Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Процеси порівнянь і оцінки предметів
Процеси оцінки предметів, явищ і прийняття рішень починаються дуже рано – вже в немовляти на другому півріччі його життя. Однорічна дитина вже озброєна двома складовими механізму творчості - енергопотенціалом та почуттями. Вона починає не лише пізнавати, а й, порівнюючи предмети, процеси і явища, оцінювати і виявляти своє ставлення до навколишнього світу. До цього часу в малюка домінували емоції. Вони мали форму страху, гніву, задоволення і радості. Трохи пізніше, у 8 - 9 місяців від народження на фоні емоцій виникають почуття. Почуття симпатії, вибірковості, прихильності, доброзичливості, співчуття (не до всіх людей, у тому числі й родичів) є свідченням роботи механізму почуттів - дитина оцінює взаємодію з дорослими і речами навколо себе, зокрема, іграшками. Почуття народжуються. Щоразу народжуються, коли людина стикається з новим, невідомим, незвичним. Як народжуються? Між людиною й річчю (людиною, твариною, іграшкою) установлюється контакт і виникає канал зв’язку. Каналом щось повинно рухатися: туди й назад. І рухається цим каналом енергія та інформація або іншими словами, інформаційно-енергетичний потенціал. Енергія прибуває - людині приємно, вона прагне до цього цілющого її джерела; енергія “спалюється” - її охоплює жах, їй неприємно, болісно, тому вона намагається уникати таких взаємин, які призводять до витрати енергії, зберегти свій приємний стан. Почуття - психічні стани і процеси, які відображають: - усе, що оточує людину; - її суб'єктивне переживання подій і ставлення до них; - порівняння і оцінку довкілля: предметів, явищ, подій, людей і себе. Виникають запитання: 1) що, 2) з чим порівнює і 3) що визначає цю відмінність? Зробимо невеликий екскурс у старокитайську філософію, звернемося до мудрості китайців. Згадаємо сенс давньої китайської монади.
Образ монади - це коло, поділене на дві частини, кожна з яких плавно переходить у свою протилежність. У площині кожної частини монади (чорної і білої) розташовані маленькі кільця, які мають протилежний тлу колір: на білому тлі чорне кільце, на чорному - біле. Монада - графічний символ, що виражає дві глибокі істини - смисл добра і зла, які завжди поряд і одне без одного не існують. Що, окрім цього символізує давня китайська монада?
1. Вона асиметрична - у неї є правий і лівий бік - протилежності. 2. Кружечки на монаді, очевидно, нагадують, що немає зла, яке б не містило зародку добра, і що будь-яке добро має нести в собі зародок своєї протилежності - зла. Немає відомого, яке б не стикалося з невідомим, темним. Немає краси, яка була б позбавлена елементів потворного, як і не існує самостійно потворності. Треба пам'ятати, що немає нічого абсолютного - ані білого, ані чорного, а є відтінки сірого: усе є у всьому. 3. Кожен предмет, процес, явище або їхні системи - цілісності. Не однорідні цілісності, а такі, що містять протилежності, і в кожній з них - зародок іншої протилежності. Тому вони взаємодіють між собою, кожна з них справляє активний вплив на другу, відбивається, “висвічується” в протилежній і завдяки цьому розвивається у свою протилежність. У саморусі і саморозвитку суть всього, що виникає. Як відомо, існують протилежності зовнішні і внутрішні. Зовнішні протилежності - полюси певної цілісності, - які передбачають і заперечують одна одну, але існують відносно самостійно. Наприклад, система "людина - природа", "людина - ноосфера", "людина - людина" і тощо. Кожний елемент містить свою протилежність, хоча вони і розмежовуються простором і часом. Внутрішні протилежності, заперечуючи одна одну, перебувають у стані взаємного проникнення. Вони існують всередині людини в неподільній фізичній цілісності. Зокрема, права і ліва півкуля головного мозку. Якщо людина усвідомить протилежності у предметах і явищах, тоді вона здатна діяти в згоді з їхніми природними закономірностями (законами міри). Коли в людині протилежності перебувають у стані гармонії, то вона почуває душевну і тілесну гармонію. Якщо ж закони міри хоча б однієї з протилежностей порушуються, наприклад, одна з півкуль мозку домінує, - то людина перебуває в стані напруження, переживає дискомфорт і виникає перешкода розвитку творчості. Але асиметрією мозку внутрішні протиріччя не вичерпуються. Наша мова дуже багата словами -антонімами - знаками “роздвоєння” цілісності на протилежності. Антоніми визначають водночас і міру вияву в предметі, явищі, процесі, властивості, якості або дій, - зв'язок протилежностей у цих цілісностях.
