Податкове законодавство: зал ік

Податкове законодавство: зал ік

 

1. Поняття і роль податків.

2. Функції податків.

3. Класифікація податків.

4. Поняття і принципи побудови податкової системи.

5. Основні елементи податкового механізму.

6. Усунення від подвійного оподаткування.

7. Система оподаткування.

8. Податкові пільги.

9. Правове становище Державної податкової служби України.

10. Функції районних податкових інспекцій.

11. Принципи і завдання органів податкової міліції.

12. Сутність і предмет податкового права.

13. Методи податкового права.

14. Принципи податкового права.

15. Джерела податкового права.

16. Податкові правовідносини: суб'єкти, об'єкт, зміст.

17. Види та особливості податкових правовідносин.

18. Права та обов`язки платників податків.

19. Права та обов`язки органів податкової служби

20. Види загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів.

21. Порядок сплати податку на прибуток підприємств.

22. Порядок сплати податку на додану вартість.

23. Акцизний податок.

24. Податок на доходи фізичних осіб.

25. Оподаткування само зайнятих осіб.

26. Податковий кредит.

27. Податкова знижка. Податковий керуючий.

28. Екологічний податок.

29. Плата за землю.

30. Податкова декларація.

31. Поняття податкового правопорушення, їх класифікація.

32. Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

33. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків.

34. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.

35. Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.

36. Податкові пільги.

37. Правовий режим неподаткових платежів.

38. Ресурсні платежі в податковій системі.

39. Порядок стягнення платежів за природні ресурси.

40. Поняття і порядок введення місцевих податків.

41. Фіксований сільськогосподарський податок.

42. Податковий агент.

43. Оскарження рішень органів податкової служби.

44. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

45. Спрощена система оподаткування (єдиний податок).

46. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

47. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

48. Збір за місце для паркування транспортним засобом.

49. Туристичний збір.

50. Державне мито.

51. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

52. Плата за користування надрами.

53. Характеристика елементів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

 

Податкове законодавство: зал ік

 

Поняття і роль податків.

 

Безпосередньо податки як джерело доходів державного бюджету в їх сучасному розумінні налічують кілька сотень років. Першим поняття "податок" розкрив А. Сміт у праці "Про багатство народів", в якій податок був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.

Для існування держави необхідні величезні фінансові ресурси, що акумулюються в бюджетному і позабюджетному державному централізованому фондах в основному завдяки функціонуванню податково! системи.

Податок — це обов’язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПКУ.

Податки, як економічна категорія — це система економічних відносин, за допомогою яких здійснюється мобілізація коштів державою до централізованого фонду з метою задоволення суспільних потреб.

Податки, як правова категорія — це податковий кодекс, який передбачає види податків та зборів.

Ознаки податків:

Ø безповоротний платіж,стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

Ø має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника (обов'язковість платежу);

Ø на відміну від інших обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

Ø категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом (переважно перехід права власності при сплаті податку);

Ø виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу (індивідуальна безоплатність).

Ø адресність

Ø вилучення їх на підставі податкового кодексу

Ø примусовий характер вилучення

Ø здійснення контрою єдиним органом (ДПС)

—   нецільовий характер, відсутність чітких вказівок про напрямки використання надходжень від певного податку;

—   безповоротність, тобто сплачені у вигляді податків кошти напряму не повертаються до платника.

 

Функції податків.

 

Функції податків можна згрупувати в два блоки:

I Основні

Найважливішою функцією податків є фіскальна. Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення — насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави цю спрямованість податків вважали єдиною. 

Регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої і стосується як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад непрямі податки). При цьому регулюючий механізм Існує об'єктивно і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим виробникам чи галузям. Однак податкове регулювання — складніший механізм, що враховує не тільки податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. З допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного важеля окремо, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

 

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кілька видів функцій:

Розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти.

Стимулююча функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій і головну — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Вона має тимчасовий характер, виступає як етапне, реалізуючи насичення бюджету на певний період. Кінцева мета податків — не тільки сформувати бюджет, а й сформувати мету, інтереси в розподілі цих коштів і інших коштів платників, тобто створити умови для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У цьому разі йдеться про активне нагромадження, що полягало б у збільшенні потужностей, розвитку виробництва тощо. Здійснити це можна шляхом диференціації або зниження майнових податків, надання пільг при цільовому використанні коштів.

 

 

Класифікація податків.

 

Класифікація податків

1. В залежності від платників податків:

· податки з юр. осіб (податок на прибуток підприємств);

· податок з доходів фіз. осіб; податок на розкіш; податок на доходи фізичних осіб

· податок з доходів фізичних і юридичних осіб. - змішані, що припускають у якості платників як юридичних, так і фізичних осіб (збір за першу реєстрацію транспортного засобу, плата за землю

1. За рівнем встановлення розрізняють:

3. Загальнодержавні — податки і збори, що їх встановлює Верховна Рада України, що вводяться в дію винятково законами України і діють на всій території України;

4. Місцеві — податки та збори, перелік яких встановлює Верховна Рада України, вводять у дію місцеві органи самоврядування і які діють на території окремих регіонів України.

1. За методом встановлення:

· прямі;

· непрямі (акцизний податок; податок на додану вартість)

1. По способу встановлення податкових ставок:

· прогресивні податки;

· регресивні;

· змішані;

· рівноправні

1. За економічним змістом:

· використання різних ресурсів (напр. плата за землю, плата за використання лісових ресурсів, водних ресурсів тощо);

· доходи або прибуток

· різні дії (плата за торговий патент)

1. За характером надходжень:

· загальні надходження;

· спеціальні надходження (збір на соц. внесок)

Залежно від каналу надходження податкові платежі по-діляються на:

а)    закріплені, які безпосередньо і цілком надходять до конкретного бюджету;

б)    регулюючі — надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях, відповідних бюджетному законодавству.

Залежно від періодичності стягнення:

а)    систематичні (регулярні) — податки, які стягуються регулярно через певні проміжки часу протягом всього періоду діяльності платника (щомісячно, щоквартально);

б)    разові, що сплачуються один раз при здійсненні певних дій (податок з майна, що переходить у порядку спадкування, збір за першу реєстрацію транспортного засобу).

 

 

Система оподаткування.

 

Податкова політика держави має бути побудована таким чином, аби податки, які стягуються в державі, з одного боку, не стримували економіку, а з іншого — їх було достатньо для виконання своїх функцій.

 

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом України, і є обов'язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені від-повідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визна-чених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, се-лищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Ст. 9 Податкового кодексу України встановлює, що до за-гальнодержавних належать такі податки та збори:

1)    податок на прибуток підприємств;

2)    податок на доходи фізичних осіб;

3)    податок на додану вартість (ПДВ);

4)    акцизний податок;

5)    збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6)    екологічний податок;

7)    рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопро- водами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8)    рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9)    плата за користування надрами;

10)  плата за землю;

11)  збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12)  збір за спеціальне використання води;

13)  збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14)  фіксований сільськогосподарський податок;

15)  збір на розвиток виноградарства, садівництва і хме-лярства;

16)  мито;

17)  збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18)  збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

До місцевих податків згідно Ст. 10 Податкового кодексу України належать:

1)    податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ді-лянки;

2)    єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1)    збір за провадження деяких видів підприємницької дія-льності;

2)    збір за місця для паркування транспортних засобів;

3)    туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

 

 

Податкові пільги.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених ПК.

 

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

 

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

 

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

 

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків.

 

Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України (9% річних)

 

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

 

 

9. Правове становище Державної податкової служби України.

 

До системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

 

 

Основними завданнями ДПС України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

2) реалізація державної податкової політики та політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

3) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

4) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення та розслідування.

 

4. ДПС України відповідно до покладених на неї завдань:

1) виконує роботу, пов'язану із:

 

здійсненням контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків тощо), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, інших платежів, контроль за сплатою яких покладено на ДПС України,

 

здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

 

реєстрацією та веденням обліку платників податків, обліком об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; проведенням диференціації платників податків;

 

формуванням та веденням Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та інших реєстрів,

 

веденням обліку податків, інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС України, та складанням звітності щодо стану розрахунків платників із бюджетом;

 

ліцензуванням діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

 

здійсненням контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів;

 

застосуванням до платників податків процедур банкрутства;

 

2) надає податкові консультації відповідно до Податкового кодексу України (2755-17);

3) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

4) забезпечує прийом громадян, розгляд звернень громадян, запитів та звернень народних депутатів України;

5) проводить розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів, встановлення місцезнаходження платника податків;

6) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів щодо їх усунення;

 

 

Методи податкового права.

 

Методом податкового права є система прийомів (способів) впливу на суспільні правовідносини, які складають предмет податкового права, на поведінку учасників цих відносин.

Основним методом податкового права, як і фінансового права, є метод владних приписів, який характеризується особливими засобами впливу, заснованими на нерівності суб'єктів, і передбачає використання в основному Імперативних норм. Це обумовлено самим змістом податкових правовідносин - забезпечення формуванням бюджетів відповідних рівнів та державних цільових фондів. При регулюванні податкових відносин цей метод набуває своєї специфіки, яка полягає у змісті податкових правовідносин, а також залежить від правового статусу їх суб'єктів.

Ознаки методу владних приписів при регулюванні податкових правовідносин:

- владні розпорядження стосуються кола платників, порядку, умов та розміру платежів до бюджетів і державних цільових фондів тощо;

- коло органів, уповноважених давати владні розпорядження учасникам податкових правовідносин, складають податкові органи;

- широке використання імперативних норм податкового права з метою формування бюджетів і державних цільових фондів за рахунок доходів платників податків та інших обов'язкових платежів податкового характеру.

Метод владних приписів характеризується імперативністю, - норми податкового права носять обовязковий характер.

Інші методи:

2. Владність.

3. Субординація (підпорядкування нижчестоящих органів вищестоящим).

Крім основного методі в податковому праві можуть застосовуватися додаткові методи:

1. Метод рекомендації

2. Метод погодження

У податковому праві застосовуються й інші прийоми (способи) регулювання податкових відносин. Можливість вибору ставки оподаткування, наприклад, дає можливість формувати податкову політику суб'єктам підприємницької діяльності на власний розсуд шляхом використання рекомендацій, узгоджень, пропаганди, що обумовлює метод переконання. Проте деяка свобода дій підпорядкованих суб'єктів обмежена тими ж владними розпорядженнями органів влади й можлива лише в межах наданих суб'єкту прав.

 

Принципи податкового права.

 

2. Принципи податкового законодавства - це найбільш загальні ідеї, які відіграють роль орієнтирів у формуванні податкового права (ст. 4 Податкового кодексу України).

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

 - загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу України;

- презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

- рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

- рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

 - фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

- економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

 - нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

- Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено Податковим кодексом, сплаті не підлягають.

- невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

- стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

- соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

- єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

 

 

Джерела податкового права.

 

Джерела податкового права - це нормативні акти компетентних органів держави, якими встановлюються норми права в сфері податкової політики.

1. Конституція України (ст. 67, - громадяни зобовязані платити податки встановлені чинним законодавством; 74, - питання податків не виноситься на референдум; 92, - виключно законами встановлюються податки та податкова система).

2. Закони (ВРУ приймає з приводу оподаткування закони)

Податковий кодекс України - кодифікований акт який зібрав більшість норм у сфері оподаткування. Прийняття кодексу призвело до скасування багатьох спеціальних законів.

До джерел податкового права відносяться:

 - укази Президента (Указ Президента " Про затвердження положення про Державну податкову службу України" від 12 травня 2011 року; " Про утв. Місцевої державної адміністрації").

 - ініструкції та положення які приймаються спец. органами (Державною податковою службою, Держ. митною службою, Міністерством фінансів України).

Наказ Мінфіна " Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів".

До джерел податкового права можуть також відноситьсь рішення місцевих органів (Київська міська рада - рішення про введення туристичного збору на території Києва.

 - міжнародні договори у сфері усунення від подвійного оподаткування. Міжнар. договори ратифіковані ВРУ становлять частину нац. законодавства.

 

Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами.

I. За владно-територіальною ознакою (в основному це стосується видів нормативних актів):

1)загальнодержавні нормативні акти;

2)республіканські (Автономна Республіка Крим);

3)місцеві нормативні акти.

II. За характером правових норм:

1)нормативні — акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку;

2)ненормативні — акти, що не містять правових норм загального характеру.

III. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:

1.Звичай, який санкціонують компетентні органи у встановленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, на який є посилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, межі компетенції державних органів у сфері оподаткування.

2.Прецедент дістав широкого поширення в правових системах англосаксонського типу, особливо за наявності пробілу в законодавстві. Специфіка в цьому разі полягає в тому, що право-застосовний орган фактично є нормо творчої структурою. Багато процесуальних норм народилися в ході судових слухань з податкових справ. Наприклад, розгляд податкових правопорушень в американському суді ускладнювався посиланнями на п'яту поправку до Конституції США, що надавала право відмовитися від дачі показань, бо це могло призвести до «самозвинувачення». Верховний Суд США, наділений повноваженнями конституційного контролю, відмовив підозрюваним у можливості використовувати п'яту поправку до Конституції уразі розгляду справ з податкових правопорушень.

Подібні ситуації приводять до необхідності систематизації найважливіших судових рішень. У США судову нормо-творчість здійснюють Верховний Суд, апеляційні суди, претензійний суд, федеральні окружні суди і податковий суд США.

3. Міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування, інших питань оподаткування. Застосування цього джерела податкового права не завжди однозначне. Міжнародні договори наділені різною юридичною чинністю. Якщо в Україні вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їх дія рівнозначна законам, і до системи законодавства міжнародні договори включаються нарівні з законами США. Це зумовлює проблеми як забезпечення правового регулювання таких норм, так і системи гарантій їх забезпечення.

4. Правова доктрина притаманна для мусульманських країн, де вона як одне з важливих джерел шаріату заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини.

5. Нормативний правовий акт — найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права. У деяких випадках інші джерела розглядають як похідні від нормативного акту.

 

 

Податкове законодавство: зал ік

 

1. Поняття і роль податків.

2. Функції податків.

3. Класифікація податків.

4. Поняття і принципи побудови податкової системи.

5. Основні елементи податкового механізму.

6. Усунення від подвійного оподаткування.

7. Система оподаткування.

8. Податкові пільги.

9. Правове становище Державної податкової служби України.

10. Функції районних податкових інспекцій.

11. Принципи і завдання органів податкової міліції.

12. Сутність і предмет податкового права.

13. Методи податкового права.

14. Принципи податкового права.

15. Джерела податкового права.

16. Податкові правовідносини: суб'єкти, об'єкт, зміст.

17. Види та особливості податкових правовідносин.

18. Права та обов`язки платників податків.

19. Права та обов`язки органів податкової служби

20. Види загальнодержавних податків та інших обов'язкових платежів.

21. Порядок сплати податку на прибуток підприємств.

22. Порядок сплати податку на додану вартість.

23. Акцизний податок.

24. Податок на доходи фізичних осіб.

25. Оподаткування само зайнятих осіб.

26. Податковий кредит.

27. Податкова знижка. Податковий керуючий.

28. Екологічний податок.

29. Плата за землю.

30. Податкова декларація.

31. Поняття податкового правопорушення, їх класифікація.

32. Підстави притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства.

33. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків.

34. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.

35. Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.

36. Податкові пільги.

37. Правовий режим неподаткових платежів.

38. Ресурсні платежі в податковій системі.

39. Порядок стягнення платежів за природні ресурси.

40. Поняття і порядок введення місцевих податків.

41. Фіксований сільськогосподарський податок.

42. Податковий агент.

43. Оскарження рішень органів податкової служби.

44. Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

45. Спрощена система оподаткування (єдиний податок).

46. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

47. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

48. Збір за місце для паркування транспортним засобом.

49. Туристичний збір.

50. Державне мито.

51. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

52. Плата за користування надрами.

53. Характеристика елементів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.