Реєстрація та захист прав на торговельну марку в Україні

Реєстрація торговельної марки необхідна для того, щоб можна було відокремлювати товари і послуги, що виробляються (надаються) однією особою від, товарів і послуг, що виробляються (надаються) іншими особами. Торговельна марка – це будь-яке позначення або система позначень фірми або її товарів і послуг, виконаних в певному графічному стилі. Зареєстрована торговельна марка є важливим чинником для виживання на споживчому ринку і процвітання бізнесу. За наявності розкрученої торговельної марки підвищується і, відповідно, збільшується об'єм продажів, не дивлячись на високу ціну. Цінність зареєстрованої торговельної марки полягає в тому, що вона створює додаткові грошові потоки в порівнянні з іншими товарами або послугами, що не асоціюються з розкрученою торговельною маркою.

З 2004-го, року в Україні вступив в силу Цивільний кодекс, де вперше в українському законодавстві з'явився термін «Торговельна марка» (укр.) від англійської "trade mark". У народі, найбільш поширені вирази товарний знак, логотип і т.д. Але все таки, загальноприйнятий світовий термін це торговельна марка. Торговельна марка - засіб індивідуалізації підприємства, а також товарів або послуг, що ним виробляються, головний елемент іміджу фірми і гарантія якості для споживача. Виходячи з даного визначення, торговельна марка це «обличчя» підприємства (товару, що виробляється), тобто головний елемент бізнесу. Саме тому вона потребує надійного захисту [20].

Захист торговельної марки надається після її реєстрації в установленому порядку і, відповідно придбання права інтелектуальній власності на торговельну марку. Необхідність реєстрації торговельної марки продиктована різними чинниками, зокрема тими, що можуть призвести до дуже великих збитків, аж до втрати бізнесу. Підприємство, яке тривалий час успішно працює під незареєстрованою назвою, проводить високоякісні товари або надає послуги під незареєстрованою торговою маркою ризикує стати жертвою недобросовісної конкуренції, оскільки будь-яка фізична або юридична особа може зареєструвати його торгову марку на себе, привласнивши тим самим не тільки репутацію, але і його марку. При цьому новий "власник" матиме право обмежити об'єми виробництва дійсного власника торговельної марки, притягти його до цивільної або кримінальної відповідальності. Крім вищесказаного, можлива протилежна ситуація, коли підприємство в своїй комерційній діяльності використовує торговельну марку (товарний знак), що належить іншій особі або схожу з нею. В цьому випадку воно, може бути і неусвідомлено, ризикує стати порушником права законного власника цієї торговельної марки (товарного знаку) зі всіма витікаючими наслідками, включаючи обов'язок відшкодувати нанесені незаконним використанням збитки. Нарешті, дуже поширені випадки, коли після декількох років роботи на ринку компанія, через внутрішні суперечності, ділиться на декілька підприємств, що займають одну складову структури ринку. Так, часто колишні партнери по бізнесу перетворюються на конкурентів. При цьому кожний з них вважає себе правонаступником і претендує на вже відому споживачам торговельну марку, товарний знак, логотип, що запам'ятався, і т.п [20]. У всіх описаних випадках витрати матеріальні і моральні, пов'язані з відновленням справедливості, можуть виявитися значно більшими, ніж витрати, потрібні для своєчасної реєстрації торговельної марки і отримання свідоцтва на неї, що засвідчує Ваші права законного власника на торговельну марку. Також, реєстрація торговельної марки необхідна для подальшого її використання в комерційній діяльності. Наприклад, для оцінки вартості торговельної марки з метою внесення її в статутній капітал, здійснення операції купівлі-продажу торговельної марки, при здійсненні операції купівлі-продажу підприємства (оцінка ринкової вартості торговельної марки може значно вплинути на вартість всього підприємства), для укладення ліцензійних договорів, а також визначення збитку від фальсифікації товарів і послуг. Таким чином, торговельна марка це товар, який можна вигідно продати, передати у використання, значно збільшити ринкову капіталізацію компанії. Реєстрація доменного імені в зоні UA - це ще одна причина для реєстрації торговельної марки. Згідно діючим правилами домена UA, доменні імена виду firma.ua делегуються тільки власникам прав на відповідні торговельні марки. Таким чином, для реєстрації домена в зоні UA обов'язково наявність свідоцтва України на знак для товарів і послуг (торговельну марку). Причому інших варіантів немає. Вищевикладене свідчить про крайню необхідність своєчасного придбання прав на торговельну марку за допомогою її реєстрації.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом [6].

Основним документом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з придбанням або реалізацією права власності на торговельні марки, є Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", введений в дію з 01.07.1994 р. Також важливе значення мають Правила складання, подачі і розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг, зареєстровані Мінюстом України 02.08.1995 №276/812, які визначають вимоги до заявки, встановлюють правила подачі і процедуру розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг. Торговельну марку розміщують на продукції, що випускається, та застосовують в якості позначення послуг фірм, підприємства і організації сфери обслуговування, чия діяльність полягає не у випуску продукції, а в наданні послуг, як населенню, так і підприємствам. Деякі позначення не реєструються як торговельні марки наприклад: через їх специфіку, відсутності вирізняльних особливостей або необхідності залишатися вільними для використання всім суспільством. Закон встановлює, що не допускаються до реєстрації як знаки позначення:

1) які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою;

2) які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності. Дані позначення, окрім тих, які можуть ввести покупця в оману щодо товару, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака. на які зважаючи на їх специфіку не може бути представлене виняткове право користування, зокрема: що полягають частково або повністю з географічних назв, які можуть бути сприйняті як вказівки на місце знаходження виробника товару;

3) які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв) [2], що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку;

4) які відтворюють: промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди;

Для реєстрації торговельної марки в Україні необхідно подати заявку до Державного Департаменту інтелектуальної власності при Міністерстві Освіти і науки України. Заявником, може бути фізична особа (громадянин України), організація або іноземна організація, а також іноземець - фізична особа. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака бути складена українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікація товарів і послуг. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, ним можуть висуватися й інші вимоги [9].

За подання заявки сплачується збір, розмір якого встановлюється з урахуванням кількості класів передбачених Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг(МКТП) якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом з заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу Заявка підписується заявником або його представником у справах інтелектуальної власності (патентним повіреним), скріпляється печаткою підприємства або організації. До заявки також додається державний збір за подачу заявки. Заявка на реєстрацію торговельної марки подається в Укрпатент, який перевіряє відповідність заявки встановленим вимогам, класифікує перелік товарів і послуг відповідно до міжнародної класифікації і направляє заявнику рішення про встановлення дати подачі заявки. Далі по заявках Укрпатент проводить експертизу на відповідність вимогам, що пред'являються до торговельних марок, а також перевіряє тотожність і схожість з раніше заявленими і зареєстрованими в Україні торговельними марками. За наслідками експертизи ухвалює рішення про реєстрацію і видачу свідоцтва або про відмову в ньому. При позитивному рішенні необхідно сплатити мито за видачу свідоцтва. Після оплати мита торговельна марка вноситься в Державний реєстр торговельних марок України, далі Департамент проводить публікацію про реєстрацію в офіційному бюлетні і видає заявнику свідоцтво на торговельну марку. Свідоцтво діє 10 років з дня подачі і може бути продовжено на наступні 10 років до закінчення попереднього терміну дії [9].

Якщо торговельна марка не використовується повністю або використовується частково на території України щодо товарів і послуг, вказаних в свідоцтві протягом 3 років від дати публікації або від іншої дати після публікації, то дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково рішенням суду на підставі звернення зацікавлених осіб.