Міжнародне ліцензування в сучасних умовах

Міжнародна торгівля ліцензіями — головна форма науково-технічного обміну між країнами. Торгівля патентами на світовому ринку відіграє незначну роль, оскільки в зв'язку з ускладненням наукових досліджень і ростом потреб прискореного впровадження їхніх результатів у виробництво придбання тільки патенту не може забезпечити ефективного використання викладених у ньому науково-технічних знань. Виробництво запатентованої продукції практично стало можливим тільки при одночасній передачі прав патентовласника на секрети виробництва і надання технічної допомоги в освоєнні запатентованого винаходу. Це привело до того, що міжнародна торгівля патентами в сучасних умовах поступилася місцем торгівлі ліцензіями.

Надзвичайно швидкий ріст міжнародної торгівлі ліцензіями обумовлений багатьма факторами, зокрема, розвитком науки на сучасному етапі науково-технічної революції, прагненням до прискорення впровадження на ринок нової продукції, конкурентною боротьбою, що підсилюється, на світовому ринку. З ростом протекціонізму, що перешкоджає вільному товарообміну між країнами, міжнародне ліцензування стало виступати одним з найбільш перспективних і діючих способів, що забезпечують ТНК проникнення і завоювання важкодоступних ринків.

Найважливішим методом здійснення цієї політики є продаж ліцензій власним філіям і дочірнім компаніям. Американські фірми продають близько 80% усіх ліцензій своїм закордонним філіям і дочірнім компаніям, англійські фірми — 50%. Надання ліцензій власним філіям і дочірнім компаніям за кордоном дозволяє ТНК порівняно швидко налагоджувати виробництво нових товарів на належних їм підприємствах і збувати їх як на ринках місцезнаходження підконтрольних компаній, так і в суміжних країнах. Таким шляхом ТНК одержують можливість не тільки скоротити до мінімуму термін освоєння винаходу, але й обійти митні бар'єри і валютні обмеження інших країн.

Важливим засобом проникнення на важкодоступні ринки є продаж ліцензій з метою розширення інвестицій і придбання участі у створюваних чи вже діючих закордонних підприємствах, особливо в тих країнах, де через політику уряду не представляється можливим створення чисто іноземних компаній. З огляду на це, багато фірм обов'язковою умовою продажу ліцензії ставлять участь у капіталі підприємства, де буде здійснюватися виробництво товарів за продаваною ліцензією. У фінансовому відношенні воно оформляється або шляхом покупки акцій підприємства, або постачаннями технологічного устаткування для налагодження виробництва товарів по ліцензії, або шляхом одержання акцій як винагороду за ліцензію.

Надаючи ліцензію спільній компанії, іноземні фірми разом з тим прагнуть зберегти за собою найбільш важливі виробничі секрети, протидіють організації завершеного технологічного процесу, строго визначають стандарти і номенклатуру виробів, що випускаються, щоб не допустити виробничої самостійності спільної компанії. У більшості випадків іноземна компанія зберігає контроль над збутому лицензованих товарів, причому нерідко обмежує можливість їхньої реалізації на зовнішніх ринках, особливо в тих країнах, де побоюється конкуренції.

Міжнародне ліцензування виступає також засобом подолання торгово-політичних бар'єрів в іноземних державах, оскільки продукція, що випускається по ліцензії в іншій країні, володіє на ринку цієї країни більшою конкурентноздатністю, ніж іноземні товари, причому місцевий виробник завжди краще може врахувати специфіку ринку.

Продаж ліцензій дає також можливість великим компаніям обмежувати конкуренцію на світових ринках і домагатися монопольного положення шляхом внесення в ліцензійну угоду територіального застереження, що забороняє фірмі-ліцензіатові збувати продукцію, вироблену по ліцензії поза оговореною територією. У даному випадку торгівля ліцензіями використовується для здійснення розподілу ринків збуту між найбільшими фірмами.

Міжнародне ліцензування широко застосовується також з метою сприяння розширенню прямого товарного експорту фірми-ліцензіара. Надання ліцензії визначається згодою покупця ліцензії придбати в ліцензіара устаткування, необхідне для налагодження виробництва по ліцензії, а також окремі частини і вузли для зборки ліцензуємої продукції чи сировини для її виробництва.

Іноді фірма продає ліцензії за кордон з метою забезпечити собі дешеву чи продукцію напівфабрикати з підприємств ліцензіата.

