Схема протиепідемічних заходів у епідемічному осередку

1. Заходи, спрямовані на джерело збудника інфекції:

- своєчасне виявлення хворих і носіїв патогенних мікроорганізмів;

- забезпечення ранньої діагностики захворювань;

- облік хворих і носіїв;

- ізоляція джерел інфекції (госпіталізація або ізоляція в домашніх умовах);

- лікування в поліклінічних умовах;

- санація носіїв і хворих із хронічними формами хвороб;

- проведення бактеріологічного контролю за звільненням хворого від збудників;

- санітарно-просвітницька робота, гігієнічне виховання хворих і носіїв;

- диспансерний нагляд за перехворілими, хворими на хронічні форми, хронічними носіями.

2. Заходи, спрямовані на розрив механізмів передачі:

- поточна й завершальна дезінфекція в осередку;

- відбір проб із об’єктів навколишнього середовища для лабораторного дослідження;

- заборона використання продуктів, води та інших об’єктів, що можуть бути чинниками передачі в даному осередку.

3. Заходи, спрямовані на осіб, які знаходилися в контакті з джерелом збудника інфекції:

- активне виявлення контактних осіб;

- вирішення питання про ізоляцію контактних;

- медичне спостереження;

-  лабораторне обстеження;

- санітарно-просвітницька робота;

- специфічна та неспецифічна профілактика.

Заходи відносно хворого як джерела інфекції здійснюються з метою його раннього виявлення та ізоляції. Діагноз захворювання формулює лікар або фельдшер на підставі клінічної картини. Для його підтвердження використовують епідеміологічні дані, результати лабораторних та інструментальних досліджень.

Усі випадки інфекційних захворювань підлягають обов'язковому обліку в лікувально-профілактичних установах. У разі виявлення грипу, ангіни, гострих катарів верхніх дихальних шляхів заповнюють статистичний талон (форма 25-у). У разі виявлення висипного, поворотного, черевного тифів, паратифів А і В, дизентерії, коліту, ентероколіту, токсичної диспепсії (в дітей до 1 року), кору, дифтерії, скарлатини, цереброспінального менінгіту, епідемічного енцефаліту, поліомієліту, туляремії, сказу, лептоспірозу, вірусного гепатиту, сибіркової виразки, кліщового енцефаліту, малярії, бруцельозу, правця, коклюшу, сапу, ящуру та інших інфекційних хвороб заповнюють термінове повідомлення (ф-58) і в найкоротший термін (не пізніше 12 год. ) направляють у санітарно-епідеміологічну станцію. У разі виявлення карантинних хвороб (чума, холера, натуральна віспа, жовта лихоманка) або за підозри на них термінові повідомлення треба відправляти в санітарно-епідеміологічну станцію негайно з посильним і телефоном.

Ізоляція інфекційного хворого при багатьох хворобах є необхідною, особливо при висококонтагіозних. У разі виявлення випадків чуми, холери, натуральної віспи, сибіркової виразки, висипного, черевного тифів, дифтерії, гострих вірусних гепатитів госпіталізація хворих абсолютно необхідна. Щодо госпіталізації хворих на інші інфекційні хвороби слід керуватися ступенем тяжкості перебігу хвороби та умовами епідемічної обстановки.

Однак при більшості інфекційних хвороб госпіталізація й ізоляція залишаються радикальним заходом, що запобігає подальшому розповсюдженню хвороби. Іноді тимчасову ізоляцію хворого можна і треба здійснювати в дитячому садку, яслах, інтернаті. У цьому разі до відправлення хворого в лікарню в дитячій установі має бути розгорнутий ізолятор.

За рішенням епідеміолога і клініциста хворий може бути залишений удома, але при цьому необхідно забезпечити захист оточення від зараження і запобігти винесенню збудника інфекції з вогнища. Для цього хворого ізолюють у окремій кімнаті або її частині — в цьому разі ліжко відокремлюють від іншого приміщення ширмою; хворого забезпечують окремим посудом і предметами догляду. Членів родини, які доглядають за хворим, інструктує епідеміолог (або лікар-клініцист) про поточну дезінфекцію предметів догляду, посуду, виділень та ін. Співробітники лікувально-профілактичної установи та санітарно-епідеміологічної станції здійснюють постійний контроль за станом хворого і за виконанням протиепідемічного режиму.

Дезінфекція як протиепідемічний захід проводиться з метою розриву шляхів поширення збудників інфекційної хвороби. У разі виявлення випадків чуми, щурячого висипного тифу і деяких інших хвороб необхідне проведення дезінфекції, дезінсекції і дератизації. При холері, черевному тифі, паратифах А і В, дизентерії в епідемічному осередку в літню пору разом із дезінфекцією проводиться дезінсекція. При таких хворобах як кір, епідемічний паротит, краснуха, грип, кашлюк, збудники яких нестійкі, дезінфекція обмежується провітрюванням приміщення і вологим прибиранням навколишніх предметів.

Заходи відносно осіб, які контактували з хворим, визначаються епідеміологічними особливостями конкретної інфекційної хвороби. У випадках реєстрації карантинних хвороб (чуми, холери, натуральної віспи) всі контактні особи ізолюються в спеціально розгорнутих госпіталях. У населеному пункті, де виявлений хворий, установлюється суворий карантин. Зміст заходів під час спостереження за ізольованими особами визначається епідеміологічними особливостями хвороби.

У разі виявлення захворювань на висипний і черевний тиф, кишкові інфекції, дифтерію, скарлатину, кір та інші контагіозні інфекції всі контактні особи підлягають спеціальному обліку й медичному нагляду. Терміни і зміст медичного нагляду визначаються епідеміологічними особливостями захворювання. У випадках виявлення інфекційних захворювань у дитячих організованих колективах (дитячих яслах, садках, школах) проводяться заходи, що обмежують контакти дітей, посилений медичний нагляд за контактними та їхнє лабораторне обстеження з метою раннього виявлення й ізоляції захворілих дітей.

Для запобігання виникненню нових випадків захворювань у вогнищах інфекційних хвороб здійснюються заходи специфічної профілактики, а при деяких інфекційних хворобах — запобіжної хіміопрофілактики. Специфічна профілактика в осередку інфекційного захворювання проводиться методами активної і пасивної імунізації, застосуванням бактеріофагів і т.п. У деяких випадках проводять запобіжне лікування антибіотиками й іншими хіміопрепаратами.