Зміст експортно-імпортних операцій

Під експортно-імпортними операціями розуміється комерційна діяльність, пов'язана з купівлею-продажем товарів, що мають матеріально-речову форму. При цьому під експортними операціями розуміється діяльність, зв'язана з продажем і вивозом за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту; під імпортними операціями розуміється діяльність, зв'язана з закупівлею і ввозом іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

У міжнародній комерційній практиці під експортом і імпортом розуміються звичайно тільки операції, здійснювані на комерційній основі, а саме, на основі висновку і виконання міжнародних торгових угод — контрактів купівлі-продажу. Постачання у виді допомоги, дарунків і інші, здійснювані на безоплатній основі, у вартість експорту й імпорту, як правило, не включаються, а враховуються окремо.

Експортно-імпортні операції вважаються зробленими, якщо товар пропущений через державний кордон країни контрагента, що можливо після виконання визначених митних формальностей і процедур, у числі яких представлення зведень для статистичного обліку. Митний облік експортно-імпортних вантажів — база статистичного обліку міжнародних товарних потоків. Він кладеться в основу національної зовнішньоторговельної статистики кожної країни і статистики міжнародної торгівлі в цілому, що ведеться і публікується міжнародними економічними організаціями системи ООН. Тому однаковості ведення митного статистичного обліку, уніфікації понять, стандартизації зовнішньоторговельної документації надається надзвичайно велике значення як на міжнародному, так і на національному рівнях.

Зупинимося на деяких визначеннях, які використовуються у міжнародній комерційній практиці[1].

 Експорт. Під експортом розуміються і статистично враховуються:

· вивіз із країни товарів, зроблених, вирощених чи добутих у країні, а також товарів, раніше завезених через границю і підданих переробці;

· вивіз товарів, раніше завезених, переробка яких відбувалася під митним контролем;

· вивіз за кордон раніше завезеного товару, який не був підданий в країні експорту якій-небудь переробці. Такий експорт називається реекспортом. Предметом реекспорту найчастіше виступають товари, реалізовані на міжнародних аукціонах і товарних біржах; до реекспортних операцій відносяться й операції, здійснювані без завезення товару у свою країну. Такого роду операції по суті не відносяться до чи експорту чи імпорту даної країни, хоча і враховуються митною статистикою. Вони здійснюються торговими фірмами з метою отримання прибутку завдяки різниці цін на той самий товар на різних ринках. Реекспортними операціями є також операції по вивозу товарів з території вільних зон і приписних складів. Вони враховуються митною статистикою як експортні операції.

Імпорт. Під імпортом розуміється і статистикою враховується:

· ввіз у країну товарів іноземного походження безпосередньо з країни- виробника чи країни-посередника для особистого споживання, для промислових, будівельних, сільськогосподарських і інших підприємств чи для переробки з метою споживання усередині країни, чи для вивозу;

· увіз товарів з вільних зон чи приписних складів;

· увіз через границю раніше вивезених вітчизняних товарів, не підданих там переробці. Такий імпорт називається реімпортом. До реімпорту відносяться товари, не продані на аукціоні, повернуті з консигнаційного складу, забраковані покупцем і ін.;

· увіз товарів для переробки під митним контролем. Сюди відносяться такі товари, що ввозять у країну для переробки з метою вивозу готової продукції, що містить у собі даний товар у переробленому чи зміненому виді. Наприклад, увіз маслинової олії для виробництва на експорт консервів з сардин. У цих випадках, як правило, імпортер звільняється від сплати мита при ввозі товару для переробки його під митним контролем.

Важливо мати на увазі, що у вартість експорту й імпорту митний облік включає також усі товари, що поставляються материнськими компаніями ТНК своїм дочірнім компаніям, що знаходяться на території інших країн. Практично тільки в такий спосіб враховується внутріфірмовий обмін, здійснюваний у рамках ТНК, що включається в міжнародний товарообмін. На основі даних митної статистики можна визначити частку ТНК у міжнародній торгівлі.

Крім того, у вартість товарного експорту й імпорту включаються:

· вартість постачань комплектного устаткування і матеріалів, включаючи вартість технічних послуг;

· ліцензійні відрахування;

· вартість товарів, проданих чи куплених через торгових посередників на ярмарках і виставках;

· вартість товарів, наданих в оренду іноземному контрагенту і переміщуваних через митний кордон (враховується і публікується окремо).

Митна територія. Під митною територією розуміється територія, на якій контроль за ввозом і вивозом товарів здійснює єдиний митний орган. Границі митної території можуть не збігатися з державним кордоном країни: при митних союзах двох чи декількох держав (наприклад, Бельгія і Люксембург), при наявності в країні вільних зон, при вирівнюванні за згодою держав митних кордонів, що граничать, (коли по географічних умовах установлення митного контролю на прикордонній території не є можливим чи зручним). Границі митної території встановлюються урядом кожної країни і звичайно публікуються в спеціальних виданнях. Уряд вирішує також питання про виділення з митної території країни приписних складів і вільних зон, які не підлягають митному контролю.

Приписний склад» Під приписним складом розуміються всі площі і приміщення, приписані до визначеної митниці, де може знаходитися товар під митним контролем.

Товари, що знаходяться на приписному митному складі, не повинні зберігатися разом з іншими товарами, вивантаженими з перевізних засобів і що очікують або митного огляду, або місця на складі чи відправлення в іншу країну прямим транзитом.

У приписному митному складі товар може бути переупакований, розфасований, пересортований під спостереженням митної інспекції. Товар, що знаходиться на приписному складі, вважається як таким, що не пройшов митної процедури. Він може бути пропущений на територію даної країни після виконання всіх митних формальностей і сплати належних податків і зборів.

Транзитні операції. Під прямим транзитом товарів варто розуміти їх перевезення з однієї країни в іншу через чи територію, повітряний простір третьої країни. Він не включається ні в експорт, ні в імпорт, а враховується по видах транспортних засобів, кількості перевезених вантажів, по країнах відправлення і країнам призначення. Під непрямим транзитом звичайно розуміють складування товарів у митні склади з метою їхнього вивозу в переробленому виді в іншу країну.

Операції на території вільних зон. Вільною зоною (зоною вільної торгівлі, вільною економічною зоною) називається територія порту, що знаходиться поза митною територією даної країни. Увезені на територію цих зон товари не обкладаються митними податками і звільняються на час перебування там і при ввозі для реекспорту від усяких зборів і податків з імпорту, обігу, споживання чи виробництва.

На складах, розташованих у вільній зоні, товари зберігаються до їхнього переміщення усередину країни через митний чи кордон до їхнього реекспорту. У першому випадку сплачується відповідна мито, у другому — товари вивозяться без дотримання яких-небудь митних формальностей.

На території вільних зон відбуваються операції: по очищенню і сушінню сировинних товарів, обклеюванню етикетками і забезпеченню ключами консервних банок, розфасовці і розливу напоїв у роздрібну тару, підбору товарів по асортименту; по сортуванню і перевантаженню товарів; по відбору товарних зразків і ознайомленню з ними покупців.

В економічно розвитих країнах нараховується приблизно 235 діючих вільних зон, у тому числі в США — 145, у країнах Західної Європи — 90, з них у Швейцарії — 26, Іспанії — 22, Італії — 11, у Франції — 10, у Фінляндії — 7, у Німеччині — 6. У Канаді маються 3 вільні зони, у Японії й Австралії — по 1.

Країни, що не мають виходу до моря, користаються вільними зонами прилеглих портів на основі міжнародних угод.

У США вільні зони одержали найбільше поширення. Перші були створені в Нью-Орлеані, Лос-Анджелесі, Сіетлі, Сан-Франциско, Сан-Антоніо. При кожнім порту може бути створена така зона з дозволу Ради по зовнішньоторговельних зонах — міжвідомчого органу, головою якого є міністр торгівлі США.

Будь-яка фірма може звернутися до влади США з проханням про надання їй «привілейованого статусу» у межах зони для іноземного товару, ще непідданого обробці чи змінам, але потребуючого його тарифної перекваліфікації. Відповідно до цього статусу митні органи заздалегідь оцінюють і класифікують товар, щоб визначити розміри податків, стягнутих з його у випадку його ввозу на митну територію США. Це означає, що оцінка і класифікація товару відбувається в момент увозу на територію зони, а не на митну територію США. При фактичній поставці через кордон США імпортер платить цю заздалегідь визначену суму, навіть якщо товар піддається обробці чи змінам у межах зони. Товар, що не має такого статусу, оцінюється в момент увозу на митну територію США.

