Визначити джерела та канали отримання міжнародної інформації. Інформаційний пошук.

Види джерел інформації

Розрізняють два види джерел інформації:1) документальні; 2)фактографічні.

Поняття документ викор. для визначення об'єктів, що мають на будь-якому матер. носії (папері, кіноплівці, магнітній стрічці тощо) інформацію за допомогою певної знакової системи, призначену для передачі в просторі і часі.

Фактографічні джерела інф-ї містять інформацію у вигляді конкретних фактів, подій або їхньої сукупності, необовязково зафіксовані на матер. носії. Факт - деяка достовірна, одинична подія або явище, конкретний об'єкт, поданий докладним описом своїх характерних рис і властивостей.

У системі комунікацій між автором і користувачем інф-ї документ і факт є джерелами інф-ї. З їх допомогою знання, отримані творцем інф-ї в процесі будь-якого типу діял-ті (наук., сусп., виробн.) збільшують обсяг знань користувача інф-ї.

Типи документів

У практиці інф. діяльності документи поділяють на первинні і вторинні.

Вважається, що в первинних док-х наводяться безпосередні результати спостережень, наук. досліджень, нові відомості або нові осмислювання відомих ідей і фактів, а у вторинних док-х - результати аналітико-синтетичної і логічної обробки одного або декількох первинних документів або відомості про них.

Документи поділяють також на опубліковані і неопубліковані.

Опубліковані док. подають відомості за допомогою друку, проходять тиражування і, як правило, офіційну реєстрацію. Розрізняють авторські й офіційні опубліковані документи. До авторських опублікованих док-в відносять розробки з вказівкою прізвищ конкретного автора (автор. колективу), до офіц. опублікованих док-в - матеріали законод., нормат. або директивного характеру.

Серед неопублік. док-в необх. відзначити: звіти; поясн. записки; переклади з іноз. видань; дисертації й автореферати; депоновані рукописи; протоколи і рішення адмін., вчених рад і ін. колегіальних органів, орг-й, установ, відомств.

Каналами поширення первинних документів є видання різних видів.

Видання - продукт, що має самостійне поліграфічне оформлення, який пройшов редакційно-видавничу обробку, має установлені вихідні відомості і призначений для передачі інформації, що знаходиться в ньому. За структурою видання поділяють на моновидання та збірники. За призначенням видання поділяють на наукові, навчальні, наук.-популярні, політ. й ін.

До числа інф. видань відносять видання, що містять систематизованої відомості про опубліковані і неопублік. роботи у формі, зручній для швидкого знайомства з ними, і випущені органами, установами й орг-ми інф. обслуговування.

За характером поміщеної інф-ї і цільового призначення інф видання поділ. на:

бібліографічні; реферативні; оглядові.

Для того, щоб джерела міжн інформації ефективно виконували головну задачу - передавати факти міжнародної обстановки, до них пред'являються такі вимоги:

· оперативність (подача інформації в найбільше короткі строки);

· повнота (наявність істотних даних, щохар.предмет повід-ня з усіх можливих аспектів)

· новизна (наявність нових даних, не відомих раніше);

· надійність (відсутність або мінімум відхилень у порівн. з факт.станом предмета вивчення);

· стислість (мінімально можливий обсяг повідомлень).

Взаємозв'язок джерел і каналів міжнародної інформації

1. Канал «Текст» (передає до 60-80% інформації) і містить джерела:

Офіційні документи: - держави; - інших країн; - міжн. організацій, спілок.

Масові публікації: - місцева преса(регіон. і галуз.);- нац преса; - міжн преса.

Спеціальні видання (прес-релізи, огляди).

Наукові видання: - матеріали конференцій, семінарів, симпозіумів; - літописи; - спеціальні тематичні збірники; - каталоги виставок, ярмарків.

Автоматизовані бази даних.

2. Аудіо-відеоканал (адресат одержує до 20-30% інформації):

Радіопрограми. Телепрограми.

3. Діалог (адресат одержує до10-20% інформації). Джерела:

Співробітники своєї орг-ї.Співробітники ін.орг-й.Представники ін країн. Рекл. агентства, центри сусп. зв'язків. Семінари, конф-ї, ярмарки, виставки.

