мис ван дер Роэ став одним із засновників раціоналістичної архітектури.

Архітектори працюють над новими проектами. Прикладом є побудована будівля в Марселі в 1952р за проектом Ле Корбюзьє, яка одержала назву «житлова одиниця». Це сімнадцятиповерховий будинок, який представляє собою реалізацію ідеї «Лучезарного города», задуманий як цілісний організм з різноманітними функціями.

Теорії функціоналізма (вважалося невдалим встановлювати будь-які прикраси, якщо вони не несли практичної користі.),   раціоналізма і органічної архітектури проявилися в цей період в різноманітності архітектурно-художніх форм готельних будівель.

Так в 1951р. в Франції побудували готель «Нормандія» - це 7-поверхова будівля, прямокутна в плані,з залізобетонних панелей на каркасній основі.

Прикладом архітектури раціоналізму є 16-поверхова будівля готелю «Статлер» в США, з монолітного залізобетонного каркаса, заповненого скляними та металевими панелями.

На архітектуру мотелей особливо вплинула органічна архітектура. Передбачає відмову від грізних геометричних форм. При проектуванні кожної будівлі враховується тип навколишньої місцевості, його призначення. Окрім того, в такому будинку все підпорядковано гармонії. Кожна кімната має своє призначення, яке вгадується з першого погляду. Ідеї органічної архітектури відшукали надзвичайну популярність останнім часом. Частково, із-за наявності нових конструкційних матеріалів, які дозволяють створювати дивні архітектурні форми. Інший причиною, що дала поштовх довершеності органічної архітектури, стало відчуття єднання з природою, яке дає таку будівлю.

Перші роки XX ст. вважаються початком будівництва готелів для бізнесменів та комерсантів. Першим це зрозумів Елсворт Статлер. У 1908 році він відкриває готель у Буффало під назвою «Буффало Статлер». Це була нова концепція в готельній справі, заснована на наданні клієнтам максимальних зручностей. Частина зручностей – це розповсюджена наявність дверних замків, водопроводу, вимикачів біля дверей, туалетних і ванних кімнат у кожному номері та безплатної ранкової газети.

В ці роки і в Європі будувалися готелі з максимальною кількістю зручностей для клієнтури.

В Росії після Жовтневої революції перші місця масового розміщення були створені у Криму, на Кавказі, на півдні України та на Алтаї. Для цих цілей використовувались колишні панські садиби та позаміські дачі.

На початку 30-х років минулого століття відкрилися перші спеціалізовані оздоровчо-спортивні заклади. Розташовувались вони, як правило, у пристосованих будинках.

До другої половини 30-х років слід віднести будівництво туристичних та альпійських таборів, високогірних хатин, курортних готелів.

Наприкінці 70-х початку 80-х отримали популярність готелі класу апартамент, а також так звані «кондотелі».

В зарубіжних готелях цього часу в склад приміщень включаються і приміщення різних установ: конгрес-центр, адміністративні, торгові, конторські, учбові, концертні та виставочні зали. Прикладом є готель «Башня Лионского кредита» (Франція)представляє собою 40-поверхову будівлю, в якому тільки 10 поверхів займають номера, тобто 259 номерів, а на інших поверхах розміщені конторські приміщення та Ліонський банк. Цікавий досвід кооперації аеровокзалу і готелю в Копенгагені.

Розвиток автомобілізму також вплинув на рішеннях готелів. «Шератон-отель» в центрі Цинцинатті і «Біверлі-Хілтон» в Лос-Анжелесі мають добрі умови для транспорту і є нормою сьогодні. Будівля «Хілтон-отеля» в Сан-Франциско також є цікавим прикладом мотор-отеля, який займає 18-поверхів.

Більшість готельних компаній включалися в ігорний бізнес та промислове приготування їжі.

Архітектор Д. Портмен вважав, що готель - це мікромісто і повинен включати все необхідне для життєдіяльності, а також заміняти проживаючому частину функцій вулиці та міських майданів.

За проектами арх. Д Портмена побудовані готелі: «Атріум» (Німеччина); «Рідженсі Хайет Хауз» в Атланті, Чикаго, Сан-Франциско, «Болавантю» в Лос-Анжелесі (США).

В кінці 70-х сформувалося ціле направлення, яке одержало розвиток в американській архітектурі стиль «Хай-тек». (Хай-тек проголошує всесильність техніки, здібної якби вирішувати навіть соціальні проблеми). З’являються принципово нові будівлі в архітектурі готелів - отелі-автомати, де автомати заміняють майже весь обслуговуючий персонал.

