Інститут соціальної роботи та управління


НПУ імені М.П.Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління

Кафедра теорії та технології соціальної роботи

Бибик Д.Д.

ОСНОВИ ДЕМОГРАФІЇ

(курс лекцій)

Київ 2013

Лекція 1. Демографія як наука

Об’єкт, предмет та завдання демографії.

Розвиток демографії, як галузі наукового знання.

Населення як об’єкт демографії.

Демографічні структури та процеси.

Методи дослідження в демографії.

 

Об’єкт, предмет та завдання демографії.

Демографія належить до числа наук, що вивчають населен­ня (народонаселення). У більшості демографічних праць термі­ни «населення» і «народонаселення» використовуються як си­ноніми. Під народонаселенням або населенням, у демографії ро­зуміють сукупність людей, що проживають на певній території (від усієї земної кулі до маленького району).

Демографія — це наука, що досліджує закономірності відтво­рення населення.Під відтворенням населення мають на увазі постійне оновлення населення внаслідок природного руху (на­роджень і смертей), механічного руху (міграцій — пересувань людей з однієї території на іншу) і соціального руху (переходів людей з одних станів в інші).

Слово «демографія» утворене з грецьких демос - народ і гра­фо - пишу, тобто буквально може бути перекладене як народоопис.

Завдання демографії:

- Вивчення міграцій і розміщення населення по території (міжпредметний зв'язок з географією).

- Вивчення народжуваності, смертності, тривалості життя (міжпредметний зв'язок з медичними дисциплінами: соціальною гігієною, геронтологією й ін.).

- Вивчення родини (міжпредметний зв'язок з соціологією).

- Вивчення навколишнього середовища (міжпредметний зв'язок з екологією).

- Вивчення демографічних характеристик у різних народів (міжпредметний зв'язок з етнологією).

Зв'язки демографії з іншими науками виявилися настільки тісними й органічними, що на їхньому стикові виникли нові суміжні наукові дисципліни:

- Історична демографія – перетин інтересів історії й демографії – мета якої є вивчення закономірностей відтворення населення в різні історичні періоди.

- Економічна демографія – аналізує взаємозв'язки економічного розвитку і відтворення населення.

- Етнічна демографія – на межі демографії й етнології – етнодемографія.

 

Демографічні структури та процеси.

 

Методи дослідження в демографії.

Методи демографії підрозділяються на:

1. Загальнонаукові - наукової абстракції й сходження від абстрактного до конкретного, порівняння, аналіз і синтез, індукція й дедукція, висування гіпотез і їхньої перевірки, екстраполяції й моделювання

2. Демографічні – відповідають предмету демографічного пізнання, зокрема, статево-віковій і шлюбній структурі населення й залежних від підлоги й віку характеристик демографічно процесів (народження, смертність, шлюбність та розлучення, відтворення населення).Метод когорт, застосовуваний при вивченні того або іншого процесу протягом покоління. Його називають ще методом реального покоління, або поздовжнього аналізу. При цьому демографічні процеси, наприклад, народжуваність або смертність, шлюбність або розірвання шлюбу.



Вони відбивають специфіку відтворення населення, як самовідновлення сукупності людей, що володіє особливими якісно-кількісними структурами, процесами їхнього функціонування й розвитку, формами відтворення.

Теоретичною основою демографії є концепції демографічного й міграційного переходів. Оскільки ті й інші умови існування й розвитку людини динамічні, що обумовлює відтворення населення одного типу іншим, то в методології демографічного дослідження важливе місце належить принципу історизму. Причому, історичний підхід важливий при вивченні не тільки предмета демографії, але й еволюції самого демографічного знання.

Лекція 2. Джерела даних про населення

(Чисельність та склад населення)

Загальна характеристика демографічної інформації та її джерел.

Перепис населення.

Поточний облік демографічних подій.

Списки та регістри населення.

Спеціальні вибіркові обстеження населення.

 

1. Загальна характеристика демографічної інформації та її джерел.

Всю первинну інформацію про населення одержують за допомогою:

- Переписів населення

- Вибіркових обстежень населення

- Поточного обліку демографічних подій.