Ось декілька прикладів, які допоможуть зрозуміти процес творчості. Людина може перебувати в таких граничних станах: бадьорість -перевтома, активний - пасивний, рух - спокій, розвинутий -відсталий, знавець - неук і т. ін., в процесах: думка - образ, думка - почуття, почуття - образ, відоме - невідоме, знання - незнання, знання - невігластво, рабство - свобода, і т. ін. У діях: витрачати - накопичувати, талант - бездарність, дія - протидія, ворожнеча - спілкування, творити - руйнувати і т. ін. Але між граничними існує безліч проміжних станів - і їх незліченна кількість. До того, “роздвоєння” єдності на протилежності припускає не тільки заперечення, а й дещо третє, четверте, n+1, що характеризують своїм позитивним смислом ці протилежності. Так, між станами “бадьорість - перевтома” можливі проміжні стани “оптимум - норма - стомленість - утома - перевтома”, що не тільки заперечують один одного, а й містять свої протилежності. Стомленість людина долає двома шляхами, наближаючись: 1) до норми, або 2) до втоми, що дуже погано. Людська діяльність, робота з погляду функції, дасть такий ланцюжок процесів: “робота - відпочинок - дозвілля”, а та сама дія з погляду енергії має такий вигляд: “витрачання - відновлення - нагромаджування”. Знаками роздвоєння єдності на протилежності в мові є антоніми. Вони диференціюють предмети і визначають міру вияву якостей, властивостей і функцій. Коли ми говоримо про процеси, то, природно, вони мають початок, середину і кінець. Те саме можна застосувати до періодів тривалості процесів, до міри якості предметів, властивостей і явищ. Сказане наштовхує на думку про існування безлічі протилежностей і протиріч: гармонія і симетрія, душа і тіло, орієнтування людини на процес і на результат і т. ін. Зрештою, основою для такого протиставлення є закони природи і закони людської душі і тіла. Задоволення і невдоволення, напруження і розрядка, збудження і заспокоєння - граничні точки шкали потужності почуттів. Невдоволення, напруження і збудження - психічні стани, пов'язані з витратою або спалюванням енергії людини. А задоволення, розрядка і заспокоєння - з процесами отримання енергії або інформації ззовні. Тому людина, спираючись на продукти роботи своїх почуттів - результати оцінки, прагне до тих джерел, які живлять її, і, навпаки, уникає внутрішнього дискомфорту, спалювання енергії. Враховуючи це, легко з'ясувати загадкові парадокси: чому одна людина любить певний предмет або декілька, а до інших байдужа; чому вона щось або когось ненавидить, а іншого або інше любить; чому про смаки не сперечаються тощо. Ставлення людини до навколишнього світу визначається чинниками: 1) станом розвитку почуттів - здатності відшукувати в хаосі джерел енергію та інформацію, що живлять людину; 2) станом гармонійності предметів, від якої залежить насиченість почуттів; 3) почуттями, що її ведуть туди, де вона може пережити радість і втіху від напруження, збудження і періодичного невдоволення. Маленька людина, переживаючи своє ставлення до предметів, порівнює і оцінює їх. І на підставі цього обирає стратегію поведінки: подобається - не подобається, діяти так або так тощо.
Згодом - у підлітковому віці - почуття почнуть тонко диференціювати і оцінювати довкілля в досить широких шкалах: 1) відоме - невідоме; 2) моральне - аморальне; 3) гармонія - дисгармонія. В юності ці порівняння і оцінки почуттями набувають не лише пізнавального, а й дійового, перетворюючого ставлення, спрямованого на гармонізацію навколишнього світу. Почуття народжуються через рух інформаційно-енергетичного потенціалу, а результатом цього руху є переживання предметів і явищ навколо нас. Це означає, що почуття - переживання порівнянь і оцінок того, що було відображене. Оцінка дихотомічно поділяє довкілля на дві частини: на позитивне і негативне. Почуття диференціюватимуться на: 1) пізнавальні: вони порівнюють, оцінюють і регулюють предметні відношення відомого і невідомого в досить широкому діапазоні; 2) моральні, які поділяють навколишній світ і особливо дії та вчинки людей на дві частини - моральне і аморальне або добро і зло; 3) естетичні - почуття, які поділяють світ так само на дві частини і оцінюють їх за шкалою - гармонійне - дисгармонійне або дають їм інтегровану оцінку, виявляють ставлення до того, що існує поза людиною. Згодом розширюватиметься коло порівнянь і оцінок предметів, їх глибина, точність і на цій підставі визначатиметься доцільність дій і діяльності людини. Відмінності людських почуттів за силою вияву і спрямованістю зумовлюються, з одного боку, самими предметами і явищами, серед яких людина живе, і з другого боку - перманентними станами людини, в яких вона перебуває. Як натхнення є вищим виявом почуттів та інтуїції, так і кохання - це вищий вияв морального почуття. Нагадаємо: почуття - канал зв’язку нашої енергії з енергією навколишнього світу і ноосфери. У слабкого почуття і канал не більше капіляра; у сильного - він широкий і вільний, і чим більший наш енергопотенціал, тим більша пропускна здатність каналу. У почуття кохання каналу не має, точніше, він немає меж: людина відкрита світові, і вся енергія, яку вона може взяти, належить їй. Отже, кохання - це всеохоплююче почуття, це - вище почуття, зрештою, це - натхнення почуттів. І як творче натхнення розв’язує завдання перетворення довкілля, так і натхнення почуттів перетворює світ, зумовлює комфорт (почуття любові до всього навкруги) нашого внутрішнього світу. Воно проймає всю людину повністю. І душу і тіло її - до найменшої клітини.
