Лекція 6. Відтворення населення.


1. Поняття і сутність відтворення населення.

2. Гіпотеза Мальтуса.

3. Концепція демографічного переходу.

4. Історичні типи відтворення населення.

5. Показники відтворення.

Поняття і сутність відтворення населення.

Відтворення населення – це постійне оновлення його чисельності і структури в процесі зміни поколінь людей через народження і смерті.

Режим відтворення населення – сукупність параметрів, що визначають цей процес. Для пояснення зміни типів відтворення сучасна наука використовує концепцію демографічного переходу.

Перша спроба оцінити динаміку чисельності населення і відповісти на питання, чи може Земля прогодувати усіх своїх мешканців пов’язана з ім'ям Томаса Мальтуса, що у швидкому зростанні населення вбачав згубні екологічні наслідки.

 

Гіпотеза Мальтуса.

 

Томас Роберт Мальтус дійшов висновку, що люди розмножуються швидше, ніж зростають засоби існування, і що якщо зростання населення нічим не стримувати, то кожні 25-30 років населення буде подвоюватися.

Мальтус стверджував, що чисельність населення зростає в геометричній прогресії, у той час як харчові ресурси, необхідні для цього населення, - в арифметичній. Загальмувати його зростання можуть тільки війни, убогість, хвороби, безшлюбність, удівство, пізні браки.

Перенаселення в концепції Мальтуса – не тільки лихо людства, але й певно благо, що змушує численних і ледачих від природи робітників через конкуренцію якісно трудитися за невисоку плату.

Реально ж нині визначають, що помічена тенденція про зростання засобів існування, яка викликає негайне зростання народжуваності, на певному етапі переходить у прямо протилежну ситуацію – підвищення рівня життя веде до зниження народжуваності і не тільки до стабілізації чисельності населення, а навіть до абсолютного її зниження.

 

Концепція демографічного переходу.

Сучасні погляди на динаміку чисельності населення відбиває концепція демографічного переходу.

Теорія пов'язує особливості демографічного стану з економічним розвитком і соціальним прогресом залежно від 4-х стадій демографічного розвитку, що країни і регіони світу проходять у різний час.

Існують різні версії стосовно авторства цієї концепції підвалини концепції були закладені американськими демографами Уоренном С. Томпсоном та Френком У. Ноутстайном.

Єдність думок з усіх питань демографічного переходу нині відсутня.

Етапи демографічного переходу:

1 етап – характерні однаково високі коефіцієнти народжуваності і смертності і дуже незначне зростання чисельності населення. Це пов’язано з періодами підвищеної смертності, а висока народжуваність була природною реакцією на високу смертність (війни, епідемії).

2 етап – стадія початкового зростання чисельності населення – характеризується збереженням високого коефіцієнта народжуваності, зниженням коефіцієнта смертності, зростанням тривалості життя і деяким збільшенням загальної чисельності населення.

Чисельність населення до початку нашої ери склала, за оцінкою, близько 200 млн. чол.. велика частина його жила на території сучасних Китаю й Індії, які і дотепер утримують першість за цим показником.

3 етап – стадія сучасного зростання населення – визначається стабілізацією коефіцієнта смертності на низькому рівні і певним зниженням коефіцієнта народжуваності. Останнє пов’язане з індустріалізацією й урбанізацією.

4 етап – низький ступінь стійкості – характеризується зниженням і стабілізацією народжуваності та смертності, а також і чисельності населення. Першим регіоном, який вступив у цей етап, була Європа.

Щоб людське суспільство могло існувати й розвиватися, має постійно підтримуватися внутрішня узгодженість різних аспектів його життєдіяльності, рівновага кожного з них з усіма іншими – демографічна рівновага.

Процес відтворення населення завжди відбувається на підставі самоорганізації, яка забезпечує додержання демографічної рівноваги. Цей феномен називають демографічним гомеостазисом – людина поводить себе керуючись культурними нормами, у результаті чого, відбувається саморегуляція розмноження людей, що забезпечує підтримання об’єктивно необхідної рівноваги.