Технічний прогрес у 70-х роках XX століття став надавати досить значний вплив на архітектуру. Він являв собою уособлення вступу в століття високих технологій. Хоча хай тек і вилився в окремий архітектурний стиль, він відрізнявся від них лише способами архітектурного оформлення і використовуваних матеріалів. Коструктивізм виділявся використанням конструкцій на основі скла і залізобетону. А хай-тек використовує різні комбінації металу і скла, припускаючи використання інженерно-технічних конструкцій будівлі в декоративних цілях. Використання різних кольорів для фарбування трубопроводів, вентиляційних шахт дозволяє їм виглядати конструктивно-декоративними елементами будівлі, які доповнюють його функціонально і естетично.

Одним з найбільш яскравих прикладів композиції в стилі хай-тек є будинок, в якому зараз розташовується Європейський суд з прав людини (Страсбург).

В останній час в зарубіжній практиці будівництва готелей відмічається тенденція збільшення в них місць і поверховості. Наприклад, готель «Нью-Отани» (Японія) представляє собою 33-поверхову будівлю на 1005 місць. Готель «Вашингтон-Плаза-отель» (США) – 40-поверхова будівля на 1000 місць.

В сучасній зарубіжній архітектурі замість «духу холодних бездушних форм машинного віку» виникло нове направлення – постмодернізм. Основна ідея якого «прямий вплив форм архітектури минулого», тобто повернення до місцевих традицій. Вплив цього направлення особливо прослідковується в архітектурі готельних будівель.

Термін «постмодернізм» (поставангард, постмодерн) походить від латинського post - «після». Цей термін має на увазі під собою сукупність художніх тенденцій, що найбільш проявилися у шістдесятих роках минулого століття. Характерною особливістю цього напрямку був кардинальний перегляд позицій передує авангарду і модернізму. Друга половина минулого століття показала, що новаторські течії модернізму себе вичерпали. Все більш гостро відчувався дискомфорт міського середовища, що було пов'язано з забудовою дешевими будинками, спорудженими у стилі раціонального функціоналізму, які створювали гнітючий стан нудьги й одноманітності. Деякі архітектори іноді намагаються повернути форми, орнамент, розфарбування з минулого, коли починають набридати скупість форм «білого модернізму», культ техніки.

Але суть нового віяння не тільки в ностальгічних настроях. Головне, що хотіли повернути в архітектуру - втрачену образність, яка і робила з різних структур твори мистецтва. Постмодерністи намагалися внести в архітектурні твори і фантазію, і різні образні асоціації, і вигадку. При постмодернізмі колишні тенденції змінилися самокритичним ставленням до самого мистецтва. Постмодернізм, всупереч загальноприйнятому «інтернаціонального стилю», звернувся до унікальності навколишнього світу, індивідуальним особливостям пейзажів, використовуючи при цьому останні успіхи будівельної індустрії. Раннім етапом постмодернізму став поп-арт. В цей період було актуально «відкрите мистецтво», коли старі та нові стилі вільно взаємодіяли. При цьому протистояння двох течій втратило сенс.

Російський постмодернізм. У російському напрямку цієї течії зароджуються напрямки аналогічні західним. Оригінальним у цьому плані став соц-арт, який був особливо популярним в епоху перебудови.

Європейський постмодернізм. На самому початку минулого століття Європу поглинув пошук нових напрямків. США на даному етапі відстає в розвитку сучасного світового мистецтва. Це було пов'язане з еміграцією художників з країн з авторитарними режимами в демократичні країни, в тому числі і в США. Особливо гостро це проявилося у військовій Німеччини. Діячі мистецтва Німеччини в більшості переселялися в Штати і познайомили американців з новими напрямками мистецтва. А в другій половині минулого століття США, не зруйновані війною, стали більш підготовлені до новинок в культурі. Навіть для Парижа - центру мистецтва на той час - Штати стали конкурентом.

Постмодернізм - художній напрям у різних видах мистецтва, а також - великий комплекс єдиних уявлень світогляду. До постмодернізму традиційно відносяться: хепенінг, поп - і оп-арт, мінімалізм, концептуальне і кінетичне мистецтво.

В Швейцарії, раніше ніж в інших державах, почали застосовувати національні архітектурні традиції. Прикладами готелів в Будапешті є «Таверна» і «Хунгарія», архітектура яких стилізована під модерн початку століття з урахуванням місцевих архітектурних традицій (корпус «Хунгарі» вінчає поширений в Угорщині високий дах з мансардним поверхом). А у Варшаві реконструйована одноповерхова будівля, в якій розмістився мотель «Наполеоновский заезд», в інтер’єрі якого дзеркала, бронзові канделябри, старинні картини, гравюри і давні карти підкреслюють стиль ампір.

