Категорія I – суворий природний резерват / дика територія: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на наукову охорону або охорону дикої природи.

Категорія Ia – Суворий природний резерват: природно-заповідна територія, управління якої спрямоване в основному на наукові дослідження.

Визначення: Територія з видатними або репрезентативними екосистемами, геологічними або фізико-географічними об'єктами і/або видами, які доступні в основному для наукових досліджень та моніторингу навколишнього природного середовища.

Задачі управління:

· охороняти екотопи, екосистеми і види в настільки непорушеному стані, наскільки можливо;

· підтримувати генетичні ресурси в динамічному і еволюційному стані;

· підтримувати екологічні процеси;

· охороняти структурні ландшафтні риси та відслонення порід;

· охороняти зразки природного середовища для вивчення, екологічного моніторингу і освіти, вкючаючи території, відвідування яких людьми припинене;

· мінімізувати впливи шляхом ретельного планування і виконання дослідницьких та інших дозволених робіт;

· обмежувати доступ людей.

Критерії для відбору:

· територія має бути достатнього розміру, щоб гарантувати цілісність її екосистем і виконувати задачі, заради яких територія охороняється.

· територія має бути в основному вільною від втручань з боку людини і здатною залишатися такою;

· має бути можливість зберігати біорізноманіття території шляхом захисту від антропогенного впливу без суттєвого активного менеджменту (див. категорія IV).

Категорія Ib – Дика територія: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на захист дикої природи (охорона без втручання).

Визначення: Велика незмінена або слабозмінена територія, яка зберігає природний характер, без постійного або значного населення, охорона і управління якою спрямовані на збереження її в природному стані.

Задачі управління:

· гарантувати, щоб майбутні покоління мали можливість відчувати радість від відвідування території і спілкування з природою, яка не була істотно порушена протягом тривалого часу;

· підтримувати основні природні властивості і особливості протягом тривалого часу;

· забезпечувати доступ людей таких інтенсивності і типу, який буде сприяти найкращим духовному і фізичному здоров'ю відвідувачів і підтриманню якості дикої природи для сучасного і майбутнього поколінь;

· полегшувати місцевому населенню, яке проживає з низькою густотою і в рівновазі з доступними ресурсами, підтримувати свій спосіб життя.

Критерії для відбору:

· територія повинна мати високу природну якість, бути майже позбавленою людського впливу і бути здатною мати такі риси при відповідному управлінні;

· територія повинна мати значну екологічну, геологічну, фізико-географічну або іншу наукову, освітню, пейзажну або історичну цінності;

· територія має пропонувати великі можливості для усамітнення, яке стає доступним відразу після досягнення території, з використанням простих, тихих, незабруднюючих способів подорожування (тобто без використання моторного транспорту);

· територія має мати достатній розмір для забезпечення таких форм охорони і використання.

Категорія II – Національний парк: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на охорону екосистем і туризм.

Визначення: Природна територія, призначена для (a) охорони екологічної цілісності однієї або більшої кількості екосистем для сучасного і майбутній поколінь, (b) недопущення експлуатації або іншої шкідливої для цілей парку діяльності, і (c) забезпечення основи для духовних, наукових, освітніх, рекреаційних і туристичних послуг, з яких всі мають бути сумісними щодо охорони навколишнього середовища та в культурному аспекті.

Задачі управління:

· охороняти природні і мальовничі території національного і міжнародного значення для духовних, наукових, освітніх, рекреаційних або туристичних цілей;

· увіковічувати в максимально природному стані репрезентативні зразки фізико-географічних регіонів, біотичних угруповань, генетичних ресурсів і видів, забезпечувати екологічну стабільність і різноманітність;

· забезпечувати відвідування для духовних, освітніх, культурних і рекреаційних цілей на рівні, який підтримує територію в природному або близькому до природного стані;

· виключити експлуатацію і запобігати їй або діяльності, шкідливій для цілей заповідання;

· підтримувати повагу до екологічних, геоморфологічних, сакральних та естетичних рис, які були основою для заповідання;

· брати до уваги потреби місцевого населення, включаючи необхідне для його існування використання природних ресурсів в такій мірі, яка не суперечить іншим задачам управління.

Критерії для відбору:

· територія має містити репрезентативний зразок великого природного регіону, об'єкти або ландшафт, де види рослин і тварин, екотопи і геоморфологічні ділянки мають особливе духовне, наукове, освітнє, рекреаційне і туристичне значення;

· територія має бути достатньо велика, щоб вміщувати одну або більше цілих екосистем, суттєво не змінених сучасною людською діяльністю або експлуатацією.

 

Категорія III – Пам'ятка природи: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на охорону специфічних природних об'єктів.

Визначення: Територія, яка містить один або більшу кількість специфічних природних або природно-культурних об'єктів, які є видатними або мають унікальну цінність із-за їх рідкісності, типовості, естетичних якостей або культурного значення.

Задачі управління:

· охороняти або навічно захищати специфічні видатні природні об'єкти із-за їх високої природної цінності, унікальності або типовості, а також супутні духовні цінності;

· наскільки можливо в межах сумісності з вказаними вище задачами, забезпечувати можливості для досліджень, освіти, пояснення і громадської оцінки;

· виключити експлуатацію і запобігати їй або діяльності, шкідливій для цілей заповідання;

· надавати місцевому населенню такі вигоди, які сумісні з завданнями управління.

Критерії для відбору:

· територія має містити один або більшу кількість визначних об'єктів (такими природними об'єктами можуть бути ефектні водоспади, печери, кратери, шари з викопними рештками організмів, піщані дюни і морські об'єкти, разом з унікальною або репрезентативною фауною і флорою); асоційовані культурні об'єкти можуть включати печерні поселення, наскельні укріплення, археологічні ділянки або природні ділянки, які мають традиційне значення для місцевого населення;

· територія має бути достатньо великою для того, щоб охороняти цілісність об'єкту і його безпосереднє оточення.

 

Категорія IV – Територія управління екотопами/видами: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване на охорону шляхом регуляторних втручань.

Визначення: Ділянка землі і/або моря, на якій здійснюються регуляторні втручання з метою гарантувати підтримання екотопів в стані, який відповідає вимогам певних видів.

Задачі управління:

· гарантувати і підтримувати властивості екотопів, необхідні для охорони важливих видів, груп видів, біотичних угруповань або фізичних рис середовища у випадках, коли це вимагає певних дій з боку людини з метою оптимізації менеджменту;

· полегшувати наукові дослідження і моніторинг середовища як першочергові дії, пов'язані із невиснажливим менеджментом ресурсів;

· розвивати обмежені території в напрямку громадської освіти і позитивного ставлення людей до природи;

· припиняти і відвертати експлуатацію або заняття, шкідливиі для цілей охорони;

· забезпечувати людям, що живуть в межах цієї території, такі вигоди, які сумісні з іншими задачами управління.

Критерії для відбору:

· територія має відігравати велику роль в охороні природи і виживанні видів;

· територія має бути важливою для існування національно- або локально-важливої флори або для осілої чи мігруючої фауни;

· охорона цих екотопів і видів має залежати від активних втручань з боку відповідальних за менеджмент властей, якщо необхідно – шляхом маніпуляцій з екотопами (див. категорію Ia);

· площа має залежати від вимог видів, які охороняються, і може знаходитись в діапазоні від відносно малої до дуже великої.

Категрія V – Територія охорони ландшафту: природно-заповідна територія, управління якою спрямоване в основному на охорону ландшафту (в тому числі морського) і рекреацію.

Визначення: Територія землі (інколи з морським узбережжям і морем), де взаємодія людини і природи створила особливу територію із значною естетичною, екологічною і/або культурною цінністю і часто з високою біологічною різноманітністю. Збереження цілісності цієї традиційної взаємодії є необхідним для охорони, підтримання і еволюції такої території.

Задачі управління:

· підтримувати гармонійну взаємодію природи і культури шляхом охорони ландшафту і продовження існування традиційного використання землі, будівельних технологій і культурних проявів;

· підтримувати стиль життя і економічну діяльність, які знаходяться в гармонії з природою і зберігати соціальний і культурний устрій населення;

· підтримувати різноманіття ландшафтів і екотопів, а також пов'язаних з ними видів і екосистем;

· припинити і відвернути, де необхідно, використання землі і дії, які є невідповідними за своїми масштабом і характером;

· забезпечити можливості для рекреації і туризму, які за типом і масштабом відповідають суттєвим властивостям території;

· підтримувати наукові і освітні дії, які вносять вклад у довгостроковий добробут місцевого населення і в розвиток громадської підтримки охорони природного середовища таких територій;

· надавати вигоди місцевому населенню і робити вклад в його добробут шляхом забезпечення природних продуктів (таких як продукти лісу і рибальства) і послуг (таких як чиста вода або прибуток, одержаний від неруйнівних форм туризму).