4. Канал «Експерт» (забезпечує до 5-10% інформації). Джерела:

Консультанти. Експерти.

5. Канал «Джокер» (забезпечує до 1-5% інформації).

Випадкова інформація.

Інформаційний пошук

Інф. пошук - обов'язковий етап задоволення інф. потреб користувача. Він охоплює весь діапазон комунікацій, що виникає між людиною і масивом інформації.

Під інф. пошуком розуміють сукупність логічних і техн. операцій, кінцева мета яких - пошук документів (текстів), відомостей про них, фактів, даних, релевантних до запиту користувача.

Основним поняттям інф. пошуку є поняття релевантності, тобто ступеня відповідності пошукового документа запиту користувача. При цьому розрізняють релевантність документа і релевантність інф-ї.

Релевантність документа - це об'єктивне поняття, оскільки документи, релевантні запиту, можна порахувати, а релевантність інф-ї - поняття суб'єктивне.

У залежності від мети пошуку розрізняють:

· пошук документальний,тобто пошук відомостей про документ або пошук док-та

· фактографічний, тобто пошук даних, фактів, відображених у документах.

У кожному виді пошуку по різному викор-ть семантику документа. За цією ознакою розрізн. пошук: 1) формально-механічний;2)семантичний;3)ситуаційний.

Формально-механічний пошук застосовують у роботі з картковими каталогами, коли шукають адресу (шифр) або бібліографічний опис документа, а також у найпростіших механізованих і автоматизованих інф.-пошукових системах.

При семантичному пошуку зміст документа виражається штучно створеною мовою, яку називають інф.-пошуковою. Користуючись цією мовою, початковий документ скорочують різноманітними засобами, які певним чином відобр. зміст, тобто створюють замінник документа, що називається пошуковим образом документа. Такий же замінник створюють для запиту. У цьому випадку він називається пошуковим образом запиту. Пошук відб. шляхом зіставлення пошукових образів запиту і документів за відповідними правилами.

Ситуаційний пошук передбачає більш глибоку значеннєву переробку документів і інформації, коли логічним опрацюванням з існуючої інформації утвориться нова. Такий пошук здійснюється в інф-логічних системах.

Регламент пошуку розробл. відп. до інф. вимог і запитів користувачів інф-ї.

3. Визначити інформаційні загрози для різних сфер життєдіяльності суспільства; обґрунтувати необхідність протидій інформаційним загрозам на національному рівні.

Інформаційні загрози стали насущною проблемою всіх без винятку країн світу. Сучасне суспільство нерозривно пов'язує різні сфери своєї діяльності із поняттям «інформація». Справедливим є вислів «хто володіє інформацією, той володіє світом».

Які ж саме сфери можуть піддаватися інформаційним загрозам:

1) Е-комерція

2) Е-банкінг

3) Захист авторського права

4) Приватне листування (e-maіl, skype, іcq)

5) Соціальні мережі (захист персональних даних)

6) Промисловість, підприємництво (промислове шпигунство, викрадення нових ідей, проектів, моніторинг діяльності фірми-конкурента і так далі)

7) Мас-медіа, ЗМІ (пропаганда, формування і маніпуляція суспільною думкою)

8) Міська інфраструктура (електро-, водопостачання, інші види ЖК послуг)

9) Робота органів державної влади (захист конфіденційної інформації і такої, що становить державну таємницю, атаки на сайти державних установ і т.д.)

 

Необхідність протидій інформаційним загрозам на національному рівні обґрунтовується усім вищесказаним.

4. Визначити основні принципи роботи і функціонування Інтернет та особливості його використання.

