Поняття про систему та системний підхід

Поняття системи походитьз грецької та означає ціле, складене з частин, об'єднання, тобто, сукупність, утворена з кінцевої множини елементів, між якими існують певні співвідношення та які утворюють цілісність і єдність.

Перші уявлення про системи виникли в античній філософії, що розглядала систему як впорядковане і цілісне існування, наприклад – система знань, біологічна система, система планет. Пізніше поняття системи почали використовувати для систематизації наукового пізнання та його результатів. З другої половини XIX ст. поняття системи поширюється в різні галузі наукових досліджень. Сьогодні поняття системи має дуже широку сферу застосування.

Сучасне виробництво, що базується на досягненнях нау ки та техніки організують у вигляді єдиної цілісної організаційно-технологічної системи, яка охоплює всі стадії та опе рації основних, допоміжних і обслуговуючих процесів для досягнення найвищої економічної ефективності, де всі етапи взаємопов'язані і спрямовані на досягнення необхідних кінцевих результатів.

Система найчастіше складається із великої кількості елементів, пов'язаних між собою та навколишнім середовищем, які діють як одне ціле. Окремий елемент може одночасно бути системою менших розмірів та складності, тобто, система може бути розділена на підсистеми. Кожна система характеризується притаманними їй властивостями:сукупність цих властивостей у певний момент часу визначає стан даної системи.

При дослідженні сучасного виробництва використовують системний аналіз, як методологію наукового пізнання і соціальної практики, в основі якої лежить дослідження об'єктів як систем. Такий підхід сприяє формулюванню проблеми та виробленню ефективної стратегії її аналізу і дослідження.

Системний аналіз передбачає розгляд системи певного рівня як частини надсистеми, з елементами якої вона пов’язана, а окремі елементи даної системи виступають підсистемами. Наприклад, у порядку зменшення, компонентами єдиної системи є народне господарство, галузь, підприємство, виробничий підрозділ (цех, дільниця, лінія), робоче місце.

У системному аналізі використовують наступні поняття.

Мета – це якісний стан, якого прагнуть досягнути в результаті функціонування системи.

Поведінка – це множина послідовних станів системи у часі її функціонування.

Цілеспрямована поведінка система називається функцією. Відповідно, регламентовану і цілеспрямовану поведінку системи називають функціонуванням.

Структура системи характеризує внутрішню організацію, порядок і побудову системи, тобто структура – це сукупність елементів і співвідношень  або зв’язків між ними.

Оточеннясистеми – навколишнє середовище та все, що не входить до  її складу.

Входи і виходи системи включають усі види зв’язків з навколишнім середовищем, її над- і підсистемою, це можуть бути зв’язки матеріального, енергетичного та інформаційного виду.

Властивістю системи є її найсуттєвіша ознака. Сукупність значень властивостей системи в зазначений момент часу називають станом системи.

 

Способи описання систем

Розвиток знань пов’язаний з підвищенням складності та урізноманітнення підходів до дослідження і його методів, що утворюють наступну послідовність наукового опису системи.

1. Параметричний – опис властивостей, ознак та відношень об’єкта на підставі емпіричних спостережень. Це найбільш проста форма і початковий рівень дослідження.

2. Морфологічний – визначення поелементного складу об’єкта, його будови та взаємовідносин параметрів, виявлених на попередньому етапі.

3. Функціональний – опис функціональних залежностей між параметрами (т. зв. „функціонально-параметричний опис”), між елементами об’єкта (функціонально-морфологічний опис) або між будовою об’єкта та його параметрами.

4. Фізичний – опис поведінки об’єкту, виявлення цілісної картини “життєдіяльності” об’єкта й механізмів, які дають змогу змінювати умови і режими їх роботи.

Наприклад, параметричний опис металорізального верстата як системи включає технічні характеристики (опис технологічних можливостей, кінематики, динаміки та силової взаємодії) і технічні показники (продуктивність, точність, жорсткість, потужність, маса, габарити тощо). Морфологічний опис верстата включає опис його джерел енергії, двигунів, передавальних і виконавчих механізмів, системи керування. Функціонально-параметричний опис поведінки верстата як системи можна виконати за допомогою фундаментальних законів, як закон збереження і перетворення енергії, кількості речовини тощо. Зокрема, функціонально - параметричний аналіз верстата описує залежність якості обробки від жорсткості його пружної перетворювальної системи, сил і моментів, які діють на деталь в процесі різання; залежність продуктивності від режимів різання та потужності приводу, умови балансу кінематичного ланцюга тощо.

Аналіз напрямків і закономірностей розвитку систем можна здійснювати у такій по слідовності:

• прогноз можливостей використання сучасних досягнень фундаментальних наукових досліджень і створення принципово нових технологічних систем;

• науково-технічна підготовка створення та освоєння нових систем;

• впровадження систем у виробничі процеси;

• комплексна оцінка ефективності технологічних систем на основі їх техніко-економічного та організаційно-економічного рівнів, технічного і технологічного рівня, рівня предметів праці, а також кадрового забезпечення.

Технологічні системи

 

Серед усієї різноманітності систем, з огляду на їх значення особливе місце займають виробничі і технічні (або технологічні)системи (ТС).

Технологічна система – сукупність машин для виконання основних і допоміжних операцій і процесів, організованих у певну виробничу структуру для досягнення спільної мети – випуску продукції, або виконання роботи, яка має ознаки цілісності і здатність до саморегулювання.

Іншими словами, технологічна система — це сукупність функціонально пов'язаних засобів технологічного устаткування і оснащення, предметів виробництва та виконавців у регламентованих умовах виробництва: (визначених технологічних процесів або операцій),об’єднаних єдиною виробничою метою – виготовлення продукції, або виконання певної роботи.

Для досягнення мети функціонування технологічної системи, виробництва продукції або створення послуг система повинна забезпечувати раціональне та економічне використання природних, матеріальних, енергетичних, фінансових та інших ресурсів.

Поряд із системою будемо мати справу із „не - системою”, яку характеризують як „ комплекс ” – сукупність машин для виконання основних і допоміжних операцій і процесів для досягнення однієї мети, в якій відсутня цілісність і здатність до саморегулювання; на відміну від системи в комплексі машини взаємодіють на основі простої кооперації.

Введення поняття технологічної системи, вивчення її структури і закономірностей функціонування дає змогу ефективно впливати на показники виробництва продукції, впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, знижувати матеріало- та енергомісткість виробів та виробничих процесів.