Випускна кваліфікаційна робота бакалавра психології

Випускна кваліфікаційна робота бакалавра психології

на тему: «Психологічні чинники стресостійкості працівників правоохоронних органів»

 

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ I. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Стресостійкість особистості

1.2 Психологічна характеристика екстремальних умов діяльності

Постравматичні стресові розлади

Розділ II. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Розділ III. ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

3.1 Аналіз результатів дослідження за методикою «Аналіз стиля життя» (Бостонський тест на стресостійкість)

Аналіз результатів за методикою «Готовність до ризику» Шуберта

Аналіз результатів за методикою «Толерантність до невизначеності (MSTAT-1)»

Аналіз результатів за методикою «Інтегральна самооцінка особистості «Хто я є у цьому світі?»

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми. У вітчизняній і зарубіжній літературі питання впливу професійної діяльності на людину та її стан одержали досить широке висвітлення. Проте роль цих чинників у розвитку психологічного (професійного) стресу, механізми регуляції цього стану, обґрунтування моделей його вивчення, оцінки і прогнозування стресостійкості до впливу екстремальних факторів у діяльності працівника правоохоронних органів, роль особистісної детермінації досліджувалися лише побіжно.

Актуальність дослідження обумовлена:

· зростаючими вимогами держави і суспільства до ефективності діяльності правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю та охороні правопорядку;

· екстремальним характером професійної діяльності працівників правоохоронних органів, високим рівнем психічних втрат, психічної недієздатності, травматизму в органах внутрішніх справ;

· необхідністю удосконалення системи психопрофілактичної роботи в правоохоронних органах.

У цьому зв'язку особливої значущості у нашому дослідженні набувають питання:

· вивчення методологічних і теоретичних передумов виокремлення стресостійкості в галузі психологічних досліджень, а також аналіз існуючих методологічних підходів щодо розробки цієї проблеми в різних галузях знань;

· дослідження психологічних детермінант, що впливають на процеси психічних втрат і психічної недієздатності серед такої специфічної групи осіб, як працівники правоохоронних органів;

· вивчення загальних і специфічних якостей кандидатів на службу та працівників ОВС;

· теоретичного аналізу і розробки методологічних підходів щодо оптимізації функціонального стану працівників основних видів правоохоронної діяльності з метою нормалізації їх життєдіяльності і підвищення усталеності до стрес-факторів оперативно-службової діяльності.

Мета дослідження полягає в дослідженні стресостійкості у працівників правоохоронних органів.

Основні задачі дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз стресостійкості особистості як наукової категорії, що використовується в межах загальної концепції стресу.

.   Дослідити на емпіричному рівні особливості прояву стресостійкості особистості.

.   Розробити рекомендації щодо профілактики виникнення посттравматичного синдрому, емоційного вигорання і інших психологічних розладів особистості у процесі професійної діяльності працівника правоохоронних органів.

Об’єкт дослідження: стресостійкість особистості.

Предмет дослідження: психологічні чинники розвитку стресостійкісті особистості працівників правоохоронних органів.

Гіпотеза: Уосіб, яким притаманна стресостійкість спостерігається високий рівень толерантності до невизначеності.

Методи дослідження. У процесі теоретичного вивчення проблеми та науково-експериментальної роботи використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження:

а) теоретичного характеру: аналіз наукової літератури, узагальнення отриманої інформації, системний аналіз та інтерпретація експериментальних даних.

б) емпіричного характеру: експериментальні методи дослідження; діагностичні методи; методи статистичної обробки отриманих результатів дослідження.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при розробці рекомендацій та програм щодо мінімізації негативних психологічних наслідків діяльності працівників силових структур держави в надзвичайних обставинах, особливих умовах та критичних ситуаціях.

У дослідженні окреслено коло першочергових задач, що потребують свого вирішення в межах питання зниження рівня психічних втрат та психічної недієздатності серед правоохоронців.