Глобальна інформаційна мережа (Інтернет) об'єднує комп'ютерні мережі для суміс­ного використання ресурсів й обміну інформа­цією. Мережа Інтернет виникла на поч. 70-х XX ст. для допомоги дослідникам і викладачам, щоб забезпечити їх швидкими та ефективними засобами обміну даними. У 1969 Міністерство оборони США створило Бюро передових до­сліджень (АРПА), яке розробило комунікаційну мережу, що не постраждала б унаслідок бойових дій і зберігала б здатність забезпечувати обмін інформацією навіть у разі її часткового руйну­вання. Ця мережа, що отримала назву АРПАНЕТ, фактично стала предтечею Інтернет. В Інтернет об'єднано комп'ютери різних ти­пів, які можуть використовувати різні опера­ційні системи, але всі вони підтримують прий­нятий для обміну інформацією в Інтернеті прото­кол ТСР/ІР (Протокол Управління Передачею/ Протокол Інтернету). Необхідно мати на увазі, що ТСР/ІР не являється єдиним протоколом, що дозволяє з’єднувати різні мережі. Інтернет є багато протокольною мережею, що інтегрує й інші стандарти. Глобальна інформаційна мережа включає в себе: «всесвітнє павутиння» (World Wіde Web), у якому здійснюється пошук та читання гіпертекстових документів; електронну пошту, що використову­ється для обміну повідомленнями в мережі; телеконференції, що дозволяють вести дискусії з різноманітних тем (у телеконференціях усі повідомлення згруповані по темах і відправ­ляються не індивідуальним користувачам, а розміщу­ються в групах новин); обмін файлами (FТР) та ін. Із часу виникнення мережі Інтернет перелік послуг неухильно зростає. Для доступу до послуг Інтернету використовується спеціальне програмне забезпечення: напр., для пошуку інформації вико­ристовують спеціальні інформаційно-пошукові програми, які здійснюють пошук за ключовими словами.

Що стосується особливостей користування Інтернет, то тут слід зазначити те, хто надає комунікаційні та інформаційні послуги в Інтернет. Першою сходинкою роботи мережі Інтернет є послуги провайдерів Інтернет ІSP (Іnternet Servіce Provіders), що роблять можливою доставку повідомлень мережею. Користувачі укладають з цими службами контракт про тип з’єднання з Інтернет. Провайдери можуть бути приватною комерційною компанією, некомерційною громадською організацією, освітньою установою, урядовим органом. Самі провайдери підключаються до регіональної сервісної служби (Regіonal Network Provіders). Далі регіональна Інтернет-служба через мережеві пункти підключення (Network Access Poіnts) з’єднується з основною базою мережі Інтернет. Ця база приводиться в дію сервісними службами, відповідальними за роботе мереж. Інформаційні послуги в Інтернет надають спеціальні компанії або організації – ІCP (Іnternet Content Provіders), що розробляють і поміщають в Інтернеті інформаційні ресурси. Іноді великі ІSP беруть на себе відповідальність за надання інформаційних послуг, комбінуючи у своїй роботі риси ІSP та ІCP. Наступний етап розвитку спектра послуг Інтернет – це перетворення достатньо могутніх ІCP у ASP (Applіcatіon Servіce Provіders). Компанії ASP надають вже не просто «інформаційний зміст», а комплексні, цільові проблемно-орієнтовані послуги, пов’язані з керуванням економічними об’єктами через Інтернет. Фактично це просто нова форма «посередника».

Завдяки Інтернет збільшується міжнародна спів­праця з обміну інформацією, розширення між­народного бізнесу, інтенсифікація освітньої діяльності. В умовах глобалізації світогосподарських про­цесів мережа Інтернет активно використовується в системі зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності держави, у тому числі в сучасній дипломатичній службі. Через цю мережу відомства закордонних справ та їхні дипломатичні представництва здійснюють інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньополітичних інтересів своєї держави, проводять моніторинг найважливіших політичних, економічних та інших подій у світі, регіонах та країнах перебування.

5. Визначити особливості організації інформаційного моніторингу проблемної ситуації.

Термін «інформаційний моніторинг» був уведений на початку 90-х років, під ним розумілася технологія безперервного інформаційного спостереження за об'єктом в інформаційному полі по обраних індикаторах і прогнозу розвитку об'єкта. У класичному розумінні моніторинг є система постійного спостереження, що реєструє події в реальному часі. Додавання терміна «інформаційний» підкреслює, що для таких систем «входом» є не тільки показання приладів, але й відомості, одержувані в результаті обміну інформацією, неструктуровані й інші дані.

В ідеалі система інформаційного моніторингу повинна фіксувати й відслідковувати інформацію із друкованих й електронних ЗМІ, електронних і паперових версій «рукописів», відкритих оглядів і звітів, опублікованих в Internet, в аудио - і відеоформатах і т.п. Таке рішення ставиться до керування знаннями.

Як моніторинг постачає інформацію щодо проблемної ситуації?

