Дисціплінарна відповідальність у галузі житлового права.

У тих випадках, коли за житлові правопорушення не настає ні кримінальна, ні адміністративна відповідальність, можливе застосування дисциплінарної відповідальності. Вона застосовується на основі загальних норм трудового законодавства за дисциплінарні проступки у галузі житлового права.

Дисциплінарна відповідальність у галузі житлового права – це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб, за протиправні дії (невиконання функціональних обов’язків та інших вимог дисципліни праці), що порушують житлові права та законні інтереси фізичних і юридичних осіб.

Суб’єктами цієї відповідальності, в першу чергу, є працівники підприємств, установ і організацій, а також посадові особи, які виконують ті чи інші управлінсько-розпорядчі функції у сфері обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу житла, управління житлово-комунальним господарством. На працівників у відповідності з Кодексом законів про працю України за певні порушення житлово-правового характеру можуть бути накладені дисциплінарні стягнення: догана або звільнення з роботи.

Накладення будь-якого з названих стягнень здійснюється власником або уповноваженим ним органом шляхом видання відповідного наказу.

Характерною рисою дисциплінарної відповідальності у галузі житлового права є те, що настає вона за невиконання чи неналежне виконання відповідними посадовими особами чи працівниками трудових обов’язків, внаслідок чого порушуються житлові права та законні інтереси інших суб’єктів.

 

5. Поняття та види житлових правопорушень.

Підставою застосування юридичної відповідальності у сфері житлового права є порушення житлового законодавства або, іншими словами, вчинення житлового правопорушення.

Житлове правопорушення – це винне протиправне діяння, яке порушує встановлений державою порядок надання жилих приміщень у користування, придбання їх у власність, управління та експлуатації житлових фондів, а також житлові та пов’язані з ними права фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, змістом житлового правопорушення є дії або бездіяльність відповідних суб’єктів, що суперечать вимогам норм житлового законодавства.

Відомо, що будь-яке правопорушення характеризується наявністю чотирьох ознак: суспільною небезпекою, протиправністю, винністю та караністю.

Суть суспільної небезпеки цієї категорії правопорушень полягає не лише у ймовірності, можливості порушення житлових інтересів громадян, але й у підвищеній небезпеці для існуючих у суспільстві житлових правовідносин.

Протиправність діяння означає його невідповідність вимогам норм житлового права, а саме у повному або частковому невиконанні, ігноруванні вимог та правил, що закріплені у нормах житлового законодавства. При цьому варто зауважити, що протиправність такого діяння означає не лише невиконання житлово-правових норм, але й нормативних актів інших галузей права (цивільного, кримінального, адміністративного тощо).

Порушення вимог нормативних актів, що регулюють житлові правовідносини, можуть виражатися як у формі активних дій (наприклад, самовільне зайняття жилого приміщення, використання жилих приміщень не за призначенням тощо), так і у формі бездіяльності (невнесення в обумовлені терміни плати за надані комунальні послуги, недодержання встановлених термінів заселення жилих приміщень).

До складу житлового правопорушення належать: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони.

У ряді випадків обов’язковою ознакою наявності житлового правопорушення є нанесення збитків, які, як правило, мають грошову оцінку, наприклад, псування жилих будинків, жилих приміщень або їх інженерного обладнання. Таким чином, наявність об’єкту протиправного посягання є одним із основних елементів складу житлового правопорушення.

Об’єкт житлового правопорушення – це сукупність суспільних відносин, які регулюються нормами житлового права та пов’язані з реалізацією права громадян на житло, а також виникають з приводу надання, використання, одержання у власність та забезпечення схоронності житла. Іншими словами, об’єктом житлового правопорушення є житлові відносини.

За теорією права серед об’єктів житлових правопорушень виділяють загальні, родові та безпосередні.

До загальних об’єктів житлових правопорушень необхідно відносити:

25. суспільні відносини, які складаються в процесі реалізації державної житлової політики;

26. визначений і закріплений законом правопорядок у галузі житлових правовідносин.

