Розділ 1. Розвиток інтер'єру. Принципи архітектурного проектування

Теми:

1. Архітектура та інтер’єри стилю Модерн

2. Архітектура та інтер’єри стилю Хай-тек

3. Архітектура та інтер’єри стилю Історизм

4. Архітектура та інтер’єри стилю Конструктивізм

5. Архітектура та інтер’єри стилю Ретроспективізм

6. Архітектура та інтер’єри стилю Еклектизм

7. Архітектура та інтер’єри стилю Функціоналізм

8. Архітектура та інтер’єри стилю Постмодернізм

9. Архітектура та інтер’єри стилю Еклектика

10. Архітектура та інтер’єри стилю Деконструктивізм

 

Презентація повинна містити в основному фото фасадів та інтер’єру готелів відповідного стилю (до 80% всієї інформації). Текстова інформація повинна містити в собі: характеристику стилю; основні характерні: елементи, лінії, форми, кольори, фактури, меблі, освітлення, декоративні елементи, рослини, та ін. Інформацію необхідно подати чітко і стисло, в структурованому вигляді.

 

Вступ

Розвиток туризму та готельного господарства має важливе значення для нашого суспільства. Зростаючі ділові контакти та культурні зв'язки з іншими країнами супроводжуються збільшенням притоку закордонних туристів. Одночасно збільшується рухомість населення всередині країни.

Збільшення об'ємів туристичного потоку обумовило необхідність будівництва обслуговуючих туризм будівель та споруд (готелів, мотелів).

Готель серед різноманітних споруд займає особисте місце і являється одночасно житловою та громадською будівлею.  Різноманітність функцій виявила великий вплив на формування інтер'єрів готелів.

В останні роки значно збільшилось будівництво готелів, збільшились і вимоги до їх благоустрою. Поряд з архітектурно-художніми завданнями перед проектувальниками стоять завдання створення економічних та одночасно комфортабельних будинків. Архітектор повинен шукати засоби індивідуалізації інтер'єру.

Робітники готельного господарства повинні бути проінформованими в основних питаннях будівництва та архітектури готельних будівель, організації їх внутрішнього простору (інтер'єру);

знати: які вимоги пред'являються до якості оздоблювальних робіт, із чого складаються санітарно - гігієнічні вимоги до обладнання, як підвищити експлуатаційну якість готельних приміщень;

уміти: вибрати найбільш ефективний для тих, або інших умов матеріал; забезпечити кваліфікований контроль за проведенням ремонту, належну звукоізоляцію та сонцезахист, раціонально користуватися електрообладнанням.

Знання цих питань допомагає робітникам готелів утримувати будинки у зразковому порядку, а також правильно поводитися з інвентарем та технічними приладами. Це потрібно знати і при виконанні робіт по обладнанню та художньому оформленню приміщень (придбання та розстановка меблів; вибір оздоблювальних матеріалів; розміщення побутових приладів та устроїв; озеленення).

Вивчення питань архітектурно-планувальної організації готелів, інженерно-технічного обладнання та оздоблювання інтер'єру, безпосередньо пов'язаних з економікою експлуатації будинків та умовами праці, має велике значення для підвищення технічної та загальної культури робітників готельного господарства.

В готелі повинно бути комфортно відпочивати та працювати. Створена в ньому обстановка повинна благоприємно впливати на настрій людини, його працездатність та здоров'я, відповідати естетичним потребам людини.

Фактори, які характеризують архітектуру сучасних готелів та визначають їх комфорт, - це освітлення приміщень та їхня кольорова характеристика.

В кожному готелі маються ті або інші елементи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. В одних випадках вони збагачують архітектуру та збільшують художню виразність інтер'єру, в інших здаються випадковими. Знаючи закономірності застосування елементів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, проектувальник легше знайде взаємодію їх з архітектурою.

 

План заняття

1. Поняття архітектури.

2. Основні види архітектури за призначенням.

3. Вимоги архітектури.

4. Архітектурні стилі.

