Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Соціальна політика в УкраїніСтр 1 из 6Следующая ⇒
Соціальна політика в Україні (доц. Овчарова Л.М.) Поняття соціальної політики, її цілі і завдання. Соціальна політика — це цілеспрямована діяльність суб'єктів з метою забезпечення соціального захисту і створення умов для формування безпечного соціального середовища людини. У такому аспекті соціальна політика передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення системи соціальних амортизаторів суспільних, зокрема ринкових, ризиків і формування соціальних стандартів. Іншими словами, соціальна політика у вузькому розумінні — це діяльність суб'єктів соціально-політичного життя, спрямована на формування соціальної безпеки людини й суспільства. Мета соціальної політики полягає у створенні умов для формування, розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, всебічного розкриття, самореалізації творчого соціального потенціалу людини, особистості, її сутнісних сил, а також для задоволення людиною соціальних потреб та інтересів, освоєння соціальних цінностей, підтримання в суспільстві соціальної злагоди, стабільності та соціальної цілісності, самовідтворюваного, самодостатнього рівня соціодинаміки, соціального прогресу. Соціальна політика за умов трансформації суспільних відносин, формування соціальної держави й громадянського суспільства має на меті звузити, а в перспективі звести нанівець роль у соціальному житті чинників, що втрачають соціальне значення або гальмують процес суспільної соціодинаміки, і створити умови для посилення ролі чинників, детермінант, що сприяють соціальному поступу, посилюють соціальну безпеку людини. Нині мета соціальної політики полягає в розв'язанні суперечностей суспільного, соціального розвитку, що гальмують процес формування соціально орієнтованої економіки, становлення середнього класу, соціальної мобільності, утвердження дійових механізмів соціального життєзабезпечення людини як основного суб'єкта соціального розвитку. У цьому зв'язку завдання соціальної політики — забезпечити чітке функціонування системи соціально-політичних інститутів, які є суб'єктами соціальної політики, здійснення координації, узгоджувальної діяльності елементів системи, усвідомленої спрямованості їх зусиль, формування оптимального співвідношення й підтримання необхідних пропорцій між цими елементами, приведення до стрункої системи різноманітних дій усіх її учасників, спрямування різних форм, методів і засобів соціальної політики на досягнення очікуваних результатів, насамперед на досягнення адекватності цілеспрямованої діяльності суб'єктів соціальної політики, пов'язаної з освоєнням і творенням соціального буття, розвитком соціальної сфери, вимогами об'єктивних закономірностей суспільного прогресу, сучасною логікою розвитку цивілізації.
Що ж до конкретних завдань соціальної політики, то основними з них в українському суспільстві на етапі його трансформації є: - створення умов для реалізації соціального потенціалу людини; - сприяння розвитку соціальних та соціально-ринкових відносин; - перетворення соціальних чинників на одну з домінант економічного зростання; - розвиток соціально-трудових відносин; - реформування системи соціального захисту, соціального страхування і пенсійного забезпечення; - посилення адресності підтримки соціально незахищених верств населення; - реформування ринку праці та зайнятості населення; - забезпечення випереджаючого зростання вартості робочої сили; - реформування системи охорони здоров'я; - здійснення активної демографічної політики. Поняття, суспільна необхідність соціального страхування. Об’єкт і Суб’єкти страхування. Страхування це діяльність, яка полягає у створенні грошових фондів з внесків фізичних і юридичних осіб та подальше використання цих фондів для відшкодування цим фізичним або юридичним особам шкоди в разі настання різних заздалегідь обумовлених подій в їх житті і діяльності. Предметом соціального страхування є соціально-економічні відносини, сутнісні зв'язки і інтереси соціальних суб'єктів (працівників і роботодавців), громадських організацій і держави з приводу захисту працівників, самозайнятого населення від факторів, що знижують якість життя і їх соціальний статус. Суб'єктами страхових відносин є страховики будь-якої організаційно-правової форми, які отримали ліцензію на проведення страхової діяльності на території України і страхувальники - фізичні або юридичні особи, які уклали зі страховиком договір страхування.
Об'єктом страхового захисту різних видів соціального страхування є ризик втрати заробітної плати у трудозанятого населення і ризик нести додаткові витрати, пов'язані з лікуванням. З точки зору ймовірності настання несприятливих умов можна сказати, що економічна сутність соціального страхування полягає в тому, що збиток одного страхувальника розподіляється і покривається за рахунок коштів всіх страхувальників. З економічної точки зору страхування виконує такі функції: розподільний - пов'язана з формуванням страхового фонду за рахунок фіксованих платежів, при цьому в разі настання несприятливих подій збиток солідарно понесуть всі учасники страхування; -рісковую - відшкодування ризику і можливої шкоди; -предупредітельную - пов'язана з функціонуванням страхового фонду, який призначений для полегшення понесеного збитку і створюється до настання можливих несприятливих подій на випадок їх виникнення; Ощадну - пов'язана зі збереженням грошових коштів з метою формування страхового фонду; Контрольну - пов'язана з контролем над формуванням і цільовим використанням коштів страхового фонду. Імовірність настання матеріальної незабезпеченості в результаті втрати заробітку або трудового доходу з об'єктивних, соціально значимих причин, необхідність додаткових витрат на лікування та соціальні послуги називається соціальним ризиком. Соціальними визнаються ризики, що виникають з причин суспільного характеру і захиститися то яких індивідуально з високим ступенем надійності в більшості випадків неможливо. В умовах ринкових відносин сфера державного соціального забезпечення і його можливості неминуче скорочуються. Зростання ступеня ризику в економічній і соціальній сферах можна розглядати як закономірний процес, як «зворотний бік» економічної свободи. У цих умовах зусилля держави переносяться на вразливі верстви населення - інвалідів, дітей, людей похилого віку. Питання соціального захисту трудозанятого населення стає обов'язком їх самих і роботодавців. Світовий досвід показує, що захист від конкретних видів соціального ризику найбільш ефективно може бути організована в рамках окремих напрямків соціального страхування: -пенсіонное страхування (по старості, інвалідності, втрати годувальника); -медичне страхування (оплата медичної допомоги), включаючи оплату тимчасової непрацездатності; -страхування від нещасних випадків на виробництві (виробничий травматизм, професійні захворювання, пенсії утриманцям загиблих на виробництві); -страхування у зв'язку з безробіттям (допомоги по безробіттю, перенавчання та працевлаштування).
