Концепція ситуаційного керівництва

(ситуаційний підхід)

 

Метою сучасних ситуаційних теорій керівництва є визначення особистих якостей менеджерів і стилів керівництва, які щонайкраще відповідають певним ситуаціям. Це означає, що стиль керівництва має змінюватися в залежності від конкретної ситуації, тобто керівник повинний вміти вести себе по-різному за різних обставин.

Різні дослідники виділяли різні фактори, стан яких впливає на вибір найбільш ефективного стилю керівництва в кожній конкретній ситуації.

Ситуаційна модель керівництва Ф.Фідлера. В моделі Ф.Фідлера виділені три фактори:

1) характер відносин між керівником та підлеглими (лояльність підлеглих, ступінь довіри до керівника, привабливість особистості керівника тощо);

2)  структурованиість завдання підлеглому (звичність завдання, чіткість його формулювання, можливість структуризації тощо);

3) посадові повноваження керівника (межі влади, що пов’язані з посадою керівника, ступінь підтримки менеджера вищим керівництвом організації тощо).

У моделі Ф. Фідлера передбачається, що: відносини між керів­никами і підлеглими можуть бути як хорошими, так і поганими; завдання може бути структурованим і не структурованим; посадові повноваження керівника можуть бути сильними чи слабкими.

Різні поєднання (комбінації) цих факторів дають 8 можливих (потенційних) ситуацій. Залежно від рейтингу ситуації змінюється і стиль ефективного керівництва (рис. 16).

 

Ситуації Ситуаційні Фактори	1	2	3	4	5	6	7	8
Взаємовідносини між керівником і підлеглими	хороші	хороші	хороші	хороші	погані	погані	погані	погані
Структурованість Завдань	висока	висока	низька	Низька	висока	висока	низька	низька
Посадові повноваження керівника	силь-ні	слабкі	сильні	Слабкі	сильні	слабкі	сильні	слабкі

 

Рис. 16. Ситуаційна модель керівництва Ф. Фідлера

 

Теорія “життєвого циклу” П. Херсі і К. Бланшара. В основу теорії “життєвого циклу” покладено гіпотезу, що ефективність стиля керівництва залежить від ступеня “зрілості” виконавців (підлеглих). В рамках цієї теорії під “зрілістю” розуміється:

- здатність підлеглого нести відповідальність за свою поведінку;

- бажання досягти поставленої перед ним мети;

- освіта та досвід щодо конкретного завдання, яке необхідно виконати.

При цьому “зрілість” не є постійною (незмінною) рисою (властивістю) конкретної особи або групи виконавців. Це означає, що в залежності від завдання, яке виконується, люди виявляють різний ступінь “зрілості”. Відповідно і керівник має змінювати свою поведінку залежно від ступеня зрілості підлеглих.

Модель “життєвого циклу” П. Херсі та К. Бланшара схематично представлена на рис. 17.

.

 

  

Рис. 17. Ситуаційна модель керівництва П. Херсі та К. Бланшара

 

У моделі виділені 4 стилі керівництва залежно від ступеня “зрілості” виконавців:

1. М1 - підлеглі з низьким рівнем зрілості. Вони не можуть і не прагнуть нести відповідальність за виконання завдання. Рекомендований стиль S1 – “давати вказівки”. Це поєднання низького рівня орієнтації на людину і високого – на задачу; інструкції, вказівки, жорсткий контроль.

2. М2 – задовільна зрілість підлеглих: вони прагнуть відповідальності, але ще не мають відпоідної професійної підготовки. Рекомендований стиль керівництва S2 – “ обгрунтовувати (пояснювати) ”. Це одночасно висока орієнтація як на людину, так і на роботу. Керівник підтримує ентузіазм виконавців, виступаючі експертом у виконанні певного завдання;

3. М3 – помірно високий ступінь зрілості підлеглих: вони можуть, але не бажають нести відповідальність за виконання завдання. Рекомендований стиль керівництва S3 – стиль, який грунтується на залученні підлеглих до прийняття рішень. Підлеглі знають, що і як треба робити, їм не потрібні конкретні вказівки,  проте вони мають відчувати свою причетність до виконання поставленого завдання. Керівники можуть підвищити мотивацію підлеглих, надаючи їм можливість приймати участь у прийнятті рішень.

4. М4 – висока зрілість підлеглих: вони можуть і бажають нести відповідальність за виконання завдання. Рекомендований стиль S4 - делегування. Поведінка керівника за такої ситуації може поєднувати низький рівень орієнтації як на завдання, так і на людські відносини. Керівник дозволяє підлеглим діяти самостійно.

 

Контрольні запитання

1. Які особисті характеристики керівника визначають його здатність до ефективного управління?

2. Яким чином можна визначити майбутню поведінку керівника за теорією Х та Y Дугласа МакГрегора?

3. Дайте характеристику особливостям стилів керівництва за Р. Лайкертом.

4. Які стилі керівництва виділяються в «Решітці управління» Р. Блека і Д. Моутона?

5. За допомогою яких факторів описується управлінська ситуація для визначення стилю керівництва в моделі Ф.Фідлера? Які стилі керівництва рекомендуються в різних ситуаціях?

6. Опишіть основніу ідею визначення стилю керівництва в моделі П.Херсі та К.Бланшара.