 

Література:

Лук'янова Л.Т. Интерьер гостиниц. - Киев: «Вища школа», 1991. Стор. 10-13.

 

Поняття архітектури

Архітектура - це стародавнє мистецтво, пам'ятники якого відносяться до різних епох та відрізняються один від одного зовнішнім виглядом, будівельними матеріалами та технікою виконання.

Архітектура, або зодчество - мистецтво проектувати і будувати будинки та їх комплекси, призначені для повсякденних запитів приватного, загального життя та діяльності людей.

Якщо XIX вік поділив архітектуру на нову та стару, то науково-технічний прогрес середини XX в. дозволяє говорити про зародження та становлення сучасної архітектури.

В сучасному понятті архітектура - це діяльність з організації просторового середовища для життя людського суспільства в цілому та кожного із його членів окремо.

 

Вимоги архітектури

Майже  дві тисячі років тому назад римський архітектор та інженер Марк Вітрувій Полліон (друга половина І в. до н.е.) визначив, що «невід'ємними якостями зодчества є — користь, міцність та краса». Ця класична тріада Вітрувія враховується при рішенні будь-яких архітектурних завдань. Він писав, що зодчество розподіляється на дві частини:

перша - будівництво міських стін та громадських будівель у публічних місцях,

друга - устрій приватних будинків.

Вимоги до корисності - це перш за все задоволення утилітарних потреб людей, тобто відповідність архітектурних творінь визначеним функціям. Функціями архітектурних споруджень являються призначення будинків, яке визначає кількість приміщень у них, їх склад, взаємне розташування та розміри.

Вимоги до міцності архітектурного витвору забезпечується його конструкціями. Конструктивність - найважливіша та органічна вимога при створенні композиції будинку. Усі «історичні» конструктивні схеми можливо розчленити на конструкції піддержуючі (стіни, окремо стоячі опори) та перекриваючі (балки, своди). При цьому за допомогою конструктивних елементів створюють естетичні ефекти.

Вимоги до краси, естетичності визначаються художнім рішенням зовнішнього та внутрішнього вигляду будинка.

 

Архітектурні стилі.

Стиль (пер. з гр. – стерженек для письма) – це ідейно і художньо обумовлена спільність образотворчих прийомів в мистецтві і в літературі певного часу або направлення, а також в певному виторі.

Стиль як вираження творчої діяльності, виник на ранніх стадіях розвитку суспільства, а як естетична категорія з’явився два століття тому. Стиль в своєму розвитку проходить етапи підйому, кульмінації та спаду. Архітектор радянського часу М.Я. Гінзбург, аналізуючи історію стилей, писав, що молодість нового стиля переважно конструктивна, зріла пора – органічна, примаренність (увядание) – декоративна. Така схема підходить для більшості архітектурних стилей. Змінилось і саме визначення стилей. Відповіді на питання «Що таке стиль?» шукали і природознавці, і поети, і архітектори. В поняття стиль вкладували різну суть і зміст.

Архітектурний стиль включає в себе характерні, специфічні для данної епохи елементи як соціально-функціонального, техніко-економічного, так і ідейно-естетичного характера.

Отже, стиль – це сукупність основних рис і ознак архітектури данного часу і данного народу, які проявляються в особливостях її функціональної, конструктивної і художньої сторін.

Кожен стиль породжується певною епохою. В історії архітектури найбільший інтерес представляють архітектурні стилі епохи рабовласницького строю і епохи феодалізма. В рабовласницьку епоху, або епоху Стародавнього світу, виникли архітектурні стилі Давнього Єгипту, Давньої Греції і Давнього Риму, які вплинули на розвиток архітектури всього світу.

В епосі феодалізма виділяють архітектуру середньовіччя, Відродження і класицизму. В середньовічній архітектурі одержали розвиток візантійський, романський і готичний стилі. До епохи Відродження відносять стилі Ренесанс, бароко, рококо. Архітектурний класицизм завершився стилем ампір. Всі ці стилі, починаючи з архітектури Давнього Єгипту і завершуючи стилем ампір, одержали назву «старої архітектури».

