Небезпечна дія електричного струму

Проходячи через тіло людини, електричний струм справляє термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.

Термічна дія струму спричиняє опіки окремих ділянок тіла, нагрівання до високої температури органів, котрі знаходяться на шляху струму, виклика­ючи в них суттєві функціональні розлади.

Електролітична дія супроводжується розкладом органічної рідини, в тому числі і крові, порушенням її фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму супроводжується розшаруванням, розривом тка­нин організму внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвим вибу­хоподібним утворенням пари від перегрітої тканинної рідини та крові.

Біологічна дія струму проявляється через подразнення та збудження живих тканин організму, а також через розлад внутрішніх біоелектричних процесів.

Наведені вище дії електричного струму на організм людини нерідко спри­чиняють різні електротравми, котрі умовно поділяють на місцеві та загальні.

До загальних електротравм відноситься електричний удар, при котро­му відбувається збудження різних шарів м’язів тіла людини, що може викли­кати судоми, зупинку дихання і серця. Останнє пов’язане з фібриляцією – хаотичним скороченням окремих волокон серцевого м’яза (фібрил).

До місцевих електротравм відносяться опіки, металізація шкіри, елек­тричні знаки, механічні пошкодження та електроофтальмія.

Опіки виникають внаслідок термічного ефекту при проходженні елек­тричного струму через тіло людини, а також при зовнішньому впливі на ньо­го електричної дуги. Зовнішній вигляд опіків може бути різним – від почер­воніння шкіри та утворення пухирів з рідиною до обвуглення біологічних тканин.

Металізація шкіри пов’язана з проникненням в неї дрібних частинок ме­талу при його плавленні під дією електричної дуги.

Механічні пошкодження зумовлені збудженням та судомним скорочен­ням м’язів тіла, що може викликати їх розрив або пошкодження шкіри, вивих суглобів і навіть перелом кісток.

Електроофтальмія – запалення зовнішніх слизових оболонок очей вна­слідок дії потужного ультрафіолетового випромінювання електричної дуги.

Чинники, що впливають на важкість ураження людини електричним струмом, різноманітні. Перш за все – це сила струму та час проходження його через організм людини, рід струму (змінний чи постійний), шлях стру­му в організмі людини; при змінному струмі – його частота. Сила струму залежить від напруги, під котрою опинилася людина, і сумарного електрич­ного опору. Сумарний електричний опір включає в себе і опір тіла людини, який визначається перш за все опором рогового шару шкіри. За відсутності пошкоджень шкіри та в сухому стані цей опір може складати сотні тисяч Ом. Якщо ці умови не виконуються, то опір шкіри спадає до 1 к0м. При вели­ких напругах та при тривалому проходженні струму через тіло людини опір шкіри спадає ще більше, що спричиняє зростання сили струму та більш важ­ кі наслідки ураження струмом. Внутрішній опір тіла людини не перевищує кількох сотень Ом і суттєвого значення не має

На опір тіла людини впливає також фізичний та психічний стан, хворо­бливість, втома, голод, стан сп’яніння, емоційне збудження.

Допустимим вважається такий струм, при котрому людина може само­стійно звільнитися від електричного кола. Його величина залежить від часу проходження струму через тіло людини.

Змінний струм порівняно з постійним більш небезпечний. При високих напругах (більше 500 В) небезпечніший постійний струм. Найбільш небез­печним є змінний струм частотою 20...100 Гц. Саме цьому діапазону відпо­відає струм промислової частоти. Зі всіх можливих шляхів протікання струму через тіло людини найбільш небезпечними є ті, при котрих уражаються голо­вний або спинний мозок, серце та легені.

На важкість ураження електричним струмом впливають і параметри мі­кроклімату у виробничому приміщенні. Зростання температури, відносної вологості, швидкості руху повітря підвищують небезпеку ураження, оскільки вологовиділення (в тому числі виділення поту) зумовлюють зниження опору шкіри.

Хімічні фактори небезпеки.

