Методичне забезпечення навчальних занять (лекцій)

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ

Методичне забезпечення навчальних занять (лекцій)

РОЗДІЛ І

Теоретичні основи економічного аналізу.

Тема 1. Предмет і види економічного аналізу.

План

1.1. Економічний аналіз як галузь економічної науки       

1.2. Предмет і завдання економічного аналізу

1.3. Основні категорії економічного аналізу    

1.4. Види економічного аналізу     

1.5. Зв’язок економічного аналізу з іншими науками і дисциплінами

 

Економічний аналіз як галузь економічної науки

Економічний аналіз як наукова дисципліна — це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, з виявленням глибинної їх суті і причин, що зумовлюють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей, та об’єктивною оцінкою їх виконання.

Метою економічного аналізу є вивчення результатів діяльності всіх підприємств і господарських організацій, визначення впливу факторів на показники їх роботи для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності їх діяльності.

Варто наголосити на можливостях економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу, на другому, якщо аналіз визначить необхідність втручання з метою зміни якихось параметрів у процесі, — приймається відповідне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.

В умовах ринкових відносин система планування всередині підприємства зберігається, але змінюються його обсяги і деякі підходи. Економічний аналіз забезпечує необхідне обґрунтування планових показників, оскільки його оцінки досягнутого рівня виробництва та витрачання ресурсів, з одного боку, і попиту, ринкових цін та ефективності роботи — з іншого, є основою планування діяльності підприємства.

Усі виробничі та фінансові процеси, а також загальні результати діяльності підприємства повинні належно контролюватися. Це забезпечується поточним контролем з боку адміністрації підприємства за станом виконання планових завдань, організаційних заходів, вказівок тощо за допомогою аналітичного опрацювання повсякденної інформації, яка характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. Існує й інша форма контролю — наступний. Він здійснюється як ревізія фінансово-господарської діяльності роботи підприємства, як тематична перевірка з боку податкової адміністрації, аудиторське обстеження. Останнє, наприклад, проводиться за дорученням наглядової ради, акціонерів, банку. І цей контроль ґрунтується на аналізі даних про роботу господарюючого суб’єкта, тобто є однією із форм аналітичного обстеження підприємства.

 

Види економічного аналізу

Існують наступні види економічного аналізу. Розглянемо їх більш детально.

Фінансово-економічний аналіз. Головний акцент у цьому аналізі робиться на вивченні й оцінюванні ключових результативних і фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку та рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, руху грошових коштів і капіталу.

Техніко-економічний аналіз. Є більш змістовним, ніж фінансово-економічний аналіз. Його також називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників у ньому значна увага приділяється вивченню даних про використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства.

Статистико-економічний аналіз. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники й обстеження.

Порівняльний аналіз. Базується на порівнянні двох або більше явищ. Він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтації на показники кращих підприємств у галузі він дає змогу одержати більш обґрунтовану оцінку роботи підприємства, яке аналізується.

Функціонально-вартісний аналіз. Новий вид аналізу, і тому його методика ще не є досконалою. Предмет його вивчення в більшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. Упровадження цього виду аналізу є доцільним у тому разі, якщо він вивчає ефективність відносно дорогої техніки з досить великими обсягами її виробництва.

Системний аналіз. Системний аналіз застосовують для досліджування складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо.

Оперативний аналіз. Здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності, або відразу по закінченні окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Прогнозний аналіз. Почав застосовуватися як техніко-економічне обґрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність.

 

Аналітичний метод

Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі перевірені практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу.

Аналіз — це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові елементи, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів та явищ. Сам процес розкладання слід проводити згідно з певними правилами, принципами.

Існують основні принципи аналізу.

Перший принцип. Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції.

Другий принцип. Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета.

Третій принцип. Це принцип основної ланки, тобто пошук найважливішої ланки у предметі.

Четвертий принцип. Врахування системної побудови предмета або систем.