 

Стресостійкість особистості

 

Особистість, її дослідження у психології - є один з головних аспектів вивчення в науковій галузі. Вплив соціальних факторів таких, наприклад, як професійна діяльність не завжди позитивно впливають на розвиток особистості. Це залежить, в першу чергу, від особливостей самої психіки людини, тобто її властивостей нервової діяльності. Також важливу роль, у цьому випадку, грає спадковість. Не останнє місце займає характер людини і її фізичне здоров’я. Спрямованість особистості, мотивація, особистісна зрілість - всі ці чинники складають суцільну картину професіонала. В нашому випадку цей професіонал - працівник правоохоронних органів.

Професійна діяльність в правоохоронних органах напряму пов’язана з екстремальними ситуаціями. Як екстремальні ситуації будуть впливати на особистість - залежить від її стресостійкості. Стресостійкість особистості на соціально-психологічному рівні розглядають як: збереження здатності до соціальної адаптації; збереження значущих міжособистісних зв’язків; забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей; збереження працездатності; збереження здоров’я. [14] Збереження або підвищення стресостійкості особистості пов’язано з пошуком ресурсів, що допомагають їй в подоланні негативних наслідків стресових ситуацій.

За даними Щербатих Ю.В. [30] до факторів, що впливають на стресостійкість особистості, можна віднести такі: природжені особливості організму та ранній дитячий досвід, особистісні властивості, фактори соціального середовища та когнітивні фактори.

Згідно з психогенетичним дослідженням, реакції людей на ті або інші фактори середовища на 30-40% визначаються генами, отриманими від батьків, і на 60-70% залежать від виховання, життєвого досвіду, тренування, отриманих навичок, вироблених умовних рефлексів і т.д. Таким чином, одні люди споконвічно більш схильні до стресу, а інші стійкі до нього.

Слід зазначити, що у кожної людини є свій індивідуальний сценарій стресової поведінки. Про це писав Ерік Берн у своїх книгах, і життя підтверджує його гіпотезу [10]. Цей сценарій засвоюється в дитинстві, коли батьки, переживаючи стреси, конфліктують на очах у дитини, проявляють негативні емоції, виказують образи в адресу партнера при дитині, тим самим мимоволі втягуючи її у свої проблеми. При цьому дитина вбирає в себе приклад батьків, а потім не усвідомлено копіює їх у своєму дорослому житті. Засвоєний у дитинстві стресовий сценарій «запускається» майже автоматично. У цих випадках достатньо незначного погіршення звичайного ритму життя, як включається механізм запуску стресу. Причому наслідки від реалізації стресорної програми можуть бути набагато складніші, ніж причини, що її спричинили.

Стресостійкість особистості, на думку В.А.Аббакова, М.Перре, залежить від багатьох факторів, а саме: якості стресорів, особистісних властивостей, компетентності в подоланні навантажень та соціальних факторів.[1]

Ананьєв Б.Г. відзначив, що стрес-толерантність особистості і витривалість по відношенню до фру статорів залежить від підтримки, моральної допомоги, співучасті, співчуття інших людей, солідарності групи. Розпад соціальних зв’язків спричиняє руйнування інтраіндивідуальної структури особистості, виникнення гострих внутрішніх криз, що дезорганізують поведінку [5].

Значну роль, у випадку стійкості до стресу грає - соціальна підтримка. Різновидом соціальної підтримки є соціально-психологічна підтримка: емоційна, інформаційна, інструментальна або функціональна. Соціальна і соціально-психологічна підтримка виступає як деякий буфер між стресом і його негативними наслідками, пом’якшує патогенну дію стресу, що має вплив на здоров’я. Отже, соціальна підтримка - важливий ресурс збереження психологічної стійкості особистості в стресових ситуаціях. Багато авторів відзначають, що позитивне соціальне оточення (сім’я, друзі, колеги) також може бути одним з найважливіших чинників збереження стресостійкості особистості. У зв’язку з цим соціальне оточення може розглядатися як соціально-психологічний ресурс подолання стресу.

Наступний ресурс стресостійкості - психологічна компетентність індивіда, рівень його психологічної освіченості і культури. Разом з соціальним досвідом вона визначає конкретні форми адаптивних процесів в стресостійких ситуаціях. Також до найбільш вивчених на даний час особистісних ресурсів можна віднести наступні:

ü активна мотивація подолання, відношення до стресів як можливості набуття власного досвіду і можливостей особистісного зростання;

ü сила Я-концепції, самоповага, самооцінка, власна значимість, «самодостатність»;

ü активна життєва установка: чим активніше відношення до життя, тим більша психологічна стійкість в стресових ситуаціях;

ü позитивність і раціональність мислення;

ü емоційно-вольові якості;

ü фізичні ресурси (стан здоров’я і відношення до нього як до цінності).

До інформаційних та інструментальних ресурсів належать:

ü здатність контролювати ситуацію (ступень її впливу на людину оцінюється адекватно);

ü використання методів або способів досягнення бажаних цілей (майстерність, здібності, успішність);

ü здатність до адаптації, інтерактивні техніки змінювання себе і навколишньої ситуації, інформаційна і діяльнісна активність по перетворенню ситуації взаємодії особистості і стрес-ситуації;

ü матеріальні ресурси: високий рівень матеріального доходу і матеріальних умов (що дають змогу відновлювати первинні фізіологічні потреби), безпека життя. Стабільність оплати праці і т.п.).[14]

Е. Фромм виділив три психологічні ресурси, що допомагають людині в подоланні важких життєвих ситуацій:

. Надія - психологічна категорія, що сприяє життю і зростанню. Це активне очікування і готовність зустрітися з тим, що може з’явитися;

. Раціональна віра - переконаність в тому, що існує велика кількість реальних можливостей і потрібно вчасно виявити ці можливості.

.Душевна сила - мужність. Душевна сила - здатність чинити опір ударам долі, перетворюючи ситуацію на «голий оптимізм» або в ірраціональну віру [29].

Г. Сельє виділив два види адапційних ресурсів людського організму при стресі: поверхова адапційна енергія і глибока адапційна енергія. Поверхові ресурси організму активізуються за першою вимогою, волни легко відновлюються. Якщо відбувається відновлення адапційних ресурсів, то перед хворобливий стан організм не переходить. Поверхова адаптаційна енергія відтворюється за рахунок глибокої, яка мобілізується шляхом адаптаційної перебудови гомеостатичних механізмів організму. Активація глибокої адаптаційної енергії відбувається тоді, коли людина довго знаходиться в стресовій ситуації і виснажені поверхові ресурси. У деяких осіб темп включення «глибоких» резервів буває недостатнім для нейтралізації дії стресора, відповідно такі індивіди відзначаються зниженою стресостійкістю. Виснаження глибоких ресурсів призводить до старіння та смерті організму [24].

Таким чином, стресостійкість особистості на соціально-психологічному рівні розглядають як: збереження здатності до соціальної адаптації; збереження значущих міжособистісних зв’язків; забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей; збереження працездатності; збереження здоров’я.

Збереження або підвищення стресостійкості особистості пов’язано з пошуком ресурсів, що допомагають їй в подоланні негативних наслідків стресових ситуацій. Під ресурсами мають на увазі внутрішні і зовнішні зміни, що сприяють психологічній стійкості в стресогенних ситуаціях.

Особливу категорію ресурсів стресостійкості представляють характер і способи подолання стрес-ситуацій стратегії і моделі поведінки, що переборює. Характер поведінки, що переборює, залежить від життєвої позиції, активності особистості, від потреб у самореалізації своїх потенціалів і здібностей.

Стресостійкість характеризує стан фізичного, емоційного і психічного виснаження, викликаного тривалою включеністю в емоційно-напружені і значимі ситуації.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Ефективність боротьби зі злочинністю і охорони громадського порядку багато в чому залежить від психологічної підготовки співробітника до дій в екстремальних умовах.

Якісна підготовка співробітника ОВС неможлива без добре поставленої психологічної підготовки в місцях проходження служби.

У психологічній службі ОВС повинен бути чітко сформований арсенал діагностичного і колекційного інструментарію для комплексного використання, в процесі психологічного супроводу працівників правоохоронних органів, на різних етапах професійної діяльності.

Головним, першочерговим завданням психолога є профвідбір кандидатів до ОВС. Існує низка спеціально розроблених методик які дозволяють виявити особистісні якості, професійні здібності, стан емоційної сфери, фізіологічні показники.

В процесі професійної адаптації співробітника необхідно систематично перевіряти особливості психічного стану, адекватність реакції і реагування в екстремальних умовах, діагностувати рівень стійкості до стресу, показники пізнавальної сфери і емоційно-вольової.

Для співробітників які працюють достатньо тривалий час в ОВС також необхідний психологічний супровід. Це можуть бути як діагностичні процедури так і психологічна підтримка у вигляді консультації.

Ефективно впливає на покращення професійної діяльності співробітника ОВС участь у тренінгах, програми яких розроблені з урахуванням специфіки проблеми.

Для профілактики виникнення синдрому емоційного виснаження у працівників правоохоронних органів необхідно запропонувати вправи спрямовані на аналіз проблемної ситуації, її обговорення з компетентними особами. Для зняття емоційного напруження ефективно використання релаксаційних вправ і аутогенне тренування.

Необхідно пам’ятати що психологічне здоров’я працівника правоохоронних органів залежить не тільки від добре налагодженої роботи психологічної служби. Співробітник повинен усвідомлювати, що більша частка відповідальності за власну нормальну фізичну і психологічну форму полягає саме на нього. Тобто турбота про своє психологічне здоров’я - повинно бути нормою для співробітника ОВС. Для цього не обов’язково виконувати якісь спеціальні вправи. Для початку достатньо уважно ставитись до можливості здорового відпочинку: гра у футбол, у теніс, проведення вихідних на лоні природи з родиною чи друзями, відвідування культурно-масових закладів, використання гумору у повсякденному житті, перегляд улюблених фільмів - переважно кінокомедій, вміння відчувати час «тепер і зараз» - насолоджуючись відпочинком, повністю відключившись від професійних проблем, вчитись взагалі насолоджуватись світом. Це невеликий перелік заходів які при систематичному використанні будуть сприяти підвищенню стресостійкості особистості і підтримки психологічного здоров’я в цілому.

Що стосується вибору конструктивної поведінки в стресовій ситуації, то з цієї точки зору можна порекомендувати алгоритм дій, який запропоновано М.С. Корольчуком: Як вийти зі стресової ситуації?

.   Негайно вийти з позиції «страуса». Усвідомити реальну ситуацію (визнати для себе, що ви знаходитесь в стресовій ситуації).

.   Примірити позитив і негатив на себе. Визначити усі позитивні та негативні особливості ситуації.

.   Скласти особливий план діяльності в стресовій ситуації.

.   Діяти! У разі бездіяльності ситуація візьме вас у полон. Реалізувати свої плани і наміри у відповідності до обставин.

.   Перекласти частину вантажу психічного тиск на іншу людину, яка вас може підтримати. Обговорити, проговорити конкретну ситуацію з близькою людиною, врахувати поради і зняти перед нею капелюха, але не голову.

.   Якщо не можливо змінити обставини, необхідно змінити своє ставлення до них. Обміркувати ситуацію і свідомо чи інтуїтивно включити свій механізм захисту [14].

ВИСНОВКИ

Стресостійкість співробітників ОВС це одна з основних особистісно-професійних якостей яка вкрай необхідна для успішної реалізації в даному виді діяльності. Постійні навантаження, екстремальні ситуації, нервове напруження, ненормований графік роботи, необхідність спілкуватися зі складним контингентом - все це негативно впливає на психоемоційний стан особистості працівника правоохоронних органів. Саме тому психологу дуже важливо мати уявлення про стан психологічного здоров’я і особливості прояву його складових.

Провівши теоретичний аналіз психологічної проблеми за темою: «Психологічні чинники стресостійкості працівників правоохоронних органів» ми приділили увагу таким теоретичним аспектам як:

Ø Стресостійкість особистості, яку ми розглядаємо як: збереження здатності до соціальної адаптації; збереження значущих міжособистісних зв’язків; забезпечення успішної самореалізації, досягнення життєвих цілей; збереження працездатності; збереження здоров’я.