Архітектурний стиль відпрацьовувався десятиріччями, віками і навіть тисячоліттями. Особливо «сповільнений» розвиток стилю спостерігався в епоху першообщинного і рабовласницького ладу. Але кожен наступний етап в розвитку архітектурного стилю настільки поступово і органічно виростав із попереднього, що між ними важко провести межу.

Кожен етап розвитку архітектури створював який-небудь тип споруд, в якому даний стиль проявлявся особливо яскраво. Кожна з таких пам’яток архітектури уособлювала епоху, яка її народила.

 

Питання для контролю

1. Що таке архітектура?

2. На які види розділяють архітектуру за призначенням?

3. Назвіть основне призначення архітектури.

4. Назвіть основні вимоги архітектури.

5. Назвіть головну мету архітектури.

6. Дати визначення архітектурному стилю.

7. Пояснити назву «стара архітектура».

 

Зародження зодчества

Початок будівельної діяльності людини пов'язано з його переходом від інстинктивних видів діяльності до осознаних, які задовольняють потреби, життєвоважливі для самозбереження, зберігання та приготування їжі, захисту від нападів, пристосування до природно-кліматичних умов, розвиток форм родового спілкування. Ці процеси характерні колективністю дій та примітивністю знарядь праці, що і визначило їх просторово-матеріальне розміщення в одному типі споруджень – «житло» - землянки, курені, навіси.

Перші «об'єкти будівництва» були округло-овальної форми (діаметром 5-8м), вони скоріше за все закріплювали важелі до рівномірного розташування людей навколо центрального вогнища.

Пізніше приміщення почали розділяти для деякої ізольованості родини, улаштування побутових та культових вогнищ та місць зберігання посуду. Огородження робили із землі, каміння, шкур по каркасу, дерева. Пізніше з'являються оброблені будівельні матеріали - дерево, глина, сирцова цегла та каміння.

У III - ІІ тисячолітті до н.е. з'явились спорудження із величезних кам'яних глиб- мегаліти - початок архітектури.

До них відносяться:

менгіри - вертикальні каміння більше 2м заввишки;

дольмени - вкопані в землю каміння, на яких знаходилась кам'яна плита;

кромлехі - складні спорудження із величезних глиб у вигляді кругових огороджень (найвідоміший кромлех Стоунхендж).

 

Стародавня Греція

Хоч ця країна і була під владою рабовласників, але форми правління в ній були більш демократичні, а ідеологія гуманніше. В філософії греків багато віків поширювалось вчення про гармонійно влаштовану державу, фізичне вдосконалення людини, її красу. На одному з храмів зберігся напис «Человек есть мера всех вещей», тобто всі конструктивні елементи співвідношувалися з розмірами людини.

Основними типами споруджень у Греціі були будівлі культового призначення — храми. В них греки змогли передати світлі і прогресивні для свого часу ідеали патріотизму міста-поліса, торжество людини над силами природи. Разом з храмами було широко розвинуто будівництво театрів, гімназій, спортивних споруджень, готелів.

Конструктивна основа грецьких храмів - стояково-балочна система. Стояково-балочна конструкція будинку виявилась в створенні ордерної системи.

Ордер — в класичній архітектурі порядок, співвідношення несучих та несомих частин будівлі, який уявляє собою архітектурно-художній образ стоєчно-балочної системи.

Грецький ордер складається із трьох частин:

• основи колони - стілобата,

• несучої конструкції - колони,

• несомої конструкції - антаблемента.

Колона, в свою чергу також складається із трьох частин:

• основи колони - база,

• стовбура та

• верхньої частини колони, яка слугує опорою для антаблемента - капітелі.

Антаблемент теж складається із трьох частин:

• головної балки — архітрава (нижня частина),

• фриза (середня частина), на якому міг розташовуватися рельєф або виконувався роспис, та

• карниза (верхня  виступаюча частина).

