Україна прийде до страхової медицини, - Богатирьова

46% українців готові до запровадження обов'язкового медичного страхування.

Таку цифру озвучила віце-прем'єр-міністр України, міністр охорони здоров'я Раїса Богатирьова.

"Ми обов'язково прийдемо до страхової медицини, - зазначила Богатирьова. - 90% населення вважає питання охорони здоров'я дуже важливим, 46% готові до впровадження загального медстрахування. Тобто вони готові робити внески для того, щоб повністю себе забезпечити медичними послугами. Зараз ми знаходимося в процесі прийняття рішення: що можна переводити на медичне страхування, а що - ні ".

Міністр охорони здоров'я також заявила, що не вважає за можливе офіційне перетворення безкоштовної медицини - в платну. За її словами, державні та комунальні медичні установи повинні працювати за рахунок бюджету. Хоча і можуть надавати деякі платні послуги у рамках чинного законодавства.

Доступність та безкоштовність надання медичної допомоги (ст. 49 Конституції України) — історичне минуле, що можна сміло передавати в архів. Для значної більшості громадян медична допомога недоступна. Щодо її безкоштовності, то такі заяви викликають тільки іронічну усмішку.

А тим часом смертність та захворюваність населення зростає. Престиж професії медика падає. Дефіцит лікарських кадрів складає майже 48 тисяч, та й укомплектованість лікарями в закладах системи МОЗ становить 80,3 %. Належні умови праці відсутні, заробітна платня мізерна, багато медиків (до 6–7 тисяч в рік згідно зі статистикою МОЗ) виїжджають за кордон або змінюють професію. Через 7–8 років нас не буде кому лікувати.

Тепер стосовно реформ. Основною складовою реформування медичної галузі має стати запровадження обов'язкового медичного страхування (ОМС). Робити це потрібно продумано та помірковано, оскільки ці зміни торкнуться кожного громадянина. Страхова медицина вирішить питання гарантованості та доступності надання медичної допомоги, залучить додаткові фінансові ресурси в охорону здоров'я, дасть можливість медикам отримати належну оплату за свою роботу, тому що, як зазначив Василь Князевич, «стосунки перейдуть в економічну площину». Якщо цього не відбудеться, то ОМС нічого не змінить і всі зусилля будуть марними. Медики мають чітко знати: за що працюють, і що будуть мати від обслуговування кожного застрахованого. Працюєш добре та багато — відповідно й заробляєш багато. Період роботи на голому ентузіазмі вичерпав свої можливості.

Крім цього, ОМС втілить важливий принцип соціального балансу: багатий платить за бідного, здоровий за хворого. Доцільно звернути увагу й на те, що ОМС (у переважній більшості країн) не гарантує надання усіх медичних послуг, деякі послуги оплачуються або за рахунок добровільного медичного страхування, або за рахунок власних коштів пацієнтів. Ставлення суспільства до медичного страхування неоднозначне, в основному негативне. Чи по незнанню, чи по нерозумінню або з інших причин. Мабуть, все разом. Суспільство має зрозуміти, що альтернативи ОМС немає. Якщо все залишити без змін, то дуже скоро медична галузь припинить своє існування.

Слід констатувати, що вітчизняна медицина ще не готова до введення ОМС. Перш за все потрібно провести реорганізацію медичних закладів, внести зміни в їх організаційно-правовий статус, дати можливість самостійно заробляти гроші та їх використовувати. Розробити та затвердити стандарти надання медичних послуг, їх вартість (ринкову вартість). Прописати відповідальність лікарів, права медиків та пацієнтів. Підготувати відповідну нормативну та законодавчу базу. Визначити перелік послуг, що будуть надаватись безкоштовно за рахунок бюджетного фінансування, а також таких, що подаватимуться за рахунок медичного страхування. Все вищезазначене має стати підготовчим етапом перед запровадженням ОМС, і для реалізації цього потрібно біля 1 року.

Держава повинна визначитись стосовно моделі ОМС. Врахувати економічні можливості, політичну стабільність, ментальність нації, взяти найбільш позитивний досвід інших країн. Копіювати чиюсь модель недоцільно, вона не буде працювати. Із усіх варіантів медичного страхування, що існують в світі (бюджетна, соціальна, приватна), на думку вітчизняних фахівців та міжнародних експертів, для України найбільш прийнятною є бюджетно-страхова, яка передбачає різні джерела фінансування: бюджетне, обов'язкове та добровільне медичне страхування, платні послуги.

У Верховній Раді України зареєстровано 11 діаметрально протилежних законопроектів з ОМС, які визначають правові засади медичного страхування. Одні «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування», інші «Про обов'язкове медичне страхування». Перші передбачають дофінансування медичної галузі та створення фонду ОМС (або перепрофілювання фонду соцстраху по тимчасовій непрацездатності), який буде виконувати як функцію страховика, так і організаційно-методичну, контролюючу й загалом посередницьку діяльність між медичним закладом та пацієнтом. Другі — участь страхових компаній. Усі законопроекти мають своїх прихильників і противників, позитивні та негативні сторони, але ні один не був прийнятий Верховною Радою.

З метою створення дієвої системи медичного страхування Ліга страхових організацій України (ЛСОУ) та Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) розробили та подали на розгляд Держфінпослуг дві концепції запровадження ОМС в Україні. Вони подібні між собою, але мають і деякі суттєві відмінності. ОМС пропонується запроваджувати у декілька етапів. Важливим є те, і на цьому найбільше спекуляцій та непорозумінь, що жоден застрахований сплачувати страхові внески за власні кошти не буде. Бюджет та роботодавці — основні платники, за рахунок яких громадяни отримають медичне страхування.

Концепція ЛСОУ передбачає створення Медичного страхового бюро України (МСБУ) — гарантійний, координаційний та компенсаційний орган, засновником якого має стати Кабінет Міністрів України. Участь в ОМС будуть приймати тільки ризикові страхові компанії (СК, які займаються усіма видами страхування, крім страхування життя) і є членами МСБУ. Для вступу в МСБУ страховим компаніям необхідно мати широку сітку філіалів по всій країні та внести вступний внесок у розмірі 1 млн євро. Для цього, згідно з оцінками експертів, СК потрібно буде затратити біля 2 млрд гривень. Лайфові страхові компанії (страхування життя) не влаштовує такий підхід, оскільки вони практично відсторонені від участі в ОМС. Варто звернути увагу на те, що ризикове та лайфове страхування — це принципово різні види діяльності, в яких різні вимоги до резервів, збереження та примноження. «Головний недолік концепції — це принцип роботи, за яким не витрачені на компенсації платежі стануть відходити на користь СК. Ми вважаємо, що українці зобов'язані отримувати бенефіси: невикористані платежі повинні накопичуватися на користь клієнта, завдяки чому буде збільшуватися об'єм його страхового покриття», — зазначає голова правління компанії «Просто-страхування. Життя і пенсія» Галина Третьякова.

Що пропонує концепція МОЗ? ОМС має здійснюватись за накопичувальним принципом (суттєва відмінність від пропозицій ЛСОУ). Це дасть змогу кожному застрахованому, за умови відповідального ставлення до свого здоров'я, зекономлені та накопичені кошти використати на пенсійні програми або одноразові виплати. Джерела фінансування: запровадження єдиного соціального податку, частина коштів від якого піде на сплату медичного страхування; підвищення акцизних зборів на тютюн та алкоголь; введення єдиного невисокого за ставкою податку на активи для усіх суб'єктів господарювання (функціонує у 92 країнах світу). Хто буде посередником між застрахованими та медичними закладами? Створення централізованого фонду ОМС, який би акумулював страхові ресурси та сплачував медичні послуги, є недоцільним, оскільки він може бути ефективним тільки в невеликих країнах (Польща, Естонія тощо). У масштабах України, де щорічно реєструється біля 11 млн випадків лікування у стаціонарі та біля 500 млн звернень в поліклініку, робота такого фонду буде малорезультативною. Крім цього, такий фонд — додаткова монопольна структура і великий ризик корупційних дій. «…Такий варіант Україні не підходить», — зазначив Ігор Яковенко.

Концепція в першу чергу пропонує створити державну структуру при МОЗ — Агенцію, включаючи відповідний фонд та територіальні підрозділи. Положення про Агенцію затверджує КМУ. Цей орган виконавчої влади буде відігравати роль державного гаранта та функціонувати за принципами схожими з роботою Державного пенсійного фонду. У подальшому комерційні функції Агенції перейдуть в МСБУ. Повноваження Агенції: прогнозування обсягів медичної допомоги, розрахунки витрат для комунальних підприємств, організація процесу збору та розподілу коштів між медичними закладами, укладання договорів та оплата медичних послуг, проведення контролю надання медичної допомоги, аудит тощо.

Учасники ОМС (посередники між застрахованими та надавачами медичних послуг — медичними закладами): Агенція, спеціалізовані медичні страхові компанії (СМСК), лайфові страхові компанії (ЛСК) та лікарняні каси (ЛК). Що це означає? Кожний громадянин буде мати право вибору. Страхуватись, наприклад, в Агенції чи СМСК, або ЛСК чи ЛК. «Ми не маємо намірів насильно заганяти все населення ні в Агенцію, ні в страхові компанії…», — стверджує Ігор Яковенко. У чому буде полягати робота посередника? Якщо коротко, то в наступному: організація, контроль та оплата медичних послуг застрахованому (теж саме зараз роблять ризикові СК по добровільному медичному страхуванню).