· Моніторинг постачає в першу чергу факти, які описуються проблемну ситуацію. Щодо фактів принципове значення мають джерела інформації про державну політику та суспільство.

· Моніторинг відповідає на питання «Що сталось, яким чином і чому?»

· Фактично проблемні ситуації є наслідками політики, а тому моніторинг постачає інформацію про наслідки політики.

Моніторинг ЗМІ можна розділити на два основні напрями: 1) накопичення інформації, її первинна обробка, підсумкову інформацію по цьому напряму доцільно видавати один раз в 3–4 дні, але можна і щодня; 2) основний напрям – аналітична обробка масиву інформації. Мета – відстежування ситуації в динаміці, визначення можливих напрямів розвитку, прогнозування, підготовка рекомендацій. Підсумкова інформація видається кожного тижня (досвід показує, що при збільшенні терміну підготовки підсумкового аналітичного документа більше 2-х тижнів різко знижується його корисність і ефективність).

6. Визначити політичні функції мас-медіа у державах сталих та нових демократій.

Функції ЗМІ різноманітні. У будь-якому сучасному суспільстві вони в тій чи іншій формі виконують ряд загальних політичних функцій.

Інформаційна. Мабуть, найважливішою з них є інформаційна функція. Суть її в одержанні і поширенні відомостей про найбільш важливі для громадян і органів влади події. Інформація, передана мас-медіа, включає не тільки неупереджене, фотографічне висвітлення тих або інших фактів, а й їхнє коментування та оцінку. До політичної інформації належать ті відомості, які мають суспільну значимість і потребують уваги з боку державних органів або чинять на них вплив.

Просвітництво. Інформаційна діяльність ЗМІ дає людям можливість адекватно судити про політичні події й процеси лише в тому випадку, якщо вона виконує й просвітницьку функцію. Ця функція виявляється в повідомленні громадянам знань, завдяки чому можна адекватно оцінювати й упорядковувати зведення, одержувані зі ЗМІ й інших джерел, правильно орієнтуватися в складному й суперечливому потоці інформації. Звичайно, ЗМІ не можуть забезпечити систематичне й глибоке засвоєння політичних знань. І все-таки мас-медіа, супроводжуючи людину протягом усього її життя, в тому числі і після завершення навчання, значною мірою впливають на сприйняття нею політичної і соціальної інформації.

Соціалізація. Освітня роль ЗМІ тісно пов'язана з функцією соціалізації, і власне кажучи, переростає в неї. Однак якщо політична освіта передбачає систематичне набуття знань і розширює пізнавальні й оцінювальні можливості особистості, то політична соціалізація передбачає засвоєння людиною політичних норм, цінностей і зразків поведінки. Вона дає особистості можливості адаптуватися до соціальної дійсності. У демократичному суспільстві найважливіше політико-соціалізаційне завдання ЗМІ — масово впроваджувати засновані на повазі закону і прав людини цінностей, навчання громадян мирно розв'язувати конфлікти, не ставлячи під сумнів суспільний консенсус з основоположних питань державного устрою.

Критика і контроль. Критика ЗМІ відзначається широтою або навіть необмеженістю свого об'єкта. Так, якщо критика з боку опозиції звичайно концентрується на уряді і партіях, які його підтримують, то об'єктом уваги мас-медіа є і президент, і уряд, і королівські особи, і суд, і різні напрями державної політики, і самі ЗМІ. Їхня контрольна функція ґрунтується на авторитеті суспільної думки. Хоч ЗМІ, на відміну від державних і господарських органів контролю, не можуть застосовувати адміністративні або економічні санкції до порушників, їхній контроль часто не менш ефективний і навіть, можливо, більш строгий, оскільки вони дають не тільки юридичну, а й моральну оцінку тим чи іншим подіям і особам.

У демократичному суспільстві ЗМІ в здійсненні контрольної функції спираються як на суспільну думку, так і на закон. Вони проводять власні журналістські розслідування, після публікації результатів яких нерідко створюються спеціальні парламентські комісії, заводяться кримінальні справи або приймаються важливі політичні рішення.

Мобілізаційна. Вона виражається в спонуканні людей до відповідних політичних дій (або свідомій бездіяльності), в їхньому залученні в політику. ЗМІ мають великі можливості впливу на розум і почуття людей, на їхній напрям думок, способи і критерії оцінок, стиль і конкретну мотивацію політичного поводження.

