Концептуальна модель професійної підготовки майбутніх соціологів на засадах особистісно орієнтованого підходу

У статті проаналізовано наукову літературу, що містить інформацію з питань моделювання професійної діяльності майбутніх фахівців. Розроблено особистісно орієнтовану модель підготовки майбутніх соціологів, охарактеризовано її компоненти та функції. З’ясовано взаємозв’язки і взаємозалежності між елементами особистісно орієнтованої моделі підготовки соціологів.

Ключові слова: особистісно орієнтований підхід, концепту -альна модель професійної підготовки, майбутні соціологи.

Постановка проблеми. ХХІ століття ставить перед європей-ською спільнотою певні цілі, які повинні сприяти створенню єдиного європейського простору, формуванню європейської менталь-ності та європейської громадянськості поряд із громадянськістю національною. Відбуваються універсалізація та стандартизація євро-пейських знань, завдяки цьому молодь різних націй та народностей усвідомлює свою належність до єдиної європейської культури.

Реформування соціологічної освіти, впровадження нових педагогічних технологій у практику особистісно орієнтованого навчання слід розглядати як найважливішу умову інтелекту-ального, творчого й етичного розвитку студента-соціолога. Саме розвиток стає ключовим словом особистісно орієнтованого навчаль-ного процесу, сутнісним, глибинним поняттям навчання.

Закон України “Про вищу освіту” [1] визначає зміст навчання як науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний

 

© Ткаченко Владислав, 2014

матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем. Нормативні документи містять майже 20 визначень поняття “зміст навчання”, проте всі вони близькі або тотожні. Оскільки у нашому дослідженні мова про особистісно орієнтовані знання та їх роль у підготовці май-бутніх соціологів, зупинимось на визначенні І.Я. Лернера, за концеп-цією якого зміст навчання – передавання молодому ^:поколінню змісту соціальної культури для її збереження (відтворення) і розвитку. Індивід стає особистістю, оволодіваючи цим змістом соціального досвіду; у нього формується світоглядна позиція, моральні принципи, тобто відбувається його всебічний розвиток. Водночас, враховуючи визначення щодо досліджуваної проблеми, опрацьовані у першому розділі, можемо моделювати ті складові змісту навчання, що сприятимуть особистісно орієнтованому навчанню майбутнього соціолога.

Професійна підготовка до діяльності соціолога передбачає розвиток у студентів певних знань, умінь, якостей особистості, які не можна формувати без зразка, еталону. Ним є професійний ідеал, модель, у структурі якої представлені як професійні, так і особистісні складові. Основу такої моделі закладають нормативні документи, що регламентують навчально-виховний процес ВНЗ, передовсім державні стандарти освіти та освітньо-кваліфікаційні характеристики, розроблені нині в кожному ВНЗ України.

Робота пов’язана з науковою темою кафедри соціології Національного авіаційного університету (далі – НАУ): “Специфіка (основні аспекти) соціалізації та професіоналізації студентів вищого навчального авіаційного закладу освіти (на прикладі НАУ)”
(№ 30/12.02.03).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемами розвитку особистості у вищому навчальному закладі та моделю-вання професійної підготовки особистості займались І. Бужина, І. Герасимова, М. Капустін, Т. Левочко, В. Лозовецька, М. Лукаше-вич, С. Мартиненко, Л. Сподін, Л. Хоружа та ін. Незважаючи на багатоаспектність наукових досліджень, присвячених розвитку особистості у вищому навчальному закладі загалом і моделюва-нню професійної підготовки фахівців різноманітних спеціальностей зокрема, проблема розробки особистісно орієнтованої моделі підготовки майбутніх соціологів не розглядалась науковцями взагалі. Звідси актуальність звернення до проблеми розробки концептуальної моделі підготовки майбутніх соціологів на засадах особистісно орієнтованого підходу.

Мета статті – розробка особистісно орієнтованої моделі підготовки майбутніх соціологів.