П’ятий принцип. визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язується з найпростішими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростішим елементом економічної системи.

Шостий принцип. Обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.

Виходячи із викладеного можна дати таке визначення методу економічного аналізу: основним методом є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства, уявно розкладається на окремі, більш прості складові, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки та взаємодії.

Крім аналітичного методу, застосовують й інші методи та технічні прийоми економічного аналізу. У своїй сукупності вони складають притаманну тільки цій дисципліні методику дослідження економічних явищ.

З’ясувавши сутність головного методу курсу і принципів аналітичного дослідження, треба перейти до вивчення інших методів і технічних прийомів.

 

Деталізація

Більшість показників, що характеризують роботу підприємств, — підсумкові. В них взаємознищуються від’ємні та додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний прийом називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості або складові здійснюється за такими основними напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація за кожним показником або фактором. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації виділити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Насамкінець слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна із форм прояву аналітичного методу.

 

Порівняння

Порівняння — це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами).

Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей, або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, із середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися по абсолютних, відносних і середніх величинах.

Вибір об’єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об’єкти, які б дали змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні результати за умови, що порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнянність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу.

 

Моделювання

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, за яким будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), що замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.

Моделі можуть бути матеріальними (фізичними) та абстрактними. Серед останніх слід розрізняти описові (словесні), графічні та математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і найбільш дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найсуттєвіших характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань за різних умов роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

 

Балансовий метод

Цей метод уперше набув поширення як науковий у бухгалтерському обліку. Потім його поступово стали застосовувати і в інших науках. Так, у СРСР балансовий метод був головним у плануванні.

Використання балансового методу ґрунтується на обмеженості, кінцевості величини матеріальних ресурсів і жорстких взаємозв’язках між окремими елементами сукупності, які при цьому виникають.

Проте слід дуже обережно користуватися цим методом, оскільки будь-який прорахунок на попередніх етапах автоматично призводить до помилки на останній стадії розрахунку. До речі, ця помилка має системний характер і зберігає загальний баланс показників або факторів.

 

Статистичні методи

Серед статистичних методів, використовуваних в аналізі, чільне місце посідає табличний метод.

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць та їх майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

Таблиці у певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувати значення таблиць: вони є важливим, але здебільшого технічним аспектом аналізу.

Динамічні ряди — це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняють інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

1) напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливання);

2) наявність тенденцій у зміні показників;

3) середній рівень показників і варіації.

Серйозною проблемою для дослідження мають порушення у динамічних рядах. Це пов’язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду у зв’язку із браком інформації.

Широкого використання набули вибірковий метод і групування, середні і відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічних методів. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу. Яскравим прикладом графічних методів є усі види діаграм та гістограми.

 

Інші методи

У практиці економічного аналізу дедалі ширше застосовуються соціологічні методи дослідження. Серед них передусім слід назвати анкетний (опитування і співбесіди).

Анкетний метод — це письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва, з метою з’ясування певних питань. Анкетне опитування потребує багато зусиль і часу. Тому частіше звертаються до простішого методу — усного опитування (інтерв’ю). Проте і він потребує старанної підготовки та кваліфікованої стратегії спілкування з тими чи іншими виконавцями або свідками подій.

Знання психології людей, їх готовності до співпраці, можливість одержання інформації у неперекрученому вигляді — дуже важливі моменти при проведенні досліджень за допомогою соціологічних методів.

 

Питання для самоперевірки:

1. Визначення методу курсу.

2. Які принципи аналітичного дослідження ви знаєте?

3. У чому полягає суть деталізації?

4. Для чого використовують метод порівняння?

5. Які ви знаєте прийоми, що поліпшують порівнянність показників?

6. Що дає моделювання економічних процесів?

7. Балансовий і сальдовий методи.

8. Які статистичні методи дослідження використовують в економічному аналізі?