 

Поточний статистичний облік населення

Поточний статистичний облік населення, головна мета якого -одержати дані про природний рух населення і міграції.

Відомості про народження і смерті, шлюби і розлучення реєст­рують у системі записів (реєстрацій) актів громадянського ста­ну (РАГС), і це дає можливість мати уяву про відповідний де­мографічний процес за допомогою тих чи інших статистичних показників. Узагальнені матеріали такої реєстрації віддзерка­люють, як відомо, поточний облік природного руху, а відомості про кількість прибулих і вибулих — поточний облік міграції. При реєстрації враховуються і деякі характеристики людей, з якими відбулися демографічні події. Наприклад, реєструється не лише факт народження, але й рік народження матері, її громадянство тощо, не тільки факт смерті, але й вік та інші ознаки померло­го. Завдяки цьому можна визначити, в яких групах населення відбулися ці події.

Обов'язкову реєстрацію народження дитиниздійснюють відділи (бюро) РАГСу виконавчого комітету районної міської ради народних депутатів або виконавчі комітети селищної, сільської ради народних депутатів.

Реєстрація народження дітей, які народилися в експедиції, на судні, полярній станції та в інших віддалених чи відособле­них місцях, де немає органів реєстрації актів громадянського стану, провадиться за місцем проживання батьків або одного з нихне пізніше трьох місяців від дня їх повернення.

Реєстрація народження дітей громадян України, які прожива­ють поза межами України,провадиться в консульських уста­новах України.

Реєстрацію народження провадять за місцем проживання дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них.

У тому випадку, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, народження може бути зареєстроване за місцем проживання особи, яка визнала себе батьком дитини, якщо водночас із зая­вою про народження подається заява про визнання батьківства.

Заява про реєстрацію народження дитиниповинна бути
подана батьками чи одним з них в усній або письмовій формі
не пізніше трьох місяців з дня народження дитини, а при на­родженні мертвої дитини - не пізніше трьох діб.

Реєстрація народження дитини провадиться при пред'яв­ленні:

а)довідки лікувального закладу про народження дитини.
За певних обставин, скажімо, при народженні дитини вдома без
подання медичної допомоги, факт і час народження повинні
бути підтверджені підписами двох свідків із зазначенням їх
прізвища, імені, по батькові та місця проживання;

б) документів, що посвідчують особу батьків (одного з батьків);

в) документа, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про одруження, заява матері, спільна
заява матері та батька або рішення суду про встановлення бать­ківства).

Реєстрація смерті особи провадиться відповідно до правил, зазначених у ст. 169-172 КпШС України.

11 січня 2002 року Президент України підписав Указ «Про запровадження реєстрації громадян як повідомляючої системи обліку населення». На основі цього Указу Кабінет Міністрів України затвердив Постанову №35 від 16.01.2003 року «Про за­твердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання», 9 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір проживан­ня в Україні».

Списки і реєстри населення

Діяльність різноманітних державних і суспільних установ супроводжується складанням різного роду списків і картотек, що призначені для вирішення тих або інших конкретних задач.

Такі, наприклад, списки виборців, платників податків, військо­возобов'язаних, списки персоналу різних організацій, домові книги в містах і книги господарчого обліку в сільській місцевості та ін. Особливістю їх є те, що вони стосуються не всього населення, а тільки визначеної його частини.

Особливим різновидом списків населення є реєстри насе­лення, що ведуться в деяких країнах. Особливістю реєстрів є те, що вони не мають якихось спеціалізованих цілей, крім завдань демостатистичного обліку, і тому в них заносяться відомості про усіх без винятку жителів країни.Хоча традиція ведення реєстрів населення існує досить давно, їхнє широке й ефективне вико­ристання почалося тільки з розвитком електронно-обчислю­вальної техніки і створенням відповідного програмного забез­печення.

