Тема 1: основні поняття та категорії інтелектуальної власності

Основні інститути права інтелектуальної власності

 

В Україні структура державних інститутів права інтелектуальної власності представлена такими державними органами як:

1) Державний департамент інтелектуальної власності Мі­ністерства освіти і науки України - це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (далі за текстом - Установа). Установа разом із су­купністю експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціалізації, що вхо­дять до сфери її управління, становлять державну систему правової охорони інтелектуальної власності.

2) Державне підприємство «Український інститут промислової власності» ви­конує повний комплекс робіт, пов'язаних з підготовкою до надання правової охорони об'єктам промислової власності, зокрема:

- приймання та експертизу заявок на видачу патентів (усіх видів) на вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки від національних та іноземних заявників;

- експертизу заявок на об'єкти промислової власності на відповідність умовам надання правової охорони;

- державну реєстрацію об'єктів промислової власності, що охороняють­ся в Україні, та підготовку до видачі відповідних охоронних документів (патентів, свідоцтв);

- діловодство за міжнародними заявками на видачу патентів, поданими згідно з процедурою Договору про патентну кооперацію і заявками, поданими згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та протоколом до неї;

- методологічне, інформаційне й технологічне забезпечення у сфері промислової власності.

3) Державне підприємство «Українське агентство з автор ських і суміжних прав» проводить заходи щодо забезпечення прав і законних інтересів як віт­чизняних, так і зарубіжних авторів творів науки, літератури й мистецтва, а та­кож суб'єктів суміжних прав.

Еволюція інтелектуальної власності

Для індивідуального вивчення. Необхідність розкриття настпних питань:

Передумови виникнення "інтелектальної власності" як економічно-суспільної ї категорії

Історичні етапи розвитку права інтелектуальної влсності у Європі

Історичні етапи розвитку права інтелектуальної влсності в Україні

 

 

ТЕМА 2: АВТОР СЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА

• 2.1. Об’єкти та суб’єкти авторського права, види термін дії Сторінка
• 2.2. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав, види термін дії

ТЕМА 3: ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

• 3.1. Об’єкти права промислової власності Сторінка
• 3.2. Суб’єкти права промислової власності

Винаходи

Винахід - це вирішення утилітарного завдання в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корис­ної діяльності людини, що відповідає визначеним законодав­ством умовам надання правової охорони й визнане як вина­хід компетентним державним органом.

Згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо), спосіб, а також засто­сування раніше відомого продукту чи способу за новим при­значенням, а сам винахід розглядається як технологічне (тех нічне) вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню й промисловій придатності).

Корисні моделі

Корисна модель - це нове і промислово придатне кон­структивне виконання пристрою.

Об'єктом корисної моделі може бути таке конструктивне виконання пристрою, яке має явно виражені просторові фор­ми, тобто характеризується не лише наявністю елементів ізв'язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розміщенням.

Не можуть отримати правову охорону як корисна модель об'єкти, які не можуть отримати правову охорону і як винахід.

Зазвичай корисну модель називають «малим винаходом», маючи на увазі те, що корисні моделі хоч і нагадують за сво­їми зовнішніми ознаками патентоспроможні винаходи-пристрої, але найчастіше менш значущі за своїм внеском у рі­вень техніки.

Правову охорону надають корисній моделі, яка не супере­чить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та відповідає умовам патентоспроможності, тобто якщо вона нова і промислово придатна.

Промислові зразки

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Згідно із Законом України «Про охорону прав на промис­лові зразки», введеним у дію 01.07.94, правову охорону нада­ють промисловому зразку, що не суперечить суспільним ін­тересам, принципам гуманності й моралі та відповідає умо­вам патентоспроможності (якщо промисловий зразок новий і промислово придатний).

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування та їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу та призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб (зрозуміло, що привабли­вий, але незручний у вживанні виріб не зможе бути конку­рентоспроможним на сучасному ринку товарів і послуг.

Промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі), пло­щинними (малюнки) або комбінованими. Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, в основу якої покладено розвинуту об'ємно-просторову структуру, наприклад, зо­внішній вигляд пляшки для напоїв, флакон для парфумів тощо. Площинні промислові зразки являють собою компози­цію, в основу якої покладено лінійно-графічне співвідношен­ня елементів, яке не можна сприйняти візуально як об'ємне, наприклад, зовнішній вигляд етикетки, малюнка на пачці для сигарет тощо. Комбіновані промислові зразки харак­теризуються загальними ознаками, властивими об'ємним і площинним зразками, наприклад, зовнішній вигляд пачки для сигарет, пакета для товарів тощо.

Не можуть одержати правову охорону об'єкти архітекту­ри (крім малих архітектурних форм: палаток, транспортних зупинок, телефонних будок тощо), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди і друкована продукція як така (книжки, газети, журнали тощо, які охороняються нормами авторського права), об'єкти нестійкої форми з рідких, газо­подібних, сипких або подібних до них речовин.

Право власності на промисловий зразок засвідчується па­тентом, термін дії в Україні якого становить

10 років з дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуаль­ної власності, з можливістю продовження дії патенту за кло­потанням заявника, але не більше як на 5 років.

Патент надає його власнику виключне право викорис­товувати промисловий зразок на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням промислового зразка визнають виготовлен­ня, пропонування для продажу, введення в господарський обіг або зберігання в зазначених цілях виробу, виготовлено­го із застосуванням запатентованого промислового зразка.

Знаки для товарів і послуг

Знак для товарів і послуг (товарний знак) - це знак, за яким товари й послуги одних осіб відрізняються від однорід­них товарів і послуг інших осіб.

Товарний знак виконує функції: індивідуалізації това­рів і послуг через їх виділення з маси однорідних і подібних товарів і послуг, вказівки на певну якість товарів і послуг, на джерело їх походження, а також реклами. Саме тому наяв­ність товарного знака спрощує для споживача вибір товарів і послуг потрібної якості.

Об'єктом товарного знака можуть бути «словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів».

Словесні знаки для товарів і послуг являють собою слова або сполучення букв, що мають словесний характер.

Образотворчі знаки для товарів і послуг являють собою різні конкретні й абстрактні зображення предметів, тварин, птахів, людей, складних ліній і фігур, орнаменти, художньо виконані шрифтові елементи, а також різні композиції цих елементів.

Об'ємними знаками для товарів і послуг називають триви­мірні зображення товару чи його пакування. На відміну від промислового зразка, об'ємний знак для товарів і послуг не визначається винятко­во його функціональним призначенням, але дає змогу виділити виріб конкретного виробника з ряду однорідних товарів (так, якщо просто оригінальний флакон для парфумів зазвичай яв­ляє собою промисловий зразок, то такий самий флакон з напи­сом, наприклад CHANEL, може вже бути товарним знаком).

Комбіновані знаки для товарів і послуг являють собою комбінації елементів різного характеру, словесно-образот­ворчих, об'ємних та ін. Найчастіше це словесно-образотворчі композиції.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують: державні герби, прапори та емблеми; офіцій­ні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменуван­ня міжнародних міжурядових організацій; офіційні контро­льні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можна використовувати в зображенні знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Не реєструються як товарні знаки також позначення, які відтворюють промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури й мистецтва або цитати й персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети й факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Право власності на знак для товарів і послуг в Україні засвідчується свідоцтвом, термін дії якого становить 10 ро­ків від дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності з можливістю періодичного по­новлення реєстрації кожні 10 років.

Фірмові найменування

Фірмові найменування - це стійкі позначення підпри­ємств (фірм, компаній, концернів тощо) або окремих осіб, під іменем яких здійснюють їх виробничу або іншу діяльність.

Фірмове найменування - це засіб розпізнавання підпри­ємств серед інших. Якщо знак для товарів і послуг допомагає відрізнити товари та (або) послуги одних підприємств від од­норідних товарів та (або) послуг інших, то фірмове наймену­вання вказує на підприємство без будь-яких посилань на ті товари й послуги, що поставляються ними на ринок і є однією з найважливіших складових іміджу підприємства та корис­ним джерелом інформації для споживачів.

