Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.

— Оце, боже мій! Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати. Тепер петрівка, такий важкий час, — бідкалась Балашиха.

— Адже ж, мамо, я принесла з лісу глечик суниць, — вихопилася Мелашка. — Зварім на полудень вареники з суниць та з полуниць.

— Одже ти, дочко, добре радиш, — сказала Балашиха. — Побіжи вибери свіжих огірочків та й заходжуйся коло вареників, а ми з свахою трошки побалакаємо.

 

 

Мелашка зав`ешталась по х`аті (Мелашка заметалась по хате), зн`яла з кілк`ів н`очви (сняла с колышков корыто), в`инесла в с`іни й пішл`а в х`ижку за б`орошном (вынесла в сени и пошла в кладовку за мукой).

Кайдаш`иха не зв`одила з н`еї оч`ей (Кайдашиха не сводила с неё глаз). Мелашка бул`а молод`енька й невел`ичка на зріст, ал`е пров`орна, жв`ава (Мелашка была молоденькая и небольшого роста, но проворная, живая).

«Ну, невел`ичка пом`іч б`уде з так`ої нев`істки (ну, небольшая помощь будет от такой невестки). Для н`еї ще б т`ільки на пр`ипічку кашу їсти (ей бы еще на шестке кашу есть)», — д`умала Кайдашиха (думала Кайдашиха).

Хл`опець прин`іс кв`арту гор`ілки (парнишка принёс кварту / пол-литра / горилки). Балаш`иха накр`аяла хл`іба (Балашиха нарезала хлеба). Бал`аш почастув`ав гост`ей гор`ілкою (Балаш угостил гостей горилкой). Кайдаш в`ихилив ч`арку до дна (Кайдаш выпил рюмку до дна), а Кайдашиха, по сво`єму зв`ичаю, т`ільки г`уби вмоч`ила й вт`ерлась х`усточкою (Кайдашиха, по своему обычаю, только губ ы смочила и утёрлась платочком). Вон`а взял`а ск`ибку хл`іба, щоб закус`ити (она взяла ломтик хлеба, чтобы закусить). Хліб був ч`орний, як земл`я, глевк`ий та несмачн`ий (хлеб был чёрный, как земля, клейкий и невкусный). Кайдаш`иха ч`ерез с`илу проковтн`ула шмат`очок (Кайдашиха через силу проглотила кусочек). Хліб дав`ив їй у г`орлі (хлеб давил ей в горле).

 

Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном.

Кайдашиха не зводила з неї очей. Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава.

«Ну, невеличка поміч буде з такої невістки. Для неї ще б тільки на припічку кашу їсти», — думала Кайдашиха.

Хлопець приніс кварту горілки. Балашиха накраяла хліба. Балаш почастував гостей горілкою. Кайдаш вихилив чарку до дна, а Кайдашиха, по своєму звичаю, тільки губи вмочила й втерлась хусточкою. Вона взяла скибку хліба, щоб закусити. Хліб був чорний, як земля, глевкий та несмачний. Кайдашиха через силу проковтнула шматочок. Хліб давив їй у горлі.

 

 

«Чи ці л`юди вб`огі (то ли эти люди убогие), чи Балаш`иха з`овсім не хаз`яйка (то ли Балашиха совсем не хозяйка)? Д`овго прийд`еться мен`і вч`ити цю Мелашку (долго придётся мне учить эту Мелашку), — под`умала Кайдашиха і в`ажко зітхн`ула (подумала Кайдашиха и тяжело вздохнула). — Кол`и б хоч не бул`а так`а сатан`а, як Мотря (если б хоть не была такой сатаной, как Мотря). І в Мотрі непог`ані бр`ови, а за т`ими бров`ами ц`іла к`упа л`иха (и у Мотри неплохие брови, а за теми бровями целая куча беды: „зла”)».

— Пог`ана в вас в Бі`євцях гор`ілка (плохая у вас в Биевцах горилка), нен`аче сир`оватка з п`ерцем (будто сыворотка с перцем), — сказ`ав Кайд`аш (сказал Кайдаш), зг`адуючи ту чуд`ову запік`анку з черв`оним п`ерцем (вспоминая ту прекрасную „запеканку” с красным перцем; “ запік ` анка ” — горилка, заправленная пряностями и выдержанная в горячей печи), що він пив на розгл`ядинах у Д`овбиша (что он пил на смотринах у Довбыша).

— Пог`ана, бо `іродів шинк`ар розв`одить вод`ою (плохая, потому что иродов кабатчик = корчмарь разводит её водой), — пром`овив Бал`аш (сказал Балаш). — Бод`ай йом`у смерть так`а, як оц`я гор`ілка (чтоб ему смерть такую, как вот эта горилка).

— Так т`ільки смерд`ить гор`ілкою (так только пахнет горилкою), — сказ`ав Кайдаш (сказал Кайдаш).

 

«Чи ці люди вбогі, чи Балашиха зовсім не хазяйка? Довго прийдеться мені вчити цю Мелашку, — подумала Кайдашиха і важко зітхнула. — Коли б хоч не була така сатана, як Мотря. І в Мотрі непогані брови, а за тими бровами ціла купа лиха».

— Погана в вас в Бієвцях горілка, неначе сироватка з перцем, — сказав Кайдаш, згадуючи ту чудову запіканку з червоним перцем, що він пив на розглядинах у Довбиша.

— Погана, бо іродів шинкар розводить водою, — промовив Балаш. — Бодай йому смерть така, як оця горілка.

— Так тільки смердить горілкою, — сказав Кайдаш.

 

 

Хаз`яїн почастув`ав Кайдаш`иху (хозяин угостил Кайдашиху). Кайдаш`иха баг`ато прик`азувала (Кайдашиха много приговаривала), а м`ало в`ипила (а мало выпила).

«Ну, та й г`орда мо`я св`аха (ну, уж и гордая моя сватья)! Т`ільки пол`още г`уби в ч`арці (только губы полощет в рюмке)», — под`умала Балаш`иха (подумала Балашиха).

П`оки стар`і бал`акали та пил`и (пока старики беседовали и пили), Мелашка затоп`ила в печ`і і поліп`ила вар`еники (Мелашка затопила в печи и налепила вареников). Кайдашиха не зв`одила з н`еї оч`ей (Кайдашиха не сводила с неё глаз) та все ск`оса погляд`ала на ч`орні (да всё искоса поглядывала на чёрные), нен`аче ж`итні вар`еники на с`иті (не иначе как ржаные, вареники на решете).

Незаб`аром і вар`еники посп`іли (вскоре и вареники поспели). Балаш`иха одцід`ила їх на друшл`як і под`ала на стіл (Балашиха отцедила их на дуршлаге и подала на стол).

— В`ибачте на цей раз (простите в этот раз), б`удьте ласк`аві (пожалуйста). До вар`еників нем`а м`еду (к вареникам нет мёда), — сказ`ала хаз`яйка (сказала хозяйка).

— Та обійд`емось, мо`є с`ерденько, і без м`еду (да обойдёмся, мое сердечко, и без мёда). Чи це ж`итні, чи пшен`ичні вар`еники (а это ржаные ли, пшеничные ли вареники)? — спит`ала Кайдаш`иха (спросила Кайдашиха).

— Та це в нас так`а пшен`иця врод`ила (да это у нас такая пшеница уродилась), — сказ`ала хаз`яйка (сказала хозяйка), — не пшен`иця, а як`ась мішан`иця з ж`итом (не пшеница, а какая-то мешанина с рожью).