Уроки-дискусії проводяться після вивчення певної теми, розділу програми. Мета таких уроків - поглиблення й систематизація знань школярів з предмета.

Такі нестандартні форми організації уроків обов’язково мають містити підготовчий етап. Учням повідомляють тему диспуту, засідання, конференції. Учитель ознайомлює їх з правилами культури спілкування. Після обговорення правила затверджуються. Ці правила кожний учитель може доповнити, враховуючи особливості дітей свого класу.

  

Бінарні уроки

 Бінарними називаємо заняття, на яких матеріал даної теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такий нестандартний урок готують учителі - предметники, кожний із яких проводить етап (блок) уроку стосовно того предмета, який викладає. Проведенню таких занять передують наступні етапи підготовки:

• ознайомлення вчителів - предметників з чинними програмами;

• знаходження суміжних тем у програмах з різних предметів;

• складання структури майбутнього уроку;

• написання спільного плану-конспекту.

Ці уроки є досить цікавими для учнів, підвищують творчу активність учнів.

Уроки - сюжетні замальовки

Суть уроків - сюжетних замальовок полягає в тому, щоб у нетрадиційній формі залучити учнів до отримання певної суми знань, умінь і навичок.

Метатаких уроків — навчити учнів поповню­вати словниковий запас, розвивати мовленнєві навички, допомогти набутидосвіду спілкуван­ня з аудиторією, навчити відкривати системні зв'язки у вивченому матеріалі, робити свої вис­новки, всебічно розвиватися та вдосконалю­ватися; згуртовувати дітей, виховувати повагу і любов до надбань і скарбів українського народу, навчити володіти поставою, мімікою, жестами.

Уроки – дослідження

Уроки - дослідження — це уроки, завдяки яким діти задовольняють потребу в дослідництві, творчості, що мав позитив­ний вплив на їхнє здоров'я, самови­раження.

Уміння здійснювати дослід­ження необхідне для передбачення поведінки об'єктів, для поповнення своїх знань про навколишній світ; щоб переконатися в істинності своїх припущень; щоб прогнозувати змі­ну подій у довкіллі; щоб виготовляти необхідні предмети, викликати необхідні людині процеси; щоб оберігати себе, своїх близьких, своє довкілля.

Уроки-дослідження урізноманітнюють роботу учнів, знімають напругу від звичної навчальної діяльності, викликають живий інтерес до пізнання світу. «Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе», — писав Григорій Сковорода.

Тому мета таких уроків — формувати в учнів цілісне бачення світу (відкривати не тільки себе в світі, а й світ у собі); розвивати здатність діяти, знаючи і розуміючи.

Уроки – теле -, радіопередачі

Відомо, що сьогодні перегляд телевізій­них програм — одне з улюблених занять молодших школярів. Тому проведення нестандартних уроків у вигляді теле- і радіопередач, які відтворюють відомі по­пулярні телевізійні програми, — це досить цікава форма роботи.

Неординарність таких уроків полягає в тому, що вони сприяють формуванню в учнів уміння аналізувати та узагальнювати. Наприклад, такі уроки-телепередачі як «Як це було...», «За і про­ти», «Подвійний доказ». А уроки «Найрозумніший» та «Хочу бути зіркою» дають змогу учням уявити себе відомими людьми. Такі заняття дають уяв­лення про професію журналіста й телеведучого, розвивають здібності ораторського мистецтва.

Уроки – теле – і радіопередачі потребують попередньої підготовки:

Повідомлення теми та мети уроку за 2 тижні до уроку.

Розподіл ролей за бажанням.

Випереджальні завдання учням класу, а та­кож перевдягання учнів згідно з ролями.

Добір літератури, джерел інформації.

Оформлення класу як телестудії, виготов­лення емблем для команд чи груп, розташування парт і стільців так, як потребує програма.

Мета таких уроків — розбудити інтерес, дати виявити самостійні творчі сили дитини, розвивати критичне мислення.

      

Уроки – змагання

Суть уроків - змагання полягає в тому, щоб у нетрадиційній ігровій формі залучити учнів класу до отримання певної суми знань або перевірити сформований рівень знань, умінь та навичок, от­риманих на попередніх уроках. Уроки - змагання швидше покликані узагальнити, систематизувати і перевірити знання учнів.