У використанні режиму вільних зон зацікавлені американські фірми — як імпортери, так і експортери товарів, оскільки це може дати деяку економію на накладних витратах. Так, імпортер до здійснення угоди може зробити огляд товару, одержати необхідні зразки, провести випробування, переупакувати товар для роздрібного продажу. Експортер може змінити чи перемаркірувати товар, відремонтувати ушкоджені вироби. Вільні зони використовуються також з метою відстрочки сплати митних податків на іноземні товари доти, поки вони не надійдуть на ринок США. При реекспорті мита взагалі не сплачуються. Іноземні фірми при ввозі продукції, на яку в США встановлені квоти, звичайно користаються зонами для збереження товарів, завезених з перевищенням установлених квот до початку дії квоти наступного періоду. Товари, лімітовані квотами, можуть після постачання в зони бути використані для виготовлення різних виробів, увіз яких не обмежується.

Оскільки по американському законодавству імпортер може сам вибирати, чи платити йому мита з компонентів і сировини чи ж з вартості вироблених з них готових виробів, він може скоротити розмір мита, виробляючи чи збираючи готові вироби з компонентів, що підлягають обкладанню високими податками. Мова йде, наприклад, про швейцарські годинникові механізми, які вставляються в американські корпуси, а також інші наукомістких товарах високої технологічної складності.

 

Операції купівлі-продажу.

      Під експортно-імпортними операціями розуміють міжнародну комерційну діяльність, пов’язану з купівлею-продажем товарів, які мають матеріально-речову форму. Вона вважається виконаною, якщо товар пропущено через державний кордон країни контрагента, що можливе лише після виконання митних формальностей і процедур.

Основними формами здійснення експортно-імпортних операцій (зовнішньоторгових операцій) є угоди по реалізації готових виробів та угоди по реалізації продукції у розібраному вигляді.

Міжнародна торгівля готовою продукцією здійснюється на основі міжнародних контрактів купівлі-продажу товару або через торгових посередників. Основними проблемами при цьому є визначення ринкової ніші для товару, а також забезпечення відповідного рівня конкурентоздатності товару.

Проблема конкурентоздатності може вирішуватися по 3-х напрямах:

- використання передових технологій, високоякісної сировини та здешевлення виробництва;

- шляхом введення відкритої або прихованої цінової війни. Відкрита цінова війна передбачає зниження роздрібної ціни до рівня, який є нижчим, ніж у конкурентів. Прихована цінова війна передбачає підвищення якості товару, яеий продається по станих цінах (або надання пільг покупцям при покупці товару);

- підвищення конкурентоздатності товару шляхом:

а) залучення іноземного партнера для промислової доробки товару, його упаковки та розфасовки з метою доведення до вимог зарубіжного ринку;

б) скорочення часу доставки товару до покупця;

в) кращого вивчення умов зарубіжного ринку та тенденцій його розвитку;

г) організації більш ефективного до- і післяпродажного сервісного обслуговування.

    Торгівля товарами у розібраному вигляді являє собою поставку іноземному партнерові всіх складових частин виробу, який забезпечує його зборку та реалізацію.

Торгівля продукцією у розібраному вигляді використовується у таких випадках:

· при введені урядових обмежень чи прямих заборон на ввіз(вивіз) готового виробу;

· при зменшенні собівартості виробництва за рахунок дешевої робочої сили та нижчих ставках оподаткування результатів господарської діяльності;

· в залежності від ситуації на підприємстві-постачальнику (при браку коштів для розробки нового товару, при переході на виробництво нового товару, при проблемах зі збутом товару, для розширення сегменту ринку покупців).

Використання даної форми торгівлі накладає ряд обмежень на процес організації виробництва:

- виріб повинен бути поділений на такі складові, зборка яких не вимагає висококваліфікованої робочої сили та високоточного обладнання (це робить можливим та ефективним використання партнерів, які знаходяться в слаборозвинутих країнах і де є надлишок робочої сили. Низька кваліфікація робітників не впливає на кінцеву якість готового виробу. При цьому собівартість буде нижчою;

- різниця в заробітній платі та в податках не повинна перевищувати додаткові витрати на транспортування та утворення складських запасів запчастин (в іншому випадку собівартість виробництва зросте, що вплине на рівень конкурентоздатності товару).

