Договірне регулювання відносин у сфері матеріально-технічною забезпечення суб'єктам господарської діяльності у сільському господарстві.

На сучасному етапі матеріально-технічне забезпечення сільського господарства являє собою складний комплекс відносин, що охоплюють діяльність виробників сільгосптехніки, підприємств з матеріально-технічного забезпечення, заснованих на різних формах власності. Ці відносини неоднорідні за правовою організацією. Необхідно розмежувати такі групи відносин з матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств:

по-перше, відносини, що виникають між виробниками сільськогосподарської техніки та організаціями з матеріально-технічного забезпечення;

по-друге, відносини між сільгосптоваровиробниками та виробниками сільськогосподарської техніки та інших матеріально-технічних ресурсів;

по-третє, відносини між підприємствами з матеріально-технічного постачання і сільгосппідприємствами.

по-четверте, відносини між самими сільгоспвиробниками.

Ці групи відносин з матеріально-технічного забезпечення з точки зору їх правової організації не відрізняються. Їх правовою формою є договір.

Суб’єктний склад відносин з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК є таким: з однієї сторони – сільськогосподарські підприємці: фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, акціонерні сільськогосподарські товариства та інші підприємці, тобто покупці сільськогосподарської техніки та інших засобів матеріально-технічного призначення. З другої – суб’єкти, які надають предмету матеріально-технічного забезпечення – безпосередні виготовлювачі або посередники в цих правовідносинах – машинно-технологічні станції (МТС); підприємства з матеріально-технічного забезпечення (ПМТЗ), створені у вигляді господарських товариств, напрямком діяльності яких є реалізація предметів матеріально-технічного забезпечення: сільськогосподарської техніки, тракторів, комбайнів, автомобілів та ін., мінеральних добрив, ядохімікатів, необхідних для обробітку сільськогосподарських культур, паливно-мастильних матеріалів. В тваринництві такими предметами є: обладнання для тваринницьких комплексів, сепараторних пунктів; для цехів з виробництва кормів для підсобних виробництв і промислів.

Матеріально-технічне забезпечення товаровиробників АПК - це сукупність суспільних відносин, які регулюються нормативними актами або договорами з забезпечення матеріально-технічними ресурсами, що необхідні для своєчасного і безперебійного проведення циклу сільськогосподарських робіт по виробництву, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції і належного функціонування АПК для виконання ним соціальних, економічних завдань та забезпечення продовольчої безпеки країни.

До матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК відноситься: забезпечення сільськогосподарською технікою, устаткуванням та запасними частинами до них; ремонт та технічне обслуговування сільськогосподарської техніки; агрохімічне обслуговування; забезпечення паливно-мастильними матеріалами; забезпечення насіннєвою продукцією.

Серед договорів, які регулюють відносини з матеріально-технічного забезпечення товаровиробників АПК, можна виділити три групи.

До першої відносяться договори, які забезпечують збалансований ціленаправлений рух засобів виробництва від виробника до придбавала. Це поставка та купівля-продаж.

До другої — договори, які регулюють відносини з надання послуг виробничого характеру: договори про надання послуг сільськогосподарського призначення, договори МТС з сільгосппідприємствами.

До третьої групи можна віднести договори, які надають можливість забезпечити сільгоспвиробникам користуватися необхідними матеріально-технічними ресурсами при неможливості придбати їх у власність. До них належать: орендний, лізинговий та кредитний договори.