При народженні (або при в'їзді на територію країни) лю­дині надається індивідуальний (персональний) ідентифікацій­ний код, що не змінюється протягом усього життя.Усі події в житті людини, що вимагають документального оформлення, супроводжують внесенням ідентифікаційного коду у відповідні документи. Оскільки один екземпляр цих документів обов'яз­ково направляють до органу, що веде реєстр, усі зміни в житті людини негайно фіксуються в базі даних. Одночасно змінюєть­ся і вся сукупність, як за своєю чисельністю, так і за структу­рою. Таким чином, у будь-який момент часу можна одержува­ти не тільки інформацію про поточні демографічні події, але і про ті характеристики населення, що звичайно фіксують лише при переписах. Автоматизований реєстр населення стає певною мірою перманентним переписом, що створює передумови для відмови від проведення переписів населення або, принаймні, для збільшення міжпереписного періоду, коли; переписи про водять тільки для коректування даних реєстру.

Поширення реєстрів населення обмежене,головним чи­ном, пропускною здатністю ліній зв'язку, обсягом пам'яті і швидкодією комп'ютерів.

Тому у наш час реєстри ведуть в краї­нах з малою територією і невеликим населенням, у яких неваж­ко налагодити зв'язок і передачу інформації в реальному часі від регіональних відділень до центральної установи, що веде реєстр, і в яких можна обійтися порівняно невеликими за обся­гом базами даних. Це такі країни, як Швеція, Норвегія, Нідер­ланди, Ізраїль та інші. У країнах зі значною чисельністю насе­лення ведення електронного реєстру населення поки що прак­тично неможливе через величезні технічні проблеми.

План

Фактори народжуваності.

Показники народжуваності.

 

Репродуктивна поведінка.

Репродуктивна поведінка – це система дій і відносин, які призводять до народження визначеного числа дітей у родині, або поза шлюбом. (автор цього визначення є російський демограф і соціолог В.Борисов).

Розрізняють три головних типи репродуктивної поведінки:

1. Багатодітна (потреба у 5 і більше дітях) – зумовлена переважно біологічними чинниками.

2. Середньодітна (потреба у 3-4 дітях).

3. Малодітна (потреба у 1-2 дітях) – характерно попередження та переривання вагітності.

 

 

2. Народжуваність та плідність.

Біологічний потенціал народжуваності, фізіологічну здатність індивіда або шлюбної пари до відтворення потомства (запліднення, зачаття, виношування плоду і народжування живої дитини) характеризує плідність.

Плідність залежить від наявних у певному суспільстві на відповідний момент часу соціально-економічних і санітарно-гігієнічних умов. Однак плідність є більш стабільною характеристикою порівняно з числом народжень.

Число народжень являє собою реалізацію плідності, реалізацію біологічного потенціалу народжуваності і є одним з результатів репродуктивної поведінки жінок або родин, регульованої у свою чергу системою відповідних соціальних норм.

Поняття плідності містить у собі такі поняття:

- Стерильність:

· постійна (в старшому віці, після досягнення менопаузи);

· тимчасова (в період вагітності і відразу після її закінчення, або після аборту);

· природна (зумовлена нормальними фізіологічними причинами: годування віком, вагітністю, аменореєю та ін.);

· штучна (контрацептиви);

· патологічна (наслідок хвороб і травм);

· абсолютна (коли шанси на зачаття дорівнюють нулю);

· відносна (при збереженні певної ймовірності зачаття).

- Безплідність:

На противагу плідності, термін безплідність означає нездатність зрілого організму чоловіка або жінки до відтворення потомства.

Шлюб вважається безплідним, якщо на протязі 3-х років регулярного статевого життя і за умови незастосування контрацепції та штучних абортів, не відбувається народження живої дитини.

- Інфертильність – відсутність народжень (безплідність є одним із факторів інфертильності).

- Бездітність – відсутність дітей у родині.

 

3. Фактори народжуваності.

1) Репродуктивна поведінка - відіграє у сучасних умовах головну роль.

2) Фізіологічний фактор – зумовлений природою жінки, тобто скільки дітей вона може народити.

3) Шлюбно-сімейні фактори – вік вступу в шлюб, форми шлюбу і типи родин.

У більшості країн існують закони, які встановлюють мінімальний шлюбний вік: він варіює від 12 років (Іспанія, Греція, Латинська Америка) до 18 років (у більшості європейських країнах).