Недобросовісно конкуренція

Недобросовісна конкуренція - це будь-які дії в конкурен­ції, які суперечать правилам, торговим чи іншим чесним зви­чаям у підприємницькій діяльності.

У нашій державі відносини, пов'язані із захистом від не­добросовісної конкуренції, регулюють Законами України «Про обмеження монополізму і припинення недобросовіс­ної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18.02.92 і «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96.

Загальні положення

Визнання об'єктів промислової власності об'єктами право­вої охорони засвідчується виданими на них установленим за­конодавством порядком охоронними документами, якими в Україні є патенти на винаходи, деклараційні патенти на вина­ходи, деклараційні патенти на корисні моделі, патенти на про­мислові зразки, патенти на сорти рослин, а також свідоцтва на знаки для товарів і послуг та свідоцтва на топографії ІМС.

Патент - це охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на об'єкт промислової власності.

Пріоритет – це першість у поданні заявки на видачу охоронного документа

В Україні діють декілька видів патентів на винаходи й ко­рисні моделі.

Патент на винахід — це різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

Деклараційний патент на винахід - це різновид патен­ту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Деклараційний патент на корисну модель — це різновид патенту, що видається за результатами формальної експер­тизи заявки на корисну модель.

Крім того, розрізняють патент і деклараційний патент на секретний винахід і деклараційний патент на секрет­ну корисну модель. У цьому разі і винахід, і корисна модель належать до державної таємниці (відомості, що становлять державну таємницю, регламентує Закон України «Про дер­жавну таємницю» та інші нормативно-правові акти).

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Державного департаменту інте­лектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - Установа).

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи, а строк дії де­клараційного патенту на корисну модель - 10 років від дати подання заявки до ДДІВ.

Умови патентоспроможності

Згідно із Законом України «Про охорону прав на вина­ходи і корисні моделі» винахід відповідає умовам патенто­спроможності, якщо він новий, має винахід ницький рівень і промислово придатний, а корисна модель, якщо вона нова і промислово придатна.

Винахід (корисну модель) визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відо­мості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Винахід має винахід ницький рівень, якщо для фахівця він не очевидний, тобто не випливає явно з рівня техніки. Іншими словами, відповідність технічного рішення винахід­ницькому рівню означає, що воно має бути продуктом твор чості. Продукт творчості не тільки завжди відрізняється від відомих результатів творчості, що були раніше, але й навіть якщо його створено на основі відомих об'єктів, сам результат має бути несподіваним.

Винахід (корисна модель) визнається промислово при­датним, якщо його можна використати у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Право на одержання патенту

Право на одержання патенту має передусім винахідник або винахідники, які спільно створили винахід (корисну мо­дель). При цьому зазначені винахідники мають однакові пра­ва на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Винахіднику також належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник при цьому має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Право на одержання патенту на службовий винахід (ко­рисну модель) має роботодавець винахідника. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що роз­криває суть технічного рішення.

Якщо винахід (корисну модель) створили два чи більше винахідників незалежно один від одного, то право на одер­жання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заяв­нику, заявка якого має більш ранню дату подання до Устано­ви або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріори­тету (за умови, що зазначена заявка не вважається відкли­каною, не відкликана, або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту).

Порядок одержання патенту

Особа, яка бажає одержати патент (деклараційний па­тент) і має на це право, подає до Установи заявку - сукуп­ність документів, потрібних для видачі Установою патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного па­тенту на корисну модель.

За дорученням заявника заявку можна подавати через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

Заявка на винахід має стосуватися одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу), а заявка на корисну модель - од­нієї корисної моделі (вимога єдиності корисної моделі).

Заявку складають українською мовою. Вона має містити: заяву про видачу патенту на винахід з проведенням кваліфі каційної експертизи чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель); опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є поси­лання в описі); реферат.

У заяві про видачу патенту (деклараційного патенту) слід зазначати заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також на­вести дані про винахідника (винахідників).

Опис винаходу (корисної моделі) має викладатися визна­ченим порядком та розкривати суть винаходу (корисної мо­делі) настільки ясно й повно, щоб його зміг реалізувати фахі­вець у зазначеній галузі.