Різновидністю даної форми торгівлі є «прогресивна зборка». Угоди про прогресивну зборку передбачають:

· продаж технічної та технологічної документації на повний цикл виробництва товару;

· продаж ліцензії чи патенту, ноу-хау та інформації;

· поставку запасних частин та деталей;

· передачу та рекомендування постачальників;

· продаж по пільговим цінам необхідного обладнання, яке було у використанні;

· навчання персоналу;

· консультування.

Тобто, суть її полягає в тому, що фірма-виробник продає фірмі-зборщику всю технологічну, технічну документацію, ноу-хау та ліцензію, іншу необхідну інформацію на повний цикл виробництва товару. Фірма-зборщик з часом організовує в себе незалежний від виробника повний повний виробничий цикл. За додаткову оплату по угоді може передбачатись поставка обладнання, яке було у користуванні, за зниженими цінами, навчання персоналу, консультування та обмін спеціалістами.

 

Товаробмінні операції.

Зустрічна торгівля зараз перетворилась у одни з найважливіших інструментів регулювання міжнародного товарообміну, сприяння економічному та виробничо-технічному співробітництву між країнами, стабілізації та впорядкування міжнародних розрахунків.

Широке поширення міжнародних товарообмінних операцій зумовлює певні їх особливості. Ці особливості в значній мірі визначаються:

· специфікою торгово-політичних режимів різних країн та регіональних угруповань;

· станом платіжних балансів окремих країн;

· браком чи відсутністю конвертованої валюти;

· існуванням в більшості країн системи державного контролю за зовнішньоторговими операціями, включаючи державну монополію на зовнішню торгівлю та здійснення валютних операцій;

· інфляційні процеси;

· нестабільність міжнародної валютно-кредитної системи і системи міжнародних розрахунків;

· компьютеризація торгових операцій.

    Важливою перевагою товарообмінних операцій є їх гнучкість, яка дозволяє контагентам пристосовуватися до швидкозмінних умов на світових ринках. Ця гнучкість проявляється в тому, що дає можливість окремим країнам цілеспрямовано диверсифікувати свій експорт, виходоти на нетрадиційні ринки збуту, включаючи важкодоступні ринки розвинутих країн, створює умови для економії валюти, прискорення процесу міжнародного обміну товарами та послугами.

    Особливістю міжнародних зустрічних операцій, яку б форму вони не набирали, є увязка експорту з зустрічними закупками товарів імпортуючої фірми чи країни-імпортера, та навпаки. Такі міжнародні операції, об’єднані одним принципом - компенсацією, набувають різної форми, відрізняються технологією їх здійснення, що обумовлено різними цілями та характером цих операцій.

    Можно впевнено зробити висновок про те, що з розвитком зустрічної торгівлі появився новий економічний механізм міжнародного товарообміну, який включає в себе нові форми, методи, технології здійснення міжнародних комерційних операцій. Основу цього механізму склали відомі в комерційній практиці угоди між розвинутими країнами та країнами, які розвиваються, типу «про розподіл продукції», «розвиток-імпорт», про будівництво промисловиї об’єктів «під ключ» з цільовим кредитуванням, а також операції, які реалізуються в рамках угод про спеціалізацію та кооперацію виробництва, про будівництво промислових об’єктів, про виробниче співробітництво між фірмами розвинутих країн і відповідними організаціями інших держав.

    Експерти ООН виділяють три основних види міжнародних товарообмінних операцій: бартерні угоди, торгові компенсаційні угоди, промислові компенсаційні угоди. При цьому під промисловою компенсаційною угодою розуміють угоду, при якій одна сторона здійснює поставку іншій стороні товарів, послуг і (чи) технології, які використовуються нею для створення нових виробничих потужностей. Дані поставки відшкодовуються шляхом поставки товарів, які вироблені на створених потужностях (чи інших товарів, вироблених третьою стороною в даній країні).В торогвій компесаційній угоді переважно відсутні подібні взаємовідносини між взаємними конкретними діями обох сторін.

При класифікації міжнародних зустрічних операцій необхідно враховувати організаційно-правову основу їх здійснення та принцип компенсації. При такому підході можна виділити три види міжнародних зустрічних операцій:

1. товарообмінні і компенсаційні угоди на безвалютній основі

2. компенсаційні угоди на комерційній основі

3. компенсаційні угоди на основі договорів про промислове співробітництво.