Зовнішні чоловічі статеві органи ( organa genitalia masculin а externa )

Чоловіча соромітна ділянка (pudendum masculinum)

Це частина ділянки промежини, яку завдяки певним особливостям розглядають окремо. До соромітної ділянки у чоловіків відносять статевий член, сечівник, калитку та її органи.

Межі ділянкивідповідають розташуваннюстатевого члена й основи калитки.

Статевий член

Голотопія та скелетотопія. Корінь статевого члена (radix penis), розташований під шкірою основи калитки, зрощений з гілками сідничних і лобкових кісток, з лобковим симфізом і сечо-статевою діафрагмою. Від цих кісток починаються ніжки статевого члена, які сходяться в ділянці лобкового симфізу та продовжуються в тіло статевого члена.

Будова. Статевий членскладається з кореня, тіла (corpus penis)і головки (glans penis).Основа члена утворена двома печеристими тілами(corpus cavernosus penis) і губчастим тілом (corpus spongiosus penis), які ззовні вкриті шкірою, підшкірною жировою клітковиною з поверхневою фасцією, глибокою фасцією та білковою оболонкою, від якої вглиб відходять відростки — перекладки. Між останніми формуються простори, що зумовлюють печеристу будову. Печеристі тіла розділені поздовжньою перегородкою статевого члена.

Губчасте тіло статевого члена менше печеристих. В ньому розташований сечівник. У задній частині губчасте тіло має розширення — цибулину статевого члена, а передній його кінець продовжується в головку статевого члена. Печеристі тіла закінчуються біля основи головки, зростаючись з губчастим тілом статевого члена. На нижньому краю дистальної частини головки члена відкривається сечівник. Головка статевого члена відділена від тіла вінцем головки (corona glandis).У ділянці головки шкіра утворює дублікатуру — передню шкірочку (preputium),що може зміщуватися. На нижній поверхні статевого члена передня шкірочка переходить у вуздечку, що кріпиться до головки. У разі патологічного звуження отвору передньої шкірочки головку оголити не вдається. Цей стан має назву фімоз (phymosis). Якщо із зусиллям змістити шкірочку та відкрити головку, вузький отвір передньої шкірочки стисне її. Виникає “удавка” — парафімоз, унаслідок якого може некротизуватися головка. Внутрішня поверхня передньої шкірочки має велику кількість сальних залоз (glandulae preputiales), які виділяють особливий секрет (smegma preputialis), що накопичується в просторі між шкірочкою та головкою. У разі недотримання гігієнічних норм накопичення смегми призводить до запалення головки та передньої шкірочки — баланопоститу.

Кровопостачання статевого члена відбувається з внутрішньої соромітної артерії, від якої беруть початок артерія цибулини, артерія сечівника та кінцеві парні гілки: дорсальнута глибоку артерії статевого члена (a. profunda penis).Глибока артерія заходить у ніжку печеристого тіла та проходить поздовжньо в його товщі. Артерія спинки статевого члена — кінцева гілка внутрішньої соромітної артерії — переходить на спинку статевого члена і йде в борозні між печеристими тілами під глибокою фасцією. Від зазначених артерій відходить багато гілочок, які постачають кров у печери печеристих тіл. Венозний відтік відбувається через поверхневі та глибокі дорсальні вени статевого члена. Поверхневі дорсальні вени розташовані під поверхневою фасцією в підшкірній жировій клітковині і добре контуруються, глибока спинкова вена — під глибокою фасцією між однойменними артеріями (v. dorsalis profunda penis).Із поверхневих вен кров прямує в зовнішні статеві вени. Основна частина крові відтікає по глибокій дорсальній вені статевого члена в передміхуровозалозово-міхурове сплетення.

Лімфа від статевого члена, який має поверхневу та глибоку сітки лімфатичних судин, відтікає в двох напрямках: із поверхневих судин — у внутрішню групу пахвинних лімфатичних вузлів, із глибоких — у зовнішні клубові лімфатичні вузли.

Іннервацію статевого члена забезпечують гілки підчеревного сплетення. Чутливу іннервацію здійснюють соматичні волокна від S2—S4_.Парасимпатичні волокна розслабляють стінки кровоносних судин, збільшують кровообіг, унаслідок чого виникає ерекція, симпатичні (L1—L2), навпаки, скорочують стінки кровоносних судин, зменшуючи тим самим кровообіг.