Грецькі зодчі створили три архітектурних ордера, які відрізнялися один від одного в основному видом капітелі:

дорічний – більш проста, недекорована капітель, відсутня база колони;

іонічний – більш складна, із спіральними волютами (завитками) з чотирьох сторін;

корінфський – найбільш декорована і більш висока.

Грецька архітектура створила новий вид внутрішнього простору — концентрично розвиваючий, - відкритий та повернутий до зовнішнього середовища.

Колони, оточуючи храм по периметру, утворювали так званий периптер, що створювало враження розкритого не замкнутого простору. Під портіками периптера проходили спортивні та релігіозні обряди, збори вчених, зустрічі друзів і т.д. Відкриті простори портіков були звернені в сторону красивих пейзажів.

Відкрите планування характерно і для караван-сарая, де також влаштовували і перестильні двори, оточені окремими маленькими кімнатами.

Греки доводили декоративну обробку споруд до височайшої ступіні досконалості і відточеності. Тому споруди величезних розмірів являються і творіннями ювелірного мистецтва.

Помітне місце в архітектурі Стародавньої Греціі займав орнамент. В ньому використовувались східні мотиви, елементи навколишньої природи або геометричні форми.

Одним із найдосконаліших творів світового зодчества являється пам'ятник стародавньої грецької архітектури - храм Парфенон, побудований в 447 – 438р. до н.е. архітекторами Іктіномта Каллікратом в Афінському акрополі. Цей храм присвячений Афіні, покровительниці міста. Він виконаний із мармуру в суворому дорічному ордері, відрізняється статністю пропорцій та оздоблений скульптурою. Ведомі колони храма 2м в діаметрі біля основи, та більше 10м заввишки, сам храм приблизно 30м завширшки та майже, 70м в довжину.

Романська архітектура

До романської (з лат. "римської") архітектури відносять західноєвропейську архітектуру ХІ - ХIIIст. Типи будинків (замки, міські укріплення, церкви, собори), які були побудовані в романському стилі, найкращім чином відповідали умовам життя того часу (феодальна роздробленість, міжусобні війни).

Особливості романського стилю - прості та масивні спорудження із каміння. Замки та стіни, бойові башти були кам'яними, дуже важкими, з великим запасом міцності. Феодальні замки та монастирі-фортеці, прилаштовані як для мирного існування, так і для війни.

Основна мета при будівництві таких будівель була оборонна. Тому стіни та своди робили масивними, світові пройми були схожими на бійниці, будинки вінчали дозорні башти.

В романській архітектурі існувало два основних види внутрішнього простору культових споруд:

· продольно-розвиваюче (просте прямокутне в вигляді базілікі), та

· концентричне (кругле).

Продольні базілікальні будинки складалися із трьох нефів, утворених рядами стовпів та колон.

Неф - частина базілікального простору, обмеженого опорами.

Прикладом архітектурного пам'ятника романського стилю з'являється архітектурний ансамбль у м. Піза (Італія), складений із собору, кампанели (так названої «падаючої башти») і баптистерія. Собор - п'ятинефний, продольний; баптистерій - коловидний.

Романська архітектура породила і нові форми - багатоповерхових житлових будинків.

Готична архітектура.

Готична архітектура завершує розвиток середньовіччя в Західній, Центральній і частково Східній Європі.

Романський стиль в архітектурі замінився готичним (італ. "готський" -германське плем'я - готи, які жили біля берегів Балтійського моря) - художній стиль, який виник в середині XII в. у Франції. У ті часи «готичне» означало «варварське» в протилежність «римському».

Найвідоміші спорудження готичного стилю - собори. Каркасна система готичної архітектури дозволила створювати небувалий за висотою та величністю інтер'єр соборів, прорізати стіни величезними вікнами з багатокольоровими вітражами із зображенням святих або різноманітних культових сцен. Собори стали світлішими і в порівнянні з романськими в 2 рази вищими за рахунок стрільчастих арок, гостроконечних шатрових дахів та фронтонів. Високі своди соборів, кольорові вітражи, крізь які лилися потоки світла, урочисті звуки органа - все це вражало уявлення людей, внушало їм ідеї про святість божественної влади.