Метатаких уроків - навчити школяра швидко орієнтуватися в особистих знаннях, використову­вати їх на практиці, розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, узагальнювати певні поняття і явища; прищепи­ти любов до певного предмета, бажання вчитися й підвищувати навчальний та загальний рівень знань; виховувати колективізм, відповідальне ставлення до доручення тощо.

Підготовка до такого уроку починається за­довго до самого заняття. Найкраще така форма проведення уроку зарекомендувала себе на під­сумкових уроках з певної теми.

Урок - КВК

Це своєрідна гра-змагання команд веселих і кмітливих, що розгортається на уроці. Характерною ознакою такого уроку є його насиченість позитивними емоціями. Безперечно. Що урок, повний емоцій, на довгий час збережеться у пам’яті учнів. До того ж, він, сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність.

Урок типу КВК може бути проведений як урок повторення певної теми чи розділу. Структура його така:

1 етап – розминка – розповідь з теми. Учні двох команд за чергою розповідають, з’ясовують теоретичний матеріал, аргументують його прикладами.

2 етап – конкурс «Перевірка домашнього завдання». Завдання творчого характеру. Може бути розіграна сценка, діалог тощо.

3 етап – виконання завдань з вибором правильної відповіді. Кожній команді пропонуються рівнозначні завдання (можна тестового характеру).

4 етап – конкурс «Відгадай». Загадки, мовні ігри (для кожної команди окремо). Виграє та команда, учні якої дадуть відповіді швидко й точно.

5 етап – конкурс акторів і художників. Творчі завдання з використанням нового матеріалу.

6 етап – підсумки конкурсу, визначення переможців.

Урок - брейн-ринг

Урок – брейн-ринг дозволяє учням відчути себе ерудитом, учасником команди, згуртовує колектив.

«Брейн - ринг» - відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем – відповідь. Необхідно швидко зреагувати, адже час для прийняття рішення обмежений.

Основні принципи організації уроку - брейн-рингу:

1. Наявність спеціально обладнаних ігрових столів.

2. Поділ класу на команди (шість осіб).

3. Повідомлення теми чи розділу, які необхідно повторити, адже питання для гри будуть саме з них.

4. Підбір додаткових джерел та літератури, яку необхідно проглянути і вивчити (для капітанів команд).

Основні правила проведення уроку - брейн-рингу

1. Вступне слово вчителя. Оголошення теми, мети.

2. Повторення вивченого матеріалу (брейн-ринг) – змагаються по дві команди по черзі, поки не зіграють тричі; гра триває до 5 балів.

3. Конкурс капітанів, де пропонується питання підвищеної складності (ІV рівень оцінювання знань).

4. Підсумок уроку робиться у вигляді проблемного запитання до теми.

Правила гри «Брейн-ринг»

1. Ведучий ставить запитання і виголошує «час», після чого команди мають право натискати кнопки на столах і відповідати.

2. На обговорення одного питання дається одна хвилина.

3. Відповідь повинна бути повною, точною, впевненою.

4. Якщо одна з команд дала неправильну відповідь, тоді друга команда отримує право на відповідь та 20 секунд на обговорення.

5. У рамках гри відбувається конкурс капітанів, де пропонуються запитання підвищеної складності.

6. Якщо одна з команд натисне на кнопку раніше, ніж ведучий скаже слово «час», то вона позбавляється права відповіді на це запитання.

Уроки – звіти

Такі уроки, як правило, проводяться наприкінці семестру (навчального року) з метою перевірки знань, умінь і навичок учнів з однієї або кількох тем. Відо­мо, що для кожної дитини характерний свій темп оволодіння програмним матеріалом, а тому контроль знань учнів на кожному уроці не виправдовує себе.

Програма уроків-звітів планується завчасно. Вчи­телем або дітьми обираються ведучий (ведучі) кон­церту, конферансьє презентації, журналісти, опонен­ти захисту, вчена рада огляду знань тощо.

Урок-гра

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, можна проводити сюжетно-рольові ігри з одним учнем, групою або всіма учнями класу. Ці ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати, як правильно застосовувати знання.

У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках діти хочуть вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, привчають до колективних форм роботи.

Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Система підбиття підсумків гри передбачає:

доброзичливе ставлення до учня;

позитивне оцінювання зусиль учня;

конкретні вказівки, спрямованні на покращення досягнутого результату.

Готуючись до нестандартних уроків вчитель має продумати:

які вміння і навички вони повинні формувати у дітей;

які виховні завдання вони мають реалізувати;

який матеріал краще використати для уроку;

чітко визначити організацію проведення уроку;

підбиття підсумків.

Урок-турнір

Його мета — повторення і узагальнення вивченого. За 2 тижні до уроку вивішується плакат із запитаннями за темою. В класах створюються групи учнів, які одержують неоднакові завдання. Консультанти готують слабших учнів, працюють з ними, ерудити роблять повідомлення на запропоновані теми, аналітики розв'язують задачі (їх перелік дається). Готуються також карточки-завдання. В уроці-турнірі беруть участь два класи. Тривалість — 90 хв. Столи розміщують так, щоб учні двох класів сиділи навпроти один одного. Можлива постановка проблемного питання. Другий етап розпочинається із фронтального опитування з усіх перелічених питань (учні класів відповідають почергово). Аналітики розв'язують задачі на дошці. Після цього класи обговорюють розв'язки задач і оцінюють роботу аналітиків. Наступний етап — міні-диктант з теми. До дошки запрошуються по два учні від класу. Всі останні — журі. Якщо це урок природознавства — то ставляться досліди і побачене пояснюється, за що кожному класові виставляється відповідна оцінка. На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Заслуховуються підготовлені повідомлення (по одному від класу), вони оцінюються, далі — розв'язання творчих задач, підготовка відповідей на завдання, запропоновані в карточках. Підраховується загальна кількість балів, набрана за кожен вид турніру кожним класом.

Урок-огляд знань

Мета таких уроків: показати громадськості — учнівським організаціям, батькам, шефам, класним керівникам, учителям інших предметів, раді школи — чого досягли школярі. Для огляду підбирається цікава і важлива тема, різноманітні форми роботи. Він триває 40 хв., вимагає багато видів роботи: фронтальне опитування з теорії; розв'язування задач; задач-дослідів; диктант.

За два тижні до огляду на стенді вивішуються питання і типові задачі чи завдання. Клас поділяють на групи по 4-5 чоловік у кожній. У складі групи є сильні, середні, слабкі учні. Очолюють ці групи учні старших класів, або кращі учні цього ж класу. Вони займаються з учнями групи індивідуально. Переконавшись, що всі учні добре засвоїли матеріал, навчились розв'язувати задачі, консультанти приймають в учнів залік з кожного виду робіт. Для проведення огляду створюється журі. Голова журі і веде урок-огляд. За 1,5 год. членам журі треба вислухати учня і оцінити його з усіх видів роботи, тому члени журі самі мають дуже добре володіти матеріалом. Перед кожним членом журі на столі лежить лист контролю, в якому є графа для прізвища, ім'я, по-батькові, графа для кожного виду роботи, ще одна графа для підсумкової оцінки. Гості, які присутні в класі, сидять за задніми партами. Учитель, розпочинаючи огляд, оголошує тему, представляє журі та гостей, а також голову журі (ведучого). Йому він надає слово для оголошення порядку огляду. Після цього він викликає 8 чоловік до 2 дошок, роздає карточки із завданнями різних видів. Ці карточки із завданнями роздаються 10 учням, які сидять на 6 передніх партах. Поки йде підготовка 20 учнів, — проходить фронтальне опитування з теорії всіх учнів, які залишилися. Далі час можна відвести на якісь інші завдання. Члени журі перевіряють ті роботи, які здали учні. Після обговорення оцінок (в іншій кімнаті) оцінки оголошуються, заносяться у відомість, яка вивішується на стенді, підсумкові оцінки виставляються в журналі.

По закінченню гості вітають учнів з успішним оглядом, нагороджують їх. Деякі учителі підготовку до громадського огляду знань розпочинають за місяць. Визначається тема, розробляються карточки-завдання. Огляд проводиться з широкою участю батьків учнів, з врахуванням їх професій, інтелектуальної підготовки, життєвого досвіду.

