Українського православ'я свідчить

	форми обрядового здійснення Святих Таїнств

Таїнство -- обрядова дія в християнстві, через яку, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать.

Х рещення -- символізує прийняття людини в лоно християнства, зняття з неї вродженого гріха.

миропомазання -- символізує освячення і зміцнення духовних сил християнина на шляху до спасіння;

сповідь (покаяння) -- звіт віруючого про порушення заповідей Божих;

євхаристія (причастя) -- символізує єдність Бога з людьми; полягає в частуванні віруючих хлібом і вином, які, за вченням церкви, при здійсненні обряду таємниче перетворюються на «тіло і кров Господні»;

священство -- за християнським вченням, це повноваження і сила, які Бог надає чоловікам і які необхідні для виконання спасительних обрядів Євангелія;

шлюб -- зводиться до того, що майбутнє подружжя, обіцяючи перед вівтарем бути вірним один одному, отримує через священнослужителів благодать однодушності «до благословенного народження і християнського виховання дітей»;

оливоосвячення (соборування) -- символізує зцілення людини від душевних і тілесних хвороб й одночасно є засобом відпущення нерозкаяних гріхів.

Характерні риси українського православ’я:

 

Демократизм – Українці завжди відзначалися толерантністю і відкритістю. Ще в давній Русі-Україні поряд з язичниками вільно справляли свої обряди і християни, і мусульмани. У християнстві ці риси проявлялося у можливостях, яких воно надавало своїм послідовникам в одержанні освіти в навчальних закладах інших конфесій, удруці в друкарнях православних монастирів літератури інших конфесій, включенні в чин своїх обрядів деяких елементів з обрядів інших церков.

 

Соціальність-  - Насамперед вона виражалась у залученні мирян до активної участі у церковному житті. Саме вони виступали гарантом соборноправності церкви. Хоча з часу Петра Могили вага братств у релігійному житті Украни дещо зменшилася, але з їхньою думкою, як і раніше, рахувалися церковні ієрархи. Саме братства були тим каналом, через який церква могла реалізувати культурницьку місію в народі.Важливу роль відігравало використання церквою у богуслужбовій діяльності народної мови, що формувало свідомість братерства за вірою і відчуття національної єдності.. Принцип «Служіння народу – служіння Богу» укр.церква реалізовувала через такі форми соціальної діяльності, як добродіяння, учительство, просвітництво тощо.

Самобутність віровчення і культу українського правосла в'я позначилася і на церковному мистецтві — іконописі, архітектурі

У системі шкільництва на Запоріжжі в ідомі три типи шкіл:

•  січові У січовій школі навчалися діти, які за певних обставин опинилися на Січі — приходили самі або ж були звідкись вивезені й усиновлені козаками. Січових школярів навчали читанню, співу, письму, а також основ військового мистецтва. Головним учителем січової школи був ієромонах-уставник, котрий не лише навчав азам грамоти, а й був духівником хлопців, опікувався їхнім здоров'ям.

• Монастирські

Монастирська школа на Січі існувала при Самарсько-Микола-ївському монастирі ще із 70-х років XVI ст. На чолі з самарським ієромонахом хлопців навчали грамоти, письма, молитов та Закону Божого.

• церковно-парафіяльні

Церковно-парафіяльні школи діяли при всіх січових парафіяльних церквах. їх ще називали школами "вокальної музики та церковного співу". Найвідомішим навчальним закладом такого зразка була школа в слободі О рловщина (на лівому березі р. Орелі). В 1770 р. її було перенесено на Січ. Учні цієї школи вивчали мистецтво партесного співу. Тут готували читачів і співаків для Православної церкви України.

• Феномен духовності козацької педагогіки — у поєднанні духовно-інтелектуального та фізичного ідеалу, вірі у вищість справедливості, мужності та мудрості. Діяльність козацьких шкіл становить важливий етап в історії освіти в Україні. Навчання тут велося українською мовою.