Модель – уявна або матеріально-реалізована система, що відображає або відтворює об’єкт дослідження (природний чи соціальний) і здатна змінювати його так, що її вивчення дає нову інформацію стосовно цього об’єкта. Модель спеціаліста в науковій літературі сприймається як освітня мета, стосовно якої модель підготовки фахівця виступає як засіб, спрямований на реалізацію мети, що відображає об’єктивні закономірності розвитку галузі професійної діяльності, місця і ролі спеціаліста в ній, перелік посад і професійних функцій, до виконання яких він готується у процесі навчання у системі професійної підготовки, основні вимоги до змісту знань та умінь, необхідних для успішного викона-ння професійних обов’язків, а також для подальшого розвитку професійно важливих та особистісних якостей.

Нами було вивчено та проаналізовано декілька моделей, створених дослідниками і науковцями, які вивчали теоретичні й методологічні основи професійного навчання, з метою розробки моделі особистісно орієнтованого навчання студентів-соціологів.

Так, В. Лозовецька узагальнює професійну діяльність як змістове забезпечення професійних умінь молодшого спеціаліста за такими модулями:

– формування фундаментальних знань і вмінь;

– формування загальних професійних умінь;

– формування спеціальних знань і вмінь.

Ці модулі включають: організаційно-управлінську функцію; технічну функцію; дослідницьку функцію; прогностичну функцію; контрольну функцію. Крім того, складові моделі, запропоновані дослідницею, включають принципи та критерії професійної компетент-ності фахівців, яка, зі свого боку, розглянута як інтеграція навчання і виробництва на основі дослідницько-пошукової діяльності майбут-ніх фахівців [2, 16].

Розглядаючи педагогічні умови формування професійної спрямованості особистості на засадах особистісно орієнтованого підходу, Л. Сподін моделює структуру особистості з діяльністю та спілкуванням за такими чинниками [3, 127 – 128]:

– діяльність і спілкування => біопсихічні властивості особистості;

– особливості психічних процесів;

– здібності, спрямованість, характер, досвід => “Я-концепція”.

Концептуальну модель професійної підготовки, яка складається зі змістового, структурного, змістового та особистісного компонен-тів розробила Ю. Галагузова. Її практична реалізація здійснюється на основі дидактичної моделі, яка має такі ж компоненти [4].

Модель підготовки, розроблена І. Мельничук, містить цільовий, концептуальний, практичний, діяльнісний, діагностичний та результа-тивний компоненти [5, 12.].

М. Левочко пропонує модель діяльності фахівця, яка відповідає сучасним вимогам виробництва [6, 34]. Дослідниця вважає, що професійна компетентність складається з трьох змістових модулів:

– фахової підготовки, що включає знання, вміння і навички;

– особистісних детермінант, що включає особистісно-етичні та індивідуально-професійні складові;

– культурологічного, що включає високий рівень загальної культури та культуру фахової діяльності.

Також передумовою для вибудови особистісно орієнтованої моделі майбутнього соціолога може слугувати освітньо-кваліфікаційна характеристика підготовки фахівця-соціолога. Згідно з її положе-ннями, професійна кваліфікація соціолога містить перелік знань, умінь і навичок, що є необхідними для ефективного провадження професійно-педагогічної діяльності.

Узагальнюючи вимоги освітньо-кваліфікаційної характерис-тики спеціаліста, можна скласти перелік тих знань, умінь, навичок, компетентностей, що мають бути сформовані у соціолога (Табл. 1). У документі передбачено опанування студентами у ході читання лекцій, проведення семінарсько-практичних занять, лаборатор-них робіт та практикумів і під час проведення педагогічної практики знань з педагогіки, психології та базових знань із суспільно-політичного циклу (філософії, політології, етики, естетики, право-знавства, релігієзнавства, громадянської освіти) для формування фахових соціологічних знань, вмінь і навичок [7].

Таблиця 1