В багатьох готелях вищої категорії існують номера типу «студіо» (у вітчизняній практиці – номер-дубль). В таких номерах замість традиційного ліжка встановлюють диван-ліжко, із сторони голови монтується електронний пульт управління: вимикач місцевого освітлення, регулятор громкості радіо-, теле- та електронної техніки, устрій для створення штучного клімата, опалення, відкриття і закриття штор і таке інше.

Еклектика - це не окремий архітектурний стиль. Це поєднання декількох, більш ранніх стилів архітектури, з яких беруться тільки деякі елементи, з подальшою їх гармонізацією за рахунок фактури і кольору.

Еклектика стала цілком природним явищем в деяких країнах. Адже стиль ампір, настільки улюблений деякими монархами і в якому будувалися цілі міста, викликав цілком зрозумілий протест, що і не дивно. Адже ампір це урочистий стиль. Міста споруджені в цьому стилі були безликими, не мали своїх неповторних архітектурних пам'яток. Гоголь, який, до речі, досить непогано розбирався в архітектурі, жорстко розкритикував ампір. Всі будинки побудовані в цьому стилі нагадували, за його висловом, сараї, або казарми, і були настільки схожі, що зливалися в суцільну стіну.

В еклектиці ж, стиль і форма будівель практично безпосередньо визначалися його практичної функцією. Наприклад, стиль К.А. Тоні був визнаний офіційним для будівництва храмів, але практично ніколи не використовувався при проектуванні приватних особняків. Крім того, головна відмінність від ампіру, який диктував умови для спорудження будівлі будь-якого типу, еклектика пропонувала вибір. Тобто кінцевий вигляд будівлі диктувався обраними стилями, його функціональним призначенням, а також, бажанням замовника.

Деконструктивізм. Цей напрямок виник в кінці XX ст., коли архітектори все частіше стали задаватися питанням, наскільки необхідно користуватися загальноприйнятими правилами естетики при будівництві будинків. Але справжнім філософом цього архітектурного стилю став француз Жак Дерід. За його логікою потрібно не руйнувати старі будівлі, а штучно створювати конфлікт між тим, що людина звикла розуміти і тим, що вона бачить. Для деконструктивізму характерні найнесподіваніші вигини ліній, розташовані під кутом опори, що не несуть ніякого навантаження, крім декоративного. Різні несиметричні вікна, різні виступаючі частини конструкцій - все це деструктивізм. Яскравими прикладами архітектури деструктивізм є будівлі зі скла і сталі. Часто, визначальними чинниками, які зумовлюють використання деструктивізму, це необхідність будувати будівлі дуже швидко і при невеликому бюджеті. Яскравим прикладом будівлі стилю деструктивізм є будівля пожежної частини «Вітра» (архітектор Захі Хадід, побудований в 1993 році.) Говорити про те, що деструктивізм визначився як архітектурний стиль ще рано. Незважаючи на те, що їм вдається створювати будівлі в цьому стилі, поки ще рано судити про доцільність (або недоцільність) їх старань для розвитку архітектури в цілому.

В 20 столітті в архітектуру вводяться полегшені металеві конструкції, скло. Сучасна архітектура поєднує максимально наукові технології з оточуючою природою.

 

4. Принципи побудови внутрішнього простору в сучасній архітектурі:

1. Побудова внутрішнього простору, широко розкритого у зовнішнє середовище (в приміщеннях вестибюля, ресторану суцільне скління, або устрій внутрішнього подвір'я).

2.  Великий внутрішній простір, здатний вмістити значну кількість людей, об'єднуючи їх для широкого спілкування (будівлі культурно просвітницького призначення, але можна застосовувати і для приміщень вестибюльної групи).

3. Ізоляція внутрішнього простору в межах необхідного в залежності від функцій, які виконуються (вестибюльна група: зони прийому, розміщення, обслуговування; раніше ізольовані, розкриваються у вестибюль).

4. Простір єдиний, безперервний, вільно перетікаючий із одного приміщення в друге.

5. Універсальний внутрішній простір, який трансформується, із гнучким плануванням, - принцип організації внутрішнього простору, отримавший розповсюдження як у громадськихих так і у житлових приміщеннях.

 

Питання для контролю:

1. Назвати нові направлення в архітектурі 20-х років XX ст.

2. Які принципи розробив арх. Ле Корбюзьє?

3. В чому сутність творчості арх. Франка Ллойда Райта?

4. Розкрити поняття «функціоналізм в архітектурі».

5. Хто засновник раціоналістичної архітектури?

6. Дати характеристику стилю «Хай-Тек».

7. Що означає поняття «постмодернізм»?