9. Економіко-математичні методи, застосовувані в аналізі.

10. Які ще є методи аналізу?

 

Домашнє завдання:

Підготуватися до тестового контролю на лекції згідно з наступними питаннями:

1. Метод економічного аналізу.

2. Принципи аналітичного дослідження.

3. Інші методи і технічні прийоми.

4. Метод порівняння та моделювання.

 

 

Спосіб абсолютних різниць

Спосіб абсолютних різниць є однією з модифікацій елімінування. Як і спосіб ланцюгової підстановки, він застосовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника.

Але спосіб абсолютних різниць є більш простим, ніж метод ланцюгових підстановок. Розглянемо на прикладі даних таблиці 3.2. та 3.3.

Використовуючи відхилення по кожному фактору, виконаємо розрахунок впливу факторів:

1. Вплив зміни чисельності робітників:

(–50) • 20 • 8,0 • 12,5 = –100 (тис. грн.).

2. Вплив зміни числа днів, відпрацьованих одним робітником:

(+2) • 200 • 8 • 12,5 = +40 (тис. грн.).

3. Вплив зміни тривалості робочого дня:

(–1) • 200 • 22 • 12,5 = –55 (тис. грн.).

4. Вплив зміни середньогодинного виробітку:

(3,0) • 200 • 22 • 7 = + 92,4 (тис. грн.).

Разом: –22,6 тис. грн.

Спосіб відносних різниць

Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок потрібно вести табличним або безтабличним способами. Використовуючи дані табл. 3.2, проведемо відповідні розрахунки в табл. 3.4.

Таблиця 3.4.

Розрахунок факторів способом абсолютної різниці

Показник	% виконання плану	Різниця суміжних показників	Фактор	Розрахунок впливу фактора, тис. грн.
1. Середньооблікова чисельність робітників, осіб	80,0	80 – 100 = –20	Чисельність робітників
2. Загальна кількість відпрацьованих усі­ма робітниками лю­дино-днів	88	88 – 80 = +8	Середнє число днів роботи
3. Загальна кількість відпрацьованих усі­ма робітниками лю­дино-годин	77	77 – 88 = –11	Середня тривалість робочого дня
4. Обсяг товарної продукції	95,48	95,48 – 77= +18,48	Середньо-годинний виробіток	+ 92,4
Разом				– 22,6

 

Хоча всі розглянуті способи елімінування різняться методикою розрахунків, проте вони дають однакові результати, оскільки ґрунтуються на одному й тому самому принципі. В практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, надійний і найменш трудомісткий.

 

Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення елімінування та його технічних прийомів.

2. У чому полягає метод ланцюгових підстановок?

3. Яка сутність методу абсолютних різниць?

4. Як використовувати метод відносних різниць?

Домашнє завдання:

Розв’язати наступні задачі:

1. Визначити методом ланцюгових підстановок вплив використання предметів праці на обсяг продукції за приведеними даними:

Таблиця 1.

Вплив використання предметів праці на обсяг виробництва

Показники	План	Факт	Зміни
Реалізована продукція, тис. грн..	102660	107710	+5050
Витрати предметів праці на виробництво продукції, тис. грн..	46900	47960	+1060
Матеріаловіддача, грн..	2,1889	2,2458	+0,0569

 

2. Потрібно методом абсолютних різниць визначити вплив середньої чисельності персоналу та виробітку на одного працівника на обсяг випуску продукції.

Таблиця 1.

Показники, що визначають обсяг випуску продукції

Показники	Базисний період	Звітний період	Відхилення
Обсяг випуску продукції (N), тис. грн..	4800	5920	+1120
Середня чисельність персоналу, (Ч), люд.	15,0	16,0	+1
Виробіток на одного робітника (В), тис. грн..	320	370	+50

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

Техніко-економічний аналіз.

