Стан глобальної сімейної незадоволеності

Патогенна сімейна ситуація, яка зумовлює виникнення даного переживання – різке розходження між реальним життям і очікуваннями індивіда. Наслідком цієї ситуації є стан фрустрації, усвідомлюваної або неусвідомлюваної. Фрустрація, як відомо з загальної психології, породжує чисельні наслідки (зумовлені дією різноманітних захисних механізмів), частина яких, при їх достатньому вираженні, приводить до різних психогенних захворювань. Характер травматизуючого впливу незадоволеності значною мірою залежить від ступеню усвідомленості даного стану.

У випадку усвідомлюваної незадоволеності як правило спостерігається відкрите визнання подружжям того, що сімейні стосунки їх не задовольняють. Показником цього є висловлювання: «Мені не повезло із сімейним життям», «Ми помилились, нам не буває добре один з одним». Як правило, згадується якась важлива обставина, яка заважає розлучитися (частіше всього – діти або житлові труднощі, які виникнуть при розлученні). Усвідомлена напруженість нерідко супроводжується конфліктами під подружжям в агресивних тонах. Подружжя прямо вказує, що причиною цього є інший з подружжя.

Інакше проявляється погано усвідомлена («тліюча») незадоволеність. Подружжям виражається відносна незадоволеність сімейним життям: «Живемо нормально», «Не гірше, ніж інші». Сама незадоволеність виявляється дещо побічно: відчуття монотонності, відсутності радості, ностальгічними спогадами про час до шлюбу. Також подружжя не влаштовує, н-, житло, поведінка дітей, як вони проводять вільний час тощо. Основним мотивом поведінки в сім’ї є необхідність: «Живеш так, як потрібно», «Купляємо те, що потрібно». Тліюча незадоволеність проявляється в так званому феномені «капля дьогтю». Мова йде про якусь другорядну проблему, яка в даній сім’ї розростається до таких розмірів, що здатна серйозно знизити задоволеність подружжя сімейними стосунками. Такою «капльою дьогтю» можуть бути стосунки з кимось із родичів, які живуть окремо тощо. Ймовірно, в таких ситуаціях проявляються і захисні механізми індивіда. Через цю проблему, і особливо через різке перебільшення її значимості, індивід отримує можливість пояснити собі погано відчуваючу незадоволеність, насправді викликану сукупністю сімейних взаємостосунків. При задоволеності сімейними стосунками дрібні проблеми відносно легко розчиняються, нейтралізуються, відбувається адаптація до них. Подружжя звикає до недоліків один одного, пристосовується до певних труднощів сімейного життя. У випадку «тліючої незадоволеності», навпаки, дрібна проблема кристалізує незадоволеність. Через цю проблему, і особливо, через різке перебільшення її значимості, індивід отримує можливість пояснити собі смутно відчуваючи ним незадоволеність, яка насправді викликана сукупністю сімейних взаємостосунків.

Інший специфічний феномен, який спостерігається у випадку «тліючої незадоволеності» - наростання фрустрації одного або обох з подружжя: вони повідомляють про те, що обоє (або один з них) стали “нервовими», при цьому ними вказується на якісь, на їх погляд об’єктивні причини цього явища (вагітність, різного роду труднощі, які трапляються в повсякденному житті).

Особливо наочно «тліюча незадоволеність» проявляється в емоційних зривах, а також в ситуації, коли один із подружжя, зіткнувшись з можливістю заново організувати своє сімейне життя (наприклад, в повторному шлюбі), абсолютно неочікувано для себе відкриває, всупереч попереднім своїм уявленням, що в дійсності весь час був нещасливий («не жив, а існував») і що він, виявляється, можу бути по-справжньому щасливий. Мова йде не тільки про можливості більш задовільних сексуально-еротичних стосунків, а й про інші рівні взаєморозуміння, більш змістовне дозвілля і т.д.

 

Сімейна тривога

Під сімейною тривогою розуміють стан тривоги в одного або обох членів подружжя, який нерідко погано усвідомлюється і погано локалізується. Характерною ознакою даного типу тривоги є те, що вона проявляється в сумнівах, страхах, які стосуються сім’ї – здоров’я її членів, їх «відлучок» і пізніх повернень, сутичок і конфліктів, які виникають в сім’ї. Тривога ця, зазвичай, не поширюється на поза сімейні сфери. В основі сімейної тривоги лежить, як правило, погано усвідомлювана невпевненість індивіда в якомусь дуже вадливому для нього аспекті сімейного життя. Це може бути невпевненість в почуттях чоловіка чи дружини, невпевненість в собі.

Важливими складовими сімейної тривоги є також почуття безпорадності і відчуття нездатності втрутитися в хід подій в сім’ї, спрямувати його в потрібне русло. Характеризуючи свої подружні стосунки, подружжя нерідко вживає такі висловлювання: «Відчуваю, що як би я не поступив, вже одно це закінчиться погано», «Часто почуваю себе безпорадним», «Коли приходжу додому, завжди через щось переживаю», «Я часто хотів (-ла) порадитися, але немає з ким», «Часто буває, що хотів зробити добре, а вийшло погано». Людина з сімейно-зумовленою тривогою не відчуває себе значимою дійовою особою в сім’ї, незалежно від того, яку позицію вона в ній займає. Жінка, яка фактично виконує майже всю домашню роботу, забезпечує життя сім’ї, на питання про свою роль в сім’ї відповідає: «Іноді мені здається, що якби я раптом зникла, то цього ніхто не помітив би». Даний стан дуже часто є фактором виникнення обсесивно-фобічного неврозу.