Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами

Теоретичною основою економічного аналізу є політична економія, а загальним методом пізнання, як і для всіх інших наук, — діалектика.

Економічний аналіз тісно пов’язаний з галузевими економіками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням.

Особливу роль в економічному аналізі відіграють бухгалтерський облік та статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її вивчення. Особливо плідно у цій справі склалися стосунки між аналізом і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збагатилася багатьма статистичними методами й прийомами дослідження.

 

Питання для самоперевірки:

1. Суть економічного аналізу.

2. Основні етапи розвитку курсу.

3. Що вивчає економічний аналіз?

4. Об’єкти аналізу.

5. Які завдання стоять перед економічним аналізом?

6. Які існують основні категорії в економічному аналізі? Що розуміють під факторами та резервами виробництва?

7. Які є види аналізу?

8. Які зв’язки економічний аналіз має з іншими дисциплінами?

 

Домашнє завдання:

Підготуватися до тестового контролю на лекції згідно з наступними питаннями:

1. Сутність економічного аналізу та його роль в умовах перехідного періоду до ринкових умов.

2. Основні етапи розвитку курсу «Економічний аналіз».

3. Предмет, зміст, завдання та основні категорії економічного

аналізу.

4. Фактори та резерви виробництва.

5. Види й напрями економічного аналізу.

6. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і навчальними дисциплінами.

 

Тема 2. Метод і методика економічного аналізу.

План

2.1. Аналітичний метод

2.2. Деталізація   

2.3. Порівняння   

2.4. Моделювання        

2.5. Балансовий метод

2.6. Статистичні методи

2.7. Економіко-математичні методи        

2.8. Інші методи  

 

Аналітичний метод

Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі перевірені практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу.

Аналіз — це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.

Існують основні принципи аналізу.

Перший принцип. Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції.

Другий принцип. Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета.

Третій принцип. Це принцип основної ланки, тобто пошук найважливішої ланки у предметі.

Четвертий принцип. Врахування системної побудови предмета або систем.

П’ятий принцип. визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.

Шостий принцип. Обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.

Виходячи із викладеного можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.

Крім аналітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийоми економічного аналізу. У своїй сукупності вони складають притаманну тільки цій дисципліні методику дослідження економічних явищ.

З’ясувавши сутність головного методу курсу і принципів аналітичного дослідження, треба перейти до вивчення інших методів і технічних прийомів.

 

Деталізація

Більшість показників, що характеризують роботу підприємств, — підсумкові. В них взаємознищуються від’ємні та додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний прийом називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такими основними напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Насамкінець слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичного методу.

 

Порівняння

Порівняння — це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами).

Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей, або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, із середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх величинах.

Вибір об’єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об’єкти, які б дали змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні результати за умови, що порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнянність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу.

 

Моделювання

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, за яким будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), що замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.

Моделі можуть бути матеріальними (фізичними) та абстрактними. Серед останніх слід розрізняти описові (словесні), графічні та математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і найбільш дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найсуттєвіших характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань за різних умов роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

 

Балансовий метод

Цей метод уперше набув поширення як науковий у бухгалтерському обліку. Потім його поступово стали застосовувати і в інших науках. Так, у СРСР балансовий метод був головним у плануванні.

Використання балансового методу ґрунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.

Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.

 

Статистичні методи

Серед статистичних методів, використовуваних в аналізі, чільне місце посідає табличний метод.

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць та їх майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

Таблиці у певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувати значення таблиць: вони є важливим, але здебільшого технічним аспектом аналізу.

Динамічні ряди — це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняють інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

1) напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливання);

2) наявність тенденцій у зміні показників;

3) середній рівень показників і варіації.

Серйозною проблемою для дослідження мають порушення у динамічних рядах. Це пов’язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду у зв’язку із браком інформації.

Широкого використання набули вибірковий метод і групування, середні і відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічних методів. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу. Яскравим прикладом графічних методів є усі види діаграм та гістограми.