Поняття керівництва і лідерства

 

Наявність права і реальної можливості впливати на діяльність підлеглих є необхідною передумовою управління. Впли в - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. Процес впливу на підлеглих, який є засобом змусити їх працювати на досягнення єдиної мети, називається процесом керівництва.

Існують різні способи реалізації такого права: як на формальних засадах, так і на неформальних; від жорсткого автократичного до найменшого (ліберального) втручання в діяльність підлеглих.

Лідер – це особа, яка на підставі властивих їй особистих якостей і характеристик, має змогу впливати на інших людей шляхом формування у них певного настрою та відповідних бажань. Тобто, такий вплив э неформальним.

Особистий авторитет, як правило, пов΄язаний з наявністю у лідера таких рис, як: енергійність, професійні здобутки, незалежність характеру, ризикованість, ораторські та риторичні здібності, комунікабельність, емпатія тощо.

Керівник – посадова особа, яка має право розпоряджатися підлеглими в їх сумісній діяльності для досягнення цілей організації. Тобто, такий вплив здійснюється на формальних засадах і керівник має авторитет посадової особи.

Форми влади

Влада – це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, право наказувати, вимагати виконання прийнятих рішень, розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник і контролер одночасно. Влада може набувати різноманітних форм (таблиця 10).

Таблиця 10

Характеристика форм влади

Форма влади	Зміст	Недоліки
Влада, заснована на при­мусі, загрозі покарання	Підлеглий вірить, що керівник має можли­вість покарати таким чином, що це перешкодить йому задовольнити свої потреби	Короткотривалість
Влада, заснована на вина­городах	Підлеглий вірить, що керівник має можли­вість задовольнити потреби робітника	Обмеженість ресурсів
Експертна Влада	Підлеглий вірить, що керівник має специфічні знання, використання яких дозво­лить задовольнити потреби робітників	Для визначення рівня знань керівника необхідний час

 

 

 Продовження таблиці 10

Референтна (еталонна) Влада	Грунтується на власних харизматичних (магнетичних) якостях лідера, які прагнуть копіювати його підлеглі (авторитарні нахили, енергійність, незалежність, впевнена манера триматися, сприйняття похвали в свою адресу, ораторські здібності)	Ймовірність нелогічної поведінки підлеглих, ідеалізування лідера та його дій
Легітимна (законна) влада	Випливає зі статусу керівника. Підлеглий вважає природнім підкорятися його наказам і вказівкам	Ймовірна протидія, опір з боку підлеглих, якщо їх інтереси порушуються
Влада, заснована на участі	Грунтується на залученні підлеглих до участі у прийнятті рішень, делегуванні їм частини повноважень	Необхідність узгоджувати рішення і дії підлеглих, для чого необхідний час
Інформаційна влада	Грунтується на обмежені доступу підлеглих до різноманітної інформації	Інформаційна перевантаженість керівника

Загальна характеристика стилів керівництва

 

Вперше термін «стиль керівництва» та їх класифікацію ввів німецький дослідник  К. Левін (30 рр. ХХ ст.)

Стиль керівництва – це сукупність принципів і методів управління, що найчастіше застосовуються керівником, його манера поведінки стосовно підлеглих, які виявляються у способах виконання керівником своїх функцій.

Стиль керівництва формується під впливом як об΄єктивних, так і суб΄єктивних факторів і умов управління, індивідуально-психологічних особливостей керівника.

Усю різноманітність індивідуальних особливостей керівника можна звести до трех основних типів (табл. 11).

Таблиця 11

Характеристика стилів керівництва

Формальні ознаки	Змістовна характеристика

Автократичний стиль