Обмеження строків розрахунків за експортно-імпортними операціями

При здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічних операціях слід пям’ятати про вимоги, встановлені законодавством, щодо термінів проведення таких розрахунків. Порядок здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності ретирується Законом України «0 порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР, із змінами і доповненнями.

Законом встановлено, що:

· для зовнішньоекономічних експортних операцій (по яких експорт-відвантаження товарів, робіт, послуг резидентом передує надходженню оплати за експортовані товари, роботи, послуги) виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках в терміни виплати заборгованостей, відзначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізний ВМД) продукції, яка експортується, а у разі експорту робіт (послуг), має рацію інтелектуальній власності — з моменту підписання акту або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

· для зовнішньоекономічних імпортних операцій (по яких оплата товарів, робіт, послуг резидентом передує отриманню товарів, робіт, послуг від нерезидента) терміни ввезення товарів, робіт послуг складають 180 днів з моменту здійснення оплати.

Порушення резидентами таких термінів спричиняє за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неотриманої виручки (митної вартості недоотриманих товарів, продукції).

У випадку якщо необхідність перевищення термінів проведення розрахунків виникає в ході виконання зовнішньоекономічних договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, резидент може отримати спеціальний дозвіл на продовження термінів розрахунків у вигляді індивідуальної ліцензії НБУ. Порядок отримання індивідуальних ліцензій регламентується Інструкцією і порядку здійснення контролю і отримання ліцензії по експортних, імпортних і лізингових операціях, затвердженої ухвалою Правління ВЕРБУ від 24.03.99 р. № 136, із змінами і доповненнями.

Крім того, згідно ст. 3 Закону № 185/94-ВР резидент, що придбаває через уповноважені банки іноземну валюту для здійснення розрахунків з нерезидентом, зобов’язаний здійснити перелік таких сум протягом 5 робочих днів з моменту їх зарахування на свій валютний рахунок. У разі порушення резидентом термінів переліку придбаної іноземної валюти, придбана валюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України.

 

1.4.3.Види мита та митних платежів

 

Порядок переміщення товарів і інших предметів через митну територію України регулюється Митним кодексом України від 12.12.91 р. № 1970-ХП, із змінами і доповненнями.

Товари і інші предмети переміщаються через митну межу України під митним контролем.

Митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду транспортних засобів, товарів і інших предметів, особистого огляду), повторного огляду, обліку предметів, переміщуваних через митну межу і в інших формах.

Товари і інші предмети, які переміщаються через митну межу України, крім митного контролю, можуть підлягати ветеринарному, фітосанітарному і екологічному контролю, порядок стягування зборів в пунктах пропуску через державну межу, а також розміри зборів за здійснення якого встановлений ухвалою КМУ від 15.06.99 р. № 1034 «Про впорядковування стягування зборів в пунктах пропуску через державну межу».

Митне оформлення може бути закінчено тільки після закінчення вказаних видів контролю.

Митне оформлення

Товари, транспортні засоби і інші предмети, переміщувані через митну межу України, підлягають обов’язковому декларуванню.

Декларування здійснюється шляхом заяви у встановленій формі точних даних про ціль переміщення товарів і інших предметів через митну межу України і відомостей безпосередньо про переміщувані товари і предмети, а також інших відомостей, необхідних для митного оформлення і контролю.

Юридична або фізична особа, що здійснює декларування, іменується декларантом.

В ролі декларанта може виступати як резидент (український суб’єкт ВЕД), так і нерезидент (іноземний суб’єкт ВЕД). Сторона, на яку покладаються обов’язки по декларуванню, встановлюється за домовленістю сторін.

За рішенням (письмовій заяві) сторін для здійснення декларування товарів може притягуватися третя сторона — підприємство, що має свідоцтво про визнання його декларантом, що містить в своєму штаті осіб, уповноважених на декларування (отримали відповідні кваліфікаційні свідоцтва), і допущене митницею до здійснення декларування.

Документом, що містить відомості про товари, транспортні засоби і інші предмети і ціль їх переміщення через митну межу України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів є вантажна митна декларація (далі — ВМД).

Форма ВМД, порядок її надання, оформлення і використовування регламентована Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженою ухвалою КМУ від 09.06.97 р. № 574, із змінами і доповненнями (далі — Положення про ВМД).

Порядок заповнення ВМД регламентований Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 р. № 307, із змінами і доповненнями.

