Поняття виборчого права України

Виборче право має два значення:

- сукупність юридичних норм, які регламентують участь громадян України у виборах представницьких органів влади, організацію та проведення виборів, взаємовідносини між виборцями, депутатами і представницькими установами;

- право громадян обирати (активне виборче право) і право бути обраними (пасивне виборче право), тобто суб'єктивне право громадян.

 

Виборче право - один із найважливіших інститутів конституційного права України. Норми виборчого права встановлюються Конституцією України, законами України "Про вибори народних депутатів України", "Про вибори Президента України", "Про Центральну виборчу комісію України", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим", Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Цивільним процесуальним кодексом України, Положенням про статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій України та кандидатів у народні депутати на виборах народних депутатів України, рішеннями Конституційного Суду України та іншими нормативними актами. Важливим джерелом виборчого права України є постанови Центральної виборчої комісії України.

Поняття виборів та їх принципи

  Вибори - це демократичній спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади та місцевого самоврядування або підтвердження повноважень на повий строк; це процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних громадян шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановленого законом порядку.

 

Вибори є сучасною правовою цивілізованою формою завоювання влади, зміни здійснюваного нею курсу. Вибори не зводяться до самого тільки голосування. Це масова кампанія, широкий комплекс заходів та процедур з формування керівних органів у державі. Головними серед них є:

- призначення виборів та визначенні! дати їх проведення;

- визначення меж виборчих округів та виборчих дільниць;

 - утворення виборчих комісій;

- складання списків виборців;

- висування та реєстрація кандидатів;

- проведення передвиборчої агітації;

- голосування;

- підрахунок голосів;

- оприлюднення результатів голосування;

- проведення у разі необхідності повторного голосування чи повторних виборів.

 

Безумовно, така складна процедура потребує для своєї ефективної, результативної реалізації законодавчого регулювання, що й здійснюється національним виборчим правом.

Класифікація виборів

За територіальною ознакою:

 

- загальнонаціональні, тобто ті, що здійснюються на території всієї країни (вибори Президента, вибори парламенту);

- місцеві (вибори міських голів, сільських, селищних, міських голів, депутатів рад різних рівнів);

 

 

За об'єктом обрання:                                  

- вибори парламенту (парламентські); вибори на посаду Президента України (президентські);

- вибори представницького органу територіальної автономії (Верховної Ради Автономної Республіки Крим);

- вибори сільських, селищних, районних у містах, міських, обласних рад', вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення виборів:

- чергові; це вибори, які проводяться в період закінчення строку повноважень органів влади;

- позачергові або дострокові. Це вибори, які проводяться у випадку дострокового припинення повноважень виборного органу влади чи посадової особи; повторні. Це вибори, які проводяться у випадку, якщо попередньо проведені вибори визнані недійсними або такими, що не відбулися; - -

- вибори замість депутатів, голів рад, які вибули:

- вибори, що проводилися в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

За правовими наслідками:

- дійсні, тобто такі, що проведені у визначеному законом порядку;

- недійсні, тобто такі вибори, в ході яких були допущені порушення, які вплинули на

підсумки виборів.

Основні принципи виборів - це ті засади, на основі яких здійснюються вибори. У ст.71 Конституції України передбачається, що "вибори є вільними і відбуваються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне воле­виявлення ". Поряд із цими основними принципами є ще й додаткові, напр., свобода агітації, принцип вільного висування кандидатів та ін.

Принцип загального виборчого права означає, що право обирати (активне виборче право) відповідно до ст.70 Конституції України мають усі громадяни, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. У 1998 р. відновлено активне виборче право для осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі. Активне виборче право є однаковим для всіх видів виборів в Україні.

На відміну від активного виборчого права, пасивне виборче право (право бути обраним) залежить від виду виборів:

1) народним депутатом України може бути обрана особа, яка є громадянином
України, на день виборів досягла 21 року, має право голосу, проживає в Україні
протягом останніх 5 років. Не може бути обрана депутатом особа, яка має судимість
за вчинення умисного злочину, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому
законом порядку (ст.76 Конституції України);

2) Президентом України може бути обрана особа, яка є громадянином України, на
день виборів досягла 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10
останніх років, володіє державною мовою (ст. 103 Конституції України). Одна й та
сама особа не може бути обрана Президентом України більше двох строків підряд.

3)депутатом сільської, селищної, міської рад може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років, постійно проживає або працює на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Принцип рівного виборчого права передбачає, що кожен виборець має лише один голос на одному виді виборів, тобто однаково впливає на результати виборів. Здійснення громадянами свого права обирати не залежить від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак. До 1998 р. на виборах народних депутатів України виборці мали один голос, а після реформування виборчого законодавства кожен виборець отримав два голоси - один по одномандатному виборчому округу, один по багатомандатному виборчому округу.

Принцип прямого виборчого права передбачає право громадян обирати кандидатів при голосуванні безпосередньо, а не через посередників.

Принцип таємного голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається. Таємність забезпечується тим, що кожен виборець має голосувати особисто, не допускається голосування за інших осіб, бюлетень заповнюється особою у спеціальній кабіні для голосування.

Поняття виборчої системи

Виборча система - це сукупність норм, що закріплюють виборчі права громадян України, основні принципи виборчого права, порядок організації та проведення виборів до представницьких органів, взаємовідносини виборців із депутатами.

Мажоритарна виборча система (від франц.- більшість) передбачає, що перемагає той кандидат, котрий набрав встановлену законом кількість (більшість) голосів виборців, які взяли

участь у голосуванні. Залежно від того, яким чином встановлюється ця більшість, розрізняють два види мажоритарної виборчої системи: 1) абсолютної більшості; 2) відносної більшості. При застосуванні мажо­ритарної виборчої системи абсолютної більшості обраним вважається той кандидат, який отримав щонайменше 50 % + 1 голос виборців, а при застосуванні мажоритарної виборчої системи відносної більшості перемагає кандидат, який набрав просту більшість голосів у порівнянні з іншими кандидатами. До 1998 р. мажоритарна виборча система абсолютної більшості застосовувалася в Україні на виборах до Верховної Ради України. Пропорційна виборча система передбачає проведення виборів за партійними списками і розподіл депутатських мандатів між політичними партіями (виборчими блоками) пропорційно до кількості голосів, набраних кожною (-им) із них. На відміну від мажоритарної виборчої системи, при застосуванні пропорційної виборець голосує не за конкретну особу, а за певну партію чи блок партій, яка виставляє свій список кандидатів. У більшості країн запроваджений прохідний відсоток голосів, який має отримати партія, щоб кандидати від неї отримали депутатські мандати.

Розміри прохідного відсотка різні, напр., 1 % в Ізраїлі, 5 % у ФРН, 10 % у Туреччині.

Змішана виборча система є комбінацією мажоритарної та пропорційної систем: частина депутатів обирається за мажоритарною системою, а частина - за пропорційною. За цим принципом обиралася у 1998 р. та 2002 р. Верховна Рада України: 50 % (225 депутатів) обиралися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості, а 50 % (225 депутатів) - за списками кандидатів в депутати від партій та виборчих блоків партій, для яких встановлено 4-відсотковий прохідний бар'єр.