Протягом свого життя людина постійно стикається з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров’я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Особливу небезпекустановлять хімічні речовини, які залежно від їх практичного використання можна поділити на:

промислові отрути, які використовуються у виробництві (розчин­ники, барвники) є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій при порушенні правил техніки безпеки (наприклад, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

лікарські препарати;

побутова хімія, яка використовується як харчові добавки, засоби са­нітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

Хімічна зброя.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поді­ляються на:

Токсичні речовини – це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (на­приклад, на кровотворення, центральну нервову систему). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентрова­ні розчини кислот чи лугів тощо.

­ Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболо­нок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, пари кислот, лугів, аміак)

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це – свинець, радіоактивні речовини тощо.

Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні ново­утворення – пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо).

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи).

Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксиди азоту).

Речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець тощо.

Сенсибілізатори – це речовини, що діють як алергени. Це, напри­клад, розчинники, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук тощо.

Дуже негативні наслідки має вплив саме отруйних речовин на живі ор­ганізми, повітря, грунт, воду тощо. Своєю дією ці речовини призводять до критичного стану навколишнього середовища, впливають на здоров’я та пра­цездатність людей, на їх майбутнє покоління.

Отруйними називаються речовини, які призводять до ураження всіх жи­вих організмів, особливо людей та тварин. Шляхи проникнення отруйних ре­човин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок.

Ступінь ураження отруйними речовинами залежить від їх токсичності, вибіркової дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних властивостей.

За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на:

серцеві – кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі барію, ка­лію, кобальту, кадмію тощо;

нервові – порушення психічної активності (чадний газ, фосфорорга­нічні сполуки, алкогольні вироби, наркотичні засоби, снотворні ліки);

печінкові – хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;

ниркові – сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;

кров’яні – похідні аніліну, анілін, нітрити;

л егеневі – оксиди азоту, озон, фосген.

За тривалістю дії шкідливі речовини можна поділити на три групи:

ü летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5% ви­падків) – термін дії до 10 діб;

ü тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легеньболю у грудях – термін дії від 2 до 5 діб; короткочасні – тривалість декілька годин. Призводять до подразнен­ня у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.

Вибухи і пожежі

Під вибухом розуміють процес вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі за короткий інтервалом часу. В результаті вибуху речовина перетворюється в дуже нагрітий газ із дуже високим тиском. Утворений газ із великою силою діє на навколишнє середовище, викликаючи його рух. Породжений хвилею тиск називається вибуховою хвилею. В міру віддалення від місця вибуху механічна дія вибухової хвилі слабшає.

Типовими прикладами вибухів є вибухи хімічних вибухових речовин.

Пожежа – це неконтрольоване горіння, яке супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей. Пожежа, погашена у самій початковій стадії розвитку, називається загорянням. Пожежі завдають великої матеріальної шкоди, наприклад, у США близько 11 млрд доларів на рік. Причини пожеж: необережне поводження з вогнем, недотримання правил експлуатації, самозаймання речовин та матеріалів, розряди статичної електрики, грозові розряди, підпали.

Залежно від місця виникнення розрізняють пожежі: на транспортних засобах, степові та польові, підземні у шахтах та рудниках, торф’яні та лісові, а також у будівлях і спорудах (зовнішні та закриті).

Простір, охоплений пожежею, умовно ділять на 3 зони: зона активного горіння (вогнище), теплова дія, задимлення.

Вибухи та їх наслідки — пожежі, виникають на об'єктах, які вироб­ляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох ма­теріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди ги­нуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворю­ються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену тощо.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на виробництві пов'язано з вибухами технологіч­них систем та обладнання: реактори, ємності, трубопро­води тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.

Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів:

Ø несправність електрообладнання — 23%;

Ø куріння в неналежному місці — 18%;

Ø перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин — 10%;

Ø перегрів пальних матеріалів — 8%;

Ø контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів — 7%;  

Ø контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки— 7%;

Ø запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткуван­ня для спалювання — 5%;   

Ø самозапалювання пальних матеріалів — 4%,

Ø запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу — 4%.

Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.