ВМД оформляється на стандартних бланках формату А4, що виготовляються друкарським способом або за допомогою комп’ютера. В цілях прискорення митного оформлення Державною митною службою визначені випадки, коли ВМД представляється тільки в електронному вигляді.

ВМД заповнюється з використанням державної мови за допомогою комп’ютера.

Згідно змінам, внесеною ухвалою КМУ від 06.09.2000 р. № 1392 в Положення про ВМД, з 13.09.2000 р. бланк ВМД не є документом строгого обліку. З метою забезпечення стабільного процесу митного оформлення товарів в перехідний період, наказом Державної митної служби України від 29.09.2000 р. № 543 затверджений «Тимчасовий порядок здійснення митними органами контролю за оформленням вантажних митних декларацій на стандартних бланках» (далі — Тимчасовий порядок).

У разі виготовлення стандартних бланків ВМД за допомогою комп’ютера не використовується папір білий формату А4 і вимога щодо кольоровості і брошурування листів не застосовується.

В решті випадків митне оформлення товарів здійснюється з приміненням стандартних бланків ВМД, виготовлених друкарським способом. Такі бланки самостійно отримуються або замовляються суб’єктами ВЕД і митними брокерами.

Оскільки ВМД не є документом строгого обліку, стандартні бланки ВМД виготовляються без нумерації і серії, а також без ступенів захисту. ВМД складається з уніфікованого адміністративного документа форми М-2 на п’яти зброшурованих листах різного кольору і відповідної кількості додаткових листів уніфікованого адміністративного документа форми МД-3. Різнокольорова листів ВМД досягається шляхом нанесення кольорової окантовки по краях стандартного бланка в наступному порядку:

· 1-й лист ВМД — без нанесення кольорової окантовки;

· 2-й лист ВМД — червона окантовка;

· 3-й лист ВМД — жовта окантовка;

· 4-й лист ВМД — зелена окантовка;

· 5-й лист ВМД — синя окантовка.

Оформлені митним органом листи ВМД розподіляються в наступному порядку:

· перший основний лист («Екземпляр для митниці») — зберігається разом з комплектом документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення в митному підрозділі, що здійснює митне оформлення, протягом 12 місяців, після чого передається на зберігання в архів митниці;

· другий основний лист («Екземпляр для статистики») — використовується в підрозділі митної статистики митного органу;

· третій основний лист («Екземпляр для митниці») — використовується в підрозділі митних доходів і платежів митного органу;

· четвертий основний лист («Екземпляр для митниці») — використовується залежно від виду зовнішньоекономічної операції:

а) під час оформлення товару, який вивозиться за межі митної території України, передається декларанту для доставки разом з товаром до митного органу — пункт пропуску на митній межі України. Після проведення процедури пропуску він передається в архів митниці, що здійснила пропуск товарів через митну межу;

б) під час оформлення товару, який ввозиться на митну територію України, — передається декларанту;

· п’ятий основний лист («Екземпляр для декларанта») — передається декларанту.

Додаткові листи ВМД (форма МД-3) розподіляються в аналогічному, порядку.

ВМД, заповнена із стираннями і помилками, до оформлення не приймається. Виправлення в ВМД зможуть бути зроблені шляхом перекреслювання помилкових і внесення правильних відомостей (друкарським способом або від руки). Кожне виправлення завіряється друком декларанта.

ВМД вважається оформленої за наявності на всіх її листах особистого номерного друку інспектора митниці, який здійснив митне оформлення товару.

Оформлена ВМД засвідчує право суб’єкта ВЕД на розміщення товарів в певний митний режим і підтверджує права і обов’язки осіб, відзначених в ВМД, щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських і інших операцій.

Декларантом заповнюються всі графи ВМД залежно від конкретного митного режиму, за винятком граф 7, 51, З і Д, заповнюваних інспектором митниці.

Разом з ВМД митному органу подається її електронна копія, яка використовується для прискорення проведення процедури митного оформлення товару і митної статистики зовнішньоекономічної діяльності. Інформація, внесена в електронну копію ВМД, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом в оригінал ВМД. Як вже згадувалося вище, в деяких випадках ВМД може подаватися тільки в електронному вигляді.

Види вартості товарів

Для сплати митних платежів необхідно мати в своєму розпорядженні інформацію про вартість товарів (предметів).

Слід мати на увазі, що ВМД містить інформацію як про фактурну, так і про митну вартість товарів (предметів).

