Синдроми гіпо- і гіпергонадизму

Порушення функції розмноження пов'язане з цілим рядом врод­жених і набутих розладів. До таких вад відносять: крипторхізм, гіпоспадію, дисфункцію гіпоталамо-гіпофізарного відділку, епіфі­зу, гіпо- або гіперплазію самих гонад і наднирників.

Синдром гіпогонадизму (статевий інфантилізм, у важких ви­падках євнухої-дизм, агонадизм)  характеризується недостатністю розвитку статевих залоз і орга-нів, вторинних статевих ознак. Гіпогонадизм зустрічається в якості одного з симпто-мів при багатьох хронічних ендокринних захворюваннях (ювенільний цукровий діа­бет, гіпотиреоз, гіпофізарний нанізм тощо).  Гіпогонадизм буває центральним (вторинним), а також перифе­рійним (первинним).

Периферійний (первинний) гіпогонадизм — зумовлює розвиток євнухоїдизму. Причинами його є: гострі та хронічні інфекції; запалення органів черевної порожнини і мало­го тазу;інтоксикації; травми; операції; надлишкове харчування.

Механізми розвитку визначаються недостатністю вироблення статевих гормо-нів, що веде до статевої недорозвиненості та інволюції гонад у дорослих.

Характерними проявами є: високий ріст, диспропорційна будо­ва тіла, надлиш-кова маса з відкладенням жиру по жіночому типу. Вторинні статеві ознаки розвинуті недостатньо. У чоловіків — ви­сокий голос, у жінок — первинна або вторинна аме-норея. Люди різної статі мають знижену статеву активність і у них проявляється фертильність. Відмічається підвищена стомлюваність, головні болі.

Центральний (вторинний) гіпогонадизм. Цей синдром може бу­ти при гіпофізар-ному евнухоїдизмі, гіпофізарному нанізмі, адіпозо-генітальній дистрофії. Причинами його є: травми, пухлини, інфекції гіпофі­зу, гіпоталамусу.

Основна ланка патогенезу — зниження вироблення та виділення фоліліберину і люліберину або фолікулотропіну і лютеотропіну, що призводить до недостатності синтезу статевих гормонів. Зви­чайно, спостерігаються і зрушення інших функцій гіпоталамо-гіпофізарного відділку, що зумовлює різноманітність клінічної картини.

Характерними симптомами є: інфантильність статевих залоз і органів, відсут-ність вторинних статевих ознак або їх незначна вираженість. Можливий крипторхізм, статеві функції різко знижені або відсутні. У чоловіків відмічається асперматогенія, у жінок — аменорея.

Гіпергонадизм — підвищене вироблення статевих гормонів. Причини можуть бути первинного характеру (гіперплазія, пухли­ни статевих залоз), або вторинного (гіперфункція аденогіпофізу, гіпоталамусу, наднирників, епіфізу). Прояви синдромів залежать від статі, віку та виду надлишковопродукуючого гормону).

Гіперандрогенізація — у жінок приводить до вірилізму, маску­лінізації; у чолові-ків — підвищується аналогічний ефект, а у хлоп­чиків — завчасне статеве та фізичне дозрівання.

Гіперестрогенізація — у чоловіків вона характеризується фемі­нізацією, появою вторинних жіночих статевих ознак; у дівча­ток- передчасним статевим дозріванням.

Варто відзначити, що ендокринні розлади часто супроводжу­ють серцево-су-динні захворювання, ниркові хвороби, гасторо-ентерологічні, алергологічні, психо-неврологічні патології.

Для виявлення ендокринопатій зараз використовують крім клінічних обстежень ряд функціональних методів (радіоізотопні, гемодинамічні, рентгенологічні, комп'ю-терно-томографічні), імуноферментні, біохімічні, імуногематологічні, генетичні, мо-рфоло­гічні тощо.

Патогенетичні основи розвитку ендокринних захворювань до­зволяють застосо-вувати базисні методи їх лікування: реконструк­тивні, замісні, імуномодулюючі, екстракорпоральні, що часто до­зволяє купувати ендокринні розлади і вернути працездатність ендокринологічним хворим.

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Цукровий діабет – це стан хронічної гіперглікемії, зумовлений дефіцитом ін-суліну або надлишком факторів, які протидіють його активності. В перекладі з грецької diabetes mellitus означає протікання цукру через сечу.