Коло політичних функцій ЗМІ не вичерпується перерахованими. Деякі вчені, підходячи до цього питання з інших позицій, виділяють такі їхні функції, як:

інноваційна, що виявляється в ініціюванні політичних змін шляхом широкої і наполегливої постановки відповідних суспільних проблем і привертання до них уваги влади і громадськості;

оперативна — обслуговування ЗМІ політики відповідних партій і асоціацій;

формування громадської думки;

артикуляція різних суспільних інтересів,

конституювання й інтеграція політичних суб 'єктів. Вони забезпечують представникам різних суспільних груп можливість привселюдно виражати свою думку, знаходити і поєднувати однодумців, згуртовувати їх спільністю цілей і переконань, чітко формулювати і репрезентувати у суспільній думці свої інтереси.

7. Визначити роль та місце України в європейському масовокомунікаційному просторі.

Україна з часу проголошення незалежності стала на шлях глобалізації системи масової комунікації, розвитку власної інформаційної індустрії. Ми відчули потребу у формуванні свого, власного інформаційного простору, не залежного від Москви. Серед засновників видань, які розповсюджуються по всій Україні, перше місце посідають комерційні структури, друге - приватні особи, третє - наукові та науково-виробничі установи, четверте й п’яте відповідно поділяють органи державного управління та громадські організації. Більшість видань із загальнодержавною та зарубіжними сферами розповсюдження засновані недержавними структурами.

На сьогодні в Україні існує велика кількість періодичних видань. З них зареєстровано і перереєстровано багато видань для загальнодержавної, регіональної й зарубіжної сфери розповсюдження: газет, журналів, бюлетенів, альманахів, збірників, календарів, дайджестів.

Протягом періоду до 2010 року Національна рада вела активну міжнародну діяльність, традиційно співпрацювала з регуляторними органами інших країн у рамках Європейської платформи регуляторних органів (The European Platform of Regulatory Authorities – EPRA). Делегації від Національної ради брали участь у чергових засіданнях EPRAю Протягом 2010 року Національна рада продовжувала співпрацювати з Координатором проектів ОБСЄ в Україні.

Результативною є співпраця Національної ради з Радою Європи в рамках спільної програми Ради Європи та Європейської Комісії щодо допомоги ЗМІ в Україні.

Активна участь Національної ради у міжнародних форумах, присвячених розвитку телерадіоінформаційної сфери, сприяла ратифікації Україною Європейської конвенції про транскордонне телебачення.

 

Висвітлення подій в європейських країнах українськими мас-медіа у більшості випадків аж ніяк не можна назвати об’єктивним. Із різних причин. Певна більшість газет, журналів і телеканалів є тією чи іншою мірою партійно заангажованими, отже, подають події під дуже вузьким кутом зору і проводять ретельну селекцію цих подій. Інші - так звана «жовта преса» та приватні радіостанції - прагнуть привернути увагу аудиторії до сенсаційних скандалів, кримінальних новин, приватного життя відомих людей. Нарешті, урядові мас-медіа зосереджуються переважно на офіціозі. Що ж стосується самої проблеми необхідності входження України до Європи, то вона переважно лише декларується, не підкріплюючись аргументами.

Слід зазначити, що навіть у тих мас-медіа, які по-справжньому налаштовані на європейський напрямок розвитку України і які намагаються дати аудиторії правдиве уявлення про життя Західної Європи, майже відсутній аналіз досвіду країн, що вже пройшли стадію реінтеграції. Йдеться про більшість держав колишнього комуністичного блоку. Тим часом досвід цих країн є надзвичайно цікавим і повчальним для України, оскільки певні проблеми на шляху "повернення до Європи" у всіх є спільними. Як і способи їхнього розв’язання.

Нарешті, окремо варто підкреслити, що нині в Україні для пересічного громадянина (який недостатньо володіє, скажімо, англійською чи французькою мовами) майже відсутня можливість ознайомитися з поглядом західноєвропейців на самих себе і на світ. Якщо кілька років тому провідні телеканали України транслювали з синхронним перекладом випуски теленовин провідних західних агенцій, а нерідко - і пізнавальні та розважальні передачі, то тепер цього майже немає. Отож, український глядач практично позбавлений можливості подивитися на світ очима Європи. А це надзвичайно потрібно для адаптації до європейських культурних і світоглядних цінностей.

