З'ясуйтепоняття «державнамова», «літературнамова», «мовна норма». Назвітьтипимовних норм. Критеріїзатвердженнямови у функціїдержавної. Функціїмови.

З'ясуйтепоняття «державнамова», «літературнамова», «мовна норма». Назвітьтипимовних норм. Критеріїзатвердженнямови у функціїдержавної. Функціїмови.

Державнамова - «це офіційно проголошена законодавчою владою мова сфери офіційного спілкування, мова спілкування держави з її громадянами і навпаки, мова усіх гілок державної влади – законодавчої, судової, виконавчої, мова ЗМІ, науки, освіти, культури.

Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновиді обслуговує найрізнома­нітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови. Літературнамовахарактеризується такими ознаками:

· унормованістю;

· уніфікованістю (стандартністю);

· наддіалектністю;

· поліфункціональністю;

· стилістичноюдиференціацією (розвиненою системою стилів).

Мовна норма — це сукупність загальноприйнятих правил, реалізації мовної системи, які закріплюються упр-сі суспільної комунікації.                   Типи норм:

ü акцентні, орфоепічні (регулюють правильність вимови та наголошення слів)

ü графічні (передача звуків на письмі)

ü орфографічні (написання слів (піваркуша, пів’ящика, пів-Європи))

ü лексичне слововживання

ü морфологічні (правильність вживання морфем)

ü стилістичні норми (відбір мовних елементів відпов. до норм спілкування)

ü пунктуаційні (уживання розділових знаків)

ü синтаксичні норми (правильність побудови речення та словосполучення)

Критерії затвердження мови у функції державній: 1. мова корінної нації 2.мова найчисельнішої нації

Дайте характеристику офіційно-діловому стилю (сфера використання, основнепризначення, форма реалізації, види і жанриреалізації, основніознаки стилю, основнімовнізасоби стилю).

Сфера виконання: офіційно-ділові стосунки в державному, політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Основне призначення: регулювання ділових та обслуговування потреб людей у відповідних ситуаціях, здійснення управлінської діяльності. Форма реалізації: монолог (діалог) Види і жанри реалізації: закон, указ,постанова, статут, ухвала, акт, лист, довідка,протокол, інструкція, доручення, характеристика, скарга,наказ, тощо. Основні ознаки стилю: нейтральний тон викладу змісту лише в прямому значенні, офіційний характер, поєднання точності та ясності з лаконічністю і послідовністю викладу фактів, документальність, наявність реквізитів, висока стандартизація висловів, вживання усталених одноманітних мовних зворотів, сувора регламентація тексту, адресність, тематична обмеженість, повторність,для чіткої організації текст поділяється на параграфи, пункти. Основні мовні засоби стилю: використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології, спеціальної фразеології, відсутність авторської мовної індивідуальності та емоційності, експресивної лексики, синонімія зведена до мінімуму й не викликає двозначності сприйняття, велика питома вага розщепленого присудка, наявність безособових і наказових форм дієслів теперішнього часу зі значенням поза- часовості, постійності дії, вживання складних і простих речень.

Мовнізасобинаукового стилю. Жанринауковихдосліджень.

Мовні засоби: Велика кількість наукової інформації; наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, знаків і значків; використання наукової фразеології, стійких термінологічних сполучень, складних речень.

Жанри: Підручник, дисертація, монографія, стаття, дипломна (курсова) робота, лекція, реферат, відгук, анотація, рецензія.

Підготовка до співбесіди.

Зберіть якомога більше інформації про установу, в яку вас запрошують на співбесіду. Таку інформацію можна одержати різними способами: прочитати в Інтернеті або газетній статті про організацію; ознайомитися з продукцією чи послугами, які надає установа; поговорити з людиною, яка працює або працювала в цій організації;

• поспілкуватися з консультантом агентства, куди ви звернулися. Що треба знати про організацію, в яку ви йдете на співбесіду:

• які послуги або продукцію пропонує організація; кому і де реалізує свою продукцію; скіпьки років уже існує, юридичний статус організації; склад керівництва та як часто змінюється; який має прибуток; чи проводипося скорочення штатів за останні три роки; відгуки преси про установу; ставлення керівництва до працівників; нові проекти, що розробляються в організації; партнерів за кордоном; чи входить організація в інше об'єднання.

2.   Приготуйте копії дипломів, свідоцтв, резюме та інших необхідних документів. Особи творчих професій можуть принести свої статті, малюнки тощо.

3. Приготуйтеся назвати прізвища і контактні телефони осіб, які можуть дати вам рекомендаційного листа.

4.   Заздалегідь дізнайтеся точну адресу організації. Розрахуйте так свій час, щоби ви прийшли за 15 хвилин до початку співбесіди. Якщо ж ви запізнюєтеся, то обов'язково зателефонуйте й повідомте про це, а прийшовши, попросіть вибачення.

5.   Подбайте про діловий стиль одягу. Не можна приходити на співбесіду в міні- спідниці, джинсах чи супермодному одязі, треба дотримуватися в усьому міри.

6.   Складіть список очікуваних запитань та підготуйте на них відповіді.

