Аналіз результатів за методикою «Інтегральна самооцінка особистості «Хто я є у цьому світі?»

За допомогою отриманих даних ми можемо з’ясувати рівень самооцінки учасників дослідження. Так в цілому рівень самооцінки розподіляється таким чином (Рисунок 9).

 

Рис. 9. Розподіл показників рівня самооцінки за вибіркою (n=50)

Ми бачимо, що в цілому по вибірці у осіб спостерігається тенденція до завищеної самооцінки - 44%; і адекватна самооцінка у 40% учасників.

 

Рис. 10. Показники за методикою «Інтегральна самооцінка особистості «Хто я є в цьому світі»

 

Для більш ретельного аналізу ми порівняли результати методики з урахуванням стажу роботи (Рисунок 10). Ми бачимо що адекватна самооцінка спостерігається у 60 % осіб які працюють в ПО більше п’яти років. У працівників які мають стаж роботи менше п’яти років, в більшості (56%), спостерігається завищена самооцінка. В цій же групі спостерігається відсоток учасників у яких самооцінка явно завищена (22%). Відмінності спостерігаються на значимому рівні (t=-3,860; p =1). За віком також спостерігаються значні відмінності рівня самооцінки.

Завдяки кореляційному аналізу ми спостерігаємо значимий зв'язок між шкалами «Самооцінка» і «Вік» (r= -0,516; p =0,01), що дає нам можливість стверджувати що з віком самооцінка набуває адекватного рівня.

Провівши емпіричний аналіз за темою «Психологічні чинники стресостійкості працівників правоохоронних органів» ми можемо визначити осноні результати за показниками. За всією вибіркою, в цілому, можна зазначити що всі показники учасників дослідження знаходяться у межах норми. Так за методикою «Бостонський тест стресостійкості» знаходяться на рівні норми (норма 11-30 балів); за методикою «Інтегральна самооцінка особистості…» спостерігається тенденція до завишення самооцінки; за методикою «Multiple Stimulus Types Ambiguity Tolerance-1) McLain» толерантність до невизначеності знаходиться на достатньо високому рівні; за методикою «Діагностика ступеню готовності до ризику» результати вказують на високий рівень готовності до ризику.

ü У більшості працівників правоохоронних органів (ППО) спостерігається середній рівень стресостійкості. Який за шкалою методики вважається нормальним (11-30 балів) - 70% учасників.

ü Низький рівень стресостійкості спостерігається у 16% від вибірки (n=50). Саме на цю категорію учасників необхідно психологу звернути увагу.

ü Аналізуючи прояв стресостійкості, у співробітників правоохоронних органів, в залежності від стажу роботи - ми спостерігаємо більший відсоток (75%), за середнім рівнем прояву стресостійкості у ППО, з досвідом роботи менше п’яти років.

ü Аналізуючи прояв стресостійкості в залежності від віку ми спостерігаємо середній рівень стресостійкості у 80% осіб віком до 30 років і тільки у 5 % спостерігається низький рівень стресостійкості. У осіб віком більше 30 років спостерігається середній рівень стресостійкості у 63%; низький рівень у 21% учасників і високий рівень у 16%.

ü Провівши порівняння середніх значень за допомогою t-критерія Стьюдента, значимих відмінностей як за віком, так і за стажем роботи, ми не спостерігаємо. Кореляційних зв’язків між віком і стресостійкістю також не спостерігається. Тобто можна зазначити, що вік і стаж роботи на прояв стресостійкості, в даному випадку, не впливають.

ü Наявність кореляційного зв’язку зі знаком «-» між шкалами «Стресостійкість» і «Толерантність до невизначеності» (r= -0,461; p =0,01) і той факт що шкала «Стресостійкості» має зворотній характер (чим нижче бал тим більше прояв якості), надає нам можливість підтвердити висунуту гіпотезу: «У осіб яким притаманна стресостійкість спостерігається високий рівень толерантності до невизначеності» на рівні p =0,01.

ü Толерантність до невизначеності виступає, в нашому дослідженні, як головний чинник стресостійкості працівників правоохоронних органів.

ü По всій вибірці (n=50) спостерігається високий рівень готовності до ризику.

ü У співробітників які працюють менше п’яти років схильність до ризику вище (Х ср. = 35,7) ніж у тих чий досвід роботи в ПО більше п’яти років (Х ср. = 24,6).

ü В залежності від віку рівень готовності до ризику більший у осіб віком до 30 років (Х ср. = 34,9), віком більше 30 років середній показник (Х ср. = 24).

ü Результати кореляційного аналізу між шкалами «Вік» і «Схильність до ризику» також мають значимі показники (r= -0,855; p =0,01). Тобто чим молодший вік тим більша схильність до ризику.