Аналіз якості продукції

За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості вироблюваної продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здебільшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цим питанням. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, зокрема нехтують якістю продукції, нині зазнають відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Переконливим прикладом є стан взуттєвої промисловості і всієї легкої промисловості України.

Використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

- сортність (легка, харчова, хімічна промисловість, інші галузі);

- марочність (харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів);

- вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);

- строк служби (ресурс) і надійність;

- призначення одного з часткових показників якості як єдиного провідного (міцність металів, калорійність харчів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу вивчають і такі побічні показники якості продукції:

- гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

- наявність рекламацій, їх кількість і вартість;

- відсоток браку;

- зниження сортності продукції за межами підприємства;

- відсоток повернення продукції на виправлення дефектів;

- відповідність моді;

- наявність і рівень попиту на даний виріб тощо.

Оцінюючи зміну якості продукції на підприємстві, слід віддавати перевагу об’єктивним і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення стану якості продукції. Найбільш вдалою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції.

Сортність використовують щодо продукції, в якій допускаються певні несуттєві відхилення деяких ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог. Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично. Конкретні дані для аналізу сортності наведено в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3.

Виконання плану виробництва продукції за сортністю

Сорт	Посортовий коефіцієнт	За планом		Фактично		Виконання плану, %
		Кількість виробів, шт.	Сума, грн.	Кількість виробів, шт.	Сума, грн.
1-й	1,0	630	6300	730	7300	115,9
2-й	0,9	180	1620	150	1350	83,3
3-й	0,8	90	720	120	960	133,3
Разом	´	900	8640	1000	9610	111,2

 

Виконання плану за сортністю можна визначити трьома основними способами:

1. Спосіб першосортних одиниць. Наведені в таблиці 6.3 посортові коефіцієнти (на підставі посортових знижок) слід помножити на відповідну кількість продукції або показники питомої ваги й одержані суми скласти.

Плановий коефіцієнт сортності дорівнює:

.

Фактичний коефіцієнт сортності дорівнює:

Оскільки фактичний показник має величину, більшу за планову, можна зробити висновок, що фактична сортність продукції вища за планову.

2. Спосіб порівняння середньозважених цін. Якщо фактична середньозважена ціна одного виробу більша або дорівнює плановій, план за сортністю вважається виконаним. Це дуже простий спосіб, але він має істотну ваду — його не можна використовувати для розрахунку загального показника по підприємству.

Планова ціна виробу: 8640: 900 = 9,6 (грн.).

Фактична ціна виробу: 9610: 1000 = 9,61 (грн.).

Виконані розрахунки свідчать також про виконання плану за сортністю.

3. Спосіб порівняння виконання плану у вартісному та натуральному вимірі. Випередження рівня виконання плану у вартісному вимірі — 111,2% (9610:8640*100) порівняно з натуральним — 111,1 — підтверджує факт виконання плану за сортністю.

З наведених вище трьох способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає вплив зміни асортименту продукції.

Насамкінець виконують розрахунок впливу зміни кількості та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вимірі.

Розрахунок факторів:

1) зміна кількості виробленої продукції

(1000 – 900) * 9,6 = + 960 (грн.);

2) зміна якості (сортності) продукції

(9,61 – 9,6) * 1000 = + 10 (грн.)

Разом: + 970 грн.

Перевірка розрахунку: 9610 – 8640 = 970 (грн.).

Частина виробів у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву «брак продукції».

Брак може бути остаточним і виправним. Під час аналізу визначають загальну суму браку й відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів.

Особливу увагу необхідно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується. Цей брак фігурує як доброякісні деталі, напівфабрикати і навіть готові вироби і є причиною порушення в майбутньому ритму роботи і несподіваних збитків.

Аналізуючи брак, обов’язково з’ясовують причини та місце його виникнення, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

- висока культура та організація виробництва;

- стабільний ритм роботи і постачання;

- упровадження у виробництво сучасних технологій та устаткування;

- кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Нарешті, варто пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє погіршання її якості, як це іноді вважається.

Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, це також показник порушення ритму виробництва, погіршання організації та контролю за виробництвом.

 

Аналіз продуктивності праці

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Більше того, продуктивність праці прийнято за один із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства.

Продуктивність праці визначається двома показниками: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірах. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або декілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо.

Зробимо аналіз трудових факторів на прикладі таблиці 7.1.

Таблиця 7.1.

Дані для аналізу трудових факторів

Показник	За планом	Фактично	Відхилення (+, –)	% виконання плану
1. Товарна продукція, тис. грн.	1320	1323	+ 3	100,2
2. Кількість працівників, осіб	178	171	– 7	96,07
3. З них робітників	150	140	– 10	93,33
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками:
а) людино-днів	33000	29400	– 3600	89,09
б) людино-годин	264 000	220 500	– 43500	83,52
Розрахункові показники
5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником (4а: 3)	220	210	– 10	95,45
6. Тривалість робочого дня (4б: 4а), год.	8,0	7,5	– 0,5	93,75
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником  (4б: 3)	1760	1575	– 185	89,49
8. Середньорічний виробіток, грн.
а) одного працівника (1: 2)	7415,7	7736,8	+ 321,1	104,33
б) одного робітника (1: 3)	8800	9450	+ 650	107,39
9. Середньоденний виробіток одного робітника (1: 4а), грн.	40	45	+ 5	112,5
10. Середньогодинний виробі­ток одного робітника (1: 4б), грн.	5	6	+ 1	120,0
11. Питома вага робітників у складі промислово-виробни­чого персоналу (3: 2 × 100), %	84,27	81,87	– 2,4	´

 

Аналіз починають з оцінювання виконання плану з виробітку одного працівника в грошовому вимірі. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо.

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором при цьому є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної озброєності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Закінчують аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.

 

Розрахунок впливу факторів

1. Зміна суми матеріальних витрат на виробництво продукції:

152 тис. грн. ∙ 1,8644 = + 283,39 тис. грн.

2. Зміна матеріаловіддачі порівняно з планом:

– 0,326 ∙ 860 тис. грн. = – 280,36 тис. грн.

Разом: + 3,03 тис. грн.

Аналіз матеріальних витрат

Аналізуючи матеріальні витрати, необхідно враховувати, до якої галузі належить досліджуване підприємство. Це зумовлює різний вміст матеріалів і сировини у собівартості продукції, тобто матеріаломісткість продукції. Взагалі в обробних галузях виробництва питома вага цих витрат дуже велика. Особливо це стосується легкої і харчової промисловості.

Далі необхідно встановити, які технологічні процеси застосовуються, наскільки вони досконалі та сучасні, тобто безвідходні.

Аналіз матеріальних витрат полягає в порівнянні фактичного їх обсягу з плановим чи базовим і в обчисленні впливу окремих факторів на виявлені відхилення.

Завжди слід виявляти вплив таких факторів:

1) зміни питомих витрат сировини та матеріалів на одиницю продукції - фактор «норм»;

2) зміни собівартості заготівлі одиниці сировини та матеріалів - фактор «цін».

Останній фактор складається з таких трьох підфакторів:

а) зміни купівельних цін з урахуванням усіх доплат і знижок;

б) транспортних витрат, до яких належать і вантажно-розвантажувальні;

в) заготівельних витрат.

Зміна питомих витрат сировини та матеріалів може відбуватися з причин:

а) пов’язаних із виконанням плану технічного розвитку в заходах, спрямованих на зниження норм витрачання;

б) зумовлених різними іншими відхиленнями від поточних норм витрачання.

Розглянемо розрахунок впливу факторів «норм» і «цін» на підставі даних таблиці 10.4.

Таблиця 10.4.

Матеріальні витрати на редуктор «А» (20000 шт.)