Формула винаходу (корисної моделі) має виражати його суть, базуватися на описі й викладатись визначеним поряд­ком зрозуміло й стисло.

Реферат складають лише для інформаційних цілей. Його не можна брати до уваги з іншою метою, зокрема для тлу­мачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.

За подання заявки сплачується збір.

Датою подання заявки є дата одержання матеріалів.

Після подання заявки та за наявності документа про сплату збору за її подання проводять формальну експер­тизу заявки (експертизу за формальними ознаками), тобто експертизу, у ході якої встановлюють належність зазначено­го в заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можна визнати винаходами (корисними моделями), і відповідність складу заявки та її оформлення встановленим вимогам. Рішення формальної експертизи слід надіслати не пізніше шести мі­сяців від встановленої дати подання заявки.

Після успішного завершення формальної експертизи за заявкою на видачу деклараційного патенту на винахід за­клад експертизи розпочинає проведення експертизи заявки на локальну новизну (тобто новизну, що встановлюється за виданими в Україні патентами й поданими до ДДІВ заяв­ками на видачу патентів). Якщо результат експертизи заявки на локальну новизну позитивний, ДДІВ надсилає заявни­ку рішення про видачу деклараційного патенту на винахід.

Якщо результат формальної експертизи позитивний, за заявкою на видачу деклараційного патенту на корисну мо­дель заявнику надсилають рішення про видачу відповідного патенту.

Якщо результат формальної експертизи заявки на ви­дачу патенту на винахід позитивний, заявнику надсилають повідомлення про завершення формальної експертизи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи заяв­ки (експертизи по суті), тобто експертизи, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоспроможності (новиз­ні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

По закінченні вісімнадцяти місяців від дати подання заяв­ки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати пріоритету, ДДІВ публікує у своєму офіційно­му бюлетені («Промислова власність») відомості про заявку за умови, що її не відкликано, вона не вважається відкликаною або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту. За клопотанням заявника ДДІВ публікує відо­мості про заявку раніше зазначеного строку. Відомості про заявки, які становлять державну таємницю, не публікують.

Власник деклараційного патенту на винахід або його правонаступник з метою заміни деклараційного патенту на винахід на патент на винахід може подати клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи заявки, за якою ви­дано деклараційний патент. Таке клопотання має надійти до Установи протягом трьох років від дати подання заявки, за якою видано деклараційний патент. За подання клопотання сплачується збір.

Загальні положення

Очевидно, що процеси створення та захисту об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) повинні об’єктивно забезпечувати певний економічний ефект від таких процесів. Саме у процесі комерціалізації ОІВ отримується економічна вигода – прибуток власником ОІВ, що і обумовлює необхідність їх розробки та впровадження. Як зазначають фахівці, метою комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності є отримання прибутку за ра­хунок використання об'єктів права інтелектуальної власно­сті у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.

Загалом, комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності - це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу пе­ретворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар.

Основними способами комерціалізації об'єктів пра­ва інтелектуальної власності є:

- використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;

- внесення прав на об'єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;

- передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності;

- передавання прав на використання об'єктів інте­лектуальної власності третім особам.

Для практичного здійснення вказаних шляхів коме­рціалізації, особливо двох перших, необхідно також знати, як розрахувати вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності та як поставити їх на бухгалтерський облік підприємства.

Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства

Чинним законодавством України (ГКУ) передбачено можливість використання нематеріальних активів (у тому числі і ОІВ) при формуванні статутних капіталів нових господарських товариств. Отже, інтелектуальну власність можна вносити до статутного ка­піталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінно­стей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників.

Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу за­мість "живих грошей" надає також:

- право на отримання частки прибутку (дивіден­дів);

- право на участь в управлінні підприємством че­рез загальні збори правління;

- право на отримання ліквідаційної квоти у разі лі­квідації підприємства тощо.

Ліцензійні договори

Ліцензія – дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності, що надається на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір – договір, відповідно до якого надається право на використання об’єкта інтелектуальної власності.