Типи пенсійних систем. При всьому різноманітті існуючих у світі пенсійних систем їх можна звести до двох великих груп: з фіксованими виплатами і з фіксованими відрахуваннями. У першому випадку кожному учаснику пенсійної системи після досягнення пенсійного віку нараховується пенсія певного розміру, що залежить від заробітної плати в останні роки трудової діяльності і сукупного стажу роботи. Виплата пенсії здійснюється у вигляді довічного ануїтету з повною або частковою індексацією відповідно до національного законодавства.
У другому випадку розмір майбутніх виплат залежить від суми сукупних відрахувань і доходів від інвестування, які можуть бути як позитивними, так і негативними (що збільшує або зменшує розмір виплат). Причому відсутні які б то не було гарантії отримання певного розміру пенсійних виплат: все залежить від обсягу накопичених коштів. При виході на пенсію можлива і одноразова виплата всієї суми без конверсії її в ануїтет. Згідно законодавства в Україні передбачається трирівнева система пенсійного забезпечення. Перший рівень -солідарная система пенсійних виплат (пенсії з поточних надходжень), яка є обов'язковою і передбачає встановлення розмірів пенсій залежно від трудового стажу і розміру заробітної плати, з якої сплачено внески, облік останніх здійснюється персоніфіковано в Пенсійному фонді України. Другий рівень-система накопичувального пенсійного забезпечення в рамках загальнообов'язкового пенсійного страхування. Впровадження цієї системи передбачає акумулювання тієї частини внесків, які знаходяться на персональних рахунках громадян, є персоніфікованими, що враховуються на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках, накопичення їх в єдиному Накопичувальному фонді, подальше інвестування цих коштів з метою отримання інвестиційного доходу. Виплати з накопичувального пенсійного фонду разом з пенсією, яка буде виплачуватися із солідарної пенсійної системи з поточних надходжень (пенсія 1уровня), в загальній сумі забезпечать розмір пенсії на рівні більше ніж 50% заробітної плати працівника, яку він отримував до виходу на пенсію. Кошти в розмірах, які обліковуються на індивідуальному накопичувальному пенсійному рахунку, будуть належати застрахованій особі і передаватися спадкоємцям у встановленому законом порядку. Активи Накопичувального пенсійного фонду будуть використовуватися для внутрішніх інвестицій в національну економіку, що, в свою чергу, буде сприяти збільшенню надходження коштів до Пенсійного фонду та виплати пенсій з поточних надходжень. Перший і другий рівні системи пенсійного забезпечення складають систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачається розподіляти між Пенсійним і Накопичувальний фондами. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі можуть призначатися пенсії за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також надаватися соціальні послуги. За рахунок накопичувального фонду можуть здійснюватися: довічна пенсія з установленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя, одноразова виплата.
Третій рівень-система недержавного пенсійного забезпечення, яка базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбаченому законодавством про недержавне пенсійне забезпечення. Недержавне пенсійне страхування з 1 січня 2004 року регулюється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Перший і другий рівні щодо зрозумілі населенню і приймаються населенням. Третій же рівень є абсолютно новим напрямком соціальної і фінансової захисту населення. Основою цієї системи стануть недержавні пенсійні фонди, в тому числі створені за кооперативним і професійними ознаками. Недержавне пенсійне страхування регулюється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення». Моделі соціальної політики. Корпоративна модель. Основна ідея полягає в тому, що відповідальність за долю свого персоналу несе організація, де працює даний громадянин. Корпорація стимулює співробітників до внесення трудового вкладу в діяльність підприємства і пропонує різні страхові гарантії у вигляді часткової оплати медичних, рекреаційних послуг і пенсійного забезпечення. Соціал-демократична модель також носить назву нордичної або скандинавської. Основним її принципом соціального захисту і забезпечення є універсальність. Відповідно до її політикою, всі громадяни мають право на соціальне забезпечення і страхування, які реалізуються через державний бюджет. Державні податки, які реалізуються через роздрібні послуги, мають непрямий характер, прямим податком обкладаються тільки доходи. Соціал-демократична модель базується на таких принципах: незалежно від продуктивності і вікової категорії, всі громадяни мають однакову цінність; соціальна підтримка і допомога реалізується в добровільному порядку; соціальний захист повинен охоплювати всі сфери життя і бути безперервною; соціальне забезпечення має вирівнювати соціальні умови всіх категорій населення. Дана модель активно використовується в політиці таких держав, як Данія, Швеція, Фінляндія і Норвегія. Ліберальна модель соціальної політики розглядає ринок, як основний інструмент для організації взаємодії між людьми. Дана модель передбачає соціальний захист залишкового типу, коли люди можуть існувати в суспільстві і без соціального забезпечення. Держава в даному випадку несе обмежену відповідальність за соціальне забезпечення населення. Через такого характеру фінансування реалізація ліберальної моделі залежить від великого рівня неформальної та добровільної допомоги. Дана модель застосовується в Англії, Великобританії, США та Ірландії. Соціальна політика в Україні (доц. Овчарова Л.М.)
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-05-27; просмотров: 68; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.135.183.1 (0.012 с.) |