В зовнішньому вигляді будинків готичного періоду використовувалась ціла система вирізаних вінчаючих елементів в вигляді ажурних вінчаючих башт, балюстрад з химерами та ін.

Розвивались містобудування та громадянська архітектура (житлові будинки, ратуші, торгівельні ряди, міські башти). Готичний стиль був розповсюджений майже по всій Європі, крім країн, де сповідували православіє (Росія, Болгарія, Сербія, Греція).

Готичний стиль залишив багато пам'ятників архітектури. Видатним пам'ятником ранньої готики став собор Паризької Богоматері (французи його називають Нотр-Дам де Парі). Цей стиль досягнув величезного розквіту у XIII ст. в соборах Реймса, Амьєна та інших міст Франції.

Готична архітектура також розповсюдилась в Англії, Германії, Іспанії. Наявність камінів, еркеру, гарна освітленість інтер'єру складає специфічні риси архітектури Англії того часу.

 

Питання для контролю:

1. Коли зародилося зодчество?

2. Назвіть основні риси архітектури і мистецтва Стародавнього Єгипту.

3. Охарактеризуйте архітектуру і мистецтво Стародавньої Греції.

4. Стародавня Римська архітектура. Назвіть основні риси.

5. Архітектура епохи середньовіччя (Х-ХIIIст.). Романська архітектура. Готична архітектура. Назвіть основні риси.

 

 

Розмір приміщень

Розмір приміщення миттєво оцінюється та особливо гостро відчувається людиною. Він в першу чергу впливає на емоційне сприйняття, породжує почуття простору, нормальних розмірів приміщення або тісноти. Оцінюючи просторові параметри у людини виникає емоційне уявлення про конкретний простір, як про інтимний, камерний, великий, величезний, безмежний.

 

Простір	Приблизна відстань до дальнього огородження
Інтимний (індивідуальний)	біля 3 м.
Камерний (мінімальний колективний простір)	біля 20 м
Просторий	біля 45 м
Великий (максимальний колективний простір)	біля 86 м
Величезний (перехід до розряду відкритих просторів, масштаб природи)	біля 150…200 метрів
Безмежний	більше ніж 250 метрів

Форма приміщення

В стародавні часи геометричні фігури використовували в вигляді символічних формальних знаків.

Так наприклад:

· коло, сфера - вони рівні, гладкі, замкнуті в собі — символізували єдність безперервність руху, всесвіт, мир, сонце, життя;

· квадрат - чіткий, прямий (наприклад в основі піраміди) – символізував спокій, вічність, силу, владу.

Стародавні люди дуже старанно відносились до вибору форми споруджень (наприклад храми сонцю і місяцю робили круглої форми, тому що сонце і місяць постійно обертаються)

В сучасній архітектурі до простих форм приєдналося ще й символічне зображення природного світу (наприклад Г. Шарун на терасах амфітеатру зали філармонії відображує ідею ландшафту: долина оточена схилами виноградників, із глибини якої підіймається звук).

При достатньо нормальній ширині приміщення велика кількість повітря над головою породжує почуття полегшення, свободи простору.

Низька стеля в приміщеннях при широкому прольоті створює відчуття тісноти, неспокою, тривожності.

Питання для контролю

1. Дати визначення що таке архітектура.

2. Назвати властивості архітектурного простору.

3. Як впливає на людину розміри та форма приміщень?

 

Плани інтер'єрів.

 Інтер'єр - поняття складне, багатопланове, він володіє величезною
силою впливу на людину. В цьому закладена головна особливість інтер'єру близькість до людини.

Але людина знаходиться в інтер'єрі не тільки у фіксованому положенні, вона рухається в просторі, та сприймає його в процесі пересування (русі). В цьому складається ще одна особливість інтер'єру - його динамічний характер.

