Особливості міжнародної торгівлі технологіями

Загалом світовий ринок технологій може бути схарактеризований як сукупність міжнародних ринкових відносин його суб'єктів з приводу прибуткового використання прав власності на його об'єкти - технології продуктів, процесів та управління.

Сучасні тенденції розвитку торгівлі технологіями:

1. Обмін технологіями розглядається як рівноправна частина ділової стратегії підприємств і поєднується з іншими напрямками підприємницької діяльності. Так, продаж ліцензій стимулює торгівлю товарами за рахунок поставок комплектуючих виробів та сировини. Вона часто є єдиним способом виходу на ринки деяких країн.

2. міжнародні монополії все більше намагаються обмежити доступ до своїх технологій "чужих" фірм і збільшити об'єми їх продаж дочірнім підприємствам.

Доля продаж технологій своїм філіям в таких країнах, як США, складає 75-80%. Компанія IBM продає ліцензії незалежним фірмам лише на окремі вузли ЕОМ.

3.  угоди про передачу технологій все частіше включають виконання комплексу послуг, включаючи інжинірингові роботи, передачу патентних прав, "ноу-хау", конструкторської і технологічної документації, поставку спеціального обладнання, комплектуючих, навчання спеціалістів і т.п.

4.  темпи росту торгівлі технологіями випереджають темпи росту торгівлі іншими товарами.

Зараз загальний об'єм торгових операцій по передачі технологій оцінюється між 20 до 50 млрд.дол. Щорічні темпи росту продаж складають більше 10%. Це пояснюється високим рівнем рентабельності торгівлі технологіями. Так, витрати звичайно складають 10-25% від об'ємів реалізації.

5.  на основі ліцензійних угод всі частіше виникають і розвиваються прямі зв'язки між підприємствами на основі угод про кооперацію.

6.  ріст конкуренції на ринку технологій приводить до вдосконалення маркетингової діяльності фірм.

7.  в останні роки в практиці міжнародного співробітництва все частіше формула "обладнання+послуги+технологічні знання" замінюється зворотною формулою "знання+послуги+обладнання".

8.  все більша орієнтація науково-технічної політики підприємств не на використання нових технологій, а на своєчасність їх застосування робить закупку технологій більш вигідною операцією, ніж продаж.

При всій вигоді торгівлі технологіями для ліцензіарі переважно більша частина прибутку (до 3\4) залишається у ліцензіата. Звичайно (в 80-80% випадків) ліцензіат розраховується за ліцензію після того, як реалізує вироблений товар. Тому для закупки ліцензій ліцензіату не потрібна значна сума грошей. Кожний долар, який витрачається на придбання іноземної ліцензії, по своєму ефекту еквівалентний в США приблизно $ 6,2, у Великобританії - 3,1, у Франції - 5,4, в Японії - 16, які інвестуються в НДКР. Дана стратегія має і інші переваги.

Обмежувальна ділова практика в сфері передачі технологій:

1. свідоме обмеження поширення технічних нововведень: (1)фірма сама вирішує питання стосовно використання патенту; (2)крупні компанії часто створюють патентні фонди, які використовуються ними для блокування ринкових операції конкурентів чи цілих напрямків НДКР. Таким чином фірма "Поларойд" 15 років блокувала роботи фірми "Кодак" по створенню власної камери моментального фото, а фірма "Ксерокс" відмовлялась видати ліцензії на 1700 патентів, які їй належали).

2. обмеження операцій ліцензіата як конкурента: (1) обмежуються права по використанню ліцензуємої технології через заборону використовувати технологію після закінчення дії відповідного патенту, заборону на проведення самостійної технічної політики у певних напрямах, на придбання конкуруючих технологій, введення обов'язку закуповувати всі покращення в придбану технологію у ліцензіара; (2) обмеження свободи комерційної діяльності ліцензіата шляхом обмеження об'ємів виробництва та долі ринку, допустимих цін, заборони виробництва та реалізації конкуруючих товарів, введення лімітів на експорт ліцензуємої продукції, участі в управлінні підприємством ліцензіаті, вимоги оплачувати ліцензію акціями підприємства; (3) через режим платежів, вимагаючи оплати незареєстрованих патентів чи патентів, які втратили силу, встановлення гарантованих сум оплати і т.п.

3. утворення союзів монополістів на чисто патентній основі (як правило це двохсторонні союзи, які ґрунтуються на перехресному ліцензуванні прав на промислову власність. Вони утворюються, коли фірми володіють патентами чи розробками, без об'єднання яких ні одна із фірм не може почати виробництво. Такий обмін доповнюється розподілом ринків, дискримінацією конкурентів, посиленням контролю над ринком і т.п.).

4. утворення патентних пулів (їх основою є об'єднання ліцензій по патентам в єдиний блок, який є закритим для аутсайдерів. В результаті цілі галузі промисловості виявляються блокованими від конкурентів; члени пула отримують свободу в розподілі ринку, ціноутворенні і в скупці новинок техніки. Наприклад, в США національні патентні пули діяли в тютюновій промисловості, виробництві антибіотиків, санітарного обладнання, радіотехніки, машин для взуттєвої промисловості. Часто учасники пула групуються навколо патенту чи блоку патентів і утворюють міжнародні картелі.

Діяльність суб'єктів міжнародного ринку технологій спрямовується такими основними каналами трансферу інновацій і технологій, як:

1. міжнародна торгівля інноваційноємною продукцією — найдинамічніша складова світового товарообміну, яка віддзеркалює тенденцію переходу суспільного виробництва від предметного до технологічного поділу праці;

2. ліцензійна торгівля, яка, не перевищуючи за обсягом кількох відсотків зовнішнього товарообміну ринково розвинутих країн, відіграє ключову роль у комерційному трансфері «чистих» технологій, формуванні сучасного ринку технологій;

3. наукоємний сервіс — надання високопрофесійних послуг у сфері виробництва, обігу та управління (інжиніринг, консалтинг, інформінг, підготовка кадрів та ін.) — найдинамічніша складова всієї сукупності міжнародних економічних відносин;

4. міжнародне науково-технічне співробітництво (комерційне й некомерційне) при здійсненні замовлених, кооперованих чи спільних досліджень і розробок на міжвідомчому, міжурядовому, міждержавному рівнях, в інтеграційних угрупованнях і ТНК; при обміні досвідом, друкованою та комп'ютеризованою інформацією;

5. комплексний трансфер технологій (стосовно країн, що розвиваються, дифузії вже «зрілих» технологій) може охоплювати вищезазначені та деякі інші різновиди господарських взаємовідносин суб'єктів СРТ.