Сечівник чоловічий (urethra masculinа)

Виділяють три основні частини чоловічого сечівника: передміхурову (pars prostatica),перетинчасту (pars membranacea)і губчасту (parsspongiosa). Остання містить цибулинну, печеристу та головчасту частини.Довжина сечівника у дорослого чоловіка становить 16—18 см. На передміхурову частину припадає 3—4 см, на перетинчасту — 1,5 см і на губчасту — 14—15 см. Просвіт сечівника неоднаковий на всьому протязі: в ньому визначаються три звуження та три розширення. Звуження розташовані в початковій частині сечівника — біля шийки сечового міхура, в місці переходу через сечо-статеву діафрагму і на виході з головки статевого члена, розширення — в передміхуровій частині сечівника, ділянці цибулини статевого члена та біля його кінця (в ділянці човноподібної ямки). На передній стінці човноподібної ямки є складка слизової оболонки, що утворює заслінку човноподібної ямки (Герена), куди може впиратися катетер під час катетеризації сечового міхура.

Завдяки наявності двох згинів сечівник має S-подібну фрому. Перший згин утворений передміхуровою та перетинчастою частинами. У передміхуровій частині сечівник опускається вниз, огинає лонне зрощення та піднімається вгору. Вершина його випуклості розташована в перетинчастійчастині, угнутість спрямована вперед і догори. Друга кривина розташована в губчастій частині. Вона утворюється внаслідок звисання вільної частини статевого члена. Під час ерекції згин зникає. Це потрібно враховувати під час катетеризації сечівника.

У практичній урології розрізняють передній і задній сечівник, розуміючи під першим ділянку від м’яза — замикача перетинчастої частини до зовнішнього отвору, під другим — ділянку між шийкою сечового міхура та зазначеним м’язом.

У верхньому відділі передміхурової частини сечівника розташований мимовільний м’яз — замикач шийки сечового міхура. На задній стінці передміхурової частини сечівника виділяють поздовжній валик — гребінь сечівника (crista urethralis),посередині якого є сім’яний горбик (colliculus seminalis), по обидва боки якого відкриваються дві сім’явипорскувальні протоки, а також численні протоки передміхурової залози. В центрі сім’яного горбика розташована заглибина — чоловіча маточка (недорозвинуті мюллерові протоки). Перетинчаста частина сечівника найвужча і міцно кріпиться до сечо-статевої діафрагми. Саме тут орган оточений зовнішнім м’язом — замикачем сечівника, утвореним посмугованими м’язовими волокнами.

На слизовій оболонці сечівника є невеликі заглибини — ямки сечівника (lacunae urethrales, Morgagnii) та ямки, утворені в місці відкриття вивідних проток сечівникових залоз (glandulae urethrales, Littre). В них створюються сприятливі умови для переживання гонококової та іншої інфекції.

У задній відділ цибулинної частини сечівника відкриваються вивідні протоки цибулинно-сечівникових залоз.

Кровопостачання, іннервація та лімфовідтік відбуваються так само, як в органах, в яких розташований сечівник.

Калитка

Калитка — це шкірний мішок, розділений перегородкою на два відділи, в яких розташовані чоловічі статеві залози (яєчки; testis)і калиткова частина сім’яних канатиків.

Пошарова будова. Стінка калитка утворена тканинами, гомологічними шарам передньої стінки живота: шкірою, м’ясистою оболонкою (tunicadartos), зовнішньою та внутрішньою сім’яними фасціями і піхвовою оболонкою яєчка (мал. 291).

Шкіра калитки тонка й еластична, надзвичайно чутлива до подразнень. По середній лінії розташований сагітальний шов, який утворився внаслідок зрощення двох закладок і є продовженням аналогічного шва промежини та статевого члена. Підшкірна жирова клітковина міститься лише біля кореня калитки.

М’ясиста оболонкає продовженням підшкірної сполучної тканини з пахвинної ділянки і промежини. За походженням це — типовий підшкірний м’яз. Оболонка позбавлена жиру і містить елементи непосмугованої м’язової тканини, що під час скорочення зморщує шкіру. Продовження цієї оболонки вглиб утворює перегородку калитки (septum scroti). Надзвичайна еластичність шкіри та м’ясистої оболонки дає змогу висікати значні ділянки. Через скорочення м’язів краї рани ввертаються всередину, що утруднює загоєння.

Зовнішня сім’яна фасція(fascia spermatica externa)— продовження поверхневої фасції живота.

М’яз — підіймач яєчка(m. сrеmaster)є похідним внутрішнього косого (в основному) і поперечного м’язів живота. Він має сполучнотканинні пучки,що вкривають волокна (fascia cremasterica).