Урок-аукціон

На дошці написано список запитань, які підлягають «продажу» на «аукціоні», і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення «аукціону» вибирається експертна група, керівник цієї групи — ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що «продаються». Ведучий називає першого учня, той — номер запитання. Всі очима знаходять текст записаний на дошці. Ведучий запитує: «Хто хоче купити це запитання?» (треба розуміти це питання як таке: «Хто знає відповідь на нього?»), Жде піднятих рук. Рахує: «Раз», — знову читає запитання і оголошує: «Два»... Якщо піднялась рука «покупця», дає йому слово. За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розширити, поглибити і за це також одержати бал. Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого продавця і так поки всі питання не будуть з'ясовані.

Такі уроки є ефективними для учнів початкової школи, адже вони розвивають дитячий окомір, кмітливість, логічне мислення.

Урок-вікторина

 Проведення уроку – вікторини в 2 - 4 класах буде результативним лише за вмілої підготовки вчителем до цього уроку. В основі вікторини лежать запитання, на які мають відповісти окремі учні чи команди, тому від змісту, форми та характеру запитань залежатиме результат вікторини. Складаючи запитання вікторини, вчитель повинен урахувати вік, інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів свого класу. Готуючись до уроку-вікторини, вчитель не повинен забувати, що головне завдання цієї форми навчання – дати учням знання з певної теми. Усі запитання вікторини повинні бути цікавими і нестандартними. Слід уникати сталих форм запитання на зразок: «Дайте визначення...» Під час формування запитань учитель може використати ілюстрації, роздавальний матеріал, твори мистецтва, ТЗН.

Урок-вікторина має характер змагання.

Урок – прес - конференція

Уроки – прес-конференції розвивають активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Вони вчать самостійно здобувати знання.

 Основні принципи організації уроку – прес-конференції

1. Заздалегідь оголошується тема, день і час проведення прес-конференції.

2. Розподіл ролей за бажанням (журналісти, фахівці з конкретних питань (політологи-історики, експерти тощо); оформлення класу.

3. Випереджальні завдання обов ’язкові для всіх учнів класу.

 Основні правила проведення прес-конференції

1. Тема такого уроку визначається вчителем згідно зі шкільною програмою, як правило, в більшості випадків перевага надається великим за обсягом темам.

2. Урок починається зі вступного слова вчителя, де він висвітлює обстановку, що стосується теми, оголошує її мету і проблему, над якою працюватимуть школярі, а також епіграф уроку.

3. Вчитель представляє учасників конференції.

4. Для кращого засвоєння даної теми можна організувати рольову гру. Це сприяє активізації всього класу і виключає пасивне відбуття своєї ролі на уроці.

Така форма уроку поєднує одночасно дві форми – прес-конференцію та «Діяльність інформаційного агентства», що сприяє активності всіх учнів класу, створює атмосферу розкутості, дає учням можливість відчути себе учасником конференції.

Урок-суд

  Ця форма співпраці використовується для вивчення протилежних поглядів у формі справжнього суду.

Завдання уроку-суду:

1. Розвивати вміння аналізувати й узагальнювати явища та події згідно з інтересами дітей.

2. Вести пошукову роботу відповідно до своїх захоплень.

3. Виробляти вміння відстоювати свою точку зору, поважаючи думку опонента.

Основні принципи організації уроку-суду:

1. Поділ класу на ролі за побажаннями самих учнів (суддя, секретар суду, адвокат, прокурор тощо).

2. Обов’язкове «переобладнання» класу на судову залу; перевдягнення учнів згідно з обраною роллю.

3. Наявність двох сторін – обвинувачення та захисту.

4. Включення в роботу всього класу через поставлені завдання.

Регламент уроку-суду

1. Вступне слово вчителя.

2. Актуалізація опорних знань (бесіда).

3. Засвоєння нових знань (рольова гра-суд).

4. Закріплення вивченого (виконання завдань, поставлених учителем).

5. Підсумок уроку (вирок суду). Домашнє завдання.

Така форма уроку сприяє активності всіх учнів класу, різноаспектному вивченню позицій. Дуже важливо в процесі проведення такого уроку не допустити однобічної, звинувачувальної версії. А щоб урок не перетворився на банальну виставу, де учні просто відбувають свій номер, необхідно поставити завдання, які учні повинні виконати до кінця уроку.