Важливим фактором розвитку міжнародної торгівлі ліцензіями є комерційна зацікавленість у здійсненні цих операцій з боку як ліцензіара, так і ліцензіата. Ліцензіар, продаючи за кордон ліцензію, має можливість у найкоротший термін окупити витрати на науково-дослідні роботи, витрачені на розробку винаходу. Крім того, ліцензіар одержує додаткові прибутки за рахунок швидкого освоєння винаходу і випуску на його основі нових видів продукції, що користаються попитом на ринку, використання місцевої, більш дешевої робочої сили і близькості до джерел сировини, подолання валютних і митних обмежень і ін. При цьому ліцензіар має можливість дістати прибуток без необхідності інвестувати додатковий капітал у налагодження виробництва й освоєння ринку.

Для ліцензіата покупка ліцензії дає можливість насамперед заощаджувати на науково-дослідних роботах, одночасно одержуючи доступ до передових науково-технічних досягнень. Як правило, сума виплачуваних ліцензіатом ліцензійних винагород у кілька разів менше сум, затрачуваних на розробку нового технологічного процесу. Покупка великими фірмами ліцензій на винаходи, що доповнюють і розширюють їхні власні дослідження, дає їм можливість спеціалізувати наукові розробки в найбільш важливих напрямках і досягати в більш короткий термін кращих технічних результатів. Придбання іноземних ліцензій використовується також фірмами для здійснення процесу диверсифікованості, тобто організації в рамках однієї компанії нових видів різнорідних виробництв із метою підвищення прибутків. Придбання ліцензій дозволяє виграти час, що особливо важливо в сучасних умовах у зв'язку зі скороченням термінів морального старіння товарів, і одержати доступ до новітніх технічних досягнень.

Значну роль у розширенні міжнародної торгівлі ліцензіями грають також політичні причини, і насамперед острах націоналізації прямих капіталовкладень, зокрема, у країнах, що розвиваються, провідні заходи щодо обмеження панування іноземного капіталу і зміцненню державної власності.

Треба відзначити, що широкий розвиток міжнародної торгівлі ліцензіями має і деякі негативні наслідки. Насамперед відбувається посилення залежності ліцензіата від іноземної техніки і технології при одночасному згортанні власних наукових досліджень, що в остаточному підсумку гальмує розвиток національної науки і техніки. До того ж покупка великого числа ліцензій на умовах створення спільних компаній підсилює залежність окремих галузей, а іноді й економіки країни в цілому від іноземних фірм, а виплата великих і всі зростаючих винагород може стати тягарем для національної економіки.

Обсяг, напрямок і структура міжнародної торгівлі ліцензіями визначаються значною мірою ступенем розвитку наукових досліджень і розробок у конкретній країні і галузі економіки, розширенням її зовнішньоекономічної і фінансової експансії. Обумовлені значною мірою міжнародним поділом праці, поглибленням спеціалізації у виробництві і наукових дослідженнях міжнародні ліцензійні зв'язки здійснюються переважно між промислово розвитими країнами. 9/10 світового обсягу патентів та ліцензій, а також витрат на науково-дослідні та проектно-експериментальні розробки припадає на десятку ринково розвинутих країн. Цікаво, що як продавці ліцензій виступають 37 країн, а покупців — 71 країна. Нерівномірність проведення наукових досліджень і зосередження гнітючої частини витрат на НДДКР у США привели до того, що США зайняли домінуюче положення в експорті ліцензій. Надходження в США від продажу ліцензій складають 56% загального обсягу платежів по ліцензійних угодах у всіх країнах. Друге місце після США по експорті ліцензій належить Швейцарії, на третім місці знаходиться Англія, за нею випливає Італія. Найбільш великими покупцями ліцензій виступають Японія й Італія, а також Німеччина і Франція. Однак якщо в США надходження від продажу ліцензій за кордон майже в 17 разів перевищують їхні платежі по закуплених ліцензіях, те всі інші країни (крім Англії і Швейцарії) є нетто-покупцям і ліцензій.

Міжнародні ліцензійні зв'язки одержали особливе поширення в новітніх прогресивних галузях промисловості: хімічній, електротехнічній, включаючи електроніку, загальному машинобудуванні. Ці галузі промисловості поглинають основну частку витрат на наукові дослідження в розвитих країнах.

Оскільки міжнародні ліцензійні зв'язки в усі зростаючій мірі виникають між родинними фірмами — материнськими і дочірніми компаніями, що знаходяться в різних країнах, їхній зміст і напрямок у значній мірі визначаються інтересами найбільших ТНК.