Офіційно дозволений ранній шлюбний вік ще не означає, що там переважають дуже ранні шлюби.

4) Релігійний фактор - вплив релігійної належності як фактор народжуваності.

Зі світових релігій найбільш аскетичним є буддизм: існує положення про ахімсе – нескоєння зла, що забороняє позбуватися не тільки від уже народженої дитини, але і від плоду.

Що до християнства, то тут двояке відношення: з одного боку, релігія закликає збільшувати потомство, а з іншого боку, віруючі повинні направляти усі свої помисли до Бога, а не до земних насолод.

Третя світова релігія – іслам –закликає якнайбільше і якомога швидше множити послідовників ісламу (найвища народжуваність у мусульманських країнах).

5) Традиції та звичаї як фактори народжуваності – раніше існувала традиція багатодітності. Це було пов’язано з високою смертністю і частими зіткненнями із сусідніми громадами.

6) Соціально-економічні фактори – освітній і загальнокультурний рівень, добробут, ступінь урбанізації, вид занять.

 

4. Показники народжуваності:

1) Показники, що належать до певного періоду часу (звичайно року).

2) Показники, що характеризують визначену когорту, або покоління (якщо мова йде про когорту за роком народження), або когортні показники.

1. Абсолютне число народжень – показує, скільки всього дітей народилося в того чи іншого населення за визначений період (за рік). Однак він малоінформативний показник, оскільки залежить від абсолютної чисельності населення.

2. Коефіцієнт (індекс) дітності – це відношення чисельності дітей у віці 0-14 років до чисельності жінок репродуктивного (15-49 років) віку. Використовують для порівняння народжуваності в різних країнах.

3. Загальний коефіцієнт народжуваності – перший, простий і широко вживаємий показник. Його розраховують як відношення абсолютного числа народжень до середньої чисельності населення за період, звичайно за рік.

4. Спеціальний коефіцієнт народжуваності – розраховують стосовно лише чисельності жінок репродуктивного віку(15-49 років, або, у деяких країнах, 15-44 років). Він дорівнює відношенню загального числа народжень за рік до середньорічної чисельності жінок репродуктивного віку.

5. Часткові коефіцієнти народжуваності – розраховують для усунення впливу інших демографічних і недемографічних структур. Зокрема, там, де знане місце займають народження позашлюбні, часто розраховують коефіцієнти шлюбної і позашлюбної народжуваності.

6. Повікові коефіцієнти народжуваності – вимірюють чисту інтенсивність народжуваності в конкретній віковій групі (для однорічних, або для п’ятирічних вікових інтервалів – дозволяють аналізувати рівень і динаміку інтенсивності в умовному поколінні, вільну від впливу вікової структури в цілому, так і жінок репродуктивного віку..

7. Таблиці народжуваності – дають змогу визначити кількісну закономірність народження дітей залежно від віку жінки або її перебування у шлюбі.

8. Сумарний коефіцієнт народжуваності – характеризує середнє число дітей, що народила жінка умовного покоління протягом усього репродуктивного періоду.

9. Індекси народжуваності – система показників, що характеризують рівень народжуваності порівняно з певним стандартом. А. Коул розробив індекси народжуваності, відомі нині як індекси Коула:

- Індекс загальної народжуваності;

- Індекс шлюбної народжуваності;

- Індекс позашлюбної народжуваності;

- Індекс шлюбної структури.

Ці індекси являють приклад непрямої стандартизації показників народжуваності. Вони виражають той рівень народжуваності (її загального коефіцієнта), який можна було б спостерігати в реальному населенні за умови, що повікові її показники були б такими, як у стандарті природної народжуваності.

А. Коул, запропонував узяти за стандарт показники повікової народжуваності гуттеритів. У гуттеритів унікально сполучаються гарні санітарні умови, високий рівень життя, низька смертність і не обмежувана народжуваність. Але через унікальність цього субнаселення, не може бути стандартом.