 

Історичні типи відтворення населення

За історичного підходу до типології відтворення населення основними критеріями його типів є соціально-економічні умови життя суспільства, а також демографічні відносини – специфічні соціальні відносини, що постають між людьми з приводу створення й збереження людського життя.

Добре вивчені 2 головних типи відтворення населення:

1. Традиційний – примітивний або до індустріальний – він панував в суспільствах, господарчою основою яких була аграрна економіка (залежність людини від стихійних сил природи епідемії, війни, спалахи голоду). Демографічна поведінка людей регламентувалася традицією.

2. Сучасний, або раціональний – з переходом від аграрної економіки до індустріальної з радикальною зміною характеру залежності людини від природи.

3. Архетип передував традиційному – характерний для докласового суспільства (первісні людські популяції).

Іноді використовують для позначення цих двох типів відтворення населення інші терміни:

- Екстенсивний (традиційний)

- Інтенсивний.

Перехід від старого типу відтворення населення до нового охоплює тривалий історичний період – витікає демографічна революція – поява нових якісних рис відтворення населення.

Людство пережило дві демографічні революції:

1. Знаменувала зміну архетипу на традиційний тип відтворення населення, була нерозривно пов’язана з соціально-економічним переворотом, відомим під назвою неолітичної революції (нові методи ведення господарства, форми суспільного життя – навчання, спілкування, праця).

2. Забезпечила перехід від традиційного типу відтворення населення до його сучасного типу. Цей перехід почався приблизно наприкінці ХVІІ – в середині ХІХ сторіччя й не завершився на більшій частині планети ще й досі.

Отже, перша фаза демографічної революції – переворот у смертності, друга – переворот у народжуваності.

Різночасність початку й асинхронність розвитку обох фаз демографічної революції призводить до того, що впродовж короткого часу назріває демографічний вибух, і населення переживає дуже швидке зростання чисельності населення. Сучасний світовий демографічний вибух, пов'язаний із здійсненням демографічної революції у країнах третього світу, досяг небувалої сили й перетворився на проблему глобального значення.

Вибухові темпи зростання населення – явище тимчасове, вони зникають по завершенні демографічної революції, натомість інші її наслідки залишаються з людством назавжди (демографічне старіння населення).

Демографічне старіння – це, коли частка молодших вікових груп неухильно скорочується, а частка старших збільшується. Його головною причиною є зниження народжуваності.

Старіння населення – одна з тих необоротних змін, які пов’язані з переходом до нового типу відтворення населення.

 

Показники відтворення

Показники відтворення населення – це параметри народжуваності і смертності.

Серед них:

- Коефіцієнт природного приросту – різниця між загальними коефіцієнтами народжуваності і смертності

- Індекс життєвості – запропонований американським біологом і демографом Р. Пірлом – він дорівнює відношенню річного числа народжень (або загального коефіцієнта народжуваності) до річного числа смертей (або загального коефіцієнта смертності).

Ці показники говорять про те, якою мірою змінюється (збільшується або зменшується) чисельність населення під впливом актуальної народжуваності і смертності.

Однак ці показники сильно залежать від вікової структури населення. Саме тому, використовують показники відтворення населення, засновані на когортному підході і не залежні від вікової структури.

До них відносять:

- Брутто-коефіцієнт відтворення населення – число дівчат, що у середньому народить кожна жінка за весь репродуктивний період (якщо відсутня їх смертність).

- Нетто-коефіцієнт відтворення населення (враховується смертність) – коефіцієнт Бека-Кучинськи – чистий коефіцієнт відтворення населення. Він дорівнює середньому числу дівчат, народжених за все життя жінкою, що дожили до кінця репродуктивного періоду, за відповідних рівнів народжуваності і смертності (він коректний для стабільного населення).

Нетто-коефіцієнт відтворення є мірою заміщення материнського покоління поколінням дочок.

- Довжина покоління – це середній інтервал часу, що розділяє покоління (як змінюється чисельність населення – збільшується або зменшується).

Всі зазначені показники відтворення населення стосуються жіночого населення. Однак, аналогічні показники (брутто-, нетто- коефіцієнти відтворення, істинний коефіцієнт природного приросту, довжина покоління й ін..) можуть бути розраховані і для чоловічого населення, а також для всього населення.

 









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь