Усунення від подвійного оподаткування.

 

Поняття «подвійне оподаткування» (double taxation) означає

оподаткування одного податкового об’єкта в окремого платника тим самим

(або аналогічними) податком за той самий відрізок часу (найчастіше

податковий період). Проблема подвійного оподаткування перебуває на

своєрідному стику категорій об’єкта оподаткування й платника. З одного

боку, виникає досить складна ситуація при визначенні оподатковуваної бази,

тому що її непросто виділити при різноманітті доходів за межами держави й

у його межах. З іншого боку, розмежування платників на резидентів і

нерезидентів вимагає своєрідної системи обліку доходів і відповідно

податкових вилучень. Сума доходу, отримана за кордоном, зараховується у

загальну суму доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні й ураховується

при визначенні розміру податку, який має скласти платник в Україні. При

цьому розмір зарахованих сум не може перевищувати суму податку, що

підлягає сплаті в Україні. У такому випадку обов’язково письмове

підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави про факт

сплати податку й наявності міжнародних договорів про усунення подвійного

оподаткування.

 

Проблема подвійного оподаткування виникає в декількох випадках:

1) при оподаткуванні доходів, одержуваних резидентами за кордоном. У

даній ситуації дозвіл протиріччя можливо у межах спеціальних міжнародних

угод, відповідно до яких оподаткування відбувається в одній з держав і

регулюється у межах національного законодавства. Суми податків на

прибуток або доходи, отримані за межами території, зараховуються при

сплаті ними податків із прибутку або доходу в Україні; 2) при змішаному

56

порядку сплати податку. Подібна ситуація виникає при оподаткуванні осіб,

які сплачують податок і подають декларацію про доходи в різних місцях;

3) при оподаткуванні частки, прибутку підприємств. Проблема полягає в

тому, що прибуток, що підлягає розподілу, оподатковується податком двічі:

перший раз – при нарахуванні податку на прибуток (дохід) підприємства;

другий – при оподаткуванні дивідендів. Такий механізм підриває стимули до

зростання прибутку або його частини, що розподіляється через дивіденди. У

цьому випадку можливе використання різних ставок для розподіленого й

нерозподіленого прибутку, повне або часткове звільнення від оподаткування

дивідендів або розподіленого прибутку. Використання більше складного

методу припускає частковий залік податку, виплаченого підприємством при

оподаткуванні доходів акціонерів.

 

Усунення подвійного оподаткування може здійснюватися

односторонньо (зміною національного податкового законодавства) та

двосторонньо чи багатосторонньо (на основі міжнародних угод). Для

усунення подвійного оподаткування використовуються кілька методів:

1. Відрахування – обидві договірні країни оподатковують дохід податком, але

за умови вирівнювання до рівня податку в країні з меншим розміром

податку. 2. Звільнення – означає право на оподаткування певного виду

доходу, що належить одній з договірних сторін. При цьому перераховуються

доходи, оподатковувані в одній країні й звільняють від оподаткування в

іншій. 3. Кредит (зовнішній податковий кредит) – залік сплачених податків за

кордоном у рахунок внутрішніх податкових зобов’язань. 4. Знижка –

розглядається податок, сплачений за кордоном, як видатки, на які

зменшується сума доходів, що підлягають оподаткуванню. Кредит і знижка

досить схожі, хоча між ними існує принципове розходження: кредит зменшує

розмір податку, а знижка зменшує об’єкт оподаткування.

 

Система оподаткування.

 

Податкова політика держави має бути побудована таким чином, аби податки, які стягуються в державі, з одного боку, не стримували економіку, а з іншого — їх було достатньо для виконання своїх функцій.

 

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом України, і є обов'язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені від-повідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визна-чених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, се-лищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Ст. 9 Податкового кодексу України встановлює, що до за-гальнодержавних належать такі податки та збори:

1)    податок на прибуток підприємств;

2)    податок на доходи фізичних осіб;

3)    податок на додану вартість (ПДВ);

4)    акцизний податок;

5)    збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6)    екологічний податок;

7)    рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопро- водами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8)    рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9)    плата за користування надрами;

10)  плата за землю;

11)  збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12)  збір за спеціальне використання води;

13)  збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14)  фіксований сільськогосподарський податок;

15)  збір на розвиток виноградарства, садівництва і хме-лярства;

16)  мито;

17)  збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

18)  збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

До місцевих податків згідно Ст. 10 Податкового кодексу України належать:

1)    податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ді-лянки;

2)    єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1)    збір за провадження деяких видів підприємницької дія-льності;

2)    збір за місця для паркування транспортних засобів;

3)    туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

 

 

Податкові пільги.

Податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених ПК.

 

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

 

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

 

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

 

Суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків.

 

Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України (9% річних)

 

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

 

 

9. Правове становище Державної податкової служби України.

 

До системи органів Державної податкової служби України (ДПС України) належать центральний апарат та територіальні органи - державні податкові служби в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах (на два і більше регіони), державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції.

ДПС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).

 

 

Основними завданнями ДПС України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

2) реалізація державної податкової політики та політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

3) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

4) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення та розслідування.

 

4. ДПС України відповідно до покладених на неї завдань:

1) виконує роботу, пов'язану із:

 

здійсненням контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків тощо), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, інших платежів, контроль за сплатою яких покладено на ДПС України,

 

здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету;

 

реєстрацією та веденням обліку платників податків, обліком об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; проведенням диференціації платників податків;

 

формуванням та веденням Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб та інших реєстрів,

 

веденням обліку податків, інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на ДПС України, та складанням звітності щодо стану розрахунків платників із бюджетом;

 

ліцензуванням діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами;

 

здійсненням контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів;

 

застосуванням до платників податків процедур банкрутства;

 

2) надає податкові консультації відповідно до Податкового кодексу України (2755-17);

3) прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

4) забезпечує прийом громадян, розгляд звернень громадян, запитів та звернень народних депутатів України;

5) проводить розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів, встановлення місцезнаходження платника податків;

6) виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів щодо їх усунення;