Ліцензуванням називається процес видачі дозволу на певну діяльність, наприклад, виробництво відомої продукції. Ліцен­зія наділяє одержувача правом, якого він до цього не мав.

Ліцензіар – продавець ліцензії. л іцензіат – покупець ліцензії.

Існує загалом 2 види ліцензій.

Перший вид — це ліцензії, видавані урядом особам чи підприємствам, які займаються специфічною (ліцензованою) виробничою діяльністю. Система ліцензування існує стосовно регулювання робо­ти засобів зв'язку (радіо і телебачення), професійної діяльності (лікарі), сфери послуг (банківська справа, продаж алкоголь­них напоїв тощо). Умови видачі ліцензій не скрізь однакові, і зазвичай, видача ліцензій супроводжуєтеся накладенням об­межень на підприємство-одержувача. Ці обмеження стосують­ся ціни, якості або обсягу наданих послуг.

Другий вид ліцензій, за­стосовується у сфері авторського права і патентів. Дозвіл (у формі ліцензії) видається власником права іншій стороні з ме­тою видання, відтворення або купівлі (продажу) інтелектуаль­ної власності. Власники ОПВ ліцензують інших осіб на вико­ристання або виробництво того чиіншого предмета в обмін на фіксований гонорар або пайку від отриманого прибутку.

Паушальний платіж – установлена ціна ліцензії незалежно від фактичного обсягу виробленої продукції.

Роялті – платежі, які безпосередньо залежать від фактичного обсягу виробленої і реалізованої ліцензіатом продукції. Як правило, роялті визначаються у відсотках до обсягу виробленої продукції у грошових одиницях на рік.

Міжнародні і внутрішні ліцензійні договори залежно від: особливостей законодавства країн щодо способів охорони предметів зовнішньоеко­номічних угод, предмета, і обсягу прав, що передаються, можна розбити на три групи:

1) За способом охорони предметів угод:

• Патентні ліцензії – захищені патентом або свідоцтвом
• Безпатентні ліцензії: непатентноздатні рішення, послуги типу «інжиніринг», ноу-хау, в тому числі секрети виробництва

2) За предметом:

• Ліцензії на винаходи
• Ліцензії на промислові зразки
• Ліцензії на право використання винаходів, промислових зразків, знаків для товарів і послуг
• Ліцензії на ноу-хау

 

3) За обсягом прав, що передаються:

Ліцензія повна.

Ліцензія виключна

Ліцензія невиключна (звичайна).

Ліцензія перехресна (кросс-ліцензія).

Ліцензія поворотна.

Ліцензія відкрита.

Ліцензія примусова.

Ліцензія одинична (одноособова).

Ліцензія разова.

Субліцензія (залежна ліцензія).

Опціонний договір.

Передавання ноу-хау

Ноу-хау - це конфіденційна ін­формація (наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного або іншого характеру), яку застосовують у прак­тичній діяльності юридична або фізична особи і яка ще не стала загальним надбанням.

Ноу-хау можна передавати в матеріальній (речовій) фор­мі: у вигляді документів, фотокарток, мікрофільмів тощо. У такій формі можна передавати архітектурні плани споруд, діаграми, схеми розміщення обладнання, креслення машин і апаратів, характеристики сировини й матеріалів, інструкції для технічного персоналу та спеціалістів тощо. Ноу-хау в ма­теріальній формі ще називають технічною інформацією або технічними даними.

Ноу-хау можна передавати також і в нематеріальній формі (наприклад, у вигляді пояснення процесів особою, що передає ноу-хау, особі-співробітнику одержувача ноу-хау). Таку форму ноу-хау іноді називають технічними послугами, технічною допомогою або управлінськими послугами.

Ноу-хау, як і охоронювані об'єкти інтелектуальної влас­ності, може бути предметом ліцензійного договору, який складають зазвичай за принципом ліцензійного. Основна відмінність процесу передавання ноу-хау - це великий ризик, пов'язаний з розкриттям конфіденційної суті ноу-хау до укладання договору, а також несанкціоноване пе­редавання ноу-хау його одержувачем третім особам після укладання договору.