ü Значимі відмінності середніх значень спостерігаються між групами за стажем роботи (t=-7,641; p =0,001), що вказує на те, що менш досвідчені працівники більш схильні до ризику.

ü Значимі відмінності середніх значень за віком (t=-7,241; p =0,001) вказують на те, що молоді працівники більш схильні до ризику;

ü Співробітники, які працюють менше п’яти років в більшому ступеню проявляють толерантність до невизначеності на це вказує наявність значимих відмінностей середніх значень (t=-3,335; p =0,002) між групами за стажем.

ü Значимі кореляційні зв’язки між шкалами «Вік» і «Толерантність до невизначеності» (r= -0,479; p =0,01) вказують на той факт, що чим менший вік тим більший прояв толерантності до невизначеності.

ü Самооцінка, по вибірці в цілому, знаходиться на адекватному рівні у 40% і має тенденцію до завищення у 44% ППО.

ü Адекватна самооцінка спостерігається у 60 % осіб які працюють в ОВС більше п’яти років. У працівників які мають стаж роботи менше п’яти років, в більшості (56%), спостерігається завищена самооцінка. В цій же групі спостерігається відсоток учасників у яких явно завищена самооцінка (22%). Відмінності між групами за стажем роботи спостерігаються на значимому рівні (t=-3,860; p =1), що вказує на те що самооцінка значно вище у працівників які мають стаж роботи менше п’яти років.

ü Завдяки кореляційному аналізу ми спостерігаємо значимий зв'язок між шкалами «Самооцінка» і «Вік» (r= -0,516; p =0,01), що дає нам можливість стверджувати що з віком самооцінка набуває адекватного рівня.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Ефективність боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку багато в чому залежить від психологічної підготовки співробітника до дій в екстремальних умовах.

Якісна підготовка співробітника ОВС неможлива без добре поставленої психологічної підготовки в місцях проходження служби.

У психологічній службі ОВС повинен бути чітко сформований арсенал діагностичного і колекційного інструментарію для комплексного використання, в процесі психологічного супроводу працівників правоохоронних органів, на різних етапах професійної діяльності.

Головним, першочерговим завданням психолога є профвідбір кандидатів до ОВС. Існує низка спеціально розроблених методик які дозволяють виявити особистісні якості, професійні здібності, стан емоційної сфери, фізіологічні показники.

В процесі професійної адаптації співробітника необхідно систематично перевіряти особливості психічного стану, адекватність реакції і реагування в екстремальних умовах, діагностувати рівень стійкості до стресу, показники пізнавальної сфери і емоційно-вольової.

Для співробітників які працюють достатньо тривалий час в ОВС також необхідний психологічний супровід. Це можуть бути як діагностичні процедури так і психологічна підтримка у вигляді консультації.

Ефективно впливає на покращення професійної діяльності співробітника ОВС участь у тренінгах, програми яких розроблені з урахуванням специфіки проблеми.

Для профілактики виникнення синдрому емоційного виснаження у працівників правоохоронних органів необхідно запропонувати вправи спрямовані на аналіз проблемної ситуації, її обговорення з компетентними особами. Для зняття емоційного напруження ефективно використання релаксаційних вправ і аутогенне тренування.

Необхідно пам’ятати що психологічне здоров’я працівника правоохоронних органів залежить не тільки від добре налагодженої роботи психологічної служби. Співробітник повинен усвідомлювати, що більша частка відповідальності за власну нормальну фізичну і психологічну форму полягає саме на нього. Тобто турбота про своє психологічне здоров’я - повинно бути нормою для співробітника ОВС. Для цього не обов’язково виконувати якісь спеціальні вправи. Для початку достатньо уважно ставитись до можливості здорового відпочинку: гра у футбол, у теніс, проведення вихідних на лоні природи з родиною чи друзями, відвідування культурно-масових закладів, використання гумору у повсякденному житті, перегляд улюблених фільмів - переважно кінокомедій, вміння відчувати час «тепер і зараз» - насолоджуючись відпочинком, повністю відключившись від професійних проблем, вчитись взагалі насолоджуватись світом. Це невеликий перелік заходів які при систематичному використанні будуть сприяти підвищенню стресостійкості особистості і підтримки психологічного здоров’я в цілому.

Що стосується вибору конструктивної поведінки в стресовій ситуації, то з цієї точки зору можна порекомендувати алгоритм дій, який запропоновано М.С. Корольчуком: Як вийти зі стресової ситуації?

.   Негайно вийти з позиції «страуса». Усвідомити реальну ситуацію (визнати для себе, що ви знаходитесь в стресовій ситуації).