Перш ніж озвучувати роль України в європейському масовокомунікаційному просторі, необхідно окреслити її місце там. Присутність України в європейському міжнародному (регіональному) масовокомунікаційному просторі на сьогоднішній день не відзначається особливим розмахом. Причиною цьому є, перш за все, мовний бар’єр: мізерна частка українських газет та журналів сьогодні видаються відмінними від української та російської мовами. Якщо ж такі видання й існують, то їх аудиторія охоплює лише іноземних туристів у готелях українських міст-мільйонників.

Щодо телебачення, то Україна має достатню кількість телеканалів, що мають супутниковий режим мовлення, однак їх контент і знову ж мова не сприяють поширенню інтересів жителів європейських країн до інформації з цих каналів. Радіо ж в Україні має виключно внутрішню аудиторію за цільову.

Найкраща ситуація склалася з Інтернет-ЗМІ: на порталах інформаційних агенцій та ресурсах новин є можливість знайти інформацію англійською мовою, проте пенетрація Інтернет у Європі не дозволяє всім жителям сусідніх з Україною держав долучитися до споживання українського Диджитал-контенту. Інтернет-контент в цьому випадку, так чи інакше, є об’єктом споживання тих верств населення європейців, які використовують Всесвітню павутину як основний канал пошуку інформації. При цьому ці громадяни часто-густо шукають щось конкретне, внаслідок чого заходять на такі досить спеціалізовані портали.

Додати Україні більшої ваги у європейському масовокомунікаційному просторі дозволить активніша робота в цьому напрямі. На порядку денному стоїть питання запуску на європейському телеканалі Euronews програм українською мовою. Це дозволить Україні більше впливати на контент-політику цього каналу, а його полімовність дозволить цій політиці отримати звучання.

8. Показати місце PR-підрозділу у функціональній структурі транснаціональної корпорації.Охарактеризувати основні напрями роботи та ієрархію PR

Необхідність існування PR-підрозділу сьогодні стає все більш очевидною для багатьох ТНК, адже будь-яка корпорація функціонує в рамках складного навколишнього середовища, яке може включати ринок певних товарів і послуг, конкурентів, партнерів, інвесторів, певні цільові аудиторії, ЗМІ, державні та громадські органи в масштабах конкретної місцевості, всієї країни і навіть світу. Крім названих зовнішніх суб'єктів, на діяльність організації великий вплив мають і внутрішні - а саме, її співробітники. Таким чином, щоб отримувати користь і мінімізувати збиток від всіляких зв'язків і залежностей, в умовах яких існує і функціонує корпорація, необхідне ефективне управління ними. Чим більша ТНК, тим більшу увагу їй доводиться приділяти захисту активів і репутації. У цьому й полягає головна мета PR-підрозділу великої фінансово-промислової групи (холдингу, ТНК) - створення стабільного іміджу з великим запасом міцності, здатного витримати можливі кризові ситуації. І необхідна умова досягнення цієї мети - організація ефективної роботи PR - відділу.

Основними цілями PR-підрозділу у функціональній структурі ТНК є:

· позиціонування об'єкта PR, тобто створення та підтримка сприятливого іміджу корпорації, подолання «бар'єру недовіри» до підприємства

· отримання конкурентної переваги

· вивчення впливу зовнішнього середовища на діяльність транснаціональної корпорації, моніторинг змін державної політики, міжнародного становища, громадської думки, настроїв громадськості.
У зв'язку з цим, до основних напрямів роботи PR-підрозділу у функціональній структурі ТНК належать:

· формування образу корпорації як цілісного члена суспільства шляхом забезпечення комунікації підприємства з його соціальним середовищем

· розширення впливу підприємства в суспільстві

· формування кола «друзів» ТНК серед авторитетних, відомих і впливових політиків, вчених, діячів мистецтв, культури, освіти і т. д.