Інтер'єрний простір розподіляється на такі плани:

• Передній (ближній план) можна позначити як сприймання деталі;

• Проміжний (середній) можна позначити як сприймання фрагменту;

• Задній (дальній) можна позначити як сприймання загальної просторової форми.

Об'єктом уваги (фігурою) може бути:

- деталь (частина площини огорожі, предмет обладнання, робоче місце),

- фрагмент (площина огорожі, група обладнання, робоча зона),

- просторова форма (поєднання площин огороджень).

При зоровому освоєнні середовища усі плани виявляються в постійному огляді. Погляд неодноразово повертається до них, та проявлення підвищеної уваги (інтересу) виявляється якраз у кількості повернень.

Організація самого внутрішнього простору така, що задає рух людини.

Вхід – вестибюль - задає напрям руху - вертикальні комунікації (ліфт, сходи). Але у просторі рухається не одна людина, а група людей, із цього можна відокремити окремі функціональні групи приміщень і зони.

 

3. Організація внутрішнього простору

У всьому будинку існує взаємозв'язок між приміщеннями як по вертикалі, так і по горизонталі і це визначає наступну особливість інтер'єру - функціональну доцільність.

Усі приміщення можна розділити по функціональним ознакам на З групи: житлову групу приміщень; суспільну (громадську); адміністративно-господарську.

Внутрішній простір залежить від матеріально-технічних і економічних умов. Функціональна доцільність інтер'єру переплітається та взаємопов'язана із економічною доцільністю.

 

Питання для контролю:

1. Які компоненти архітектурної форми середовища вам відомі?

2. Що таке архітектурний простір? Дайте визначення.

3. Шо таке архітектура? Дайте визначення.

4. Назвіть особливості інтер'єру.

5. Кольорознавство, світлотехніка, прикладна акустика, дати визначення.

6. Що таке естетика?

7. Назвіть психофізіологічні вимоги до інтер'єру.

 

Внутрішній дизайн готелів.

Поняття "внутрішній дизайн" включає обстановку номерів, оздоблення, меблі, архітектуру внутрішніх приміщень та все те, на чому відпочиває око клієнта готелю, і те, що заповнює паузи в розмові. Усі компоненти інтер'єру повинні знаходиться в тісному зв'язку один з одним. Так, розміщення меблів пов'язано із розміром площі, її призначенням, а освітлення - із розстановкою меблів. Освітлення впливає на кольорове рішення інтер'єру, колір архітектурних поверхонь пов'язаний із кольором меблів, а колір меблів із кольором тканини. При оформленні внутрішнього дизайну необхідно дотримуватись почуття міри, єдиного в оформленні всього готелю.

Меблі античності.

Стародавній Єгипет.

Розкопки у Стародавньому Єгипті, та Стародавній Греції караван-сараїв показали, що в них існувало внутрішнє подвір'я, де знаходилися в'ючні тварини: коні, верблюди. Навколо внутрішнього подвір'я розташовувались номери.

Меблі того часу, які збереглися, та їх мальовниче зображення показують, що вже тоді люди користувались основними видами меблів.

У Стародавньому Єгипті вперше з'явилися меблі для сидіння:

• спочатку низькі лави (єгиптяни любили сидіти на корточках);

• табуретка із вігнутою поверхнею, яка відповідає формі тіла;

• стілець зі спинкою, конструктивна форма якого стала основою для усіх наступних форм стільців.

Єгипетські меблі прості та лаконічні, тектонічні форми враховують властивості деревини, деякі меблеві форми запозичені у природи (ніжки у вигляді лап тварин). Столярна техніка була примітивною, тому місця з'єднання мали деякі дефекти, які маскували фарбами. Меблі яскраво розмальовувалися плоским орнаментом.

Стародавня Греція.