Тому, В. Борисов одержав свій стандарт природної народжуваності, названий їм «гіпотетичним мінімумом природної народжуваності»,або ГМЕР. На думку В.Борисова, повікова народжуваність не може бути нижчою за ці значення, при відсутності екстремальних обставини.


Епідеміологічний підхід.

Сам термін запропонований у 1971 році американським демографом і соціал-гігієністом А. Омраном. Вихідна теза полягає в тому, що актуальну смертність можна розкласти на ендогенну й екзогенну складові, зумовлені відповідно внутрішніми і зовнішніми впливами на організм людини, що ведуть до захворювань і смерті, визначаючи як її загальний рівень, так і смертність з тих або інших конкретних причин.

Останнім часом у смертності стали виділяти не дві, а три складові:

1) чисто екзогенні смертності,

2) квазіендогенні смертності – у результаті накопичених екзогенних впливів;

3) чисто ендогенну смертність.

Сутність концепції епідеміологічного переходу полягає у твердженні при радикальну зміну структури смертності з причин, коли на зміну переваги екзогенних причин смерті прийшла першість ендогенних і квазіендогенних.

Тому, що до дії загальних соціально-економічних факторів, додалася дія деяких специфічних факторів, що впливають на здоров'я і тривалість життя людей (нові санітарно-гігієнічні умови, нова роль медицини, розвиток науки і техніки).

Виділяють чотири стадії епідеміологічного переходу, залежно від ролі причин екзогенної й ендогенної природи:

1. «Захворювання і голод» - введення в практику масових щеплень від інфекційних хвороб.

2. «Пандемія інфекційних захворювань» - зниження захворюваності і смертності, насамперед, від таких інфекційних захворювань, як туберкульоз, шлунково-кишкові інфекції, дитячі інфекції і т.і.

3. «Дегенеративні і професійні захворювання» - подолання негативних явищ індустріалізації (нещасні випадки на виробництві).

4. «Відкладені дегенеративні захворювання» почалася зовсім недавно, причому в основному в країнах з низькою смертністю і високою тривалістю життя. Відбувається подальше зниження смертності, але підвищується залежність здоров'я від профілактики і зростає поширеність хронічних хвороб.

 

Фактори, що впливають на рівень смертності:

1. Природний (екологічний) фактор – залежно від географічного середовища серед різних народів поширені неоднакові хвороби, які можуть істотно впливати на смертність.

2. Генетичний фактор - (напр., анемії визиваються невідомим геном).

3. Соціально-економічні фактори – рівень життя населення.

4. Залежність між смертністю і культурно-освітнім рівнем – більш освічені люди в цілому раціональніше ставляться до свого здоров'я, більшого значення надають профілактичним заходам, прагнуть вести здоровий спосіб життя.

5. Політичний фактор – насамперед належать війни, величина втрат.

 

Показники рівня смертності.

Для виміру смертності використовують систему показників.

1. Абсолютне число смертей – найперший і найпростіший – статистичні органи збирають і публікують дані про число смертей.

2. Загальний коефіцієнт смертності – на його величину надзвичайно впливає статево-вікова структура населення і рівень народжуваності.

3. Повікові коефіцієнти – розраховують окремо для чоловіків і жінок, а також коефіцієнт смертності немовлят (дітей віком до 1 року).

 

Таблиці смертності.

Таблиці смертності і тривалості життя – це числові моделі смертності, що служать для характеристики її загального рівня і вікових особливостей у різних групах населення.

Корінь таблиці – фіксована початкова чисельність.

У демографії розрізняють таблиці смертності для реального й умовного покоління.

Залежно від кроку часової шкали розрізняють таблиці:

1. повні (крок = 1 рік);

2. короткі ( крок = 5 або 10 років).

Показники (функції) таблиць смертності пов'язані між собою визначеними співвідношеннями і поділяються на:

- інтервальні ( характеризують смертність на даному інтервалі віку);

- кумулятивні (за весь період життя до або після конкретного точного віку).

