Логістика як фактор підвищення конкурентоспроможності фірми

Розгляд логістики як фактора підвищення конкурентоспро­можності припускає, що наслідки прийнятих рішень у цій об­ласті мають піддаватися їх впливу на витрати і доходи.

У зарубіжній економічній літературі як індикатор ефектив­ності впливу логістики на підвищення конкурентоспромож­ності використовується показник ПІК.

ПІК — прибуток на інвестований капітал, що характе­ризує відношення прибутку, отриманого від продажу товарів або послуг, до інвестованого капіталу. Ключові елементи по­казника відношення прибутку до інвестованого капіталу (ПІК) можуть бути зображені у вигляді схеми (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Ключові елементи показника ПІК

 

При цьому вказується на двояке значення логістики, що по­лягає у зменшенні витрат і збільшенні частки компанії на ринку.

Вплив логістики на витрати, пов'язані з продажем товарів, очевидний. У межах логістичного підходу до цих витрат від­носять витрати:

— на виконання замовлень, що включають витрати на їх об­робку;

— перевезення і складування вантажів;

— управління запасами;

— упаковку і підтримуючу діяльність (забезпечення запас­ними частинами, післяпродажний сервіс).

Не менш очевидний вплив логістики на поліпшення стано­вища фірм на ринку, що оцінюється, як правило, збільшенням їх частки на ньому і багато в чому залежить від ефективної про­позиції фірм конкурентоспроможного рівня обслуговування споживачів.

Зв'язок показника прибутку на інвестований капітал із кон­курентоспроможністю підприємства показано на рис. 1.2.

Отже, можна зробити висновок, що логістика впливає май­же на кожен аспект формування прибутків і збитків фірм. Тому відповідні зміни в логістичній стратегії впливають на фі­нансові результати діяльності фірм і роблять свій внесок у за­безпечення їхньої довгострокової життєздатності.

Таким чином, коли на численних ринках товарів імовір­ність диференціювання продукції за її властивостями або за якістю зменшується, а корпоративний імідж або стратегія фірм важко змінювані в короткостроковій перспективі, логіс­тика стає усе більш важливим конкурентним фактором.

У таких умовах конкурентна перевага може виникати зі здатності фірми за допомогою своєї логістичної діяльності до­магатися:

1) розходжень у сегментації ринку;

2) змін в економічному оточенні та ринкових вимогах, а та­кож змін власних і чужих тактичних маневрів.

Політика фірм, спрямована на одержання доходів від логіс­тичної діяльності, як правило, веде до збільшення прибутку.

Рис. 1.2. Логістика як фактор підвищення конкурентоспро­можності підприємства

Етапи розвитку логістики

Логістика як наука перебуває у стані розвитку. В економіч­ній літературі можна зустріти кілька підходів до виділення етапів розвитку логістики. Основна відмінність полягає в різ­ному ступені деталізації періодів розвитку логістики. Розгля­немо етапи укрупнено.

Перший етап (60-ті роки) – характеризується використан­ням логістичного підходу для управління матеріальними по­токами у сфері обігу. У цей період формується два ключових положення:

— наявні ніби окремо потоки матеріалів у виробництві, збе­ріганні і транспортуванні можуть бути взаємопов'язані єдиною системою управління;

— інтеграція окремих функцій фізичного розподілу матері­алів може дати істотний економічний ефект.

Специфіка логістичного підходу полягає у спільному вирі­шенні завдань із управління матеріальними потоками, напри­клад спільне вирішення завдань з організації роботи склад­ського господарства і пов'язаного з ним транспорту.

Вони починають працювали на один економічний результат за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. Тара, у якій відправляється вантаж, обирається з урахуванням специ­фіки транспорту, у свою чергу характеристики перевезеного вантажу визначають вибір транспорту.

Другий етап (80-ті роки) характеризується розширенням інтеграційної основи логістики. Логістика почала охоплювати виробничий процес. У цей період відбувається:

— швидке зростання вартості фізичного розподілу;

— зростання професіоналізму менеджерів, які здійснюють управління логістичними процесами;

— довгострокове планування у сфері логістики;

— широке використання комп'ютерів для збору інформації та контролю за логістичними процесами;

— централізація фізичного розподілу;

— різке скорочення запасів у матеріалопровідних лан­цюгах;

— чітке визначення дійсних витрат розподілу;

— визначення і здійснені заходів для зменшення вартості просування матеріального потоку до кінцевого споживача.

До взаємодії складуванні і транспортування починає під­ключатися планування виробництва, що дало змогу скоротити запаси, підвищити якість обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання замовлень, поліпшити використання устаткування.

Третій етап належить до сучасності й може бути охаракте­ризований так:

— з'являються фундаментальні зміни в організації та управ­лінні ринковими процесами у всій світовій економіці;

— сучасні комунікаційні технології, які забезпечують шви­дке проходження матеріальних та інформаційних потоків, да­ють змогу здійснити моніторинг усіх фаз переміщення продук­ту від первинного джерела до кінцевого споживача;

— розвиваються галузі, які надають послуги у сфері логіс­тики;

— концепція логістики, ключовим положенням якої є необ­хідність інтеграції, починає визнаватися більшістю учасників ланцюгів постачання, виробництва і розподілу;

— сукупність матеріалопровідних суб'єктів набуває ціліс­ного характеру.