Меблі Стародавньої Греції майже не збереглися, тому про її форми можна було судити за рельєфними зображеннями і малюнками на вазах. Кількість видів меблів була незначною, але для сидіння меблі достатньо різноманітні:

• лава або табуретка (дифрос), на чотирьохгранних або точених ніжках зплетеним сидінням;

• складна табуретка на X- образній опорі;

• легкий стілець (клісмос) із серповидними ніжками;

• важке церемоніальне крісло (дощате, мармурове);

• високі ліжка (кліне), на яких лежали під час трапез;

• низькі столики (праредза)- круглі або чотирьохкутні, деякі мали три ніжки; такі столики, після трапез підсовували під кліне;

• дерев'яні сундуки також отримали широке розповсюдження, в них зберігали одяг, вони замінювали шафу.

• ліжко було звичайним дерев'яним, мало м'яку оббивку та багато драпірувалось.

Греки знали рубанок, токарний станок, як правильно гнути деревину за допомогою пару, техніку виготовлення шпону та інтарсію (дерев'яну інкрустацію). Особливу увагу майстри звертали на форму ніжок. Вони були у вигляді кігтистих лап або ніг копитних тварин. У верхній частині ніжки іноді прикрашалися листям аканту, в інших випадках закінчувалися шиями лебедів.

Меблеві форми мали чітку структуру. Більшість виробів були кольоровими та прикрашені декоративними орнаментами, наприклад:

• рослинними (у вигляді листя аканту, квітів лотоса),

• геометричними (у вигляді спіральної або хвилястої смуги)

• архітектурними.

Стародавній Рим.

Культура Стародавньої Греції дуже вплинула на меблеві стилі Стародавнього Риму. Римські готелі мали 1-2 поверхи, вікна на першому поверсі були відсутні за для безпеки. Приміщення призначалися для прийому гостей та для надання їм можливості харчування та відпочинку. Підлога першого поверху була із втрамбованої землі, а на верхніх поверхах - глиняна.

В найбільш багатих готелях збереглася мозаїка стін, зводів. Стіни прикрашалися картинами та фресками. Двері всередині приміщень були рідкістю, а дверні пройми завішувалися шерстяною або суконною тканиною.

У будівлях можна було зустріти такі меблі:

1. Ліжко. Як і стародавні греки, римляни більшу частину часу проводили лежачи: їли, читали, писали, заключали угоди на різних видах ложа, тому основним предметом меблів було ліжко або кушетка, біля узголів'я якого робилось піднесення (возвышенность). Форма ложа послужила основою для виникнення носилок. Перини та матраци набивалися пухом або шерстю. Єдиним покривалом служила ковдра.

2. Стіл. Ложе встановлювалось навколо обіднього стола, який змінювався при зміні блюд. Звичайним явищем були мармурові або кам'яні столи.

3. Меблі для сидіння. Із меблів призначених для сидінняв готелях були: крісло-селло, із підлокітниками, або без спинки; табуретка-скамп. Табуретки мали три ніжки та круглий дерев'яний верх або чотири ніжки та квадратну верхівку, дуже часто виконані із бронзи. Кафедра (стілець) слугувала кріслом для літніх людей.

4. Для зберігання посуду в готелях використовували масивні сундуки та буфети; для освітлення масляні лампи та свічки; для обігріву приміщень невеликі бронзові жаровні або замкнуті обігрівачі, які нагадують сучасні печі.

Для стародавніх Римських меблів характерні: різьба, гравіювання, розпис, позолота, інкрустація, багата орнаментика. Орнамент носив рослинний характер, у вигляді комбінацій із квітів, листя, в'юнких пагонів, гірлянд, фруктів. В орнаменті використовувалась символіка зображення звірів, крилатих хижаків, сфінксів. Поряд із деревиною для виготовлення меблів застосовувались бронза та мармур.

 

Питання для к онтролю:

1. Що таке «внутрішній дизайн»?

2. Коли вперше з'явилися меблі для сидіння?

3. Які меблі використовувались в період античності у Єгипті, Греції, Римі?

4. Які меблі виникли в період середньовіччя?

5. Які меблі виникли в епоху Відродження?

 

Література:

Л.Т.Лукьянова Интерьер гостиниц. - Киев: Вища школа, 1991. Стор. 85-97.

 

Призначенню