Основні групи та об’єкти права інтелектуальної власності

14 липня 1967 р. у Стокгольмі було підписано Конвенцію, що заснувала Всесвітню організацію інтелектуальної влас­ності (ВОІВ) і згідно з якою до інтелектуальної власності на­лежать права на такі види діяльності та їх результати:

1) літературні, художні й наукові твори;

2) виступи виконавців, фонограми й програми ефірного
мовлення;

3) винаходи у всіх галузях людської діяльності;

4) наукові відкриття;

5) промислові зразки;

6) товарні знаки, знаки обслуговування і торгові найме­нування й позначення;

7) припинення недобросовісної конкуренції;

8) інші права, які є результатом інтелектуальної діяль­ності в промисловості, науковій, літературній або ху­дожній галузях (рис. 1.1).

Види діяльності, зазначені в п. 1, регулюються авторським правом. Права, згадані в п. 2, зазвичай називають «суміжними правами», тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом; види діяльності згідно з пп. 3, 5-7 є об'єктами про­мислової власності. При цьому наукові відкриття (п. 4) не на­лежать жодній з основних сфер інтелектуальної діяльності. Женевський договір з міжнародної реєстрації наукових відкриттів (1978 р.) визначає наукові відкриття як «визначення явищ, властивостей або законів матеріального всесвіту, не визнаних раніше і таких, що підля­гають перевірці». На сьогодні жоден національний закон або міжнародний договір не надає прав власності на наукові відкриття (реєстрація відкрит­тів була свого часу в колишньому СРСР).

Інтелектуальна власність, як уже зазначалося, представлена трьо­ма самостійними інститутами, які утворюють, відповідно, автор­ське право й суміжні права, право на об'єкти промислової влас­ності і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Розглянемо основні засади та принципи їх функціонування.

Автор ське право і суміжні права. Регулюють особисті немайнові й майнові права авторів та їх правонаступ­ників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури й мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій ефірного й кабельного мовлення (суміжні права, тобто права, суміжні з авторським правом).

Об'єднання в одному інституті двох зазначених груп пра­вових норм пояснюється тісною взаємозалежністю виник­нення й здійснення суміжних прав і прав авторів творів.

Основні завдання автор ського права й суміжних прав - стиму­лювання творчої активності авторів творів науки, літератури й мистецтва та створення умов для широкого використання творів у інтересах суспільства, оскільки підвищення рівня охорони прав авторів у жодному разі має не перешкоджати використанню їхніх творів з метою освіти або перешкоджати у прагненню читачів, глядачів чи слухачів ознайомитися з ними.

 

До основних принципів автор ського права й суміжних прав належать наступні.

Свобода творчості. Забезпечуючи свободу творчості, ав­торське право й суміжні права охороняють усі твори науки, літератури й мистецтва незалежно від їх призначення, пози­тивних чи негативних якостей і способу вираження. З цією ме­тою закон зазвичай не обмежує коло творів, що охороняються, будь-яким переліком. Автори вільні у виборі теми, сюжету, жанру й форми втілення створюваних ними образів і само­стійно вирішують питання щодо випуску свого твору у світ.

Невідчужуваність особистих немайнових прав автор а. Особисті немайнові права - право авторства, право на автор­ське ім'я, тобто право використовувати твори під справжнім іменем автора, під псевдонімом або без імені (анонімно), пра­во на оприлюднення твору, право на захист репутації автора тощо,- зберігаються за автором за будь-яких умов.

Принцип свободи автор ського договору. Правила, що ре­гулюють відносини авторів і користувачів творів, законом жорстко не регламентовані й найчастіше визначаються віль­ним волевиявленням самих сторін.

Поєднання особистих інтересів автор а з інтересами суспільства. Одним з головних питань авторського права й су­міжних прав є визначення розумних меж монопольного права автора на використання створеного ним твору. При цьому сус­пільство однаковою мірою зацікавлене як у вільному доступі до створених авторами творів, так і в ефективній охороні ство­рених творів нормами авторського права й суміжних прав.