Внутрішня сім’яна фасція (fascia spermatica interna) — сполучнотканинна оболонка, що є продовження поперечної фасції (fascia transversalis).Вона вкриває яєчко, сім’явиносну протоку, судини та нерви яєчка.

Піхвова оболонка яєчка(tunica vaginalis testis)утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою(lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім’яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина,яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Незважаючи на багатошаровість стінки калитки, практично розрізняють два шари: шкіру з м’ясистою оболонкою та решту.

Кровопостачання калитки здійснюють задні та передні калиткові гілки (rr. scrotales posteriores et anteriores),які виникають відповідно з внутрішньої соромітної, промежинної і зовнішніх соромітних артерій (аа. pudendae externae).Венозний відтік відбувається через однойменні вени.

Лімф а від стінок калитки відтікає в пахвинні лімфатичні вузли.

Іннерваці ю калитки забезпечують гілки соромітного нерва, які віддають задні калиткові нерви, і клубово-пахвинного нерва (n. ilioinguinalis), який віддає передні калиткові нерви.

Яєчко(testis)

Голотопія. Яєчо — парний орган, який належить до внутрішніх статевих органів чоловіка. Кожне яєчко розташоване у відповідній половині калитки і відділене одне від одного перегородкою. Ліве яєчко лежить нижче правого. Верхні кінці яєчок спрямовані вперед і латерально.

Будова. Яєчко має яйцеподібну форму, сплюснуте з боків. Його розміри (довжина — 4,5 см, ширина — 2,5 см, товщина — 3 см) не відповідають функціональним можливостям. Пружність яєчка під час пальпації залежить від наповнення сім’яною рідиною, з віком вона зменшується. Спереду і з боків яєчко вкрите нутрощевим листком піхвової (серозної) оболонки, під яким розташована білкова оболонка – щільна фіброзна пластинка, не здатна розтягуватися, тому при набряках яєчко стискається, що супроводжується сильним болем. Зсередини вона багата на судини — судинна оболонка. По задньому краю яєчка, позбавленому серозного покриву, білкова оболонка потовщена внаслідок входження кровоносних судин і виходу сім’яних канальців — це середостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння всередину паренхіми яєчка відходять радіальні перегородки, що ділять її на часточки. Паренхіма часточок яєчка утворена звивистими сім’яними трубочками, від яких в ділянці верхівки часточки відходять прямі сім’яні трубочки, що проходять через середостіння та потрапляють у над’яєчко (epididymis), де об’єднуються в виносні протоки.

Над’яєчко розташоване вздовж заднього краю яєчка, має головку, тіло та хвіст. Головка над’яєчка розміщена вгорі, хвіст обернений вниз і переходить у сім’явиносну протоку. Яєчко та над’яєчко містять залишки ембріональних закладок: у місці з’єднання пристінкового та нутрощевого листків піхвової оболонки яєчка, біля його нижнього кінця, а також на 1 см вище верхнього кінця розташовані зв’язки, що йдуть до стінки калитки — залишки тяжа яєчка,на передньому кінці придатка є пухирець із серозною рідиною — привісок над’яєчка, що є залишком парамезонефричного (мюллерового) ходу, на верхньому кінці яєчка розташований його привісок (apрendix testis) — утворення, гомологічне лійці маткової труби. Ці утворення можуть бути причиною розвитку кісти яєчка.

Кровопостачання яєчка здійснює яєчкова артерія (a. testicularis), яка починається від черевної частини аорти. Відтік венозної кровівідбувається в нижню порожнисту вену через праву яєчкову вену, ліворуч — у ліву ниркову вену. Проходячи в сім’яному канатику, вени яєчка утворюють лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis), яке має анастомози із зовнішньою соромітною веною та венами черевної стінки.

Лімф а від яєчка відтікає в поперекові вузли, розташовані поблизу місця формування цистерни грудної протоки (cisterna chyli)біля аорти, та в нижні клубові лімфовузли, розміщені по ходу зовнішньої клубової вени, звідти — в приаортальні лімфовузли. Через це видалення регіонарних лімфовузлів при злоякісному новоутворенні яєчка утруднене, а завдяки близькості цистерни метастазування є генералізованим.

Іннервацію яєчка забезпечують аортальне та ниркове симпатичні сплетення, нижнє підчеревне сплетення, що підходять до нього разом з яєчковою артерією, та статева гілка від статево-стегнового нерва. В яєчку міститься велика кількість нервових закінчень, тому його забої надзвичайно болючі і нерідко супроводжуються втратою свідомості.