· створення певного психологічного клімату в самій корпорації, яка спрямована на гармонізацію внутрішньокорпоративних відносин (внутрішньокоропоратиний PR)

· участь (разом з керівництвом) у розробці стратегії розвитку ТНК

· робота зі ЗМІ

· консультування та підтримка керівництва корпорації

· лобістська діяльність

· PR-супровід спеціальних заходів

· створення та підтримка Інтернет – сайту корпорації

· створення PR-стратегій по виходу з можливих кризових ситуацій (антикризовий PR).

Існують декілька підходів до організації діяльності PR-підрозділу у структурі ТНК, з-поміж яких варто виділити наступний «PR-фахівець як член вищої ланки керівництва і підпорядкований йому PR-підрозділ»:

 

Директор заступник директора з питань PR

 

 

Відділ фінансів адмін.відділ маркетинг, реклама Public Relations

 

9. Дати оцінку випадковим подіям та основним співвідношенням теорії ймовірностей при моделюванні проблемних ситуацій міжнародних відносин.

Для соціальних систем заповнювачами каналів зв'язку між елементами системи можуть бути:

q реальні (фізичні) предмети, з їх кількісним та якісним описом;

q інформація, у вигляді повідомлень про події в системі.

Існує тісний системний зв’язок між елементами системи та інформацією про них. Величини, що можуть приймати різні значення в залежності від зовнішніх умов, називають випадковими чи стохастичними за природою. Будь-яка величина в системі є наслідком дії інших величин. Випадковою вона вважається тоді, коли зв’язок між причинами та наслідками не може бути встановлений відомими аналітичними методами. Це відбувається через недостачу знань, відсутності доступу до інформації та потрібного обладнання, чи небажання описувати процес повністю. Таким чином, випадковість – міра недоступності знань для дослідника.

Подія - будь який факт, який за результатом досліду може відбутися, чи не відбутися.

Події за результатом поділяються на:

- достовірні (відбудуться обов’язково);

- неможливі (не відбудуться ніколи);

- випадкові (можуть відбутися, чи не відбутися).

Імовірність – числова характеристика, що відображає можливість появи події за результатом експерименту, який повторюватися необмежену кількість разів. Про імовірність події можна казати тільки в рамках певного дослідження. Числове значення імовірності достовірної події дорівнює 1, неможливої дорівнює 0, випадкової знаходиться в інтервалі від 0 до1 (включаючи 0 та 1).

Якщо в конкретному експерименті поява події A виключає появу події В, такі події називають несумісними. Якщо в конкретному експерименті поява події A не виключає появу події В, такі події називають сумісними. Якщо в конкретному експерименті поява події Ā, складається з того що подія A не відбувається, такі події називають протилежними та їх імовірність пов’язана співвідношенням: Р(Ā) = 1 - Р(A). Якщо в конкретному експерименті поява події A не залежить від появи події В, такі події називають незалежними, в протилежному випадку - залежними. Поняття залежність та сумісність подій характеризують різні властивості подій і їх не можна плутати. Несумісні події завжди залежні (згідно визначення несумісних подій, поява подія A повністю виключає появу події В). Сумісні події можуть бути як залежними, тек і незалежними (згідно визначення сумісних подій, якщо подія A відбулась то відбудеться чи не відбудеться подія В залежить від умов експерименту). Якщо імовірність того, що подія А відбудеться дорівнює P(А), то імовірність того, що подія не відбудеться, дорівнює: Р(Ā) = 1 - Р(A).

Умовна імовірність – імовірність здійснення події A при умові, що відбулась подія В (позначається як Р(A|В)). Якщо події А та В незалежні, тоді Р(A|В)= Р(A).

Імовірність одночасного настання двох незалежних подій визначається добутком їхніх ймовірностей: P(АВ) = P(А) P(В). Імовірність одночасного настання двох залежних подій визначається формулою Байеса: P(А|B) P(B) = P(B|А) P(А), де ліворуч і праворуч записане те саме – імовірності одночасного настання двох залежних подій.

Формули Байеса чи байесовский підхід до оцінки імовірнісних зв'язків для простих подій і дискретно розподілених випадкових величин відіграють вирішальну роль при прийняті рішення в умовах невизначеності, коли для зменшення невизначеності необхідно збільшити кількість інформації про систему.

10. Дати оцінку засобам визначення інформаційних потреб в галузі міжнародних відносин.