До основних показників таблиць смертності зараховують:

1. вік (1, 5-ти, або 10-річним інтервалом);

2. число осіб, що доживають до віку х;

3. ймовірність померти в інтервалі віку від х до х+ 1 років;

4. ймовірність дожити до наступного віку х+ 1 років;

5. числа тих, хто помирає при переході від віку х до х + 1 років;

6. числа тих, хто живуть в інтервалі віку х;

7. загальне число людино-років майбутнього життя сукупності людей від віку х до максимального віку w років включно, або життєвий потенціал покоління;

8. середня очікувана тривалість життя – характеризує, скільки років залишилося прожити особам, що досягли віку х років, за умови, що повікова смертність населення цього покоління залишиться незмінною.

 

Шлюб і сім'я. Шлюбність.

У демографії сім'єю називають ґрунтовану на шлюбі або кровній спорідненості спільноту, члени якої пов’язані спільними побутом і бюджетом, взаємною моральною відповідальністю та взаємодопомогою.

Сім'я являє собою одну з найважливіших соціальних інституцій, яка забезпечує відновлення генерації людей. Водночас об’єктом вивчення є сам процес утворення й розвитку сімей, або демографічний розвиток сім'ї.

Розвиваючись, сім'я проходить ряд етапів, які називають життєвим циклом сім'ї, або моделлю розвитку сім'ї.

Життєвий цикл сім'ї має такі етапи:

- Утворення сім'ї – укладання першого шлюбу.

- Початок дітонародження – народження першої дитини.

- Завершення дітонародження – народження останньої дитини.

- Утворення «порожнього гнізда» - укладання шлюбу й виокремлення із сім'ї останньої дитини.

- Припинення існування сім'ї – смерть одного з членів подружжя.

Поняття брати шлюб (одружуватися) характеризує акт створення подружжя чоловіком і жінкою, то термін шлюбність означає масовий процес формування шлюбних пар у населенні як сукупності поколінь або в поколінні як сукупності людей.

Шлюбність перебуває в найтіснішому зв’язку з відтворенням населення, виступаючи як один з найважливіших факторів народжуваності і смертності.

 

Припинення шлюбу

Припинення шлюбу в демографії називають розпад шлюбного союзу внаслідок смерті одного з членів подружжя або розірвання шлюбу.

Причини припинення шлюбу:

1. Овдовіння – смерть одного з членів подружжя (залежить від структури смертності і знижується зі зростанням тривалості життя).

2. Розірвання шлюбу – це розірвання шлюбу в органах запису актів цивільного стану, або, в спеціально передбачених законодавством випадках, за рішенням суду за життя обох чоловіка і жінки.

В Україні виділяють такі законні підстави припинення шлюбу:

А) смерть одного з подружжя

Б) оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя

В) Розірвання шлюбу шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох.

Демографія вивчає масовий процес розірвання шлюбів у населенні, або когорті, тобто розлучуваність, а також вплив розлучуваності на процес відтворення населення, окремі демографічні процеси і на формування шлюбно-сімейної структури населення. Розлучуваність цікавить як фактор, що поряд з овдовінням визначає число осіб, що можуть одружитися повторно, а також її вплив на народжуваність.

 

Фактори розлучуваності

Питання про причини розлучення і фактори розлучуваності досліджені недостатньо повно. Одним з важливіших факторів, що визначають рівень розлучуваності, зокрема є шлюбно-сімейне законодавство.

Фактори розлучуваності:

9. Демографічні – вік вступу в шлюб, різниця між дружиною і чоловіком.

10. Соціально-економічні

11. Тривалість шлюбу – максимум розлучуваності припадає на рубіж між першим і другим п’ятиліттями шлюбу.

12. Порядковий номер шлюбу – підвищена частота розлучень для повторних шлюбів.

13. Число дітей у сім'ї – ймовірність розлучення вища у бездітних сім'ях або з однією дитиною.

14. Суспільна думка про розлучення (мотиви).

 

Гіпотеза Мальтуса.

 

Томас Роберт Мальтус дійшов висновку, що люди розмножуються швидше, ніж зростають засоби існування, і що якщо зростання населення нічим не стримувати, то кожні 25-30 років населення буде подвоюватися.