Урок-обмін інформацією

Підготовка до уроків зводиться до того, що за 1-2 тижні перед їх проведенням учням даються завдання попрацювати в бібліотеці, підібрати книги, в яких би в тій чи іншій формі висвітлювалась тема уроку; продумати і запропонувати план вивчення даного питання на уроці; відібрати матеріал для свого виступу і розрахувати його не більш, ніж на 5 хв. Бажаючі можуть підготувати дослід, схеми, малюнки, таблиці і т. ін. Виступаючих спеціально не призначають. Для бажаючих проводяться консультації. Дається також інформація, що з даної теми є в навчальному кабінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну книгу, в якій ця тема розкрита більш-менш повно, з якою учень працював найбільше. Одне із головних завдань, які стоять перед учителем, — добре організувати обмін знаннями, які здобувають учні при роботі із «своїми книгами, подбати про дотримання регламенту, відфільтрувати від неістотної інформації істотну, нову, актуальну. Схема уроку: формулювання цілей уроку, ознайомлення із принесеними книгами, складання їх списку і написання на дошці, вибір плану вивчення матеріалу, робота з матеріалом, записи в зошитах, підбиття підсумків, домашнє завдання.

   Інноваційні технології вдосконалення техніки читання

Над цією проблемою працювали такі відомі вчені, науковці, педагоги: Марія Монтессорі, Ж.-Ж.Руссо, Й.Г.Песталоцці, Ш.О.Амонашвілі, Я.А.Коменський, К.Д.Ушинський, Г.Сковорода, О.В.Сухомлинський, А.С.Макаренко, Б.Д.Грінченко, Л.В.Занков, Д.Б.Ельконін, О.Я.Савченко (автор підручників «Читанка» для учнів 2-4 класів), М.С.Вашуленко, Н.Ф.Скрипченко (автори «Букваря»), І.Т.Федоренко, В.М.Зайцев, О.М.Кушнір, Б.В.Едігей та інші.

Програма ЧПКМ пропонує різноманітні методи та прийоми, згруповані у рамках триступеневої моделі. Вона передбачає:

попередню активізацію учнів у роботі над матеріалом; усвідомлення змісту; міркування щодо виконаної роботи.

Учителі застосовують на практиці такі види діяльності як: мозкова атака; дискусія; читання з передбаченням; взаємонавчання; актуальна мета; інтрига; проблематизація; фантастична ситуація; впіймай помилку; прес-конференція та ін.

Автор інноваційної методики, кандидат психологічних наук О.М.Кушнір пропонує дотримуватися логічно-послідовного навчання читанню:

- знайомство з буквами (графічним символом) і вимова звуків;

- перехід від злиття букв і складів з одночасним показом графічного і фонетичного матеріалів;

- ідентифікація фонетичного і графічного матеріалів у супроводі диктора;

- відтворення артикуляційної моделі слова на основі графічного образу;

- вокалізація та закріплення навичок голосного читання;

- удосконалення виразного читання, оволодіння інтонацією, емоційною експресією, наслідуючи диктора.

  Працюючи за цією технологією у третьому класі, вчитель спочатку записує на магнітофонну плівку текст зі швидкістю читання 80 – 90 слів за хвилину, використовуючи при цьому вірші, казки, невеликі оповідання. Діти стежать за кожним словом диктора спочатку олівцем, пошепки читають виразно разом  з  диктором.   Щодня швидкість читання збільшується приблизно на 1 сл/хв до 160 слів за хвилину. При цьому кожна дитина працює в оптимальному для неї режимі. Але ті учні (їх 2,3 в класі), що не встигали, забезпечувалися окремим магнітофоном з навушниками.

Цікавий матеріал був підготовлений на основі дослідження лабораторії педагогічної діагностики Донецького університету під керівництвом В.Н.Зайцева. Науковцями були розглянуті найбільш ефективні резерви навчання читання, їх лише вісім, але це ті рекомендації, які працюватимуть в будь-яких умовах:

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Людська пам’ять влаштована таким чином, що запам’ятовується не те, що постійно перед очима, а те, що маячить: то є, то зникає. Саме воно викликає подразнення й запам’ятовується. Тому, щоб засвоїти якісь уміння, довести їх до автоматизму, до рівня навички, то зовсім не обов’язково виконувати тривалі вправи. Їх варто проводити коротенькими відрізками, але з більшою частотою.

2. Читання – «гудіння». Воно було одним з основних елементів навчання читання в Павлишській школі В.О.Сухомлинського. Всі учні читають одночасно вголос або напівголосно, щоб не заважати товаришам, кожен зі своєю швидкістю: хтось швидше, хтось повільніше.

3. Щоурочні п’ятихвилинки читання. Кожен урок – математика, мова, читання, малювання, музика і інші – розпочинається з того, що діти 5 хвилин читають книгу в режимі читання – «гудіння», а потім олівцем позначають частину тексту, яку прочитали, закривають книгу, - продовжується звичайний урок.

4. Ефективні результати дає читання перед сном. Справа в тому, що остання подія дня фіксується емоційною пам’яттю, і ті години, коли людина спить,  вона   перебуває  під  її  враженням.   Організм  звикає до такого стану.

5. Якщо дитина не любить читати, то використовується помірний режим, при якому дитина читає два-три рядки і після цього отримує короткочасний відпочинок.

6. Вчителі початкових класів використовують багато прийомів стимулювання. В кінці уроку читання вчителі зазвичай залишають 

3-4 хвилини для того, щоб використати читання із самозаміром швидкості.

Після того, як оповідання прочитане учителем і усвідомлене учнями, вчитель пропонує розпочати читання всім одночасно і читати протягом хвилини. Кожен позначає, до якого слова він дочитав. Потім цей самий уривок читається другий раз і кожен учень знову позначає, до якого слова він дочитав, порівнюючи з результатами першого разу. Звичайно, другого разу він прочитує на кілька слів більше. Збільшення темпу читання викликає позитивні емоції, дітям хочеться читати ще й ще. Але більше трьох разів той самий уривок читати не варто.

7. Багаторазове читання.

8. Читання з метою розвитку оперативної пам’яті. Розвиток техніки читання гальмується також через слаборозвинену оперативну пам’ять. Що це означає? Часто ми спостерігаємо таку картину. Дитина читає речення з 6-8 слів. Дочитавши до третього – четвертого слова, вона забуває те, що прочитала спочатку, тому не може висловити змісту речення, зв’язати всі слова разом. У цьому випадку необхідно попрацювати над оперативною пам’яттю.

Ефективним методом розвитку оперативної пам’яті є зорові та слухові диктанти, тексти, які розроблені і запропоновані професором І.Т.Федоренком.

  Не менш ефективні вправи вченого І.Г.Пальченка, що розширюють і удосконалюють методику І.Т.Федоренка:

- проведення слухових диктантів кожного уроку зі збільшенням кількості букв і слів у реченнях, що диктуються;

- прочитування тексту скоромовкою;

- виразне читання з переходом на незнайому частину тексту;

- багаторазове читання в зазначеному часі (однаковому для всіх учнів);

- читання з хвилинними замірами швидкості;

- читання скоромовкою з простукуванням ручкою;

- вправи з цифровими таблицями Шульте та Лезера зі складовими пірамідами. Таблиця Шульте – це квадрат 20 х 20 см, поділений на 25 частин, в кожну з яких вписано числа від 1 до 25. Стукаючи олівцем, дитина повинна знайти числа від 1 до 25.

Час опанування таблиці 25 секунд.

Професор М.М.Кольцова дійшла висновку, що імпульси від пальців рук сприяють розвитку мовленнєвих зон мозку. Тримісячні малюки, з якими виконують вправи з розвитку пальців, починають говорити раніше й краще від дітей, з якими не займалися таким чином. Такі вправи необхідні всім дітям, особливо тим, хто погано читає, бо в них, як правило, нерозвинені малорухливі пальці, особливо мізинець та безіменний.

    Тому після перевірки домашнього завдання корисно використати вправи для розвитку пальців руки, корисні для всіх дітей:

   

За допомогою завдань оригінальної методики В.Б.Едігея можна досягнути вражаючих результатів у навчанні і всебічному розумовому розвитку молодших школярів. Наукова праця «Вчися читати, малюк» вміщує понад 60 видів захоплюючих інтелектуальних завдань. Водночас розвивається увага дітей до писаного слова, його складу, формується так звана «інтуїтивна грамотність», коли діти пишуть грамотно ще до вивчення орфографічних правил; зростає інтерес учнів до читання, розвивається мислення.

 

Утворений склад продиктований позицією.

 

Г

Д

З

ВА

ГА

…А

…А

…А

…А

...А

ДА

ЖА

ЗА

А

Ж

В

 

  2. Наявність у початковому складі однієї з складових

 

 

В

Г

Д

З

Ж

…А

Г…

…А

Д…

З…

А

 

 

     3. Завдання на словоскладання

            ІК + РА = 

                

БОР + СУК =

 

 

4. Завдання на реконструкцію слова

 

            ПАЛАМ         -   ЛАМПА

            БАТРУ           -   ТРУБА

            ДАЗАЧА        -   ЗАДАЧА

            НАКАРВАЛ  -   КАРНАВАЛ

            ЗЕКОНЯ        -   КОЗЕНЯ

            НІКАКУЛИ   -   КАНІКУЛИ

5. Реконструкція частково деформованого тексту

ЧАС

 

    Час жемо есв, що хоче. Він може ДИХОТИ і бігти, ЯСТОТИ на одному місці і йти назад, пролітати і навіть лікувати. Ось який він ВИДИВОЖНИЙ!

 

  6. Реконструкція повністю деформованого тексту

КНИГА

 

АМАМ ПИЛАУК ВИГУК АМТ     ВШРІІ   ТА

АКРИТНКИ. ОЬС      МВЕДІДЬ ТА ЄЗАЦЬ

 

  7. Додавання та віднімання літер

 

МО + РО + ЗА – А =

                

УК + Р – К + ОК =

 

  8. Речення, які треба відкоригувати

                     «ГОП»                              КАЖИ

                                                 НЕ

                     ПОКИ НЕ              ПЕРЕСКОЧИШ

 

Частковий пропуск голосних

 

велкй будинок	тонкий ствбур
висока бшта	тжка праця
цікава кнга	шкільний урк
урочиста зстрч	куцй хвіст
залізне вдро	літній ранк
розумні оч	тонкий лд
довга брда	сміливий лицр
маленька кмаха	чистий зшт
боброва хтка	хгра людина
табн гусей	чемний хлпець
велка річка	мдрий дідусь
фруктові древа	мужній чолвік
зелена трва	розумний учнь
цікава кнжка	волшкові очі
новий телвзор	тепла вда
рдий кіт	голуба блакть
мрські хвлі	лтий мороз
солодкий пріг	гаряче сонц
тматний сік	тнка врба
велка радість	лісові дзвінчки
босий хлопць	суха сена
чрвона клина	руденька птшка
сірий горобчк	грбний суп
сивй дідусь	веселі звірта
жовтй піск	перші квіт
білий вдмідь	хижий птх
голі древа	зелні дерева
жваві щиглки	сивий тумн
глухий лс	чрні очі
золта осінь	блідий мсяць
сне мре	зелний чай
червне яблуко	святи хліб
синя слва	землний вал
спіла вишн	четий став
солдкий сік	чудовий клим
смачний апельсн	кольорові мтелики
тмний чай	злий ввк
вечірня гдина	чдове літо

 

Отже, читання за такими методиками допоможе дитині в майбутньому розкрити межі своїх інтересів, межі пізнання. Оволодівши такою технікою читання, дитина буде з цікавістю і читати і пізнавати; читання стане основою її успішної навчальної діяльності.

Урізноманітнюючи види роботи над текстом, вчитель сприяє розвиткові і формуванню всіх навичок читання.

Читання тексту вчителем.

Читання учнями вголос.

Напівголосне читання.

Мовчазне читання.

Вибіркове читання.

Вибіркове читання за малюнками.

Вибіркове читання за питаннями.

Читання в особах.

Читання ланцюжком.

Словникова робота.

Дати повні відповіді на питання до тексту, зачитати їх.

Доповнення тексту розповіддю.

Скласти кінцівку до поданого початку.

Скласти початок розповіді за даною кінцівкою.

Складання плану до тексту.

Поділ тексту на частини і підбір заголовків.

Складання плану до окремих частин тексту.

Читання на одній «ноті».

Чергування голосного і мовчазного читання.

Читання із зміною темпу.

Читання-гудіння.

Інтонаційне читання.

Читання виду «Пташиний базар».

Читання частини тексту, що найбільше сподобалась.