Ризики ліцензування

• Ризик інфляції – полягає у зменшення купівельних спроможностей в результаті збільшення цін на продукцію чи послуги.
• Кредитний ризик – ризик несплати боржником своїх грошових зобов’язань.
• Діловий ризик – невизначеність прогнозів майбутніх доходів від впровадження інновації
• Ризик дисконту – невизначеність дисконтної ставки при розрахунку майбутніх платежів в різні періоди здійснення ліцензійного договору. Чим більший рівень ризику – тим більша ставка дисконту (менше теперішнє значення грошового потоку). З двох майбутніх потоків вищу ставку дисконту має те, що надійде пізніше.
• Ризик операцій – пов’язаний із зміною курсів обміну валют.
• Ризик нежиттєздатності – пов’язаний із невпевненістю інвестора в одержанні передбачуваних доходів від фінансованого ним проекту для компенсації затрат, виплати заборгованості і забезпечення окупності капіталовкладень.
• Податковий ризик – пов’язаний із непередбачуваною зміною податкового законодавства (збільшення податкових ставок, планової норми амортизації тощо) із не ознайомленістю з податковим законодавством інших країн у випадку міжнародних ліцензійних договорів.

 

ТЕМА 1: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА КАТЕГОРІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

• 1.1. Загальні положення Сторінка
• 1.2. Основні групи та об’єкти права інтелектуальної власності Сторінка
• 1.3. Основні інститути права інтелектуальної власності Сторінка
• 1.4. Еволюція інтелектуальної власності

· 1.1. Загальні положення

· Інтелектуальна власність у широкому розумінніозна­чає закріплені законом права, які є результатом інтелекту­альної діяльності в науковій, літературній, художній і про­мисловій сферах.

· Згідно визначень тлумачного словника під терміном «власність» розуміють:

· 1) матеріальні цінності, майно, що належать кому-небудь чи знаходяться в повному розпорядженні кого-небудь; 2) право на володіння чимось матеріальним.

· Отже, інтелектуальна власність як право на результати ро­зумової діяльності людини - благо нематеріальне, зберігається за його творцями й може використовуватись іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законодавстві. При цьому, сам процес інтелектуальної діяльності як такої, право на власність зазвичай не визначає. Лише після завершення цієї діяльності внаслідок створення нових резуль­татів у сфері науки, літератури, мистецтва, техніки й техноло­гії починають діяти норми цивільного права, що забезпечують суспільне визнання відповідного об'єкта, встановлюють його правовий режим, а також охорону прав і законних інтересів його творця. До того ж, об'єктам інтелектуальної власності май­нові права не надаються. Будь-який винахід, промисловий зразок тощо - це вирішення проблеми (завдання), яке стає то­варом лише тоді, коли воно має споживчу вартість

· Інтелектуальна власність має подвійну природу. Право, що виникає у творця на результат інтелектуальної діяль­ності, подібне до права власності, що має особа, працею якої створено матеріальний об'єкт. Право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд і дає змогу передавати іншим особам (або надавати дозвіл на його вико­ристання). За цілим рядом ознак це право може належати до майнових прав і подібне до права власності.

· Інтелектуальну власність за встановленою традицією по­діляють на автор ське право, промислову власність і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

· Автор ське право закріплює за авторами та іншими твор­цями інтелектуальної власності певні права, які надають їм можливість дозволяти або забороняти протягом обмеженого періоду часу певні види використання їхніх творів. У ши­рокому розумінні авторське право містить положення про охорону авторського права, а також охорону суміжних прав (прав, суміжних з авторським правом: прав виконавців, ви­робників фонограм, організацій мовлення).

· Промислова власність охоплює права на такі об'єкти ін­телектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, знаки для товарів і послуг (товарні знаки й знаки обслуговування), фірмові найменування та зазначення про походження товарів чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції. При цьому промислову власність розуміють у найширшому значенні і поширюють не лише на промисловість, але й на сільське господарство, торгівлю, на всі продукти промисло­вого чи природного походження.

· До нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності належать є топографії інтеграль­них мікросхем (ІМС), сорти рослин і комерційна таємниця.

· О