Критерії для відбору:

· територія має мати ландшафти високої пейзажної цінності, з різноманітними екотопами, флорою і фауною, а також із зразками традиційного або унікального використання землі і соціальної організації, місцевих звичаїв і вірувань.

· територія має надавати можливості для рекреації і туризму в рамках нормального стилю життя і економічної діяльності.

Категорія VI – Територія охорони ресурсів (Managed Resource Protected Area): природно-заповідна територія, управління якою спрямоване переважно на стале використання природних екосистем.

Визначення: Територія, яка складається в основному з незмінених природних систем, управління якими спрямоване на забезпечення довгострокової охорони і підтримання біологічного різноманіття і, водночас, забезпечення сталого потоку природних продуктів і послуг, які відповідають потребам населення. Територія має також відповідати загальному визначенню природно-заповідної території (protected area).

Задачі управління:

· охороняти і підтримувати біологічне різноманіття та інші природні цінності території на тривалий час;

· сприяти екологічно обгрунтованим технологіям сталого виробництва;

· охороняти базу природних ресурсів від відчуження для іншого використання землі, яке шкідливе для біологічного різноманіття території;

· вносити вклад у регіональний і національний розвиток.

Критерії для відбору:

· мінімум дві третини території мають знаходитись в природному стані і в майбутньому передбачатись для утримання в такому ж стані, хоча територія може мати у своєму складі обмежені території модифікованих екосистем; великі комерційні плантації не включаються;

· територія має бути достатньо великою, щоб витримати неруйнівне використання ресурсів без шкоди для її загальних довгострокових природних цінностей;

· адміністрація має знаходитись на цій території або поблизу неї.

 

 

Вищенаведені шість категорій є найбільш поширеними. Це – категорії власне природно-заповідних територій. Інколи цей ряд подовжують, включаючи такі додаткові категорії:

VII категорія – антропологічні (антропічні) резервати (території, на яких створюються умови для проживання корінних груп населення і їхнього традиційного господарювання);

VIII категорія – території багатоцільового використання;

 

Ще дві категорії відображають міжнародний статус території:

ІX категорія – біосферні резервати (Biosphere Reserve)

X категорія – об’єкти Світової спадщини (World Heritage Site).

Більшість об’єктів, які мають такий статус, охоплені охороною на державному рівні в інших категоріях.

 

Природно-заповідні об'єкти будь-якої категорії згідно рекомендацій МСОП мають плануватися так, щоб хоча б 2/3 їх площі відповідали зазначеним вимогам.

 

 

1.3. Сучасний склад природно-заповідної мережі України та розподіл її за категоріями

 

       Мережа природно-заповідного фонду України станом на 01.01.2001 р. становила 6939 територій та об’єктів загальною площею 2509 тис. га, що складає 4,16% площі території України.

       Нині існує 11 категорій природно-заповідного фонду України. Серед них 7 належить до природних територій та об’єктів (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища) та 4 – до штучно створених об’єктів (ботанічні сади, зоологічні парки, дендрологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва) [27, 28]. Віднесення територій та об’єктів до певних категорій природно-заповідного фонду (ПЗФ) визначає їх режим, характер можливої діяльності на них, порядок охорони, використання та відтворення природних комплексів. Всі ці параметри визначені в Законі України "Про природно-заповідний фонд України". Наводимо основні дані про статус територій та об’єктів згідно їх категорій.

 

Природні заповідники – природоохоронні науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

       Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об’єктів на їх територях, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій.

       З точки зору класифікації МСОП, українська категорія “природний заповідник” відповідає категорії І (суворий резерват). Однак, режим частини заповідників України не відповідає цій міжнародній категорії, їх можна розглядати як об’єкти категорії IV.

 

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

       Для біосферних заповідників встановлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням.

       Характерною особливістю біосферних заповідників є те, що вони, як правило створюються на базі об’єктів інших категорій (докладніше про це в розділі “Біосферні заповідники”).

 

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культуро-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

       Основними завданнями національних парків є: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів, створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах, проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін, проведення екологічної освітньої роботи. На території національних природних парків встановлюється диференційований режим щодо охорони їх природних комплексів та об’єктів, їх відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.

       За класифікацією МСОП українська категорія “національний природний парк” стоїть близько до категорії ІІ (національний парк). Однак більшість національних природних парків України мають недостатньо суворий режим і фактично є об’єктами охорони ландшафту (категорія V).

 

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

       Основними завданнями регіональних ландшафтних парків є збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об’єктів, створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності, сприяння екологічній освітньо-виховній роботі. На території РЛП може проводитись зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

       Регіональні ландшафтні парки України відповідають міжнародній категорії V.

 

Заказники – природні території (акваторії), які створюються з метою збереження та відтворення природних комплексів чи окремих їх компонентів. На території заказника обмежується або забороняється діяльність, яка суперечить цілям та завданням, передбаченим положенням про заказник.

Більшість заказників можна розглядати як об’єкти категорії IV.

 

Пам’ятки природи – окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення і мають зберігатися в природному стані. На території пам’яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни їх первісного стану.

Українська категорія “пам’ятка природи” цілком відповідає ІІІ категорії МСОП, яка також має назву “пам’ятка природи”.

 

Заповідні урочища – лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення і мають зберігатись в природному стані. На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються в природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених до природних заповідників.

Формально режим заповідних урочищ, який подано в Законі України “Про природно-заповідний фонд України”, відповідає режиму об’єктів категорії І. Фактичний режим цих територій у більшості випадків відповідає категорії IV.

 

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи. Ботанічні сади загальнодержавного значення мають статус науково-дослідних установ. Ботанічним садам місцевого значення такий статус може бути наданий у встановленому порядку.

       На території ботсадів забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана із виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню колекцій рослин. Для забезпечення необхідного режиму охорони в ботсадах можуть бути виділені зони (експозиційна, наукова тощо).

           

Дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання. Вони є науково-дослідними природоохоронними установами.

       На території дендрологічних парків забороняється діяльність, яка не пов’язана із виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій. На ній може бути проведене зонування відповідно до вимог, встановлених до ботанічних садів.

 

Зоологічні парки створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі. Вони є природоохоронними культурно-освітніми установами.

       На території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків. З метою забезпечення виконання поставлених перед ними завдань на територіях зоопарків виділяються зони (експозиційна, наукова тощо).

 

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва, вони створюються з метою охорони та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних і оздоровчих цілях. На їх територіях можуть проводитись наукові дослідження.

       На території парків-пам’яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов’язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. Тут може проводитись зонування відповідно до вимог, встановлених для ботанічних садів.

 

       Таким чином, 11 категорій природно-заповідного фонду України є різними за своїм функціональним призначенням. За цим параметром можна виділити серед них 4 блоки [2].

1. “Науковий блок” – природні заповідники (15) та біосферні заповідники (4). Одною з основних функцій цих територій є проведення наукових досліджень в природі, в тому числі базових для екологічного моніторингу. Виконує також функції охорони екосистем та природного різноманіття.

2. “Поліфункціональний блок” – включає національні природні парки та регіональні ландшафтні парки. Основні функції – охорона екосистем, екологічна освіта та виховання, здійснення екотуризму та рекреації, проведення наукових досліджень, насамперед, в напрямку вивчення динаміки та стійкості до рекреаційного впливу.

3. “Блок охорони природного різноманіття” – охоплює категорії об’єктів, що не мають штату охорони – заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища. Цей блок охоплює найбільшу частину природно-заповідних територій України як за кількістю, так і за зайнятою ними площею. Функціональне значення – охорона природного різноманіття, екологічної рівноваги, природно-меморіальних об’єктів. Режим – від охорони окремих компонентів (заказники) до комплексної охорони території (пам’ятки природи та заповідні урочища).

4. “Колекційний блок” – включає ботанічні сади, дендропарки, зоопарки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Значна кількість парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (більше 500) та дендропарків (21) в Україні пояснюється тим, що вони значною мірою утворилися на місці колишніх поміщичих садиб з цінними породами дерев та парковими композиціями. Основна функція категорій цього блоку – збереження видів в умовах культури (неволі), інтродукція та акліматизація, збереження цінних паркових ансамблів, а також екологічне виховання.