Фактурна вартість є вартістю товарів (предметів), яка фактично сплачена (підлягає сплаті) або повинна компенсуватися стрічними поставками товарів (предметів) і міститься в рахунку-фактурі згідно умовам зовнішньоекономічної операції. Така вартість відображається в графі 22 ВМД в національній валюті України. В цілях визначення фактурної вартості валюта зовнішньоекономічного договору (контракту) перераховується в національну валюту України по поточному курсу НБУ на день подачі ВМД.

В цілях нарахування митних платежів, а також для встановлення вартості товарів в митних цілях, включаючи стягнення штрафів і застосування інших санкцій за порушення митних правил, а також в цілях митної статистики повинна бути визначена митна вартість товарів (предметів).

Порядок визначення митної вартості товарів і інших предметів у разі їх переміщення через митну межу України регламентується ст. 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф» в редакції від 05.02.92 р. № 2097-XII, із змінами і доповненнями, і ухвалою КМУ від 05.10.98 р. № 1598, із змінами і доповненнями. Ухвалою КМУ від 12.10.2000 р. № 1537 внесені зміни і доповнення в порядок визначення митної вартості, згідно яким порядок її визначення полягає в наступному.

Митна вартість товарів заявляється декларантом митному органу під час переміщення товарів через митну межу України.

У випадку, якщо митному органу надаються документальні підтвердження ціни (рахунки-фактури, рахунки-проформи) і вказані в них відомості не викликають сумніву щодо їх достовірності, митна вартість товарів визначається на підставі поданих документів.

Під час визначення митної вартості в неї включаються:

· ціна товару, відзначена в рахунку-фактурі, тобто вартість товарів згідно із зовнішньоекономічною угодою (контракту);

· фактичні витрати, якщо вони не були відображені в рахунку-фактурі:

· на транспортування, вантаження, розвантаження, перевантаження і страхування товару до пункту перетину митної межі України;

· комісійні і брокерські витрати;

•     платня за використовування об’єктів інтелектуальної власності, що відносяться до даних товарів і інших предметів, яка повинна бути сплачена імпортером (експортером) прямо або побічно як умова їх ввезення (вивозу).

Митна вартість товарів, що ввозяться на територію України громадянами, суб’єктами підприємницької діяльності, що не є, визначається на підставі документів (товарних чеків, ярликів, договорів дарування і т. п.), підтверджуючих ціну придбання цих товарів (якщо вказані в цих документах зведення не викликають сумніву щодо їх достовірності).

Митна вартість, заявлена декларантом, і дані, що стосуються її визначення, повинні грунтуватися на достовірній і документально підтвердженій інформації.

Для підтвердження заявленої митної вартості можуть використовуватися як допоміжний матеріал висновку організацій, уповноважених ДМС на проведення цінової експертизи. Всі витрати, що виникли у декларанта у зв’язку з наданням документів, підтверджуючих заявлену митну вартість, декларант здійснює за свій рахунок.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі представлених документів і/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів митної вартості товарів, що міститься в базі даних цінової інформації ДМС, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні подібні товари, які діють в провідних країнах-експортерах цих товарів. Інформація про ціни на ідентичні і подібні товари в провідних країнах-експортерах формується на підставі даних митних документів, відомостей прайс-листів каталогів торгових фірм і інших довідників і міститься в базі даних цінової інформації Гостаможслужби.

Для визначення митної вартості товарів, які експортуються і підпадають під дію режиму квотування і ліцензування, або по відношенню до яких упроваджена реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів), митна вартість визначається на рівні ціни товару, вказаної в ліцензії або в картці реєстрації (обліку) контракту.

У випадку, якщо на товари, що експортуються, встановлені індикативні ціни, а зовнішньоекономічні договори (контракти) по поставках цих товарів підлягають реєстрації або передбачають отримання ліцензії, а ціни при цьому вказані у відповідних реєстраційних документах, підтвердження (обґрунтовування) заявленої митної вартості не проводиться.

Визначення митної вартості повинно бути здійснено митним органом в строк, не перевищуючим 15 робочих днів. В деяких випадках цей термін може бути продовжений за рішенням керівника митного органу.

За письмовою заявою декларанта митний орган зобов’язаний протягом тижня представити декларанту роз’яснення причин, по яких заявлена декларантом митна вартість не може бути прийнята для митного оформлення.

У разі потреби митний орган може видавати заявникам (обличчям, вказаним в ВМД), завірені особистим номерним друком інспектора митниці ксерокопії оформленій ВМД з відповідним обліком видачі таких копій.

Митні платежі