Людина цього не усвідомлює: вона просто кохає. Щоправда, помічає, що світ навколо став інакшим, і сама вона нібито стала іншою, але хто над цим замислюється? З чим же порівнюють і навіщо оцінюють предмети і явища наші почуття? Вони порівнюються з мірками власного стану людини. Вона переживає почуття, як є критерієм спільної міри вияву її стану і стану предмета. Коли стани предметів і явищ споріднені, подібні до її стану - людина переживає позитивні почуття. Спорідненість станів людини і предмета їх зближує, об’єднує в єдину цілісність. Людина і предмет один одному уподібнюються. Людина, перебуваючи в стані дисгармонії, захоплюється живописним хаосом. І навпаки: живописний хаос у творчої людини спричинює почуття низького, гидкого або потворного. Перманентних станів, як відомо, п`ять. Отже, легко визначити умови зародження почуттів, виходячи із спорідненості - подібності мір - станів людини і предмета: 1) гармонія в стані зародження - початковий стан того, що здатне до розвитку; 2) гармонія, що розвивається - всі явища перебувають у стані становлення і розвитку; 3) досконала гармонія - вершина розвитку - шедеври ноосфери; 4) гармонія порушується - бридке, гидке тощо; 5) порушена гармонія людини - потворне, неповноцінне морально, позбавлене природного вигляду, хаотичне тощо. Цілісність, гранична упорядкованість та узгодженість здорового тіла і душі відповідають поняттю "гармонія". Людина в цьому стані зазнаватиме позитивних почуттів, стикаючись із спільномірним, що відповідає її стану, предметом - з гармонією. В оптимальному стані людини її почуття чітко розрізняють у предметах і явищах: а) відоме і невідоме, б) моральне і аморальне, в) гармонійне (краса) і дисгармонійне. Вони спонукають її до дії на перетворення невідомого і дисгармонійного, передбачення і попередження аморального у своїх діях. І саме завдяки цьому, людина спрямована на творчість. Людина, зосереджена лише на переживанні відомого, морально приємного і краси є пасивним споживачем або ерудитом. Протилежне вона ігнорує, робить вигляд, що його просто не існує, а якщо з ним стикається, то намагається уникати, тікати. Людина, яка відхиляється від гармонійного стану: контактуючи з дисгармонійними предметами (порушеною впорядкованістю, неузгодженістю, диспропорцію тощо), переживатиме теж, як це не парадоксально, позитивні почуття від дисгармонійних предметів. Якщо міра дисгармонійного предмета відповідає стану людини, то вона отримує від контакту з ним задоволення, насолоджується його “красою”. У такому разі ошляхетнює зло і дисгармонію, де вони їй зустрінуться. Зруйнована гармонія - структурний елемент механізму творчості -породжує в людини схильність до руйнування гармонійного в навколишньому світі (згадайте: Герострата, який спалив диво світу - храм Артеміди - найдосконалішу, яка тільки існувала, рукотворну гармонію), до негативних масових психічних станів, наприклад, паніки, ейфорії, масової непокори тощо.
Людина з порушеним механізмом почуттів байдужа до краси і гармонії, її почуття “працюють“ рідко, бо їх заміняють емоціями. Емоції спричинюють рухи реактивні, імпульсивні, що завершуються некерованими афектами. Вчинками такої людини керує не вона сама, а зовнішні впливи, незалежно від модальності, вона прагне до знищення всього, побудованого за законами гармонії, заради єдиної мети: самоубезпечення від перегріву енергією власного “Я”. Така людина - виконавець, вона не здатна до відкриттів, винаходів і створення художніх образів. Почуття пов'язані з емоціями та інстинктами, однак ототожнювати їх не можна. Почуття за способом перебігу, за силою переживань і психічною напруженістю поділяються на 1) настрої, 2) пристрасті, 3) афекти та 4) катарсис. За скромними підрахунками, в нашій мові міститься близько 6 тисяч слів для означення почуттів!.. Почуття керують нашими діями і вчинками: усвідомлено або несвідомо виконують функцію координаторів нашої діяльності; містять інформацію та енергію про наше оточення і наш стан. Тому почуття не тільки регулятори дій і вчинків, а й виконують функції прогнозування успішності дій і діяльності. А розвиток почуттів (моральних пізнавальних, прагматичних та естетичних) є питанням морального виховання. Отже, почуття, залежно від рівня їхнього розвитку, підсилюють або зменшують енергію вдатностей людини до дій, сприяють або обмежують її творчий потенціал.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 38; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.134.90.44 (0.021 с.) |