Цивільна відповідальність у галузі житлового права.

Наступним видом юридичної відповідальності, яка настає за вчинення житлових правопорушень, є цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Цивільно-правова (майнова) відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, який передбачає виконання фізичними та юридичними особами обов’язку щодо компенсації шкоди, заподіяної суб’єктам житлових правовідносин порушенням житлового законодавства або порушенням житлових та інших прав громадян.

Стаття 440 Цивільного кодексу вказує на загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди, згідно з якими шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Суть цивільно-правової відповідальності за порушення житлового законодавства полягає у покладенні на особу, винну у вчиненні житлового правопорушення, несприятливих майнових наслідків (санкцій). Основна функція майнових санкцій, які застосовуються у галузі житлового права, на сучасному етапі змінюється. В умовах переходу до ринкових відносин підвищується роль компенсаційної функції цих санкцій.

Крім загальних умов юридичної відповідальності необхідною умовою настання цивільно-правової відповідальності у галузі житлових правовідносин є неправомірність дії громадянина або юридичної особи, наслідком яких є майнова шкода здоров’ю людей, житловому фонду, житлово-комунальному господарству тощо. При відсутності такої шкоди питання про цивільно-правову відповідальність не виникає. Відшкодування ж збитків, завданих правомірними діями, не слід класифікувати як відповідальність. У даному випадку мова може йти про гарантії відповідних суб’єктів.

Цивільним законодавством передбачено можливість відшкодування не лише майнової, але й моральної шкоди. Моральна шкода – це фізичні або моральні страждання, завдані громадянам неправомірними діями. Отже не виключається відповідальність за нанесення моральної шкоди і в галузі житлового права.

Як було вказано вище, за вчинення порушень у сфері житлових правовідносин можлива кримінальна відповідальність – сукупність суспільних відносин, в яких реалізуються засоби кримінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні житлових правопорушень з високим рівнем суспільної небезпеки.

Кримінальна відповідальність застосовується лише судами за вчинення суспільно небезпечних житлових правопорушень, тобто злочинів.

Основним злочином у галузі житлових правовідносин є порушення недоторканності житла громадян (стаття 130 Кримінального кодексу України). Конституція України гарантує недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за мотивованим рішенням суду.

До дій, якими порушується недоторканість житла громадян Кримінальний кодекс відносить:

22. незаконний обшук;

23. незаконне виселення;

24. інші дії (під останніми необхідно розуміти незаконний огляд житла, вселення в житло інших громадян без згоди тих, хто проживає в ньому).

Суб’єктом злочину, передбаченого статтею 130 КК України, може бути лише посадова особа, яка використала своє посадове становище для вчинення вказаних незаконних дій. Приватні особи, які порушили недоторканість житла, залежно від мотивів та мети вчинення таких дій, можуть, за наявності для того підстав, відповідати за самоуправство (наприклад, незаконне виселення власником квартири наймача кімнати), або хуліганство (наприклад, вторгнення з особливою зухвалістю у чужу квартиру).

Необхідно мати на увазі, що порушення недоторканості житла громадян у випадках, що не терплять зволікання (для запобігання злочину, що готується, для затримання злочинця, в разі стихійного лиха тощо) не є злочином. Такі дії охоплюються поняттям “крайня необхідність“ (стаття 16 КК України).