Промислова власність. Нерозривно пов'язана з економіч­ними процесами будь-якої держави і є важливим інструмен­том наукового, технічного, технологічного й економічного роз­витку суспільства. Термін «промислова власність» викорис­товують через те, що її об'єкти оцінюють передусім з позиції промислової значущості, економічної ефективності, одержан­ня прибутку під час їх використання у виробничій діяльності.

Право на об'єкти промислової власності (патентне право) регулює майнові й пов'язані з ними немайнові відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням таких об’єктів промислової власності як: 1) винахо­дів, 2) корисних моделей і 3) промислових зразків, які, як і твори науки, літератури й мистецтва, є результатами інтелектуаль­ної діяльності людини. Але, якщо у творах науки, літератури й мистецтва основний предмет правової охорони - художня форма й мова, які визначають їх оригінальність, то в об'єктах патентного права цінність полягає в змісті технічних рішень.

 

Основні принципи патентного права наступні.

Надання правової охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнано патентоспроможними вина­ходами, корисними моделями й промисловими зразками. Дотримання всіх формальностей, пов'язаних з офіційним визнанням патентоспроможності розробки, - обов'язкова умова правової охорони.

Визнання за власником патенту виняткового права на використання запатентованого об'єкта. Тільки власник патенту може виготовляти, застосовувати, ввозити, продавати або іншим чином уводити в обіг запатентований об'єкт промис­лової власності.

Надання охорони передусім справжнім автор ам об'єктів промислової власності. Можливість отримати патент і стати його власником надається, у першу чергу, саме авторам тех­нічного рішення. Якщо треба подати заявку на видачу патенту особі, яка не є автором об'єкта промислової власності, ця особа має надати докази, які підтверджують її право на по­дання заявки. При цьому за авторами у кожному разі визна­ють безстрокові й невідчужувані особисті немайнові права на створені ними об'єкти промислової власності.

Дотримання розумного балансу інтересів власника па­тенту та інтересів суспільства. Цей баланс інтересів відобра­жають вилучення зі сфери патентної монополії, продиктовані суспільними потребами. Сюди можна віднести, наприклад, разове виготовлення лі­ків в аптеках за рецептами лікаря, проведення наукового екс­перименту, використання запатентованих технічних рішень за надзвичайних обставин (катастроф, епідемій тощо).

 

Одним із завдань економіки є індивідуалізація підпри­ємців та виготовлюваної ними продукції, виконуваних робіт і послуг. Саме тому, виникають інші об’єкти промислової власності, такі як: 4) знаки для товарів і послуг (товарні знаки й зна­ки обслуговування), 5) фірмові найменування, 6) зазначення похо­дження товарів. Крім цього, охорона інтересів власників винят­кових прав на ці об'єкти ґрунтується на інших принципах, ніж охорона прав власників патентів. Закон не розглядає ці об'єкти як результати безпосередньо творчої діяльності й не визначає за їх конкретними авторами якихось особистих прав.

 

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Вони теж є результатом творчої діяльності людини. До них, зазвичай, на­лежать програми для ЕОМ і бази даних (іноді вони належать до наукових творів, охорону яких регулюють нормами автор­ського права), сорти рослин, топографії ІМС, комерційна та­ємниця (секрети виробництва, ноу-хау та ін.). Слід зазначити, що під інтегральною мікросхемою розуміють мініатюрний мікроелектронний виріб, елементи якого нерозривно пов'язані конструктивно, технологічно та електрично. Виконує визначені функції перетворення і має високу щільність упаковки електрично з'єднаних між собою елементів і компонентів, які є одним цілим з точки зору вимог до випробувань та експлуатації.

В Україні правову охорону надають усім об'єктам автор­ського права й суміжних прав, а з об'єктів промислової влас­ності — винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам, знакам для товарів і послуг, топографіям ІМС, сортам рослин, зазначенням походження товарів. Правові засади захисту під­приємців і споживачів від недобросовісної конкуренції визначає Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».