Особливості розвитку української культури в умовах російсько-австрійської експансії. Формування української національної свідомості.

 

Наприкінці XVIII ст., коли почався процес національного відродження, українська етнолінгвістична територія, тобто ті землі, де жили українці, перебувала в межах двох багатонаціональних імперій: Російської та Австрійської. Цей політичний поділ залишився до Першої світової війни.

 

Національне відродження -

 

· це процес пробудження та формування свідомості народу, який проявляється у розвитку духовної культури, прагненні відтворити власне історичне минуле, захисті мови і врешті-решт виникненні і розвитку руху за відновлення своєї державності. Воно ґрунтується на ідеї національної ідентичності

Сутність відродження виявляється в модернізації нації, її оновленні у системі реалій сучасного життя, поступі загальнолюдської цивілізації.

 

В підході до з'ясування сутності та періодизації національного відродження в наукових публікаціях простежуються два протилежні погляди:

v це однобічний процес утвердження національної свідомості в середовищі інтелігенції та поширення її в масах.      

     це достатньо складний і тривалий процес із різними стадіями розвитку, хронологічні межі яких неоднакові.

œ

                                            

 

 

 

національна свідомість – це

                                            

                                          

 

 

У сучасних наукових дослідженнях з проблем духовної культури під поняттям "національне відродження" розуміють етапи розвитку конкретного етносу:

 

Академічний етап (з кінця XVIII ст. до середини ХІХ ст.) У цей період невелика група вчених-інтелектуалів займалася в основному збиранням історичних документів, фольклору (народних казок, пісень, прислів’їв), предметів старовини і ознайомленням з ними українського народу.

 

 

Культурний етап несподіваного відродження національної мови, її дедалі ширшого використання в літературі та освіті. У цей період у народу виникає потреба в національних театрах, музеях, бібліотеках, виданні книг та газет (середина ХІХ ст.).

 

 

Політичний етап характеризується появою масового національного руху, утворенням політичних організацій, які поряд з «культурницькими» вимогами починають висувати й політичні вимоги щодо місцевого самоврядування. (середина ХІХ — початок ХХ ст.)

 

 

У вітчизняній історико-культурологічній літературі утвердилась думка, згідно з якою початок українського національного відродження пов'язується з виходом у світ "Енеїди" І.Котляревського (1798 p.), який першим увів українську народну мову до літератури, а також з його послідовниками — Г.Квіткою-Основ'яненком та Харківським гуртком літераторів. Науковою основою, що стимулювала їх зусилля, став Харківський університет, навколо якого згуртувалися кращі представники української науки та культури.

 

Національно-культурне відродження у Галичині пов'язувалося з іменем М.Шашкевича який майже через 40 років після появи "Енеїди" видав разом з однодумцями з гуртка "Руська Трійця" альманах "Русалка Дністровая", започаткувавши західноукраїнський літературний, а згодом і національний ренесанс.

 

 

На думку визначного українського історика Д.Дорошенка, джерела українського національно-культурного відродження потрібно шукати насамперед у пробудженні української народності та збереженні історичної традиції. Ця традиція збереглася передусім на Гетьманщині та у Слобідській Україні. Саме тут відроджувалась національна культура, зокрема література і народна поезія.

 

 

 

історичні традиції - це

 

Важливим чинником українського національного відродження була ідея народності:

 

v зародилася у другій половині XVIII ст. на Заході

v Першими серед слов'янських народів, які захопилися ідеями народності, були чехи, сербита поляки.

v Саме в їх середовищі були опубліковані праці з етнографії та фольклору.

v Зацікавлення історичним минулим народу стали вагомою причиною появи українського романтизму

Романтизм як художній метод склався наприкінці XVIII — початку XIX ст. і поширився як напрям (течія) у літературі та мистецтві

 

Поети-романтики Є.Гребінка, Л.Боровиковський, М.Костомаров, А.Метлинський, М.Шашкевич, Т.Шевченко

 

 

 

 Характерними ознаками романтизму є

 

За ідейним спрямуванням і суспільними ідеалами в романтизмі склалося дві течії — прогресивна та революційна.