Загальний об’єкт житлових правопорушень у свою чергу диференціюється на родові об’єкти, що зумовлено комплексним характером житлового права. В якості родових об’єктів житлових правопорушень можна виділити:

27. встановлений порядок обліку, розподілу та надання жилих приміщень громадянам, які потребують поліпшення житлових умов;

28. встановлений порядок користування жилими приміщеннями (жилими будинками) незалежно від житлових фондів, до яких вони належать;

29. встановлений порядок оплати за користування жилими приміщеннями та за комунальні послуги – водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання та експлуатація житла і прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство;

30. порядок набуття громадянами жилих приміщень у власність;

31. суспільні відносини, які виникають у процесі забезпечення схоронності та експлуатації житлових фондів.

Безпосередній об’єкт – це частина родового об’єкту, тобто це суспільне відношення, якому завдано шкоди конкретним правопорушенням. Іншими словами – це об’єкт окремого конкретного правопорушення, відповідальність за яке передбачена у нормах матеріального права.

Важливим елементом складу житлового правопорушення є його суб’єкт. Ним може бути громадянин, посадова особа, а також підприємство, установа, організація, тобто юридичні особи (наприклад, органи управління у галузі житлових правовідносин, проектні організації, які розробляють проекти розташування певних об’єктів, будівництва, містобудівну документацію тощо).

Громадянин як суб’єкт житлового правопорушення повинен досягти, за загальним правилом, 16-річного віку та на момент вчинення неправомірних дій бути дієздатним.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони житлових правопорушень є причинний зв’язок між протиправним діянням (дією або бездіяльністю) і наслідками, що настали (наприклад, завданими збитками або реальною загрозою їх заподіяння). При відсутності такого зв’язку сам факт заподіяння збитків житловим правовідносинам у цілому або окремим їхнім компонентам не можна визнати правопорушенням, здійсненим конкретною особою.

Із суб’єктивного боку житлове правопорушення характеризується наявністю вини, яку обов’язково необхідно встановити. Вина виражає психічне ставлення суб’єкта правопорушення до здійснених протиправних дій або бездіяльності та наслідків, які настали. Залежно від цього розрізняється вина у двох формах: намір (прямий, непрямий) і необережність (недбалість, самовпевненість).

Окремі житлові правопорушення можуть здійснюватись лише умисно (наприклад, самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків; самоправне зайняття жилого приміщення тощо). Деякі ж правопорушення у галузі житлового права можуть бути здійснені як умисно, так і неумисно (наприклад, порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходів, ліфтів, під’їздів, прибудинкових територій; порушення порядку взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов тощо).

Необхідною ознакою житлового правопорушення в ряді випадків є наявність шкоди або реальна загроза її нанесення (наприклад, псування жилих будинків або жилих приміщень, недодержання правил пожежної безпеки). Під вказаною шкодою необхідно розуміти негативні наслідки діяння, яких можна було б уникнути за умови правомірної поведінки відповідних суб’єктів. Шкода заподіюється, насамперед, майновим правам та інтересам суб’єкта житлового права (власника, користувача або наймача жилого приміщення (будинку), тобто носить майновий характер. Але в ряді випадків вона може мати також і немайновий характер, тобто полягати у порушенні існуючих у суспільстві житлових правовідносин.

За своїм складом правопорушення у галузі житлового права є неоднорідними і можуть бути класифіковані.

Види житлових правопорушень – визначені чинним житловим законодавством категорії незаконних дій (бездіяльності), за які, в залежності від характеру і ступня суспільної небезпеки, об’єкта й предмета посягання та інших ознак, можуть застосовуватись заходи державно-правового примусу.

Класифікація їх можлива за різними ознаками. Якщо в основу класифікації житлових правопорушень взяти вид відповідальності та характер передбачених санкцій, їх можна поділити на:

32. житлові злочини;

33. житлові проступки;

34. дисциплінарні та цивільно-правові житлові правопорушення.

Якщо ж за основу класифікації прийняти види суб’єктів, які вчиняють житлові правопорушення, то можна виділити:

35. житлові правопорушення, які вчиняються громадянами (власниками або наймачами жилих приміщень);

36. житлові правопорушення, що вчиняються посадовими особами, які наділені повноваженнями в галузі регулювання житлових правовідносин.

37. Класифікувати житлові правопорушення можна також і залежно від об’єктів посягання, диференціація яких була наведена вище.