Читання уривку, що викликає сум, радість, співчуття.

Читання опису.

Читання характеристики героїв.

Зачитати рядки, де виражається ставлення автора до героя.

Зачитати питальні (окличні) речення.

Читання тексту з поміткою незрозумілих слів.

Читання тексту з першою закритою буквою в слові.

Читання тексту з пропущеними словами.

Читання за смужкою.

Емоційне читання зі зміною голосу.

Читання виділених частин тексту.

Відшукування рядків та їх читання за даним планом.

Читання рядків, де виражена головна думка твору.

Читання в темпі скоромовки.

Читання під музику.

Читання абзацами.

Читання з поясненням незрозумілих слів, понять.

Читання діалогів.

Читання образних слів та виразів.

Читання тексту з відривом від книги.

Читання напіввідкритого тексту.

Читання за диктором з використанням аудіотехніки.

Читання і визначення правди і вигадки (для казки, легенди).

Читання і знаходження речень, які стали приказками (для байок).

Читання назви оповідання (як це можна назвати?).

Читання і переказ прочитаного.

Читання і переказ прочитаного за допомогою міміки і жестів.

Конкурсне читання віршів.

Знаходження в тексті найдовшого слова.

Комбіноване читання (учитель – учні хором).

Читання «краплинкою».

Читання з постукуванням олівцем.

Читання з самозаміром швидкості.

Щоб удосконалити швидке читання, використовують різноманітні засоби. Цікавий дидактичний засіб «Решітка» сприяє розвитку мовної догадки (антиципації) при частково перекритому тексті.

Решітка являє собою комплект чотирикутників, які вирізані з міцного паперу розміром 16 х 10 см. В кожному чотирикутнику вирізані віконечка розміром 6 х 1 см.

Решітки розрізняються шириною перегородки. В решітці № 4 усі перегородки між віконцями дорівнюють 4 мм. В решітці № 5 – ширина перегородок 5 мм, в № 6 – 6 мм.

Тренування читання текстів починається з решітки № 4. Вона накладається горизонтально на частину сторінки, яка читається і поступово зсувається донизу. При накладанні решітки на текст, перпендикулярні перетинки перекривають деякі ділянки тексту (букви, буквосполучення, слова).

Учні, сприймаючи видимі у віконця елементи текстів, повинні подумки відновлювати перекриті перетинки ділянки рядка для розуміння тексту.

Тренування читання з решіткою продовжується не більше 5 хвилин безперервно і змінюється читанням без решітки протягом 2-3 хв. Решітку № 4 потрібно замінити на № 5, якщо з’явиться відчуття легкого читання.

Для вправи «Дзвіночок» потрібен звичайнісінький дзвіночок.

Перша подача сигналу – діти читають пошепки.

Другий сигнал – читають напівголосно.

Третій сигнал – діти читають голосно.

Четвертий сигнал – замовкають.

Перед виконанням вправи доцільно зорієнтувати учнів, щоб вони читали чітко, спокійно, слідкували тільки за силою голосу і диханням.

Вправа «Піраміда» сприяє розширенню периферичного зору. Діти повинні зосередити свій зір на зірочках, крапочках чи вертикальній лінії.

Учнів молодших класів необхідно навчити визначати цілісність тексту за його частиною. Тому в третьому класі проводиться вправа «Віконце». Діти вирізають з картону рамку (розміри можуть залежати від формату підручника – ½ його). При опрацюванні нового тексту накладаємо рамочку-віконце на середину оповідання (а можна й на кінець) і уважно прочитуємо. Вчитель запитує, про що вони прочитали, чи можуть вони по цій частинці приблизно сказати, про що буде розповідатися в оповіданні, хто його дійові особи і т.д.

Всі вищезгадані прийоми навчання оптимального читання мають значну цінність для української і навіть світової системи освіти. Мета педагога: створити сприятливі умови для роботи над змістом прочитаного, частіше використовувати творчі завдання, поєднувати різноманітні форми роботи на уроках.

Навчання читання вимагає від учителя терпіння, тривалих роздумів і пошуків. Вдалий в одному випадку прийом роботи може на дати бажаних результатів в іншому. Але достатнє володіння вчителем методами, прийомами та навчальним матеріалом дає можливість творчо оперувати ними й досягти високих результатів.