Матеріал	За планом			Фактично			Відхилення, (гр. 6 – гр. 3)
	Норма витрат, кг	Ціна, грн.	Сума, грн.	Норма витрат, кг	Ціна, грн.	Сума, грн.
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Литво	2	1,5	3,0	1,8	2,0	3,6	+ 0,6
2. Прокат чорних металів	10	2,5	25,0	11	2	22	– 3,0
3. Латунь листова	0,5	3	1,5	0,6	4	2,4	+ 0,9
4. Інші матеріали	´	´	15	´	´	14	– 1
Разом	´	´	44,5	´	´	42	– 2,5

І етап деталізації відхилення

При загальній економії матеріалів 2,5 грн. на один виріб перевитрати по двох видах матеріалів становили 1,5 грн. (0,6 + 0,9). Це й буде резервом зниження матеріальних витрат у розрахунку на 1 виріб. Дані беруть з рядка 7 таблиці.

ІІ етап деталізації відхилення

Литво:

фактор «норм»: (1,8 – 2,0) • 1,5 = – 0,3 (грн.);

фактор «цін»: (2,0 – 1,5) • 1,8 = + 0,9 (грн.).

Разом: + 0,6 грн.

Прокат чорних металів:

фактор «норм»: (11 – 10) • 2,5 = + 2,5 (грн.);

фактор «цін» (2 – 2,5) • 11 = – 5,5 (грн.).

Разом: – 3,0 грн.

Латунь листова:

фактор «норм»: (0,6 – 0,5) • 3 = + 0,3 (грн.);

фактор «цін»: (4 – 3) • 0,6 = + 0,6 (грн.).

Разом: + 9,0 грн.

Резерв економії становить 4,3 (0,9 + 2,5 + 0,3 + 0,6), тоді як на першому етапі деталізації показників ці резерви були лише 1,5 грн.

Аналіз матеріальних витрат завжди закінчується підрахунком резервів зниження витрат і розробкою відповідних заходів щодо їх використання.

 

Загальновиробничі витрати

Аналізуючи ці витрати, треба пам’ятати, що вони здебільшого мають сталий характер. Тому звичайно обмежуються визначенням абсолютних відхилень від кошторису. Винятком є витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання (крім їх амортизації), які за своєю сутністю є змінними, оскільки залежать від обсягу виробництва.

За цими витратами розраховують також відносне відхилення, порівнюючи фактичні витрати з даними кошторису.

Причинами відхилень за окремими статтями витрат можуть бути:

амортизація устаткування — зміна вартості устаткування, в тому числі внаслідок переоцінки, дострокового надходження й вибуття основних засобів, зміна порядку і норм амортизаційних відрахувань;

поточний і капітальний ремонти — зміна норм витрачання і цін на ремонтні матеріали, зміна погодинної оплати робіт і трудомісткості виконання їх, зміна кількості устаткування та обсягів виконаних робіт тощо.

Причинами відхилень за статтями витрат можуть бути також необґрунтованість плану і неправильне їх віднесення.

 

РОЗДІЛ ІІІ.

Аналіз чистого прибутку

Фінансові результати підприємства наведено в табл. 11.1.

Таблиця 11.1.

Прибутки та збитки підприємства за звітний рік

Показник	Звітний рік		Відхилення фактичних даних від плану
	За планом	Фактично
			Сума	%
1. Валовий прибуток	660	620	– 40	6,1
2. Операційні доходи і витрати	– 200	– 203	– 3	– 1,5
3 Фінансові результати від операційної діяльності (1+2)	460	417	– 43	9,3
4.Фінансові результати від інвестиційної діяльності	—	+ 15	+ 15
5. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (3 + 4)	460	432	– 28	5,9
6. Податок на прибуток	138	130	– 8	5,8
7. Фінансові результати від звичайної діяльності (5 – 6)	322	302	– 20	6,2
8. Надзвичайні доходи і витрати	—	– 18	– 18
9. Чистий прибуток або збиток (7 + 8)	322	284	– 38	– 11,8