Мальтус стверджував, що чисельність населення зростає в геометричній прогресії, у той час як харчові ресурси, необхідні для цього населення, - в арифметичній. Загальмувати його зростання можуть тільки війни, убогість, хвороби, безшлюбність, удівство, пізні браки.

Перенаселення в концепції Мальтуса – не тільки лихо людства, але й певно благо, що змушує численних і ледачих від природи робітників через конкуренцію якісно трудитися за невисоку плату.

Реально ж нині визначають, що помічена тенденція про зростання засобів існування, яка викликає негайне зростання народжуваності, на певному етапі переходить у прямо протилежну ситуацію – підвищення рівня життя веде до зниження народжуваності і не тільки до стабілізації чисельності населення, а навіть до абсолютного її зниження.

 

Показники відтворення

Показники відтворення населення – це параметри народжуваності і смертності.

Серед них:

- Коефіцієнт природного приросту – різниця між загальними коефіцієнтами народжуваності і смертності

- Індекс життєвості – запропонований американським біологом і демографом Р. Пірлом – він дорівнює відношенню річного числа народжень (або загального коефіцієнта народжуваності) до річного числа смертей (або загального коефіцієнта смертності).

Ці показники говорять про те, якою мірою змінюється (збільшується або зменшується) чисельність населення під впливом актуальної народжуваності і смертності.

Однак ці показники сильно залежать від вікової структури населення. Саме тому, використовують показники відтворення населення, засновані на когортному підході і не залежні від вікової структури.

До них відносять:

- Брутто-коефіцієнт відтворення населення – число дівчат, що у середньому народить кожна жінка за весь репродуктивний період (якщо відсутня їх смертність).

- Нетто-коефіцієнт відтворення населення (враховується смертність) – коефіцієнт Бека-Кучинськи – чистий коефіцієнт відтворення населення. Він дорівнює середньому числу дівчат, народжених за все життя жінкою, що дожили до кінця репродуктивного періоду, за відповідних рівнів народжуваності і смертності (він коректний для стабільного населення).

Нетто-коефіцієнт відтворення є мірою заміщення материнського покоління поколінням дочок.

- Довжина покоління – це середній інтервал часу, що розділяє покоління (як змінюється чисельність населення – збільшується або зменшується).

Всі зазначені показники відтворення населення стосуються жіночого населення. Однак, аналогічні показники (брутто-, нетто- коефіцієнти відтворення, істинний коефіцієнт природного приросту, довжина покоління й ін..) можуть бути розраховані і для чоловічого населення, а також для всього населення.

 

Показники міграції

Для населення будь-якої території (країни, регіони) міграція поділяється на вибуття і на прибуття ззовні. Різниця між числом прибуттів і вибуттів за певний період складає сальдо міграції (нетто-міграцію, або чисту міграцію).

Сума вибуттів і прибуттів дає показник обсягу міграції (валову міграцію, брутто-міграцію).

Інтенсивність міграції виражається відносними показниками -коефіцієнтами інтенсивності міграції:

- Коефіцієнти прибуття

- Коефіцієнти вибуття

- Відносне сальдо міграції.

Часткові коефіцієнти міграції

Таблиці рухливості:

- Чиста – хто ніколи не мігрував

- Комбінована – враховує вплив смертності.


 

Прогнозування смертності

Найбільш розробленими у методичному плані є прогнози смертності.

Вони можуть здійснюватися двома шляхами:

1. Перший припускає, що спершу прогнозують загальний рівень смертності, представлений у вигляді середньої тривалості майбутнього життя, а потім проводять оцінку повікових рівнів смертності для кожної величини в прогнозі.

2. Другий шлях, навпаки, припускає зворотний порядок прогнозування загального і повікових рівнів смертності: спершу визначають повікові показники, а, потім, на їхній основі, обчислюють прогнозу величину середньої тривалості життя.

Вибір конкретного методу залежить від цілей прогнозування, приступності і надійності демографічної інформації, а також, що важливо, від розміру ресурсів, які має в своєму розпорядження демограф-прогнозист.

 

НПУ імені М.П.Драгоманова

Інститут соціальної роботи та управління









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь