Правові засади списання та реструктуризації боргів сільськогосподарських підприємств.

 

   Проблема економічного стану сільськогосподарських підприємств, відновлення їх платоспроможності є досить гострою і не може бути вирішеною тільки керівництвом сільськогосподарського підприємства. Вона вимагає державного втручання, в першу чергу формування аграрної політики в державі, яка б враховувала потреби аграрного сектора економіки України та держави в цілому.

"Народне господарство України характеризується певними суспільними, політичними, економічними, управлінськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право".

Для побудови цілісної, сприйнятливої, зрозумілої аграрної політики в державі в першу чергу став актуальним і необхідним новий зміст нормативно-правової бази. На основі аналізу досвіду перших спроб реформування земельних відносин, які відбулися на початку 90-х років, було зроблено висновок, що аграрна політика повинна бути забезпечена комплексністю і системністю. Крім того, вона повинна бути активною, кардинальною і спрямованою на утвердження України (вже в найближчі роки) як держави з високоефективним сільським господарством.

Хоча за останні роки в сільському господарстві досягнуто певних зрушень на краще, ці зрушення не мають стабільного характеру. Рівень реформ і їх глибина не відповідають тій ситуації, що склалася в агропромисловому комплексі.

Для того щоб подолати ті ускладнення і погіршення в агропромисловому комплексі України, необхідно, в першу чергу, звернути увагу на розвиток законодавчих умов для його становлення і розвитку.

Незважаючи на існуючу думку, що в аграрному секторі економіки створені всі законодавчі умови для його діяльності, потрібно зазначити, що хоча реформи носили динамічний та ефективний характер, їх рівень на сьогодні все менше задовольняє сільськогосподарське виробництво.

Питання стабільності розвитку сільського господарства, в першу чергу, залежить від законодавчої бази, яка б могла забезпечити такий розвиток у складний період реформування цієї галузі економіки України.

Деякі важливі для сільськогосподарського виробника законодавчі акти в аграрному секторі економіки прийняті. Це, зокрема, Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на 2001-2004 роки", а також закони, що підтримують розвиток ветеринарії, племінної справи у тваринництві, селекції в рослинництві.

Враховуючи існуючі проблеми в цій галузі, потрібно звернути увагу на те, що зміцненню фінансового стану сільськогосподарських підприємств повинні сприяти такі чинники, як запровадження приватного господарювання, активна розбудова аграрного ринку, зниження податкового навантаження.

Формування сприятливої податкової системи є одним з вирішальних чинників успішного функціонування аграрного сектора за ринкових умов.

Відсутність протягом тривалого часу сприятливої податкової системи та паритету цін на продукцію промисловості і сільського господарства призводила до зростання недоїмки сільськогосподарських підприємств у платежах до бюджету та Пенсійного фонду.

Так, більша частина сільськогосподарських підприємств мала велику заборгованість, основна частина якої складалася з платежів до бюджету. Склалася ситуація, коли господарська діяльність таких підприємств не була достатньо прибутковою і коштів вистачало тільки на підтримку поточної діяльності.

Держава неодноразово йшла на реструктуризацію і списання цих боргів. На початку 2001 р. реформовані сільськогосподарські підприємства від них були практично звільнені.

З кінця 1990-х років в аграрному секторі формуються засади стимулюючої податкової системи.

Значним для сільськогосподарських товаровиробників виявилось прийняття Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", в якому визначено механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку сільськогосподарськими виробни-ками.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки України" продовжив дію Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" до 31 грудня 2009 року.

Усе це значною мірою знизило податковий тиск на сільгоспвиробників, спростило оподаткування, повніше розкрило стимулюючий потенціал податкової системи.