Неодмінні атрибути титульної сторінки :

 

1. назва книжки, набрана великими літерами, і вихідні дані, обрамлені дереворитною оздобною рамкою — "фортою", яка в ранніх виданнях має вигляд архітектурного порталу.

2.  До архітектурних колон додавали оздобний рослинний орнамент, — інколи бічні колони обплетені виноградною лозою.

3. Архітектурна рамка доповнюється клеймами із зображеннями святих або свят, алегоричних композицій.

4. Новим елементом у розвитку титульного аркуша були рамки без фронтону, замість нього центральну частину сторінки оточувала складна композиція, в якій численні клейма з’єднувалися бароковими гірляндами з листям, квітами, плодами.

Класична архітектурна

Рамка-портал -

Фронтиспісна гравюра

 із зображенням святого-

Важливу роль в оформленні книги  відігравали заставки — орнаментальні композиції, що вміщувалися перед початком розділів Спершу в заставках були дуже поширені орнаментальні мотиви, взяті із західних ренесансних ініціалів, втім, у деяких заставках дослідники вбачають властивий українській рукописній книзі рослинний орнамент, в якому традиції народного мистецтва поєднуються з елементами західного ренесансного декору. У другій половині XVII і у XVIII ст. улюбленими стають заставки, де у рослинну композицію включено зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих або цілі сценки: свята, зображення обрядів у Требнику. Меншу роль в оформленні книжок відігравали кінцівки, орнаментальні композиції яких часто запозичені з видань друкарень інших країн.

Зразками високого мистецтва стали в середині XVII ст. праці гравера Іллі, наприкінці століття Никодима Зубрицького і Діонісія Сінкевича. Окремі видання ілюструвалися також і гравюрами на міді. Інколи мідерити виготовлялися лише для частини тиражу. Найвищі досягнення мистецтва оформлення книги металогравюрою пов’язані з іменами майстрів, які працювали для Київської лаври в кінці XVII — середині XVIII ст. — Леонтія і Олександра Тарасевичів, Інокентія Щирського, Григорія Левицького.

                 3.Українська барокова література.

      Феномен українського літературного бароко пов'язаний з іменами К.Транквіліона-Ставровецького, І.Гізеля, Л.Барановича, І.Галятовського, П.Мамки, Г.Сковороди та інших видатних письменників і філософів

Важливий внесок в історію всієї духовної культури українського народу та її барокової літературно-філософської традиції зробив, зокрема, Григорій Савич Сковорода -

видатний український філософ, мислитель, гуманіст, просвітитель, письменник, лінгвіст, педагог, музикант. Він народився у сім'ї малоземельного козака-підпомічника в с.Чорнухи на Лубенщині. Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, майже три роки був співаком придворної капели в Петербурзі, потім відвідав низку країн Європи. У 1751 р. Г.Сковорода повернувся на батьківщину. Тривалий час працював домашнім вчителем, а згодом викладачем Переяславського і Харківського колегіумів. У своєму розумінні світу філософ дотримувався морально-етичних засад одвічної боротьби "добра" і "зла". Під "злом" він розумів прагнення до збагачення, паразитизм, розбещеність. Протилежність "зла" -- "добро", що символізує високі духовні інтереси людини. Отже, філософське вчення мислителя було спрямоване на утвердження ідей гуманізму, добра, справедливості.. Дотримуючись позицій гуманізму, Г.Сковорода обстоював єдність людини і природи. Теорія самопізнання пов'язувалася з ідеєю суспільно-корисної "сродної" праці, яка полягала в утвердженні прав кожної людини на щастя відповідно до природних здібностей. На думку філософа, головною умовою поліпшення народного життя є поширення освіти, духовне звільнення людини. Написав 30 байок «Байки харківські». В них висловлювався протест проти соціального гніту, високо оцінювалися моральні якості українських селян: чесність, доброта, працьовитість, скромність, природний розум. Збірка віршових творів «Сад божественних пісень». Тут поет виступає співцем свободи, прославляє "отця вольності" Богдана Хмельницького, висловлює антимонархічні настрої. У Петербурзі 1798 р. вийшли друком три частини його знаменитої поеми "Енеїда". Поема написана народною мовою, в ній реалістично змальовано побут, соціальні відносини різних верств українського суспільства другої половини XVIII ст. В образах Енея і троянців, богів і царів виведено колоритні типи селян, козаків, міщан, українських панів, поміщиків, старшин, чиновників.

   Найширшою гілкою барокової літератури стали твори з релігійним забарвленням, церковні проповіді

Теоретиком проповідницької майстерності був Й.Галятовський, автор "Науки або способу зложеня казаня". Великі збірки проповідей "Огородок Марії Богородиці" (1676 р.) і "Вінець Христов" (1688 p.) видав А.Радивиловський. Уславленими проповідниками були єпископи Л.Баранович, автор збірок "Меч духовний" (1666 р.) і "Труби словес проповідних", святий Д.Туптало, С.Яворський, Ф.Проко-пович та ін. Головним завданням ораторсько-проповідницької прози було роз'яснення християнської Догматики і моралі. Проповіді високо оцінювали доброчинні діяння людей — вірність ідеям православ'я, прагнення до миру, злагоди та спокою. Одночасно вони викривали людські вади: заздрість, підступність, зрадливість, лицемірство, невдячність, жадобу, моральну розпусту.

Панегірики -

 У культурі бароко важливим елементом залишалася спадщина античної літератури, і це знайшло певне відображення в репертуарі видань. Ремінісценціями зі старогрецьких і римських авторів рясніють проповіді, проза та віршовані твори на релігійно-моралізаторські теми:

Так, у збірці польськомовних віршів Івана Величковського (Чернігів 1684) наводилися мовою оригіналу уривки з Овідія та інших авторів. У перевиданні книги Ісаї Копистенського "Алфавіт духовний" (Київ 1710; З. І., 860) передмова прикрашена образами й порівняннями з класичної грецької літератури, зокрема з "Іліади". Таких прикладів можна було б навести багато. Для учнів колегіумів видавалися твори староримських авторів, інколи з науково-допоміжним апаратом. Для шкіл призначалася видана 1784 р. львівською друкарнею Піллера хрестоматія "Selecta litteraturae classicae exemplaria". Перша частина містила вибрані твори Ціцерона і Горація, друга Лукреція Кара, Верґілія, Теренція Варрона, Плінія Старшого. В кінці XVIII ст. у Галичині з’являються і німецькомовні публікації на античні теми.

Висновки

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

œ

________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Питання для самоконтролю:

1. Дайте характеристику українського бароко?

2. Які особливості козацтва визначили його роль у культурній розбудові України?

3. У чому полягала реформа церкви та освіти в ХVІІ ст.?

4. Назвіть найважливіші козацькі літописи кінця ХVІІ - середини ХVІІІ ст?

5. Назвіть основні літературні жанри цієї доби?

6. Що таке панегірики?

7. Яким був образ козака в добу українського бароко?

œ

     ТЕМА 6. Культура України в часи пробудження                     української національної свідомості

     (к. Х V ІІІ –  ХІХ ст..)

План лекції:

 

1. Особливості розвитку української культури в умовах російсько-австрійської експансії. Формування української національної свідомості.

2. Архітектура та образотворче мистецтво.

3. Громадсько-просвітницька діяльність українських товариств.

 

       Основна література: 1,2,4,5.

Додаткова: 15,16,20,33.

1, 2, 3, 4, 5

 

Міні – лексикон: українське національне відродження, політична й культурна автономія, романтизм, археографічні комісії, фольклористика, народна жива мова, натуралізм, ідеологія новітнього українства, народно-месіанська ідея.