Тепер більш детальніше про посередників. На Агенції та її територіальних відділеннях ми зупинятися не будемо. СМСК (будуть займатись виключно ОМС) в Україні немає, їх потрібно створити. Для потужних СК, які доволі успішно займаються добровільним медичним страхуванням і мають достатній досвід, це не проблема, хоча для цього потрібний час та значні кошти. Що стосується ЛСК та ЛК, то тут складніше. Перше. ЛСК не мають досвіду з медичного страхування, оскільки відшкодовують кошти по факту настання страхового випадку, тоді як ризикові СК (добровільне медичне страхування) сплачують вартість наданої медичної допомоги безпосередньо медичним закладам/аптекам, організовують та контролюють процес надання цієї допомоги. Друге. Для того щоб ЛСК змогли брати участь в ОМС, потрібно внести зміни в Закон «Про страхування» (відповідні зміни вже розроблені і в найближчий час будуть подані у Верховну Раду), що передбачають класифікацію страхування життя — страхування життя, пенсійне страхування, інвестиційне та безперервне страхування здоров'я. Діючий Закон «Про страхування» передбачає тільки довготривале страхування життя (терміном від 10 років) з обов'язковим ризиком смерті. Відносно ЛК. Вони будуть створюватись в рамках великих корпорацій, під егідою галузевих або незалежних профспілок, територіальних та релігійних громад. Зараз ЛК забезпечують своїх застрахованих (членів ЛК) медикаментами та медичними матеріалами (частково чи повністю) під час настання страхового випадку. Усе, крапка. Як вони будуть організовувати та оплачувати надання медичних послуг своїм застрахованим і за які кошти, включаючи створення резервів, утримування штатів тощо, сказати важко. Концепція передбачає, що здійснювати свою діяльність ЛК зможуть на підставі відповідної ліцензії, при виконанні певних встановлених вимог до статутного капіталу, кількості учасників, фахівців і т.д..

Річний страховий платіж за одного застрахованого, згідно з розрахунками МОЗ, не буде перевищувати 1000 грн. Передбачається надання авансів (передоплата медичних послуг) медичним закладам, для того щоб вони мали обігові кошти для придбання медикаментів, оплати зарплати, комунальних послуг і т.д. ЛСОУ пропонує аванс у розмірі 25 %, МОЗ — 60 %. У цьому питанні необхідно знайти «золоту» середину, наприклад, 35–40 %. Яким чином буде проводитись оплата медичного страхування? Для усіх підприємств, установ, організацій та приватних підприємств буде визначений сумарний розмір відрахувань на медичне страхування (затрати відносяться на валові витрати платника). У подальшому ці кошти розподілятися наступним чином: одна частина (остаточний варіант буде встановлено Законом по ОМС) сплачується у фонд Агенції при МОЗ (для щомісячних авансових платежів медичним закладам і створення резервних внесків з метою здійснення вирівнювання та покриття можливого дефіциту у окремих територіальних одиниць), друга частина відповідно до вибору кожного застрахованого — Агенції, СМСК, ЛСК або ЛК.

По підрахункам для повноцінного функціонування ОМС потрібно щорічно біля 30 млрд гривень. Зрозуміло, що на початку не буде таких коштів, і починати прийдеться десь з 10 млрд грн. На першому етапі до ОМС, який має тривати біля 2–3 років, будуть залучені тільки працюючі громадяни та приватні підприємці. Також в ОМС будуть брати участь поліклініки та стаціонари обласних і районних центрів, заклади загальнообласного характеру, які набудуть статусу університетських клінік, ряд спеціалізованих закладів та приватні клініки. На першому етапі не будуть залучені наступні медичні заклади: станції швидкої допомоги, пологові будинки, дитячі стаціонари та поліклініки, психіатричні та туберкульозні лікарні, станції переливання крові, госпіталі інвалідів війни, високо спеціалізовані загальнодержавні центри. Пенсіонери, безробітні, студенти, діти до 18 років долучаться до ОМС за умови прийняття на законодавчому рівні підвищених ставок акцизних зборів (тютюн, алкоголь) та введення податку на активи. За рахунок цих цільових коштів буде забезпечуватись медичною страхівкою вищезазначені категорії населення.

На другому етапі ОМС буде охоплено ціла низка медичних закладів, включаючи загальнодержавні, спеціалізовані центри, педіатрія, станції швидкої допомоги, сільська медицина та майже все населення України, за винятком окремих категорій: інваліди війни, засуджені тощо. Кожний застрахований буде мати відповідний поліс і відкритий рахунок, на якому будуть накопичуватися внесені кошти.

Після ознайомлення та детального вивчення обох вищезазначених концепцій, Держфінпослуг розробив свою концепцію запровадження ОМС в Україні, яка в основному базується на пропозиціях МОЗ. Зараз вона проходить узгодження в міністерствах та відомствах. Держфінпослуг, МОЗ та ЛСОУ приступили до підготовки законопроекту по ОМС, який після затвердження КМУ буде поданий на розгляд Верховної Ради України. «І тільки після прийняття цього закону можна буде говорити про запровадження страхової медицини», — сказав колишній заступник міністра охорони здоров'я Ігор Яковенко [8, 231].

Отже, в межах третього питання ми охарактеризували сучасне становище медичного страхування в Україні, причини наявної ситуації, коментраі вищих державних службовців з цього приводу та ймовірні сценарії подальшого розвитку ситуації.