Ø Психологічні ресурси збереження стійкості особистості в стресових ситуаціях, такі як: індивідуально-психологічні особливості, соціальна підтримка, рівень готовності до професійної діяльності, рівень теоретичної і практичної підготовки, психологічна компетентність, самооцінка, самоповага, активне ставлення до життя, емоційно-вольові якості, толерантність до невизначеності.

Ø Екстремальні умови діяльності як такі, за яких на людину діють шкідливі і небезпечні фактори, що загрожують стійкою і раптовою втратою здоров’я, травмою, розладами, і при несприятливому збігу обставин призводять до патологічних змін в організмі.

Ø Вплив екстремальних ситуацій на особистість та типи реагування на такі ситуації, а саме виникнення ступору, автоматизованих рухів, гальмування мисленевої діяльності чи навпаки її активація і ін.

Ø Посттравматичний стресовий розлад - як затяжна реакція на стресогенну ситуацію виняткового загрозливого або катастрофічного характеру, яка може зумовити дистрес у будь-якої людини.

Провівши емпіричний аналіз обраної проблеми ми отримали низку показників.

Ø В цілому за вибіркою результати, по шкалам: «Стресостійкість», «Самооцінка», «Толерантність до невизначеності», «Схильність до ризику», знаходяться високому чи вище середнього рівнях.

Ø У більшості працівників правоохоронних органів (ППО) спостерігається середній рівень стресостійкості.

Ø Рівень стресостійкості, з урахуванням стажу роботи, більший у співробітників які працюють менше п’яти років, але значні відмінності не спостерігаються.

Ø Рівень стресостійкості, з урахуванням віку, більший у співробітників які за віком до 30 років, але значні відмінності не спостерігаються.

Ø Вік і стаж роботи, в даному випадку, на рівень стресостійкості не впливають.

Ø У осіб яким притаманна стресостійкість спостерігається високий рівень толерантності до невизначеності, що підтверджує, висунуту нами на початку дослідження, гіпотезу на рівні p =0,01.

Ø Готовність до ризику, в цілому по вибірці, має високий рівень, але на значимому рівні більше проявляється у співробітників ОВС які за віком до 30 років.

Ø Спостерігається зворотній зв'язок між віком і схильністю до ризику - чим молодший вік, тим більше схильність до ризику.

Ø Рівень толерантності до невизначеності на значному рівні більший у співробітників які працюють менше п’яти років.

Ø Толерантність до не визначеності, на значимому рівні, більше проявляють співробітники за віком до 30 років.

Ø Самооцінка на значимому рівні, має відмінності між молодими і дорослими співробітниками.

Ø У працівників правоохоронних органів які за віком до 30 років спостерігається тенденція до завищення самооцінки.

Ø Адекватно висока самооцінка спостерігається у осіб за віком після 30 років.

Ø Між віком і самооцінкою працівників правоохоронних органів спостерігається значимий кореляційний зв'язок - чим доросліший тим адекватній самооцінка і навпаки - чим молодший вік тим завищеній самооцінка.

 

Випускна кваліфікаційна робота бакалавра психології

на тему: «Психологічні чинники стресостійкості працівників правоохоронних органів»

 

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ I. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

1.1 Стресостійкість особистості

1.2 Психологічна характеристика екстремальних умов діяльності

Постравматичні стресові розлади

Розділ II. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Розділ III. ДОСЛІДЖЕННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У ПРАЦІВНИКІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

3.1 Аналіз результатів дослідження за методикою «Аналіз стиля життя» (Бостонський тест на стресостійкість)

Аналіз результатів за методикою «Готовність до ризику» Шуберта

Аналіз результатів за методикою «Толерантність до невизначеності (MSTAT-1)»

Аналіз результатів за методикою «Інтегральна самооцінка особистості «Хто я є у цьому світі?»

РЕКОМЕНДАЦІЇ

ВИСНОВКИ