16. Пояснітьтакіпоняття як "етикет", "мовнийетикет", «спілкувальнийетикет». Назвітьформулимовногоетикету.

Етикет - це кодекс правил поведінки, що регламентують взаємини між людьми у різних ситуаціях.

Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національне специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співрозмовником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості «орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом».

Спілкувальний етикет - це гіперпарадигма, яку мовці відтворюють за правилами, узвичаєними в певній мовній спільноті. Йому властива національна своєрідність, ідіоетнічність.

1. Вітання 2. Звертання 3. Знайомство 4. Запрошення 5. Подяка 6. Вибачення 7. Побажання, благословення 8. Тел. Роз.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок.

3. Місце укладання.

4. Дата.

5. Текст з переліком повноважень і зобов'язань сторін.

6. Юридичні адреси сторін.

7. Підписи.

8. Печатка установи.

Трудова угода укладається у двох примірниках, один з яких пере­дається виконавцеві, а другий зберігається в організації.

1.ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

2. РОЗМІР І ПОРЯДОК ОПЛАТИ

3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

4. ДОСТРОКОВЕ РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ

5. ІНШІ УМОВІ

6. ТЕРМІН ДОГОВОРУ       

7. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН

Контракт - це правовий документ, що засвідчує певну домовленість між підприємством, організацією чи установою й працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності, обумовлену певним терміном.

Реквізити:

Назва виду документа. Дата й місце укладання. Текст. Юридичні адреси сторін.

Підписи сторін - укладачів контракту. Печатка, що засвідчує підпис роботодавця.

У тексті контракту зазначають орган, який наймає працівника; посада, прізвище, ім'я, по батькові, кого наймають; термін дії контракту; загальні положення; функції та обов'язки сторін; компетенція і права фахівця; матеріальне і соціально-побутове забезпечення працівника; відповідальність сторін, вирішення спорів; зміна і розірвання контракту.

Контракт може укладатися як з ініціативи керівника підприємства, так і особи, яка наймається на роботу, є підставою для видання наказу про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті.

Документ, укладений у двох примірниках (по одному для кожної сторони), набуває юридичної чинності з моменту його підписання або з дати, обумовленої сторонами у контракті, й діє упродовж визначеного в ньому терміну: до 5 років, але не менше ніж рік. Контракт може бути змінений тільки за письмовою угодою сторін.

Договіртрудо вий - угода міжпрацівником і власникомпідприємства, установи, організаціїабоуповноваженим ним органом (далівласник), за якоюпрацівникзобов'язуєтьсявиконувати роботу, визначенуцієювиконанняроботи, передбаченізаконодавством про працю, колективним договором й угодоюсторін.

Трудовийдоговірвважаєтьсяукладеним, коли сторони досягай згоди з усіх умов, у тому числі з обов'язкових та додаткових.

Під час укладення трудового договору громадянинзобов'язаний подати паспорт абоінший документ, щопосвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбаченихзаконодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та іншідокументи.

Трудовийдоговірукладається як в усній, так і письмовійформі.

Письмова форма трудового договору в сучаснихумовах є найбільш оптимальною. Особливо їїзначеннязбільшуєтьсязізростаннямдоговірногорегулюванняпраці та розширенням прав підприємств у регулюваннітрудовихвідносин, відносинщодододатковогосоціальногозабезпеченняпрацівників.

Трудовийдоговірможе бути:

•     безстроковим, тобто таким щоукладається на невизначенийтермін;

•     строковим, якщотрудовівідносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступноїроботи, або умов їївиконання, абоінтересівпрацівника та в іншихвипадках, передбаченихзаконодавчими актами;

•     можеукладатися на час виконанняпевноїроботи.

 

З'ясуйтепоняття «державнамова», «літературнамова», «мовна норма». Назвітьтипимовних норм. Критеріїзатвердженнямови у функціїдержавної. Функціїмови.

Державнамова - «це офіційно проголошена законодавчою владою мова сфери офіційного спілкування, мова спілкування держави з її громадянами і навпаки, мова усіх гілок державної влади – законодавчої, судової, виконавчої, мова ЗМІ, науки, освіти, культури.

Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка в писемному та усному різновиді обслуговує найрізнома­нітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона вважається найвищою формою існування мови. Літературнамовахарактеризується такими ознаками:

· унормованістю;

· уніфікованістю (стандартністю);

· наддіалектністю;

· поліфункціональністю;

· стилістичноюдиференціацією (розвиненою системою стилів).

Мовна норма — це сукупність загальноприйнятих правил, реалізації мовної системи, які закріплюються упр-сі суспільної комунікації.                   Типи норм:

ü акцентні, орфоепічні (регулюють правильність вимови та наголошення слів)

ü графічні (передача звуків на письмі)

ü орфографічні (написання слів (піваркуша, пів’ящика, пів-Європи))

ü лексичне слововживання

ü морфологічні (правильність вживання морфем)

ü стилістичні норми (відбір мовних елементів відпов. до норм спілкування)

ü пунктуаційні (уживання розділових знаків)

ü синтаксичні норми (правильність побудови речення та словосполучення)

Критерії затвердження мови у функції державній: 1. мова корінної нації 2.мова найчисельнішої нації