Інформаційна потреба – потреба, що виникає, коли завдання, що стоїть перед користувачем в процесі його професійної діяльності або в його соціально-побутовій практиці, не може бути досягнута без залучення додаткової інформації.

Одним із важливих умов забезпеченості суспільно необхідного рівня інформованості користувача інформації в галузі міжнародних політичних, правових, військових, соціально-економічних відносин є точне визначення його інформаційних потреб.

Співвідношення інформаційних потреб і інтересів є складною залежністю, що обумовлюється рівнем суспільної свідомості, світоглядом і ерудицією адресата, специфікою фахової діяльності, психологічними особливостями. Інформаційні потреби формуються під впливом багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників, у першу чергу пов'язаних із необхідністю розв'язання перспективних (стратегічних) і оперативних (поточних) завдань міжнародного співробітництва.

Як аксіому визначимо, що будь-яка потреба завжди конкретна настільки, наскільки конкретно визначено завдання для її реалізації.

Інформаційні потреби можуть бути забезпечені: як за рахунок відносно незначного збільшення обсягу додатково регульованих потоків вхідної інформації, так і за рахунок глибокого дослідження (аналізу) зібраних даних стосовно соціальних процесів, навколишнього середовища.

Прийнято виділяти двох основних види ІП: • поточні, обумовлені властивою людині допитливістю і що полягають в його прагненні бути в курсі всього, що відбувається в світі; • конкретні (спеціальні), полягаючі в прагненні отримати інформацію, необхідну для вирішення конкретного завдання, - дослідницькою, професійною, управлінською і тому подібне Конкретні ІП певною мірою залежать від особливостей завдань, для вирішення яких необхідна відповідна інформація.

У широкуму розумінні інформаційні потреби -це необхідність в інформації, що вимагає задоволення і зазвичай виражається за допомогою інформаційного запиту

В процесі задоволення інформаційної проблеми виникає інформаційний пошук. Інформаційним пошуком називається деяка послідовність операцій, що виконуються з метою відшукання документів, що містять певну інформацію (з подальшою видачею самих документів або їх копій), або з метою видачі фактичних даних, що є відповідями на дані питання.

Спонукальна причина виникнення інформаційного пошуку -це інформаційна потреба, виражена у формі інформаційного запиту. Об'єктами інф пошуку можуть бути документи, відомості про їх наявність і (або) місцезнаходження, фактографічна інформація.

Інформаційний пошук здійснюється за допомогою інформаційно-пошукових систем (ІПС).

ІПС - це комплекс зв'язаних один з одним окремих частин, призначений для виявлення в якій-небудь сукупності елементів інформації, що відповідає поданому інформаційному запиту. Сукупність елементів інформації, в якому здійснюється інформаційний пошук, називається пошуковим масивом. ІПС поділяються на документальні та фактографічні.

Документальні ІПС у відповідь на інформаційні запити, що вводяться в них, видають оригінали, копії або адреси зберігання документів, що містять необхідну інформацію. Підклас документальних ІПС, що видають лише бібліографічні описи (БО) шуканих документів, інколи називають бібліографічними ІПС.

На відміну від документальних ІПС фактографічні пошукові системи призначені для видачі безпосередньо необхідної інформації (формули, дати,цифри). Принципових відмінностей між документальними і фактографічними ІПС немає.

Принципових відмінностей між документальними і фактографічними ІПС немає. Якщо провести аналогію, то документальні ІПС відрізняються від фактографічних не більшою мірою, чим первинні наукові документи від довідників. Основною ознакою, об'єднуючою документальні і фактографічні ІПС в один загальний клас, є те, що і перші, і другі можуть по запитах видавати таку і лише таку інформацію, яка була раніше в них введена.

11. Дати оцінку класичним методам аналізу документів у сфері міжнародних відносин.

Класичні (традиційні) методи аналізу документів – сукупність операцій, що дозволяють інтепретувати текст згідно із метою дослідника. Це викликано тим, що кожний документ створювався зі своєю метою, що часто не збігається з метою дослідника.

Спільним для всіх класичних методів є наявність зовн. та внутр. аналізу документа.

Зовнішній аналіз документа дозволяє зробити висновки щодо істор.обставин, у яких створюв. док., його дійсних намірів, дозволяє перевірити надійність і достовірність док.