Сутність і предмет податкового права.

 

Податкове право є складним правовим інститутом, що ре­гулює основи формування дохідної частини бюджетної сис­теми країни, тобто регулює лише відносини, що пов'язані з рухом грошових коштів від платників податків і зборів до бюджетів відповідного рівня. Податкове право взаємодіє з усіма інститутами фінансового права. Його норми зумовлені публічністю державних фінансів та регулюють діяльність зі стягування податкових платежів для загальнодержавних і ре­гіональних потреб. Отже, податкове право — це один з осно­вних інститутів правової системи держави.

Податове право - це система правових норм (фінансових прав. норм), які регулюють суспільні відносини щодо встановлення та справляння податків та інших обовязкових платежів.

Інститут податкового права є відокремленим комплексом юридичних норм, що забезпечують цільове регулювання різ­новиду відносин, пов'язаних з надходженням до бюджетів податків і зборів. Податкове право — відносно самостійний сектор фінансового права та займає автономне становище щодо інших інститутів цієї галузі.

Предметом податкового права є 3 групи сусп. відносин:

1. Суспільні відносини, які складаються між державою і податковими органами.

2. Відносини, які виникають між податковими органами та юридичними та фіз. особами (платниками податків).

3. Суспільні відносини, які виникають між державою, фінансовими і податковими органами з приводу мобілізації податкових платежів.

Прийняття ПК зменшило кількість податків.

Місце податкового права в прав. системі

Податкове право - це підгалузь фін. права.

 

Методи податкового права.

 

Методом податкового права є система прийомів (способів) впливу на суспільні правовідносини, які складають предмет податкового права, на поведінку учасників цих відносин.

Основним методом податкового права, як і фінансового права, є метод владних приписів, який характеризується особливими засобами впливу, заснованими на нерівності суб'єктів, і передбачає використання в основному Імперативних норм. Це обумовлено самим змістом податкових правовідносин - забезпечення формуванням бюджетів відповідних рівнів та державних цільових фондів. При регулюванні податкових відносин цей метод набуває своєї специфіки, яка полягає у змісті податкових правовідносин, а також залежить від правового статусу їх суб'єктів.

Ознаки методу владних приписів при регулюванні податкових правовідносин:

- владні розпорядження стосуються кола платників, порядку, умов та розміру платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо;

- коло органів, уповноважених давати владні розпорядження учасникам податкових правовідносин, складають податкові органи;

- широке використання імперативних норм податкового права з метою формування бюджетів і державних цільових фондів за рахунок доходів платників податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру.

Метод владних приписів характеризується імперативністю, - норми податкового права носять обовязковий характер.

Інші методи:

2. Владність.

3. Субординація (підпорядкування нижчестоящих органів вищестоящим).

Крім основного методі в податковому праві можуть застосовуватися додаткові методи:

1. Метод рекомендації

2. Метод погодження

У податковому праві застосовуються й інші прийоми (способи) регулювання податкових відносин. Можливість вибору ставки оподаткування, наприклад, дає можливість формувати податкову політику суб'єктам підприємницької діяльності на власний розсуд шляхом використання рекомендацій, узгоджень, пропаганди, що обумовлює метод переконання. Проте деяка свобода дій підпорядкованих суб'єктів обмежена тими ж владними розпорядженнями органів влади й можлива лише в межах наданих суб'єкту прав.

 

Принципи податкового права.

 

2. Принципи податкового законодавства - це найбільш загальні ідеї, які відіграють роль орієнтирів у формуванні податкового права (ст. 4 Податкового кодексу України).

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

 - загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу України;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

 - фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

- економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

 - нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

- Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено Податковим кодексом, сплаті не підлягають.

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

 

 

Джерела податкового права.

 

Джерела податкового права - це нормативні акти компетентних органів держави, якими встановлюються норми права в сфері податкової політики.

1. Конституція України (ст. 67, - громадяни зобовязані платити податки встановлені чинним законодавством; 74, - питання податків не виноситься на референдум; 92, - виключно законами встановлюються податки та податкова система).

2. Закони (ВРУ приймає з приводу оподаткування закони)

Податковий кодекс України - кодифікований акт який зібрав більшість норм у сфері оподаткування. Прийняття кодексу призвело до скасування багатьох спеціальних законів.

До джерел податкового права відносяться:

 - укази Президента (Указ Президента " Про затвердження положення про Державну податкову службу України" від 12 травня 2011 року; " Про утв. Місцевої державної адміністрації").

 - ініструкції та положення які приймаються спец. органами (Державною податковою службою, Держ. митною службою, Міністерством фінансів України).

Наказ Мінфіна " Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів".

До джерел податкового права можуть також відноситьсь рішення місцевих органів (Київська міська рада - рішення про введення туристичного збору на території Києва.

 - міжнародні договори у сфері усунення від подвійного оподаткування. Міжнар. договори ратифіковані ВРУ становлять частину нац. законодавства.

 

Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами.

I. За владно-територіальною ознакою (в основному це стосується видів нормативних актів):

1)загальнодержавні нормативні акти;

2)республіканські (Автономна Республіка Крим);

3)місцеві нормативні акти.

II. За характером правових норм:

1)нормативні — акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку;

2)ненормативні — акти, що не містять правових норм загального характеру.

III. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:

1.Звичай, який санкціонують компетентні органи у встановленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, на який є посилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, межі компетенції державних органів у сфері оподаткування.

2.Прецедент дістав широкого поширення в правових системах англосаксонського типу, особливо за наявності пробілу в законодавстві. Специфіка в цьому разі полягає в тому, що право-застосовний орган фактично є нормо творчої структурою. Багато процесуальних норм народилися в ході судових слухань з податкових справ. Наприклад, розгляд податкових правопорушень в американському суді ускладнювався посиланнями на п'яту поправку до Конституції США, що надавала право відмовитися від дачі показань, бо це могло призвести до «самозвинувачення». Верховний Суд США, наділений повноваженнями конституційного контролю, відмовив підозрюваним у можливості використовувати п'яту поправку до Конституції уразі розгляду справ з податкових правопорушень.

Подібні ситуації приводять до необхідності систематизації найважливіших судових рішень. У США судову нормо-творчість здійснюють Верховний Суд, апеляційні суди, претензійний суд, федеральні окружні суди і податковий суд США.

3. Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Застосування цього джерела податкового права не завжди однозначне. Міжнародні договори наділені різною юридичною чинністю. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їх дія рівнозначна законам, і до системи законодавства міжнародні договори включаються нарівні з законами США. Це зумовлює проблеми як забезпечення правового регулювання таких норм, так і системи гарантій їх забезпечення.

4. Правова доктрина притаманна для мусульманських країн, де вона як одне з важливих джерел шаріату заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини.

5. Нормативний правовий акт — найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права. У деяких випадках інші джерела розглядають як похідні від нормативного акту.