.   Примірити позитив і негатив на себе. Визначити усі позитивні та негативні особливості ситуації.

.   Скласти особливий план діяльності в стресовій ситуації.

.   Діяти! У разі бездіяльності ситуація візьме вас у полон. Реалізувати свої плани і наміри у відповідності до обставин.

.   Перекласти частину вантажу психічного тиск на іншу людину, яка вас може підтримати. Обговорити, проговорити конкретну ситуацію з близькою людиною, врахувати поради і зняти перед нею капелюха, але не голову.

.   Якщо не можливо змінити обставини, необхідно змінити своє ставлення до них. Обміркувати ситуацію і свідомо чи інтуїтивно включити свій механізм захисту [14].

ВИСНОВКИ

Стресостійкість співробітників ОВС це одна з основних особистісно-професійних якостей яка вкрай необхідна для успішної реалізації в даному виді діяльності. Постійні навантаження, екстремальні ситуації, нервове напруження, ненормований графік роботи, необхідність спілкуватися зі складним контингентом - все це негативно впливає на психоемоційний стан особистості працівника правоохоронних органів. Саме тому психологу дуже важливо мати уявлення про стан психологічного здоров’я і особливості прояву його складових.

Провівши теоретичний аналіз психологічної проблеми за темою: «Психологічні чинники стресостійкості працівників правоохоронних органів» ми приділили увагу таким теоретичним аспектам як:

Ø Стресостійкість особистості, яку ми розглядаємо як: збереження здатності до соціальної адаптації; збереження значущих міжособистісних зв’язків; забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей; збереження працездатності; збереження здоров’я.

Ø Психологічні ресурси збереження стійкості особистості в стресових ситуаціях, такі як: індивідуально-психологічні особливості, соціальна підтримка, рівень готовності до професійної діяльності, рівень теоретичної і практичної підготовки, психологічна компетентність, самооцінка, самоповага, активне ставлення до життя, емоційно-вольові якості, толерантність до невизначеності.

Ø Екстремальні умови діяльності як такі, за яких на людину діють шкідливі і небезпечні фактори, що загрожують стійкою і раптовою втратою здоров’я, травмою, розладами, і при несприятливому збігу обставин призводять до патологічних змін в організмі.

Ø Вплив екстремальних ситуацій на особистість та типи реагування на такі ситуації, а саме виникнення ступору, автоматизованих рухів, гальмування мисленевої діяльності чи навпаки її активація і ін.

Ø Посттравматичний стресовий розлад - як затяжна реакція на стресогенну ситуацію виняткового загрозливого або катастрофічного характеру, яка може зумовити дистрес у будь-якої людини.

Провівши емпіричний аналіз обраної проблеми ми отримали низку показників.

Ø В цілому за вибіркою результати, по шкалам: «Стресостійкість», «Самооцінка», «Толерантність до невизначеності», «Схильність до ризику», знаходяться високому чи вище середнього рівнях.

Ø У більшості працівників правоохоронних органів (ППО) спостерігається середній рівень стресостійкості.

Ø Рівень стресостійкості, з урахуванням стажу роботи, більший у співробітників які працюють менше п’яти років, але значні відмінності не спостерігаються.

Ø Рівень стресостійкості, з урахуванням віку, більший у співробітників які за віком до 30 років, але значні відмінності не спостерігаються.

Ø Вік і стаж роботи, в даному випадку, на рівень стресостійкості не впливають.

Ø У осіб яким притаманна стресостійкість спостерігається високий рівень толерантності до невизначеності, що підтверджує, висунуту нами на початку дослідження, гіпотезу на рівні p =0,01.

Ø Готовність до ризику, в цілому по вибірці, має високий рівень, але на значимому рівні більше проявляється у співробітників ОВС які за віком до 30 років.

Ø Спостерігається зворотній зв'язок між віком і схильністю до ризику - чим молодший вік, тим більше схильність до ризику.

Ø Рівень толерантності до невизначеності на значному рівні більший у співробітників які працюють менше п’яти років.

Ø Толерантність до не визначеності, на значимому рівні, більше проявляють співробітники за віком до 30 років.

Ø Самооцінка на значимому рівні, має відмінності між молодими і дорослими співробітниками.

Ø У працівників правоохоронних органів які за віком до 30 років спостерігається тенденція до завищення самооцінки.

Ø Адекватно висока самооцінка спостерігається у осіб за віком після 30 років.

Ø Між віком і самооцінкою працівників правоохоронних органів спостерігається значимий кореляційний зв'язок - чим доросліший тим адекватній самооцінка і навпаки - чим молодший вік тим завищеній самооцінка.