Сім’яний канатик(funiculus sperma ticus)

Голотопія. Сім’яний канатик простягається від заднього краю яєчка до глибокого пахвинного кільця.

Будова. Він є комплексом анатомічних утворень, в який входять сім’явиносна протока з однойменними артерією і веною, яєчкова артерія, лозоподібне венозне сплетення, лімфатичні судини, гілки яєчкового нервового сплетення, залишок піхвового відростка очеревини. Всі вони ззовні всередину вкриті зовнішньою сім’яною фасцією, м’язом — підіймачем яєчка з фасцією, що його вкриває, і внутрішньою сім’яною фасцією.

Синтопія елементів канатика. Органи сім’яного канатика оточені пухкою клітковиною. В задньому відділі розташована сім’явиносна протока, попереду якого яєчкова артерія, ззаду — артерія сім’явиносної протоки. Однойменні вени супроводжують артеріальні стовбури. Лімфатичні судини проходять з передньою групою вен.

Кровопостачання, лімфовідтік та іннервація аналогічні яєчковим.

Внутрішні жіночі статеві органи (organa genitalia feminina interna)

Матка (uterus)

Голотопія. Маткарозміщена в центральній частині порожнини малого таза між сечовим міхуром і прямою кишкою (мал. 292).

Скелетотопія. Перешийок (перехід тіла в шийку — isthmus uteri) та шийкаматки розташовані на рівні S2—S3.

Будова. Матка має три відділи: дно (fundus uteri) — частина, розташована вище відходження маткових труб, тіло (corpus uteri) — частина органа між дном і шийкою, шийка (сervix uteri), що має надпіхвову та піхвову порції. Звужену частину тіла в ділянці шийки називають перешийком. Розрізняють передню та задню поверхні, правий і лівий краї матки. Поздовжня вісь матки нахилена вперед (anteversio), тіло матки по відношенню дошийки також нахилене вперед (anteflexio).

Стінка матки містить три оболонки:зовнішня — серозно-фасціальна (perimetrium), середня — м’язова (myometrium), внутрішня — слизова (endometrium). Зовнішня оболонка представлена очеревиною та фасцією таза.Очеревина вкриває тіло та дно матки, задню стінку шийки, а також невелику ділянку (близько 1—1,5 см²) задньої стінки піхви, переходячи на передню стінку прямої кишки й утворюючи прямокишково-маткову заглибину(excavatio rectouterina).На міхуровій поверхні матки очеревина доходить до перешийка, потім йде на задню та верхню стінки сечового міхура, утворюючи міхурово-маткову заглибину (excavatio vesicouterina). Біля країв матки очеревина утворює дублікатуру, що йде до бокових стінок таза. Це — широка зв’язка матки (lig. latum uteri).Бокові краї матки між листками зазначеної зв’язки очеревиною не вкриті. Передня стінка шийки матки, перешийок і піхва розташовані в підочеревинному відділі малого таза. Вони вкриті нутрощевою фасцією таза і зрощені з фасцією сечового міхура.

М’язова оболонка має тонкі зовнішній і внутрішній поздовжні шари та виражений коловий середній шар, у якому розташована основна маса кровоносних судин.

Слизова оболонка не має підслизової основи та щільно зрощена з м’язовою.

У порожнині матки виділяють два відділи: власне порожнина матки та канал шийки.

Зв ’ язки матки

Широка зв ’ язка матки — парна. Вона є дублікатурою очеревини і має чотирикутну форму. Її присередній край фіксований до бічного краю матки, бічний — до бокової стінки таза в ділянці крижово-клубового суглоба. Верхній її край вільний, в ньому розташована маткова труба, нижній — утворений завдяки розходженню листків очеревини. В товщі (зверху вниз) широкої зв’язки матки розташовані маткові труби, круглі зв’язки матки (ligg. teres uteri), задні частини яєчників та власні зв’язки яєчників (ligg. ovarii proprium). Всі ці утворення випинають очеревину широкої зв’язки й утворюють власні брижі, тобто частини зв’язки, що кріпляться до цих органів: mesometrium — брижа матки, mesosalpinx — брижа маткової труби, mesoovarium— брижа яєчника, mesodesma — стрічка очеревини, фіксована до круглої зв’язки матки. Біля основи широкої зв’язки розташована приматкова клітковина (parametrium),в товщі якої проходять сечовід, оточений власною фасцією, маткова артерія, кардинальна зв’язка (lig. cardinale uteri). Відстань від сечоводу до стінки матки коливається залежно від віку: від 0,5 см у дитинстві та старості, до 1—2 см у репродуктивному віці. Причому лівий сечовід зазвичай розташований ближче до матки, ніж правий.

Кругла зв’язка матки починається дещо нижче і вперед від початкової частини маткової труби.У товщі широкої зв’язки вона прямуєлатерально і вперед до глибокого пахвинного кільця. Нерідко за її ходом виявляють венозні й артеріальні стовбурці, що утворюють анастомоз між матковими та нижніми надчеревними судинами.

В ласна зв’язка яєчника починається в ділянці кута матки. Прямуючи вниз і назад від початку маткової труби, вона йде до маткового кінця яєчника. У зазначеній зв’язці містяться кровоносні судини й утворюються анастомози між матковою та яєчниковою артеріями.

Кардинальна зв’язка матки починається від перешийка, проходить в основі широкої зв’язки по ходу маткової артерії та кріпиться до пристінкового листка фасції таза. Зазначена зв’язка є сполучнотканинним і м’язовим тяжем, утвореним непосмугованою м’язовою та фіброзною тканиною.

Крижово-маткова зв’язка (lig. sacrouterina) єпарною. Вона фіксує перешийок матки до S2—S3. Над нею утворюється матково-прямокишкова складка очеревини.

Синтопія. Спереду від матки, між нею та сечовим міхуром, розташована міхурово-маткова заглибина, що знизу доходить до половини органа. Нижче заглибини стінка матки зрощена зі стінкою сечового міхура.. Позаду розташована матково-прямокишкова заглибина, яке досягає проксимальної частини піхви. Для евакуації крові або гною, що накопичилися в цій заглибині, доступ виконують через задню стінку склепіння піхви.

В шийці матки виділяють надпіхвову та піхвову частини. Останню охоплює піхва, внаслідок чого утворюється склепіння піхви і його частини: передня — між передньою губою вічка матки та передньою стінкою піхви, задня — між задньою губою вічка матки та задньою стінкою піхви і бокова. Задня, глибша, частина склепіння піхви та ділянка стінки, що його утворює, вкриті очеревиною, яка є дном прямокишково-маткової заглибини. По боках від тіла матки розташовані приматкові клітковинні простори. Маткові артерії, що проходять у них, під час атонічних післяпологових кровотеч, можна перетиснути затискачами, накладеними через бокові склепіння піхви.

Кровопостачання матки забезпечує переважно маткова артерія (a. uterina).Додатковими джерелами кровопостачання органа є нижня надчеревна артерія, яєчникова, нижня міхурова та внутрішня соромітна артерії. Венозний відтік відбувається в основному через систему внутрішньої клубової вени. Слід зазначити, що в ділянці матки та піхви утворюються маткове та піхвове венозні сплетення, що можуть широко з’єднуватися звенозними сплетеннями прямої кишки і сечового міхура.

Регіонарними лімфатичними вузлами матки і піхви є внутрішні клубові, крижові та пахвинні лімфатичні вузли.

Іннервація матки відбувається завдяки матково-піхвовому сплетенню, утвореному гілками підчеревного.

Маткова труба (tuba uterina, salpinx)

Маткова труба — порожнисте утворення довжиною 10—12 см.

Будова. Маткова труба містить маткову частину, перешийок, ампулу, лійку та торочки (fimbriae tubae). Стінка органа представлена такими шарами: серозною оболонкою, підсерозним прошарком, м’язовою і слизовою оболонками.

Голотопія. Труба проходить по верхньому краю широкої зв’язки матки, що утворює для неї брижу (mesosalpinx),в якій до органа підходять судинні гілки маткової і яєчникової артерій.

Синтопія. Маткова труба тісно зв’язана з яєчником: охоплює його з трьох боків. Біля матки труба має горизонтальний напрямок, потім утворює різкий згин і майже вертикально прямує вгору вздовж брижового краю яєчника. В кінцевому відділі труба утворює ще один згин, опуклою частиноюобернений так, що лійка труби спрямована вниз і прилягає до вільного краю та бічної поверхні яєчника. Трубу фіксує підвішувальна зв’язкою яєчника(lig. suspensorium ovarii),в товщі якої проходять гілки яєчникової артерії.

Кровопостачання маткової труби забезпечують трубні гілки маткової артерії.

Регіонарними лімфатичними вузлами органа є внутрішні клубові, крижові та пахвинні лімфатичні вузли.

Іннервацію маткової труби забезпечує матково-піхвового сплетення, утворене гілками підчеревного.

Яєчник (ovarium)

Це парний орган розміром 2,5х1,5х1 см.

Будова. Яєчник має два краї: передній, фіксований до широкої зв’язки матки, і задній — вільний, обернений у бік прямої кишки. В ньому розрізняють дві поверхні: присередню, що обернена в порожнину таза та торкається тазових органів, і бічну, обернену до стінки таза. До маткового кінця яєчника кріпиться власна зв’язка яєчника,що фіксує його до кута матки. До трубного кінця яєчника фіксована підвішувальна зв’язка яєчника.

Зовнішній покрив яєчника утворений зародковим епітелієм, що зумовлює його матовість. Очеревина вкриває яєчник лише в місці його фіксації до широкої зв’язки матки. Тут утворюється кільцеподібна біла смужка очеревини, зрощеної з яєчником, — кільце Фарра — Вальдеєра. Допереду від цього кільця передній край яєчника заходить між листки широкої зв’язки матки. У зазначеному місці в нього входять кровоносні судини, нерви та лімфатичні судини. Місце входження судинно-нервових утворень називають воротами яєчника.

Синтопія. Яєчник прилягає до бокової стінки таза дещо нижче входу в малий таз. Тут, поблизу біфуркації спільної клубової артерії, утворюється заглибина — яєчникова ямка (fossa ovarica). Вонаобмежена спереду зовнішніми клубовими судинами, ззаду — внутрішніми клубовими судинами, знизу — матковою артерією, дно її утворене внутрішнім затульним м’язом, вкритим очеревиною.

Кровопостачання яєчника забезпечують яєчникова артерією, що починається від черевної частини аорти на рівні L_І, та яєчникова гілка маткової артерії. Судини яєчника з’єднуються між собою. Відтік венозної крові відбувається яєчниковими венами в нижню порожнисту вену з правого боку, та ниркову вену — з лівого, а також в матково-піхвове сплетення.

Лімфа від яєчника відтікає в аортальні та клубові лімфатичні вузли.

Іннервацію органа забезпечують гілки матково-піхвового сплетення.

Піхва (vagina)

Піхває продовженням матки у вигляді труби завдовжки 8—10 см.

Будова. З порожниною матки піхва сполучається через канал шийки матки. Внизу, в жіночій соромітній ділянці вона відкривається соромітноющілиною між малими соромітними губами. Між піхвою та тілом матки утворюється тупий кут. На розрізі просвіт піхви має вигляд Н-подібної щілини, оскільки орган містить лише дві стінки: передню та задню, причому перша на 1,5—2 см коротша (мал. 293).

Синтопія. Шийка матки неначе вступає в порожнину піхви, утворюючи її склепіння.

Передня стінка піхви прилягає до задньої стінки сечового міхура та сечівника, з якими вона пов’язана настільки міцно, що при розривах матки (або сечівника) тут можуть утворюватися міхурово-піхвові нориці. З’єднання передньої стінки піхви з цими органами відбувається за допомогою міхурово-піхвової та піхвово-сечівникової перегородок. Задня стінка піхви в межах підочеревинного відділу таза прилягає до прямої кишки, відділяючись від неї прямокишково-піхвовою перегородкою, а також клітковиною. В межах промежини ці органи розташовані на певній відстані один від одного.

З боків піхви розташована клітковина основи широкої зв’язки матки (parametrium), в якій лежать матково-піхвове нервове сплетення, венозне сплетення, сечоводи, маткова артерія та її гілки і лімфатичні судини.

Фіксацію піхви забезпечено міцним з’єднанням ізсечівником і сечо-статевою діафрагмою і відносно міцним — із сечовим міхуром. Укріплюють піхву також кардинальні зв’язки, прилеглі клітковина та фасції.

Кровопостачання піхви здійснюють піхвові артерії (аа. vaginales), що відходять від маткових судин, з яких найбільше значення мають низхідні артерії. Крім того, орган одержує кров від нижньої міхурової, середньої прямокишкової, а в нижньому відділі — від соромітної артерії. Венозний відтік відбувається в добре розвинене маткове та піхвове сплетення, розташовані з боків піхви, звідки — в маткові вени.

Лімфовідтік від піхви відбувається в клубові, а від нижніх її відділів — у пахвинні лімфатичні вузли.

Іннервацію піхви забезпечує матково-піхвове сплетення, від якого відходять піхвові нерви (nn. vaginales).