A. Запаси, необхідні безпосередньо на виробництві.

B. Транспортні запаси, що створюються при транспортуванні товарів.

2. Товарні, що ув’язують інтервали надходження товару від постачальників з інтервалами відпускання її споживачам:

A. Гуртова торгівля – максимізація асортименту (кількості SKU) та максимізація кількості в розрізі SKU

B. Роздрібна торгівля – максимізація асортименту (кількості SKU) та мінімізація кількості в розрізі SKU.

Державні резерви, що формуються для гарантованого забезпечення протягом певного періоду часу необхідного рівня споживання населенням основних видів споживчих товарів в непередбачуваних випадках (форс-мажор).

Запитання до аудиторії: Для чого, на Вашу думку, підприємствам потрібні товарні запаси?

Підприємство потребує товарні запаси сировини, запасних частин, незавершеного виробництва або готової продукції по багатьох причинах, наприклад:

· По-перше, щоб створити резерв на випадок коливання попиту та пропозиції.

· По-друге, щоб отримати перевагу малих затрат на придбання та перевезення, пов’язаних з великими об’ємами.

· По-третє, щоб отримати перевагу економії за рахунок масштабів виробництва, пов’язаної з виробництвом продукції партіями.

· По-четверте, для створення резервів для сезонних попитів або стимулюючих продаж.

· По-п’яте, для тимчасового зберігання виробів, що переміщаються з одного місця знаходження в інше.

· По-шосте, для використання в своїх інтересах сприятливих спекулятивних можливостей для купівлі та продажу предметів споживання та інших виробів.

· По-сьоме, для забезпечення географічної спеціалізації окремих господарських одиниць..

· По-восьме, для страхування комерційної діяльності підприємства від невизначеностей.

На підприємствах розрізняють наступні рівні виробничих запасів:

Запаси готової продукції – дозволяють відділу продаж забезпечувати більш короткі терміни поставок, ніж повний цикл постачання та виготовлення. Вони вирівнюютьнерегулярності або зупинки виробництва, дозволяють уникнути або відтермінувати наслідки зупинки виробничих потужностей через ремонт, простої, страйки тощо. Крім того, вони є регулятором виробництва у випадку сезонних коливань попиту, що дає можливість працювати на постійному рівні продуктивності.

Запаси незавершеного виробництва (напівфабрикати) – формуються на різних стадіях виробництва таким чином, що зупинка процесу на будь-якій стадії не призводить до раптової зупинки всіх наступних операцій виробничого процесу.

Запаси купованих товарних ресурсів – виробничі запаси, що дозволяють шляхом зниження періодичності замовлень користуватись торговельними знижками для отримання великих партій ресурсів та спекулювати на коливаннях цін. Вони забезпечують захист проти збоїв у постачальників, зокрема при закупівлі у монопалістів.

Класифікація за виконуваною функцією залишків дозволяє розділити виробничі та товарні запаси на наступні групи:

Поточні запаси – забезпечують безперервність постачання необхідними товарними ресурсами виробничого процесу між їх двома черговими поставками, а також забезпечити торгівлю та споживачів товарами між двома черговими відправками товарів.

Підготовчі (буферні) запаси – виділяються з виробничих запасів при необхідності їх додаткової підготовки перед використанням у виробництві.

3. Страхові (гарантійні) запаси – призначені для безперервного постачання споживачів у випадку непередбачуваних обставин: відхилення в періодичності та величині партій поставок від запланованих. Зміни інтенсивності споживання. Затримки поставок тощо.

Сезонні запаси – утворюються при сезонному характері виробництва продукції, її споживання або транспортування.

Перехідні запаси – залишки матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду.